Рішення

від 25.06.2019 по справі 910/5575/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.06.2019Справа № 910/5575/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом приватного підприємства Торговий дім ГАЛПІДШИПНИК в особі філії Торговий дім ГАЛПІДШИПНИК у місті Києві

до товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ - ВР

про стягнення 29 875,04грн.

за участю представників сторін:

від позивача Поліщук В.С. - представник (довіреність № 20/11/18 від 20.11.2018)

від відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2019 року приватне підприємство Торговий дім ГАЛПІДШИПНИК в особі філії Торговий дім ГАЛПІДШИПНИК у місті Києві (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ - ВР (далі - відповідач) про стягнення 29 875,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити товар, поставлений позивачем за договором поставки технічних запчастин № 58/КФ від 15.05.2018.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 29 875,04 грн., з яких: 23 396,74 грн. - основний борг, 4 157,63 грн. - пеня, 1 801,55 грн. - інфляційна складова боргу, 519,12 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.05.2019, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, було відкрито провадження у справі № 910/5575/19 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.06.2019.

24.06.2019 до суду надійшли подані позивачем додаткові письмові пояснення, в яких останній у тому числі зазначив, що після подання ним позовної заяви до суду відповідач сплатив частину заборонності в розмірі 2 000,00 грн.

У судовому засіданні 25.06.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та правомірними, просив суд позов задовольнити, подав заяву про стягнення з відповідача судових витрат у повному обсязі на підставі ст. 130 Господарського процесуального кодексу.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 25.06.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

15.05.2018 між приватним підприємством Торговий дім ГАЛПІДШИПНИК в особі філії Торговий дім ГАЛПІДШИПНИК у місті Києві (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ - ВР (покупець) був укладений договір поставки технічних запчастин № 58/КФ (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору за цим договором постачальник бере на себе зобов`язання поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити запасні частини та комплектуючі до обладнання та техніки покупця, а саме: підшипники, паси, шківи, гумові та технічні ущільнення, ланцюги, зірочки, муфти, втулки, системи лінійного переміщення, інструмент, мастила та ін. запчастини та комплектуючі (надалі - товар), на умовах визначених в цьому договорі.

Згідно з п. 1.2 договору номенклатура, ціна, кількість та строки поставки товару встановлюються в рахунках-фактурах постачальника, які складаються на підставі замовлення покупця. Сторони можуть погоджувати ціни, номенклатуру, кількість або інші умови поставки товару в специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору.

Постачальник має право поставляти товар окремими партіями, оформленими видатковими (товарними) накладними, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити такий товар (п. 1.3 договору).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що ціна на товар встановлюється постачальником та погоджується з покупцем шляхом надання йому рахунку-фактури або укладення специфікацій до цього договору.

Відповідно до п. 5.1 договору оплата товару здійснюється покупцем на умовах передоплати 100% вартості товару, якщо інші умови розрахунку не погоджені сторонами.

Згідно з п. 5.3 договору у випадку відвантаження товару без попередньої оплати, отриманий товар повинен бути оплачений покупцем у повному обсязі протягом 30-ти (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару, якщо інший строк оплати не погоджений сторонами, зокрема в специфікації.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання перед відповідачем належним чином та передав останньому товар загальною вартістю 30 349,86 грн., а відповідач вказаний товар прийняв, що підтверджується накладними № 12654 від 18.05.2018, № 12743 від 21.05.2018, № 13412 від 25.05.2018, № 13631 від 30.05.2018, засвідченими підписами представників обох сторін, а також їх печатками.

Проте, відповідач, у порушення умов укладеного сторонами договору, переданий позивачем товар оплатив частково в сумі 6 953,12 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10621 від 09.07.2018 на суму 20 000,00 грн. та листом відповідача № 166 від 24.01.2019 щодо призначення вказаного платежу та його розподілу в оплату кількох накладних, у тому числі спірної накладної № 12654 від 18.05.2018.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за товар, переданий останнім на виконання умов договору поставки технічних запчастин № 58/КФ від 15.05.2018, на момент звернення позивача до суду становить 23 396,74 грн.

Наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в розмірі 23 396,74 грн. підтверджується також підписаним представниками обох сторін актом звірки розрахунків станом на 16.01.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу заявлені обґрунтовано та правомірно.

Водночас, матеріали справи свідчать, що після звернення позивача до суду з даним позовом (26.04.2019) відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти в розмірі 2 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12226 від 02.05.2019.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача частини основного боргу в розмірі 2 000,00 грн. підлягає закриттю. В іншій частині, а саме в сумі 21 396,74 грн., вимога по стягнення з відповідача основного боргу підлягає задоволенню.

При цьому суд роз`яснює сторонам, що відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 4 157,63 грн. пені, 1 801,55 грн. інфляційної складової боргу та 519,12 грн. 3% річних.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, сторони погодили, що у випадку відвантаження товару без попередньої оплати, оплата за товар здійснюється відповідачем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки (п. 5.3 договору).

Так, товар за накладною № 12654 від 18.05.2018 повинен був бути оплачений до 17.06.2018, за накладною № 12743 від 21.05.2018 - до 20.06.2018, за накладною № 13412 від 25.05.2018 - до 24.06.2018, за накладною № 13631 від 30.05.2018 - до 29.06.2018.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач товар, поставлений позивачем, оплатив частково та несвоєчасно, відтак допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 11.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за визначений ним період, суд встановив, що він виконаний арифметично правильно, з дотриманням вимог чинного законодавства України та умов укладеного сторонами договору. Отже, вимога про стягнення з відповідача пені заявлена позивачем правомірно, обґрунтовано та підлягає задоволенню у розмірі, визначеному позивачем, а саме - 4 157,63 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу за визначений позивачем період суд встановив, що розмір 3% річних становить 576,81 грн., а інфляційної складової боргу - 1 807,69 грн., тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимоги по стягнення з відповідача 3% річних та інфляційної складової боргу заявлені позивачем обґрунтовано, правомірно та підлягають задоволенню у визначеному ним розмірі, а саме - інфляційна складова боргу в розмірі 1 801,55 грн., 3% річних в розмірі 519,12 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення частини основного боргу в розмірі 2 000,00 грн. підлягає закриттю, в іншій частині позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 (згідно з приписами якої судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог) та ст. 130 (згідно з приписами якої якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача) Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 130, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ - ВР (02125, м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1, ідентифікаційний код 38013854) на користь приватного підприємства Торговий дім ГАЛПІДШИПНИК (79035, Львівська обл., м. Львів, вул. Зелена, буд. 238-З, ідентифікаційний код 19170443) в особі філії Торговий дім ГАЛПІДШИПНИК у місті Києві (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 69 літера Б, ідентифікаційний код ВП 24366711) основний борг у розмірі 21 396,74 грн. (двадцять одна тисяча триста дев`яносто шість грн. 74 коп.), пеню в розмірі 4 157,63 грн. (чотири тисячі сто п`ятдесят сім грн. 63 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 1 801,55 грн. (одна тисяча вісімсот одна грн. 55 коп.), 3% річних в розмірі 519,12 грн. (п`ятсот дев`ятнадцять грн. 12 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

3. Провадження у справі № 910/5575/19 в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.) закрити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 01.07.2019.

Суддя О.Г. Удалова