Рішення

від 16.05.2019 по справі 160/250/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року Справа № 160/250/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Врони О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК-Світло" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСК-Світло" (далі - ТОВ ДСК-Світло , позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач) в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН1210/248/НП/СПТД-ФС/540 від 11.09.2018 р.

Ухвалою від 10 січня 2019 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з недотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, та встановлено п`ятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду у підготовчому засіданні.

В обгрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, зазначаючи, що підставою для винесення постанови був недопуск уповноваженого представника відповідача до проведення інспекційного відвідування, у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням, що було кваліфіковано як перешкоджання у здійсненні контрольних повноважень. Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач зазначає, що в ній не зазначено фактичну підставу для проведення інспекційного відвідування. Керівника позивача не було повідомлено про проведення інспекційного відвідування, жодних документів чи повідомлень поштою, також ,не надсилалось. Законодавство України не містить чіткого визначення поняття відсутність юридичної особи за місцем знаходження , докази того, що позивач фактично знаходиться за іншою адресою, ніж зазначена в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відсутні. Як вбачається з оскаржуваної постанови, вона була складена на підставі акту про неможливість проведення інспекційного відвідування, який не є підставою для накладення штрафу та, відповідно, винесення постанови. Керівник позивача ОСОБА_1 у зв`язку з підприємницькою діяльністю товариства вимушений постійно відлучатись в командировки, на переговори з контрагентами для укладання господарських договорів тощо, що є нормальною робочою діяльністю. Якби керівник позивача був повідомлений належним чином про інспекційне відвідування, він беззаперечно надав всі необхідні документи. Також, позивач зазначає, що застосування штрафу в стократному розмірі мінімальної заробітної плати за відсутність юридично особи за місцем знаходженням законодавством не передбачено. Отже, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Представником відповідача 07.03.2019 року подано відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи тим, що 21.08.2018 року інспектором управління з питань праці Павловою Н.А., відповідно до наказу №669-І, згідно направлення на проведення інспекційного відвідування №281 від 21.08.2018 року було здійснено спробу інспекційного відвідування за юридичною адресою ТОВ ДСК-Світло , а саме: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, будинок 7, квартира 465. За вказаною адресою розташований багатоповерховий житловий будинок, на дверях під`їзду знаходиться домофон, при виклику на який ніхто не відгукнувся, потрапити до приміщення не вдалось. Стосовно ТОВ ДСК-Світло в реєстрі у графі Інформація про здійснення зв`язку з юридичною особою зазначено телефон 1: НОМЕР_1 , за яким повідомлено керівника підприємства про розпочате інспекційне відвідування. 22.08.2018 року в присутності наряду Національної поліції була здійснена спроба проведення інспекційного відвідування, але зустрітись з керівником товариства не вдалось. З урахуванням викладеного встановлено створення керівником ТОВ ДСК-Світло перешкод у діяльності інспектора праці, а саме відсутності підприємця або уповноваженої особи за місцезнаходженням, адресою, визначеною в реєстрі.

Представником позивача надано клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Згідно з ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на приписи ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ТОВ ДСК-Світло зареєстроване як юридична особа 29.10.2012 року за адресою: 49000, м. Дніпро, Донецьке шосе, буд. 7, кв.465.

21.08.2018 року о 10 год.00 хв. та 22.08.2018 року о 10год. 00 хв. посадовою особою відповідача на підставі наказу №669-І від 15.08.2018р. та направлення №281 від 21.08.2018р. було здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ТОВ ДСК-Світло за адресою: 49000, м.Дніпро, Донецьке шосе, буд. 7, кв.465 у ході якого встановлено відсутність об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в ЄДРПОУ); перешкоджання зафіксовано засобами фототехніки та відеотехніки, про що складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування за №1210/248/НП від 22.08.2018 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

На підставі вищевказаного акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 22.08.2018 року., посадовою особою відповідача 11.09.2018р. була прийнята постанова №ДН1210/248/НП/СПТД-ФС/540, за якою на позивача накладено штраф у розмірі 372300 грн. у зв`язку зі створенням об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці, а саме: відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в ЄДРПОУ): АДРЕСА_1 .

Позивач оспорює вказану вище постанову, просить її визнати протиправною та скасувати посилаючись на те, що посадовою особою позивача не вчинялось жодних дій, направлених на перешкоджання у проведенні інспекційного відвідування, оскільки про проведення інспекційного відвідування відповідач позивача не повідомляв, керівник позивача не знаходитися за місцем реєстрації підприємства постійно, окрім того, п.2, п.3 та п.8 Порядку №509 не передбачено складання постанови про накладення штрафу на підставі акту про неможливість інспекційного відвідування, а лише на підставі акту перевірки, яким виявлені порушення законодавства про працю.

Повноваження, правові відносини суб`єктів владних повноважень та суб`єктів господарювання у сфері дотримання законодавства про працю, питання нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, відповідальність за порушення законодавства про працю врегульовуються Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №96 (далі - Положення), Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. №295, який набрав чинності з 16.05.2017р. (далі - Порядок №295), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. №509 (далі - Порядок №509), а також нормами ст.265 Кодексу законів про працю України.

Пунктами 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці визначено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Так, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №100 утворені територіальні органи Держпраці, зокрема і Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області.

За приписами п.п.5,8, пункту 4 вищенаведеного Положення передбачено, що Управління Держпраці здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю, здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Положення, Управління Держпраці має право проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірку виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління.

Пунктом 2 Порядку №295 встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів тощо.

Відповідно до п.6 Порядку №295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об`єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Відповідно до п. 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

У відповідності до вимог п.п. 1, 2 п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема, а саме: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

Пунктом 16 вказаного вище Порядку №295 визначено, що у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням - п.17 Порядку №295.

Абзацом 2 п.2 Порядку №509 передбачено, що штрафи можуть накладатися на підставі, зокрема:

- акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, міської ради об`єднаної територіальної громади;

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, ї територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Пунктом 3 Порядку №509 встановлено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу - абзац 2 пункту 8 Порядку №509.

А згідно абзаців 6 та 7 частини 2 статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі, зокрема, за:

- недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

- вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку про те, що підставою для накладення штрафу можуть бути лише акт про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

При цьому, аналіз пунктів 16 та 17 Порядку №295 свідчить про те, що у разі відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування) складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, копія якого надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

Зазначений аналіз вказує на те, що акт про неможливість інспекційного відвідування може лише служити підставами для вжиття заходів до суб`єкта господарювання з усунення встановлених перешкод (відсутність його за місцезнаходженням) і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

Разом з тим, як встановлено у ході судового розгляду справи, інспектор держпраці не повідомляв позивача про інспекційне відвідування належним чином, оскіьки суду не було надано доказів ознайомлення позивача з наказом про проведення інспекційного відвідування з відміткою про отримання позивачем. Щодо наданого суду скану екрану мобільного телефону посадової особи відповідача, то суд зазначає, що з повідомлення встановлено, що інспектором праці не було зазначено конкретної дати та часу прибуття інспектора з інспекційним відвідуванням, що у даному випадку виключає можливість свідомого створення перешкод позивачем інспектору держпраці у проведенні інспекційного відвідування, оскільки позивач не був обізнаний про таке відвідування.

З огляду на викладене, посилання представника відповідача на свідоме створення позивачем перешкод інспектору держпраці у проведенні інспекційного відвідування саме 21.08.2018р. о 10.00 годині та 22.08.2018р. о 10.00 годині є необґрунтованими та безпідставними, яке жодними доказами не підтверджується.

Окрім того, слід зазначити, що ні до повноважень територіального органу Держпраці, тобто відповідача, ні до повноважень працівників поліції не віднесено повноваження щодо перевірки юридичних осіб за їх місцезнаходженням, такими повноваженнями наділені лише органи податкової служби у взаємодії із органами реєстраційних служб зі складанням відповідних установлених форм та повідомлень, які надсилаються суб`єкту господарювання та відповідним внесенням таких відомостей, у разі не підтвердження місцезнаходження юридичною особою, у відповідний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців у встановленому законодавством порядку.

Також слід зазначити, що посадовими особами відповідача у порушення наданих їм повноважень залучалися у даному випадку працівники поліції, оскільки їх залучення передбачено лише за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці згідно підпункту 4 пункту 11 Порядку №295.

Проте, представником відповідача суду не надано жодних доказів, які б свідчили про загрозу безпеці інспектору праці при проведення інспекційного відвідування у ході інспекційного відвідування позивача 22.08.2018р. о 10.00 годині.

З огляду на наведене, посилання інспектора праці у акті про неможливість інспекційного відвідування на створення позивачем йому перешкод у проведенні інспекційного відвідування у вигляді відсутності позивача за його місцезнаходженням є безпідставними, оскільки вказані твердження не підтверджені жодними належними та обґрунтованими доказами, спростовуються дослідженими судом у ході судового розгляду справи документами та фактом того, що посадова особа позивача взагалі не була обізнана про проведення інспектування інспектором праці саме 21.08.2018р. о 10.00 годині та 22.08.2018р. о 10.00 годині, а відповідно і відсутні обґрунтовані підстави стверджувати, що позивачем свідомо створювались перешкоди інспектору праці у інспекційному відвідуванні.

Також слід зазначити, що судом не беруться до уваги посилання представника відповідача на те, що за п.16 Порядку №295 під поняттям створення об`єктом відвідування перешкод інспектору праці серед інших перешкод передбачено і перешкоди у вигляді відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за своїм місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), з огляду на те, що вказаний нормативно-правовий акт є підзаконним нормативним правовим актом, який не може визначати додаткові підстави для відповідальності, тоді як ст.265 КЗпП України не відносить до підстав для відповідальності - відсутність суб`єкта господарювання за своїм місцезнаходженням до обставин, що створюють перешкоди у інспекційному відвідуванню інспектору праці.

Так, із аналізу змісту абзаців 6 та 7 частини 2 статті 265 КЗпП України видно, що за абз.6 вказаної норми до створення перешкод у проведенні перевірки віднесено активні дії суб`єкта господарювання, які направлені на недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, що є підставами для застосування до такого суб`єкта господарювання штрафу у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявленого порушення, в той же час зі змісту абзацу 7 вказаної норми передбачено, що вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї статті, уже при проведенні перевірки з питань виявлених порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - є підставою для застосування штрафу у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявленого порушення.

Отже, із наведеного можна дійти висновку, що застосування штрафу у стрократному розмірі заробітної плати, встановленої законом на момент виявленого порушення, що становить 372300 грн. станом на 11.09.2018 року можливе лише за умови створення перешкод суб`єктом господарювання, яке полягає у недопущенні до проведення перевірки інспектора праці уже в ході проведення такої перевірки.

Проте, як встановлено судом із наданих документів, а також і підтверджено представниками позивача та відповідача, інспектор праці до проведення перевірки (інспекційного відвідування) взагалі не приступав, через відсутність позивача та уповноваженої особи позивача за місцезнаходженням підприємства 21.08.2018р. та 22.08.2018р. через необізнаність та не повідомлення відповідачем позивача про таке інспекційне відвідування з визначенням конкретної дати та часу, а отже, застосування штрафу до позивача на підставі абзацу 7 ч.2 ст.265 КЗпП України є неспіврозмірним та необґрунтованим з урахуванням того, що норми ст. 265 КЗпП України не передбачають накладення штрафу на позивача органами держпраці у разі відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування).

За таких обставин та виходячи з того, що норми ст.265 КЗпП України носять вищу юридичну силу та мають пріоритетність у застосуванні штрафу, не містять таких підстав для застосування штрафу як створення перешкод у вигляді відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням, необґрунтоване визначення у п.16 Порядку №295 під поняттям створення перешкод інспектору держпраці у вигляді відсутності за місцезнаходженням об`єкта відвідування, яке не відповідає приписам ст. 265 КЗпП України, а відповідно, суд зобов`язаний застосувати у такому випадку правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто норми ст.265 КЗпП України, виходячи з вимог ч.3 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, судом при прийняті рішення у даній справі враховується і те, що за абз.2 п.2 Порядку №509 передбачено застосування штрафу лише на підставі акту про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, тобто за наслідками проведеної перевірки, а застосування штрафу на підставі акту про неможливість інспекційного відвідування не передбачено ні Порядком №295, ні Порядком №509, ні нормами ст. 265 КЗпП України.

Згідно до вимог ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

За приписами ч.1, ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішення по справі Христов проти України від 19.02.2009р. (заява №4465/04) зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності. Правова визначеність вимагає, щоб норми актів були зрозумілими, точними й гарантували, що ситуація та правовідносини будуть передбачуваними. Адже інакше не можна забезпечити однакового застосування положень законів, що унеможливлює необмежене їх трактування в правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06) визначено концепцію якості закону з вимогою, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого питання порушує вимогу якості закону .

Таким чином, виходячи з того, що тлумачення поняття створення перешкод у проведенні перевірки чи інспекційного відвідування, що визначені п.16 Порядку №295, поняття створення перешкод, яке визначене у статті 265 КЗпП України, застосування штрафу до суб`єктів господарювання чи до об`єктів відвідування лише на підставі акту перевірки згідно Порядку №509 свідчить про неоднозначність (множинність) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю), суд приходить до висновку, що за таких обставин застосування до позивача штрафу за оспорюваною постановою не відповідає вимогам абзаців 6 та 7 частини 2 ст.265 КЗпП України (оскільки відсутня така підстава для застосування штрафу як створення перешкод у вигляді відсутності об`єкта відвідування за місцезнаходженням), а тому оспорювана постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими особами №ДН1210/248/НП/СПТД-ФС/540 від 11.09.2018 року прийнята Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області протиправно, а відтак підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до норм статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровської області.

Керуючись, ст.ст. 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК-Світло" (49000, м. Дніпро, Донецьке шосе, буд. 7, кв.465, код ЄДРПОУ 38432434) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49107, м. Дніпро, вул. Казакова, буд.3, код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН1210/248/НП/СПТД-ФС/540 від 11.09.2018 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК-Світло" (49000, м. Дніпро, Донецьке шосе, буд. 7, кв.465, код ЄДРПОУ 38432434) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, буд. 3, м. Дніпро, 49050, код ЄДРПОУ 39788766) судовий збір у розмірі 6160 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України судове рішення складено у повному обсязі 22.05.2019р.

Суддя О.В. Врона