Рішення

від 20.06.2019 по справі 908/346/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/22/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2019 Справа № 908/346/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаладонт" (69104 м. Запоріжжя, вул. Ситова, буд. 15, кв. 38, код ЄДРПОУ 34317501)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" (69095 м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 3, код ЄДРПОУ 01056273)

про стягнення 334 012 грн. 30 коп.

за участю

представника позивача: Трачук Н.І., Договір б/н від 05.06.2019 р.

представника відповідача: Мальчєв В.Є., довіреність № 9747 від 20.11.2018 р.

СУТЬ СПОРУ:

13.02.2019 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаладонт" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "запорізький електровозоремонтний завод" 266 420 грн. 51 коп. основного боргу, 13 372 грн. 62 коп. пені, 16 575 грн. 75 коп. інфляційних витрат, 4 719 грн. 75 коп. 3 % річних, 32 923 грн. 67 коп. штрафних санкцій застосованих ДФС.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2019 р., справу № 908/346/19 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 14.02.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/346/19, присвоєно справі номер провадження 27/22/19 та призначено підготовче засідання на 12.03.2019 р.

Справа № 908/346/19 розглядається за правилами загального позовного провадження.

06.03.2019 р. до господарського суду відповідачем надано відзив № 2037 від 06.03.2019 р. (вх. № 08-08/4659/19 від 06.03.2019 р.) на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач заперечує проти позовних вимог, просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог в повному обсязі, в зв`язку з тим, що на думку відповідача, підстав для проведення остаточних розрахунків у відповідача не було, оскільки строк оплати не настав.

Ухвалою суду від 12.03.2019 р. відповідно до ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 09.04.2019 р.

25.03.2019 р. на адресу суду позивачем надіслано відповідь б/н (вх. № 08-08/6074/19 від 25.03.2019 р.) на відзив відповідача, з якої вбачається, що позивач не згоден з правовою позицією відповідача, вважає, що відзив на позовну заяву не містить переконливих доказів безпідставності позовних вимог, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 09.04.2019 р. відповідно до ст. 177 ГПК України, строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, підготовче засідання на підставі ст. 183 ГПК України, відкладено на 08.05.2019 р.

Представник позивача у підготовчому засіданні 08.05.2019 р. звернувся до суду з усним клопотанням про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

08.05.2019 р. у підготовче засідання представник відповідача не з`явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Надіслав на адресу суду письмове клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку з перебування представника у відряджені. Також просить зобов`язати позивача надати відповідь на відзив на позовну заяву та встановити відповідачу строк для надання заперечень.

Суд зазначив, що в матеріалах справи вже є відповідь на відзив відповідача ще 25.03.2019р.

Ухвалою суду від 08.05.2019 р., згідно ст. 185 ГПК України, підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті на 04.06.2019 р.

Представником відповідача заявлено клопотання про недопущення до участі у справі як представника заступника директора по будівництву, оскільки вважає його неналежним представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаладонт".

Заступник директора по будівництву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаладонт" заявив усне клопотання про оголошення перерви у засіданні суду для надання йому можливості забезпечити захист інтересів підприємства повноважним представником.

Представник відповідача не заперечив проти клопотання позивача

З метою дотримання процесуальних прав сторін, суд вважає за необхідне оголосити перерву в судовому засіданні, для надання сторонам часу для можливого врегулювання спору.

В судовому засіданні 04.06.2019 р., на підставі ст. 216 ГПК України, судом оголошено перерву до 07.06.2019 р., про що винесено відповідну ухвалу.

06.06.2019 р. відповідач надіслав на адресу суду письмове клопотання б/н від 06.06.2019 р.(вх. № 08-08/11764/19 від 06.06.2019 р.), просить суд відкласти розгляд справи, у зв`язку з відпусткою за сімейними обставинами представника відповідача.

В судовому засіданні 07.06.2019 р., на підставі ст. 216 ГПК України, судом оголошено перерву до 20.06.2019 р., про що винесено відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 20.06.2019 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Фіксування судового процесу у справі № 908/346/19 здійснювалось за допомогою технічних звукозаписувальних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

20.06.2019 р. представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги.

20.06.2019 р. представник відповідача в засіданні суду заперечив проти задоволення позовних вимог, просив суд в позові відмовити.

В засіданні суду 20.06.2019 р. здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 20.06.2019 р., на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

28 вересня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю МЕГАЛАДОНТ (Підрядник) та Приватним акціонерним товариством Запорізький електровозоремонтний завод (Замовник) укладено Договір підряду №3/03-17 (Договір).

14 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю МЕГАЛАДОНТ та Приватним акціонерним товариством Запорізький електровозоремонтний завод підписано Додаткову угоду №1 про зміну та доповнення до Договору.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Підрядник зобов`язався своїми силами і засобами виконати і здати роботи по капітальному ремонту рулонного покриття будівлі апаратного та складального цехів (інф. №1001 та №1003), а Замовник прийняти і оплатити виконані роботи. Обсяги та види виконуваних робіт за Договором, їх кількість визначаються дефектним актом (додаток №3) та кошторисною документацією (додаток №2).

Відповідно до п. 3.2 Договору в редакції додаткової угоди зазначено, що Підрядник зобов`язується виконати передбачені цим Договором роботи та здати їх Замовнику до 31.12.2017 р.

Згідно умов п. 11.1 Договору, розрахунку за виконані роботи здійснюються згідно Договору у національній валюті України - гривня, шляхом перерахування грошових коштів Замовником на рахунок Підрядника.

Пунктом 14.1.1 Договору встановлено, що Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи на підставі наданих Підрядником актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3), за умови відсутності обґрунтованих претензій до виконаних Підрядником робіт за цим Договором.

Згідно з п. 11.2.6 Договору, остаточний розрахунок проводиться на підставі підписаних Замовником актів виконаних робіт за формою КБ-2в та довідкою КБ-3 протягом 60 (шестидесяти) банківських днів з дня їх підписання.

З матеріалів справи вбачається, що вказані Акти були підписані сторонами в два етапи, а саме :

1. Акт КБ-2в № 1, 2 та довідка КБ-3 від 01.12.2017 року підписані відповідачем року на суму виконаних та прийнятих робіт - 224 657,03 грн., за виключенням суми сплаченого авансу згідно п. 11.2.1 Договору (114 180 грн. 22 коп.), сума до сплати за довідкою становить - 110 476 грн. 81 коп.

2. Акт КБ-2в №2 та довідка КБ-3 від 29.12.2017 року підписані Відповідачем 05.01.2018 року на суму виконаних та прийнятих робіт -155 943 грн. 70 коп.

Позивач посилався на те, що станом на 12.02.2019 р. відповідач не виконав умови Договору, заборгованість в сумі - 266 420 грн. 51 коп. позивачу не сплатив.

Позивач надавав відповідачу претензію № 25/10/1 від 19.11.2018 року, про сплату боргу, відповіді на дану претензію відповідачем не було надано, в зв`язку з чим, 17.12.2018 року позивач надав заяву № 25/10/1/1 від 14.12.2018 р. про сплату боргу, яка була залишена відповідачем без реагування.

Внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 226420 грн. 51 коп. основної заборгованості, на яку позивачем нараховано 13372 грн. 62 коп. пені та 4719 грн. 75 коп. 3 % річних, 16575 грн. 75 коп. - інфляційних втрат.

Крім того, позивач зазначив, що в зв`язку із порушенням відповідачем строків розрахунку, позивач не мав достатньо обігових коштів для своєчасної сплати податкових зобов`язань з ПДВ, у зв`язку з чим позивачем порушено строки реєстрації податкових накладних в ЄДРПН, після чого ГУ ДФС в Запорізькій області застосувало до підприємства штрафні санкції в таких розмірах: за актом КБ2в № 1 від 06.12.2017 р., в розмірі 80% від суми ПДВ, що склало -14 730 грн. 24 коп., за актом КБ2в №2 від 05.01.2018 р., в розмірі 70% від суми ПДВ, що склало -18 193 грн. 43 коп., отже штрафні санкції застосовані ДФС складають - (14 730,24 + 18 193,43) = 32 923 грн. 67 коп., які позивач просить стягнути з відповідача.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до актів виконаних робіт за формою КБ-2в та довідкою КБ-3, які були підписані сторонами без заперечень та зауважень, а саме Акт КБ-2в № 1, 2 та довідка КБ-3 від 01.12.2017 р., Акт КБ-2в №2 та довідка КБ-3 від 29.12.2017 р., з урахуванням попередньої оплати в розмірі 114180 грн. 22 коп. заборгованість відповідача складає 266 420 грн. 51 коп.

Відповідач доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми у повному обсязі не надав.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 266420 грн. 51 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 16575 грн. 75 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 3 % річних в сумі 4719 грн. 75 коп.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунок 3% річних позивачем виконаний не вірно, однак загальна сума заявлена до стягнення є меншою ніж отримано судом при перерахунку, тому задовольняється в заявленому розмірі, перевіривши розрахунок втрат від інфляції грошових коштів судом встановлено, що розрахунок втрат від інфляції грошових коштів позивачем виконаний не вірно, оскільки визначений неправильний період, тому судом задовольняється сума, яка отримана після перерахунку.

На підставі вищевикладених норм чинного законодавства, стягненню з відповідача підлягає сума втрат від інфляції в розмірі 11198 грн. 40 коп. за загальний період з березня 2018 р. по жовтень 2018 р. та 3 % річних в сумі 4719 грн. 75 коп. за загальний період з 06.03.2019 р. по 25.10.2018 р.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 13372 грн. 62 коп. пені.

Пунктом 15.3.1 Договору, сторони домовились, що в разі порушення строків оплати за виконані роботи за Договором (п.11.2.6.) Замовник несе відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що заявлена до стягнення сума пені є меншою ніж отримано судом при розрахунку, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 13372 грн. 62 коп. за загальний період з 06.03.2018 р. по 25.10.2018 р.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 32 923 грн. 67 коп. застосовані ДФС, суд відмовляє в задоволенні даної вимоги, оскільки позивачем вона не обґрунтована, доказів не надано. Крім того, представник позивача в судовому засіданні 20.06.2019 р. зазначив під технічну фіксацію судового процесу, що не може надати належних доказів в обґрунтування заявленої суми в розмірі 32923 грн. 67 коп.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд , адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії ).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаладонт" такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаладонт", м. Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод", м. Запоріжжя задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" (69095 м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 3, код ЄДРПОУ 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаладонт" (69104 м. Запоріжжя, вул. Ситова, буд. 15, кв. 38, код ЄДРПОУ 34317501) 266420 (двісті шістдесят шість тисяч чотириста двадцять) грн. 51 коп. основного боргу, 13372 (тринадцять тисяч триста сімдесят дві) грн. 62 коп. - пені, 4719 (чотири тисячі сімсот дев`ятнадцять) грн. 75 коп. - 3 % річних, 11198 (одинадцять тисяч сто дев`яносто вісім) грн. 40 коп. - інфляційних втрат та 4435 (чотири тисячі чотириста тридцять п`ять) грн. 67 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення оформлено та підписано 01.07.2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова