Рішення

від 25.06.2019 по справі 911/768/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2019 р. м. Київ Справа № 911/768/19

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства Автомагістраль , Київська область, Вишгородський район, с. Синяк

до Товариства з обмеженою відповідальністю СГМ Буд , Київська область, м. Васильків

про стягнення заборгованості

за участю представників:

від позивача: В.М.Корзаченко

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Автомагістраль (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 20.03.2019 року (вх.№804/19 від 20.03.2019 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю СГМ Буд (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором про постачання асфальтобетону №2/11 від 02.11.2018 року, а саме, 1937291,20 грн. основного боргу, 192244,18 грн. пені, 53401,24 грн. 10% річних, 29059,37 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором постачання асфальтобетону №2/11 від 02.11.2018 року щодо оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою суду від 25.03.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/768/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.04.2019 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103267843833, у судове засідання 23.04.2019 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав.

У судовому засіданні 23.04.2019 року представником позивача подано клопотання про продовження строків підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 23.04.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/768/19 на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 11.06.2019 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103268458224, у судове засідання 11.06.2019 року повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав.

Ухвалою суду від 11.06.2019 року закрито підготовче провадження у справі №911/768/19 та призначено розгляд справи по суті на 25.06.2019 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 25.06.2019 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 25.06.2019 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідач належним чином та завчасно повідомлявся про розгляд справи, а також керуючись ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, яка зобов`язує учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача та про розгляд справи за відсутності повноважного представника відповідача.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 25.06.2019 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством Автомагістраль (за договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю СГМ Буд (за договором - покупець) 02.11.2018 року укладено Договір постачання асфальтобетону №2/11 (далі - Договір), згідно умов п.1.1. якого, постачальник зобов`язується у 2018 році поставити покупцю асфальтобетонну суміш (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити товар.

Згідно п.п. 1.2., 1.3. Договору, кількість та номенклатура товару, що постачається вказується в рахунку-фактурі та видатковій накладній. Право власності на товар виникає у покупця з моменту фактичного отримання товару відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п.п. 3.1.,3.2. Договору, ціна за одиницю товару зазначена у Специфікації (Додаток №1 до Договору), яка є невід`ємною частиною цього Договору. Загальна вартість Договору складається на підставі виписаних рахунків-фактур та видаткових накладних.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що оплата продукції за цим Договором здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці Україні - гривні, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, реквізити якого вказані в Розділі 10 цього Договору.

Покупець зобов`язаний оплатити партію продукції авансом до дати поставки замовленої партії, тобто шляхом внесення передплати в розмірі 100% вартості замовленої партії продукції (п. 4.2 Договору).

Згідно п.п. 5.1., 5.2. Договору, за домовленістю сторін, поставка товару здійснюється самовивозом з АБЗ Бердичів (на умовах EXW склад постачальника (Інкотермс - 2010). Строк поставки товару вказується в заявці покупця, але не раніше здійснення передоплати відповідно до п.п. 4.2. даного Договору.

У пункті 9.1. Договору сторони погодили, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до "31" грудня 2018 року, а в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання (п. 9.2. Договору).

На виконання своїх зобов`язань за Договором позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 2437291,20 грн., що підтверджується видатковими накладними №317 від 06.12.2018 року на суму 1290624,00 грн., №321 від 11.12.2018 року на суму 1146667,20 грн., які підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками, а також довіреністю №24 від 05.12.2018 року на отримання товарно-матеріальних цінностей за вказаними накладними.

Однак, як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання з оплати поставленого товару виконав частково, сплативши 500000,00 грн., що підтверджується випискою по рахункам позивача. Таким чином, за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 1937291,20 грн.

Статтею 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Так, позивачем на адресу відповідача направлено претензію б/н від 14.02.2019 року (докази надіслання наявні в матеріалах справи) з вимогою протягом 7 днів погасити наявну заборгованість за Договором постачання асфальтобетону №2/11 від 02.11.2018 року. Однак, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 2437291,20 грн., що підтверджується видатковими накладними №317 від 06.12.2018 року, №321 від 11.12.2018 року, а відповідач оплатив поставлений товар частково.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар у сумі 1937291,20 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, факт поставки позивачем товару відповідачу документально підтверджено, отримання відповідачем товару не спростовано, тому, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 1937291,20 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, крім стягнення основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача передбачену п. 6.2. Договору пеню у загальному розмірі 192244,18 грн., нараховану на заборгованість відповідача за видатковою накладною №317 від 06.12.2018 року на суму 1290624,00 грн. за період з 12.12.2018 року по 28.12.2018 року у розмірі 21640,05 грн., за період з 29.12.2018 року по 19.02.2019 року на суму 790624,00 грн. у розмірі 63163,28 грн.; за видатковою накладною №321 від 11.12.2018 року на суму 1146667,20 грн. за період з 15.12.2018 року по 19.03.2019 року у розмірі 107441,15 грн. та 53401,24 грн. - проценти за користування коштами у розмірі 10% річних за весь період прострочення оплати нарахованих на заборгованість відповідача за видатковою накладною №317 від 06.12.2018 року на суму 1290624,00 грн. за період з 12.12.2018 року по 28.12.2018 року у розмірі 6011,13 грн., за період з 29.12.2018 року по 19.02.2019 року на суму 790624,00 грн. у розмірі 17545,35 грн.; за видатковою накладною №321 від 11.12.2018 року на суму 1146667,20 грн. за період з 15.12.2018 року по 19.03.2019 року у розмірі 29844,76 грн.

Крім того, позивач просить суд у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 29059,37 грн. - інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача по кожній видатковій накладній окремо, враховуючи часткові оплати, за період з січня 2019 року по лютий 2019 року.

Так, відповідно до п. 6.2. Договору, у разі прострочення сплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у період прострочення від суми боргу за кожний день прострочення та проценти за користування коштами у розмірі 10% річних за весь період прострочення оплати. Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовились, що нарахування пені припиняється через 1 (один) рік від дня, коли оплата мала бути здійснена.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним. Розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 192244,18 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Як зазначалось вище, п. 6.2. Договору передбачено нарахування процентів за користування чужими коштами у розмірі 10% річних за весь період прострочення оплати.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Розмір процентів за користування грошовими коштами, що заявлений до стягнення, визначено в сумі 53401,24 грн., нарахованій за 193 дні за кожною видатковою накладною окремо, який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв`язку з чим, проценти за користування грошовими коштами підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 29059,37 грн., нарахованих на заборгованість відповідача по кожній видатковій накладній окремо, враховуючи часткові оплати, за вказаний позивачем період, судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 13447,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В якості доказу надання юридичних послуг, позивачем до матеріалів справи долучено Договір про надання правничої допомоги від 11.02.2019 року, розрахунок суми гонорару від 19.03.2019 року (Додаток №1 до Договору) з описом робіт, акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданої правничої допомоги) від 19.03.2019 року (Додаток №2 до Договору), ордер серія КС №485319 від 11.02.2019 року, виданий на підставі Договору від 11.02.2019 року, копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №4365/10 від 25.11.2011 року, виданого Корзаченку В.М.

Однак, позивачем не подано доказів понесення витрат на правову допомогу у сумі 13447,00 грн., а тому, у суду відсутні підстави для їх розподілу між сторонами.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Приватного підприємства Автомагістраль до Товариства з обмеженою відповідальністю СГМ Буд про стягнення 2211995,99 грн. задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СГМ Буд (08606, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 151, корпус 1, кв. 94, код ЄДРПОУ 39784358) на користь Приватного підприємства Автомагістраль (07351, Київська область, Вишгородський р-н, с. Синяк, вул. Київська, буд. 68, код ЄДРПОУ 31481658) 1937291 (один мільйон дев`ятсот тридцять сім тисяч двісті дев`яносто одна) грн. 20 коп. заборгованості, 192244 (сто дев`яносто дві тисячі двісті сорок чотири) грн. 18 коп. пені, 53401 (п`ятдесят три тисячі чотириста одна) грн. 24 коп. 10% річних, 29059 (двадцять дев`ять тисяч п`ятдесят дев`ять) грн. 37 коп. інфляційних втрат, 33179 (тридцять три тисячі сто сімдесят дев`ять) грн. 94 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 01.07.2019 року.

Суддя Д.Г. Заєць