Постанова

від 12.06.2019 по справі 699/185/18

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 699/185/18

Провадження № 14-180цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ситнік О. М.,

суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації (далі - Черкаська ОДА),

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області), ОСОБА_1,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області

на ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2018 року у складі судді Черненка В. О. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 31 жовтня 2018 року у складі колегії суддів Фетісова Т. Л., Бабенко В. М., Нерушак Л. В.

у справі за позовом заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської ОДА до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними і скасування рішень органу державної влади, визнання договорів оренди недійсними і

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської ОДА звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати незаконними і скасувати накази Головного управління Держземагентства у Черкаській області (далі - ГУ Держземагентства у Черкаській області; яке у травні 2015 році було реорганізовано в ГУ Держгеокадастру у Черкаській області) від 05 грудня 2014 року № 23-5566/14-14-СГ, 23-5571/14-14-СГ, від 13 січня 2015 року № № 23-131/14-15-СГ, 23-136/14-15-СГ, 23-140/14-15-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 ; визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 05 грудня 2014 року та від 13 жовтня 2015 року, укладені ОСОБА_1 та ГУ Держземагентства у Черкаській області.

Вимоги мотивував тим, що при прийнятті ГУ Держземагентства в Черкаській області зазначених наказів про затвердження документації із землеустрою з подальшим укладенням договорів оренди порушено вимоги законодавства, що є підставою для визнання цих наказів та договорів недійсними. Повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками історико-культурного призначення та зміни згідно із затвердженим проектом їх цільового призначення наділена виключно Черкаська ОДА.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2018 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до юрисдикції господарського суду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що справу має розглядати господарський суд, оскільки земельні ділянки, які є предметом спірних договорів, перебувають у користуванні юридичної особи - Фермерського господарства Кичинці (далі - ФГ Кичинці ), одним із засновників якого є ОСОБА_1 . Тому має місце спір між юридичними особами, вирішення якого віднесено до компетенції господарського суду.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 31 жовтня 2018 року апеляційну скаргу Прокуратури Черкаської області залишено без задоволення. Ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції законно й обґрунтовано закрив провадження у справі.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

У грудні 2018 року заступник прокурора Черкаської області звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права,просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що спірні відносини виникли між ОСОБА_1 як фізичною особою та ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, тому цей спір відповідно до статті 19 ЦПК України підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Предметом позову є визнання недійсними договорів оренди, які укладені між органом державної влади та ОСОБА_1 і саме вона є стороною оспорюваних договорів, а не ФГ Кичинці . Зазначено, що суди не врахували висновки, які містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 154/793/15-ц, від 13 березня 2018 року у справі № 306/2004/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 06 березня 2019 року у задоволенні клопотання заступника прокурора Черкаської області про участь у судовому засіданні відмовлено, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року клопотання заступника прокурора Черкаської області про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволено, справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 09 квітня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у порядку письмового провадження).

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин .

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Суди установили, що згідно з наказами ГУ Держземагентства у Черкаській області від 05 грудня 2014 року № 23-5566/14-14-СГ, 23-5571/14-14-СГ, від 13 січня 2015 року № 23-131/14-15-СГ, 23-136/14-15-СГ, 23-140/14-15-СГ затверджено документацію із землеустрою та надано земельні ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Кичинецької та Бровахівської сільських рад Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.

05 грудня 2014 року та 13 січня 2015 року між ГУ Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_1 укладені договори оренди землі, згідно з якими орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства.

01 лютого 2016 року зареєстроване ФГ Кичинці , одним із засновником якого є ОСОБА_1 .

Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) установлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 20 ГПК України визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Відтак розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів відбувається залежно від їхнього предмета та суб`єктного складу учасників.

Таким чином, земельні спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 ГПК України. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (стаття 45 цього Кодексу).

У справі, яка розглядається, заступник прокурора Черкаської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Черкаської ОДА з цивільним позовом до ГУ Держкгеокадастру у Черкаській області та фізичної особи ОСОБА_1 про визнання незаконними і скасування рішень органу державної влади, визнання договорів оренди недійсними у зв`язку з тим, що земельні ділянки, які належать до земель історико-культурного призначення, на порушення вимог закону передані ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973- IV Про фермерське господарство (далі - Закон № 973- IV ) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності (частина третя статті 7 Закону № 973- IV ) .

Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 973- IVпісля одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до частини першої статті 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Аналогічні норми викладено у статті 12 Закону № 973-IV.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) 20 травня 2016 року укладено договори № 1, 6, 25 і 27, 29 суборенди землі, суборендарем є ФГ Кичинці , а орендарем - ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 202 - 203, 206 - 207, 210 - 211, 214 - 215, 218 - 219).

Така інформація з Державного реєстру прав є достовірною згідно з положеннями статей 3, 12, 32 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , якими передбачено, зокрема, що загальними засадами державної реєстрації прав є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною.

Отже, передача ОСОБА_1 в суборенду спірних земельних ділянок ФГ Кичинці свідчить про те, що вони не є землями фермерського господарства в розумінні статті 12 Закону № 973-IV , а тому їх користувачем є ОСОБА_1 як фізична особа, оскільки вони в установленому законом порядку в оренду ФГ Кичинці не набуті.

У цій справі земельні ділянки площами 18,5268 га, 8,9109 га, 20,9570 га, 17,5377 га, 11,7929 га надані в оренду ОСОБА_1 як громадянці України. Саме із ОСОБА_1 як фізичною особою укладено договори оренди. Тому з огляду на суб 'єктний склад сторін, характер спірних правовідносин спір підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 468/972/17-ц, і підстав для відступу від нього не вбачається.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій, закриваючи провадження у справі з огляду на те, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, порушили норми процесуального права.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі, є підставою для скасування за результатами касаційного розгляду судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду.

Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області необхідно задовольнити, оскаржувані судові рішення - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскільки розгляд справи не закінчено, то розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 259, 265, 400, 402, 406, 409, 411, 416, 417, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області задовольнити.

Ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 31 жовтня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. Ситнік

Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко

Т. О. Анцупова В. С. Князєв

С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко

В. В. Британчук Н. П. Лященко

Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко

М. І. Гриців В. В. Пророк

Д. А. Гудима Л. І. Рогач

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

О. С. Золотніков О. Г. Яновська