Постанова

від 24.06.2019 по справі 904/111/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2019 року м.Дніпро Справа № 904/111/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Чус О.В.

судді : Кузнецов В.О., Чередко А.Є.,

секретар судового засідання: Кисельов Є.О.

Представники сторін:

від відповідача: Ревунков В.М., ордер серія АЕ№1000857 від 11.06.2019 р., адвокат;

представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Євроконтакт" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2019р. , повний текст рішення складено 22.03.2019, суддя Суховаров А.В., у справі №904/111/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Євроконтакт", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Сентравіс продакшн юкрейн", м. Нікополь,

Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 186 048,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "ЄВРОКОНТАКТ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН" (далі - відповідач) про стягнення суми боргу у розмірі 186 048,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на порушення відповідачем зобов`язань за договором № 05-1/855 від 01.10.2014 в частині здійснення повної і своєчасної оплати за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.08.2018 у справі № 904/111/18 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2018 скасовано частково, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги частково задоволено.

Постановою Верховного суду від 09.11.2018 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.08.2018 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2018 скасовано, справу №904/111/18 передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2019р. у справі №904/111/18 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Євроконтакт" (49018, м. Дніпро, вул. Моніторна, буд. 10, кв. 603, ідентифікаційний код юридичної особи 31076588) до Приватного акціонерного товариства "СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, просп. Трубників, 56, ідентифікаційний код юридичної особи 30926946) про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 186 048,00 грн. відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Євроконтакт" (49018, м. Дніпро, вул. Моніторна, буд. 10, кв. 603, ідентифікаційний код юридичної особи 31076588) на користь Приватного акціонерного товариства "СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, просп. Трубників, 56, ідентифікаційний код юридичної особи 30926946) 5 581,44 грн. витрат зі сплати судового збору при поданні касаційної скарги.

Заяву Приватного акціонерного товариства "СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, просп. Трубників, 56, ідентифікаційний код юридичної особи 30926946) про поворот виконання рішення задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Євроконтакт" (49018, м. Дніпро, вул. Моніторна, буд. 10, кв. 603, ідентифікаційний код юридичної особи 31076588) на користь Приватного акціонерного товариства "СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, просп. Трубників, 56, ідентифікаційний код юридичної особи 30926946) в поворот виконання рішення 106 704,00 грн. - боргу, 4001,40 грн. - витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись з рішенням господарського суду, позивач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 186 048,00 грн., судовий збір.

Скаржник вважає, що оскаржуваним рішенням неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, неправильно досліджено та надана оцінка наданих доказів.

Зокрема, скаржник посилається на те, що на поточний рахунок останнього ( НОМЕР_1 в ПАТ КБ ПРИВАТБАНК МФО 305299) не надходили кошти за рахунком-фактурою № СФ- 0000299 від 11.11.2014 року.

Як зазначено скаржником, фактична сплата товару визначається з моменту отримання коштів. Зарахувавши кошти на розрахунковий рахунок банку, який на момент перерахування коштів знаходився під керівництвом тимчасової адміністрації для здійснення подальшої ліквідації банку, про що відповідач мав можливість дізнатися, при цьому вчинив дію обізнано та не здійснив жодних дій для фактичного отримання ТОВ ВФ ЄВРОКОНТРАКТ грошових коштів за поставлений товар.

Таким чином, за твердженням скаржника, останнім не було отримано оплату за поставлений товар та ПрАТ СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН не було виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару.

Як зауважено скаржником, судом першої інстанції не було прийнято до уваги той факт, що саме зазначеними платіжними дорученнями № 255907 від 30 грудня 2014 року та №256828 від 16 січня 2015 року ПАТ СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН визнає заборгованість за Договором № 05-1/855 від 01.10.2014 року, що, в свою чергу, перериває строки позовної давності.

Оскільки позовну заяву про стягнення боргу № 1033 від 26.12.2017 року судом першої інстанції було отримано 10.01.2018 року, ТОВ ВФ ЄВРОКОНТАКТ не було порушено строки позовної давності.

Враховуючи той факт, що ПрАТ СЕНТРАВІС ПРОДАКІІІН ЮКРЕЙН було вчинено дії, що свідчать про визнання ПрАТ СЕНТРАВІС ПРОДАКІІІН ЮКРЕЙН свого боргу, та той факт, що відповідачем не було виконано зобов`язання за Договором, на думку скаржника, висновки суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні є необґрунтованими, тому що не відповідають наявним у матеріалах справи доказам.

Скаржник вважає, що існує необхідність у дослідженні та оцінці наданих ПрАТ СЕНТРАВІС ПРОДАКІІІН ЮКРЕЙН платіжних доручень № 255907 від 30 грудня 2014 року на суму 79 344,00 грн. та № 256828 від 16 січня 2015 року на суму 106 704, 00 грн., оскільки на них не звернута увага суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні. Зазначені докази повністю спотворюють мотивування суду першої інстанції та створюють підстави для задоволення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін. Так, відповідач зазначає, що зобов`язання по оплаті Товару за Договором було виконано Відповідачем та прийнято Позивачем.

Щодо акту звірки розрахунків, відповідачем зазначено, що станом на 01.01.15 заборгованість Відповідача перед позивачем становила 106 704,00 грн та зазначено вихідну операцію 16.01.15 на суму 106 704,00 грн. на підставі рахунку №СФ-0000299. Таким чином, позивачем, шляхом підписання Акту звірки взаємних розрахунків визнано факт оплати відповідачем спірної заборгованості.

Щодо часткової оплати, відповідачем зазначено, що відповідно до умов Договору часткова оплата не здійснювалась, так як Товар поставлявся партіями, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000199 від 12.11.2014 р. (колесо повідне конічне 07.41.05.034. на суму з ПДВ 79 344,00 грн.) та видатковою накладною № РН-0000213 від 28.11.2014 р. (колесо холосте 500x160 2-4285, на суму з ПДВ 106 704.00 грн), відповідно і оплата здійснювалась в порядку - 100% оплата в течении 30 кал. Дней после поставки (п.4 Специфікації).

На думку відповідача, Господарський суд Дніпропетровської області повністю та всебічно встановив обставини, належним чином перевірив, дослідив та оцінив докази по справі, в результаті чого прийняв законне рішення.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.14р. сторонами укладено Договір №05-1/855 (далі - Договір), за п.1.1. якого на умовах викладених у цьому Договорі, Постачальник (позивач) зобов`язується передати у власність Покупцеві (відповідач) колеса кранові та інші матеріали (надалі - Товар) у кількості та номенклатурі, наведеними у відповідних Специфікаціях, а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити Товар на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.3. Договору розрахунок Покупця з Постачальником проводиться на підставі рахунків Постачальника, у національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника наступним чином:

- 100% від вартості партії Товару відповідно до Специфікації на протязі 30 календарних днів від дати поставки такої партії Товару Покупцю (якщо інший термін платежу не узгоджений Сторонами у відповідній Специфікації).

В рахунку Постачальника має бути зазначено, в обов`язковому порядку, дату і номер Договору та дату і номер відповідної Специфікації.

На виконання умов Договору, відповідно до Специфікації №1 позивачем поставлений та отриманий відповідачем товар, що підтверджується: товарно-транспортною накладною №0000000148 від 12.11.2014 (колесо повідне конічне, ціною з ПДВ 79 344,00 грн.); товарно-транспортною накладною № 0000000159 від 28.11.2014 (колесо холосте 500х160 2-4285, ціною з ПДВ 106г 704,00 грн.); видатковою накладною № РН-0000199 від 12.11.2014 (колесо повідне конічне, ціною з ПДВ 79 344,00 грн.; видатковою накладною № РН-0000213 від 28.11.2014 (колесо повідне конічне, ціною з ПДВ 106 704,00 грн. Дані видаткові накладні направлено позивачем відповідачеві для підписання, однак на адресу позивача не повернуто.

Позивачем виставлено до оплати відповідачеві рахунок-фактуру № СФ-0000299 від 11.11.14р. на загальну суму з урахуванням ПДВ 186 048,00 грн.

За твердженням позивача, оплата за поставлений не надійшла, у зв`язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 186 048,00 гривень.

Вказане стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницький діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містить і ст.265 Господарського кодексу України.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, матеріалами справи підтверджується факт перерахування відповідачем на підставі рахунку-фактури №СФ-0000299 від 11.11.14р. на рахунок позивача, який відкрито у ПАТ "АКТАБАНК", на підставі платіжних доручень №255907 від 30.12.14р. та №256828 від 16.01.15р., на суму 79 344,00 грн. та 106 704,00 грн. відповідно. Крім того, даний факт визнається позивачем.

Зарахування грошових коштів на рахунок позивача, відкритий у ПАТ"АКТАБАНК" НОМЕР_2 підтверджується Довідкою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "АКТАБАНК". Відповідно до даної довідки, рахунок № НОМЕР_2 (980) закрито 01.11.16р. Грошові кошти, що були перераховані на підставі платіжних доручень №255907 від 30.12.14р. на суму 79 344,00 грн. та №256828 від 16.01.15р. на суму 106.704,00 грн. були зараховані на рахунок позивача № НОМЕР_2 в день здійснення платежу.

Доказів повернення позивачем відповідачеві отриманих від нього грошових коштів до суду не надано.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків, підписаного сторонами, визнано факт оплати відповідачем спірної заборгованості, оскільки, як вбачається з Акту, станом на 01.01.15 заборгованість відповідача перед позивачем становить 106 704,00 грн. та зазначено вихідну операцію 16.01.15 на суму 106 704,00 грн. на підставі рахунку №СФ-0000299.

В той же час, позивач у позові посилається на те, що відповідачем здійснена оплата на інші реквізити, ніж ті що зазначені у Договорі та рахунку.

Проте, місцевий суд дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що розділ 2 Договору визначено лише те, що розрахунки здійснюються на підставі рахунку, в якому обов`язково зазначаються дата та номер Договору, а також номер відповідної специфікації.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Втім жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, колегія суддів поділяє висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, щодо стягнення суми боргу у розмірі 186 048,00 грн.

Стосовно вимог відповідача про застосування до спірних вимог позовної давності, як вірно визначено місцевим судом з посиланням на положення ст. 261 ЦК України щодо необхідності застосування позовної давності лише за наявності порушення права особи. Враховуючи те, що господарський суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на необґрунтованість вимог позивача, застосування наслідків спливу позовної давності не вбачається можливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанціїв межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях ГПК України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Євроконтакт" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2019р. у справі №904/111/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 01.07.2019р.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя А.Є. Чередко