Рішення
від 20.06.2019 по справі 927/100/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

20 червня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/100/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.,

секретар судового засідання Мігда Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 927/100/19, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

За позовом: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський"

с. Блистова, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16071

До відповідачів:

1) Блистівської сільської ради

вул. Хмельницького,50, с. Блистова, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16071

2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018"

вул. Незалежності, 2, с. Блистова, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16071

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: Державне підприємство "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин",

вул. Сім`ї Хохлович, 15, оф. 406, м. Київ, 04119

Про визнання договору на управління невитребуваними майновими паями, Акту приймання-передачі майна на управління та зберігання, Свідоцтва на право зберігання невитребуваних майнових паїв, недійсними

За участю представників:

від позивача: Ткаченко А.М., адвокат, ордер серії ЧН №091301 від 29.03.2019;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Городнича Т.В., адвокат, довіреність від 27.02.2019;

від третьої особи: не з`явився.

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем - Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Блистівський" подано позов до відповідачів: 1) Блистівської сільської ради та 2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018", відповідно до якого позивач просить суд:

-визнати договір на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, укладений між Блистівською сільською радою, Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Блистівський" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018", недійсним;

-визнати акт приймання-передачі майна на управління та зберігання від 29.03.2018, складений Блистівською сільською радою, Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Блистівський" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018", недійсним;

-визнати свідоцтво на право зберігання не витребуваних майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства від 04.04.2018, серія НОМЕР_1, видане виконавчим комітетом Блистівської сільської ради, недійсним.

Заявлений позов обґрунтований тим, що зміст оспорюваних договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, акту приймання-передачі майна на управління та зберігання від 29.03.2018 та свідоцтва на право зберігання не витребуваних майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства від 04.04.2018, серія НОМЕР_1, суперечить вимогам Закону України "Про кооперацію" та Цивільному кодексу України.

Ухвалою суду від 25.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.03.2019. Задоволено заяву позивача від 21.02.2019 про залучення третьої особи та залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, Державне підприємство "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин".

Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 25.02.2019: №1400042912460 (позивачу), №1400042912486 (відповідачу-1), №1400042912478 (відповідачу-2) та № 1400042912451 (третій особі), але відповідач-1 та третя особа своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні 21.03.2019 не скористалися, повноважних представників у судове засідання не направили.

Відповідач-1 відзиву на позовну заяву не надав. У поданих заявах від 18.03.2019, 29.03.2019, 21.05.2019 (т.2 а.с.13, 130, 237) проти позову не заперечує, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Відповідач-2 у поданому відзиві на позовну заяву від 12.03.2019 позовних вимог не визнає, вважає позов безпідставним та необґрунтованим. Відповідач-2 зазначає, що договір на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 було укладено на виконання вимог ст.1285 Цивільного кодексу України, жодних порушень прав позивача не було допущено. Договір на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 та акт приймання-передачі майна на управління та зберігання від 29.03.2018 були підписані головою СГВК Блистівський Терещенко Ю.І. , який станом на 29.03.2018 був єдиним підписантом позивача, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.03.2018, доданим до відзиву на позовну заяву. Також відповідач-2 вказує, що позивачем не зазначено жодної конкретної умови, якої не було дотримано сторонами оскаржуваного договору, для визнання даного договору недійсним, та не надано доказів на підтвердження того, що саме позивач є власником невитребуваних майнових паїв, у вигляді великої рогатої худоби, та його права порушені чи невизнані. Крім того, відповідач-2 вважає, що позовна заява позивача від 04.02.2019 підписана неуповноваженою особою - ОСОБА_2 ., оскільки рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.09.2018 у справі № 927/546/18, що набрало законної сили 30.01.2019, визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів членів СГВК Блистівський , оформлене протоколом №5 від 02.05.2018, на підставі якого видано наказ про призначення головою СГВК Блистівський ОСОБА_2

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів, Державне підприємство "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" у письмових поясненнях №12.25-200/вих від 12.03.2019 (т.2 а.с.33-34) зазначила, що процеси ідентифікації та реєстрації тварин проводяться на підставі поданих документів, завірених власником/утримувачем тварин у відповідності до норм чинного законодавства.

Позивач у відповіді на відзив від 18.03.2019 (т.2 а.с.1-4) вважає підстави відповідача-2, зазначені у відзиві на позов, необґрунтованими та такими, що не спростовують підстави та предмет позову. Позивач у відповіді на відзив відповідача-2, зокрема, вказує, що у спірному договорі не зазначено, що предметом є саме управління спадщиною, як стверджує відповідач-2; не вказано, спадщина яких саме членів СГВК Блистівський передана в управління з урахуванням відсутності у них спадкоємців; не зазначено, на якій підставі Блистівська сільська рада самостійно визначила, яким саме чином слід виплатити спадкоємцям їх частку у СГВК Блистівський (саме шляхом виділення великої рогатої худоби), не враховуючи право спадкоємців самостійно визначити дане питання, з урахуванням ст. 21 Закону України Про кооперацію ; відповідачами не зазначено, яким чином має відношення спадщина колишніх членів КСП ім. Щорса до паїв членів СГВК Блистівський , адже саме не витребувані паї колишніх членів КСП ім. Щорса були передані на управління у вигляді великої рогатої худоби, що належить позивачу. Зміст оспорюваного договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 суперечить нормам ч.1 ст.1029 та ч.1 ст.1032 Цивільного кодексу України, в порушення яких велику рогату худобу було передано Блистівською сільською радою, яка не є власником зазначеної вище худоби. Щодо повноважень підписанта позовної заяви, позивач зазначає, що на день подання позовної заяви діючий голова ОСОБА_2 був повторно переобраний головою СГВК Блистівський на підставі рішення загальних зборів, оформлених протоколом №7 від 02.10.2018, наказ про призначення головою СГВК Блистівський ОСОБА_2 , на підставі протоколу №5, не скасований, рішення загальних зборів членів СГВК Блистівський про звільнення ОСОБА_2 з посади голови не приймалося, відповідного наказу про його звільнення не видавалося.

Відповідач-2 у письмових запереченнях від 25.03.2019 на відповідь на відзив СГВК Блистівський від 18.03.2019 зазначає, що саме ст. 1285 Цивільного кодексу України передбачені повноваження відповідача-1 щодо укладання оскаржуваного договору і жодних порушень прав позивача не було, однак, позивач на свій розсуд застосовує ст. 1029 Цивільного кодексу України та стверджує, що оскаржуваний договір їй суперечить. Аналогічно позивач застосовує ст. 1031 Цивільного кодексу України, де передбачено, що установником управління є власник майна та стверджує, що відповідач-1 не є власником майна. Відповідач-2 вважає, що позивач не зазначив підстав недійсності спірного договору ані в своїй позовній заяві, ані у відповіді на відзив, що є його обов`язком відповідно до ч.3 ст. 13 та ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Також відповідач-2 зазначає, що позивач не надав жодного доказу про те, що не витребувані майнові паї передавались позивачу та є його власністю. Щодо повноважень підписанта позовної заяви відповідач-2 вважає, що позовна заява позивача від 04.02.2019 підписана неуповноваженою особою, оскільки наказ про призначення головою СГВК Блистівський ОСОБА_2 був виданий на підставі рішення загальних зборів членів СГВК Блистівський від 02.05.2018, яке визнане 27.09.2018 Господарським судом Чернігівської області недійсним. Жодних інших наказів про призначення підписанта, позивачем не надано.

У судовому засіданні 21.03.2019 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 01.04.2019, про що повідомив сторін ухвалою суду від 21.03.2019.

До початку підготовчого засідання, призначеного на 01.04.2019, від позивача надійшли письмові пояснення від 29.03.2019 на заперечення на відповідь на відзив відповідача-2, аналогічні поясненням, викладеним у відповіді на відзив, в яких позивач, зокрема, просить поновити строк на подання нових доказів, а саме копії інформативного запиту від 26.03.2019; витягу з ЄДР про СГВК Блистівський станом на 04.02.2019; копії звіту про рух поголів`я за період з 22.06.2018 по 26.06.2018.

У судовому засіданні 01.04.2019 суд постановив ухвалу про задоволення клопотання позивача про поновлення строку для подання доказів; про поновлення строку за власною ініціативою для подання третьою особою пояснень по справі; про задоволення усного клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання та про відкладення підготовчого засідання на 11.04.2019.

Ухвалою суду від 01.04.2019, відповідно до ст.120,121 ГПК України, викликано сторін у підготовче засідання 11.04.2019.

До початку підготовчого засідання, призначеного на 11.04.2019, від позивача надійшло письмове клопотання про продовження строку на подання клопотання про витребування доказів та про витребування доказів від 09.04.2019. У даному клопотанні позивач просить суд продовжити строк на подання клопотання про витребування доказів, який було пропущено із поважних причин та витребувати у відповідача-2 копії паспортів на велику рогату худобу, яка була передана йому на підставі договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 та акту приймання-передачі майна на управління та зберігання від 29.03.2018, укладених між СГВК "Блистівський", СТОВ "Блистівське 2018" та Блистівською сільською радою.

Також позивачем подано письмові пояснення, в яких позивач просить суд задовольнити клопотання про продовження строку для подання нових доказів та залучити до матеріалів справи пояснення з додатком.

У судовому засіданні 11.04.2019 суд постановив ухвалу про задоволення клопотання позивача про продовження строку для подання документів в частині залучення пояснень, копії відповіді від Новгород-Сіверської районної ради від 29.03.2019, копії відповіді від Новгород-Сіверської районної державної адміністрації від 02.04.2019 та копії відповіді від Блистівської сільської ради від 05.04.2019. У частині залучення до матеріалів справи списків членів КСП, наданих до відповіді Блистівської сільської ради від 05.04.2019, суд відмовив, оскільки надані копії списків неможливо прочитати у зв`язку з поганою якістю виготовлених копій.

Ухвалою суду від 11.04.2019 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про продовження строку на подання клопотання про витребування доказів та про витребування доказів у відповідача-2 копії паспортів на велику рогату худобу, яка була передана йому на підставі договору на управління невитребуваними майновими паями від 29.03.2018 та акту приймання-передачі майна на управління та зберігання від 29.03.2018, укладених між СВГК "Блистівський", СТОВ "Блистівське 2018" та Блистівською сільською радою.

У судовому засіданні 11.04.2019 представник позивача заявив усне клопотання про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання для надання можливості сформулювати свою позицію у зв`язку з відмовою у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Представник відповідача-2 щодо заявленого клопотання поклався на розсуд суду.

Ухвалою суду від 11.04.2019 задоволено усне клопотання позивача; продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів; відкладено підготовче засідання на 14.05.2019.

Ухвалою суду від 14.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.05.2019.

Відповідач-1 та третя особа були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 15.05.2019: №1400043988486 (відповідачу-1) та №1400043988508 (третій особі), але повноважних представників у судове засідання 23.05.2019 не направили.

У судовому засіданні 23.05.2019 суд розпочав розгляд справи по суті.

Від відповідача-1 надійшла письмова заява №02-10/134 від 21.05.2019 про розгляд справи без участі представника Блистівської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області. В заяві відповідач-1 підтримав позовні вимоги позивача та не заперечує проти задоволення позову.

Суд задовольнив заяву відповідача-1 про розгляд справи без участі представника відповідача-1.

У судовому засіданні 23.05.2019 судом оголошено перерву до 04.06.2019, про що повідомлено сторін ухвалою суду від 23.05.2019.

У судовому засіданні 04.06.2019 представник позивача заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для надання можливості врегулювати спір з відповідачем мирним шляхом.

Представник відповідача-2 не заперечив щодо усного клопотання представника позивача.

Суд у судовому засіданні 04.06.2019 постановив ухвалу про задоволення усного клопотання представника позивача про оголошення перерви та оголосив перерву в судовому засіданні до 20.06.2019, про що повідомив сторін ухвалою від 04.06.2019.

Відповідач-1 та третя особа були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 04.06.2019: №1400044393222 (відповідачу-1) та №1400044393214 (третій особі), але повноважних представників у судове засідання 20.06.2019 не направили.

Заяв та клопотань від сторін не надходило.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 20.06.2019 суд продовжив розгляд справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача-2, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Предметом заявлених позовних вимог є: -визнання договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, укладеного між Блистівською сільською радою, Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Блистівський" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018", недійсним; -визнання акта приймання-передачі майна на управління та зберігання від 29.03.2018, складеного Блистівською сільською радою, Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Блистівський" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018", недійсним; -визнання свідоцтва на право зберігання не витребуваних майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства від 04.04.2018, серія НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом Блистівської сільської ради, недійсним.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, вказує на те, що зазначені вище договір на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, акт приймання-передачі майна на управління та зберігання від 29.03.2018 та свідоцтво на право зберігання не витребуваних майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства від 04.04.2018 слід визнати недійсними, оскільки їх зміст суперечить вимогам Закону України Про кооперацію та Цивільному кодексу України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що Сільськогосподарський виробничий кооператив Блистівський є власником всього майна, яке він отримав із джерел, передбачених ст.19 Закону України Про кооперацію , в тому числі і майна, переданого йому членами кооперативу при його створенні або вступі до кооперативу нових членів, а також в ході проведення своєї господарської діяльності тощо. На момент укладення спірного договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 власником великої рогатої худоби був саме позивач, оскільки Блистівська сільська рада не передавала на баланс чи у власність СГВК Блистівський жодного майна, у тому числі і жодної одиниці великої рогатої худоби. В порушення вимог ч. 1 ст.1032 Цивільного кодексу України, якими чітко визначено, що установником управління майном є власник майна, відповідач-1, не будучи власником великої рогатої худоби, на підставі договору науправління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, акта приймання-передачі майна на управління та зберігання від 29.03.2018 та свідоцтва на право зберігання не витребуваних майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства від 04.04.2018, передав велику рогату худобу в управління як не витребувані майнові паї відповідачу-2.

Також позивач вказує на те, що у спірному договорі науправління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, у переліку майна (істотній умові договору, встановленій ст. 1035 Цивільного кодексу України) зазначено - не витребувані майнові паї колишніх членів КСП ім. Щорса на суму 899114,00 грн, однак відповідно до акту приймання-передачі майна було передано майно, що належить СГВК Блистівський , а саме велику рогату худобу.

Крім того, позивач, обґрунтовуючи позов, зазначає, що законодавство не передбачає, що договір управління майном може бути трьохстороннім, як у випадку із спірним договором науправління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, оскільки такої сторони договору як Виконавець законом не передбачено.

Позивач також посилається на те, що загальні збори СГВК Блистівський не приймали жодного рішення щодо відчуження, або передачі в управління, або вчинення інших правочинів щодо розпорядження належній на праві власності великій рогатій худобі, яка була передана в управління відповідачу-2, тобто у голови СГВК Блистівський не було повноважень на укладення спірного договору та акту приймання-передачі.

Як слідує із матеріалів справи, 29.03.2018 між Блистівською сільською радою (установником майна), в особі Блистівського сільського голови Довбні Віталія Олексійовича, що діяв на підставі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Сільськогосподарським виробничим кооперативом Блистівський (виконавцем), в особі керівника Терешенка Юхима Івановича, що діяв на підставі Статуту, та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Блистівське 2018 (управителем), в особі керівника Терешенка Юхима Івановича, що діяв на підставі Статуту, на підставі статті 1285 Цивільного кодексу України, з метою утримання (догляду) та збереження не витребуваних майнових паїв, що знаходяться на балансі виконавця, відповідно до рішення Блистівської сільської ради, було укладено договір на управління не витребуваними майновими паями.

Відповідно до п.1 договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, установник управління доручає виконавцю передати, а управитель приймає в управління майно, яке потребує утримання (догляду), а саме: не витребувані майнові паї колишніх членів КСП ім. Щорса на суму 899114,00 грн.

Управитель має право на вчинення будь-яких необхідних дій, направлених на збереження не витребуваних майнових паїв, у тому числі використовувати за цільовим призначенням, до з`явлення осіб, що мають на них право або отримали в установленому порядку право власності на них (п.2 договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018).

Згідно з п. 3 договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, передача майнових паїв в управління не тягне за собою переходу права власності на них до управителя.

Управитель отримує плату за виконанням своїх обов`язків в розмірі отриманого від використання невитребуваних майнових паїв доходу (п.7 договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018).

Пунктом 8 договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 сторони передбачили, що у разі витребування майнових паїв особами, що мають на них право або отримали в установленому порядку право власності на них, дія договору на управління не витребуваними майновими паями припиняється, але не раніше закінчення управителем сезонних сільськогосподарських робіт (щодо посів та збору врожаю та інш.).

Згідно з п.10 договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, цей договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до отримання особами, які мають право на майнові паї, в установленому порядку правовстановлюючих документів.

Частиною 1 ст. 1029 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Таким чином, укладений між сторонами договір на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 по своїй правовій природі є договором управління майном.

Доказів внесення змін, розірвання або припинення договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, на момент розгляду справи до суду не надходило.

29.03.2018 між сторонами було складено акт приймання-передачі майна на управління та зберігання, відповідно до якого Блистівська сільська рада передала на управління та зберігання не витребувані майнові паї, що знаходяться на балансі виконавця, відповідно до договору від 29.03.2018 на управління не витребуваними майновими паями - велику рогату худобу на суму 899114,00 грн, а Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Блистівське 2018 прийняло на управління та зберігання не витребувані майнові паї колишніх членів КСП ім. Щорса на вищезазначену суму.

04.04.2018 Виконавчим комітетом Блистівської сільської ради було видано Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Блистівське 2018 Свідоцтво на право зберігання не витребуваних майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1, відповідно до якого СТОВ Блистівське2018 отримало право на зберігання не витребуваного майна колективного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса, реорганізованого в Сільськогосподарський виробничий кооператив Блистівський , в розмірі 899114,00 грн.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача з урахуванням встановлених судом обставин, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину в силу ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому ч.2, 3 даної статті передбачено два ступеня недійсності правочину: абсолютно недійсний правочин - тобто той, недійсність якого встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; та відносно недійсний - тобто той, недійсність якого прямо не встановлена законом, але за заявою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, яка заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, може бути визнаний недійсним судом (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлюються ст.203 Цивільного кодексу України. Зокрема, такими вимогами визначаються: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом не є підставою для визнання недійсним відсутність у договорі істотних умов.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність даного позову полягає у визнанні недійсним договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, який за своєю правовою природою є договором управлінням майном.

Загальні положення про управління майном врегульовано главою 70 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1029 Цивільного кодексу України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно. Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.

Згідно зі ст. 1030 Цивільного кодексу України, предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом. Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя. Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік. Розрахунки, пов`язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку. Майно, набуте управителем у результаті управління майном, включається до складу отриманого в управління майна.

Договір управління майном укладається в письмовій формі (ч.1 ст.1031 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 1032 Цивільного кодексу України, установником управління є власник майна.

Істотними умовами договору управління майном є: перелік майна, що передається в управління; розмір і форма плати за управління майном (ст.1034 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, відповідно до укладеного договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, Блистівська сільська рада визначена Установником управління , тобто особою, яка уповноважена на розпорядження невитребуваними майновими паями.

Основними документами, які регулюють питання розпаювання, є Цивільний кодекс, Закон України Про колективне сільськогосподарське підприємство від 14.02.1992 № 2114-XII, постанова Кабінету Міністрів України Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки від 28.02.2001 № 177, Рекомендації щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджені наказом Мінагрополітики від 20.05.2008 № 315, тощо.

Об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його учасників, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки в майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство. Майно в підприємстві належить на праві спільної часткової власності його учасникам. Суб`єктом права власності в підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - у частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства (ст. 7 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство від 14.02.1992 № 2114-XII).

До пайового фонду майна учасників КСП включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств та організацій.

Згідно зі ст. 9, 10 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство від 14.02.1992 № 2114-XII, пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 № 177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" було затверджено Методику уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих; Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення; Типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 06.04.2001 № 96, з метою забезпечення захисту майнових прав селян відповідно до Указу Президента України від 29.01.2001 № 62 "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 № 177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки", було затверджено Рекомендації щодо передачі майна пайового фонду реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства у спільну часткову власність та організації управління таким майном.

Відповідно до п.6 Рекомендацій щодо передачі майна пайового фонду реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства у спільну часткову власність та організації управління таким майном, для врегулювання відносин між співвласниками невитребуваного майна укладається договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності. У вищевказаному договорі визначається особа, уповноважена від імені всіх співвласників майна на представлення їх інтересів при укладанні в подальшому цивільно-правових угод (договорів). Укладання цивільно-правових угод відбувається за рішенням зборів співвласників, які доручають уповноваженому їх підписання від імені співвласників.

Способи використання майна співвласників було визначено Рекомендаціями щодо використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики України від 09.04.2001 № 97 (зі змінами, внесеними згідно з наказом Мінагрополітики від 01.07.2003 № 210): 1) частина інвентарних об`єктів, які задіяні у виробничому процесі, передається в оренду суб`єкту підприємницької діяльності на підставі договору оренди, форма якого наводиться у додатку; 2) частина інвентарних об`єктів, які не використовуються у виробництві в даний час, але надалі можуть бути використані, передається користувачеві майна на зберігання на підставі договору схову; 3) частина інвентарних об`єктів, які не задіяні у виробничому процесі і не мають перспективи використання, за рішенням співвласників може бути демонтована і ліквідована. При цьому матеріали від демонтажу за їх ліквідаційною вартістю включаються до пайового фонду або видаються співвласникам у рахунок їх майнових паїв.

Вищевказаним наказом Міністерства аграрної політики України від 09.04.2001 № 97 було затверджено Тимчасове положення про фонд відтворення орендованих основних засобів, яким було встановлено порядок використання фонду відтворення орендованих основних засобів. Відповідно до цього положення розмір відрахувань встановлюється договором оренди залежно від складу і вартості орендованого майна. Кошти Фонду можуть використовуватись як для реконструкції та поліпшення орендованих основних засобів, так і для розширення виробництва, тобто придбання нових основних засобів чи модернізації діючих.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 01.07.2003 № 210 було затверджене Примірне Положення про фонд відтворення орендованих основних засобів, внесені зміни до наказу Мінагрополітики України від 09.04.2001 "Про затвердження Рекомендацій щодо використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності та Тимчасового Положення про фонд відтворення орендованих основних засобів"; скасовано Тимчасове Положення про фонд відтворення орендованих основних засобів, затверджене наказом Мінагрополітики України від 09.04.2001 № 97 "Про затвердження Рекомендацій щодо використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності та Тимчасового Положення про фонд відтворення орендованих основних засобів".

Фактично Тимчасове положення про фонд відтворення орендованих основних засобів було перейменоване на Примірне положення про фонд відтворення орендованих основних засобів. При цьому зміни відбулися лише щодо назви фонду: зміст обох положень залишився ідентичним.

У Рекомендаціях щодо створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів з використанням майнових паїв або часток в майні, що знаходиться у спільній частковій власності колишніх членів реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18.03.2003 № 67, одним із напрямів використання майнових паїв є запропонований шлях створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів у випадках, коли співвласники майна пайового фонду або майна спільної часткової власності колишніх членів реорганізованих КСП разом отримують у натурі належні їм майнові паї або частки у спільному майні і мають намір створити неприбуткові сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, в яких власник майнових паїв або частки у спільному майні та споживач цих послуг поєднуються в одній особі.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 20.05.2008 № 315 затверджено Рекомендації щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, та визнано таким, що втратив чинність, наказ Мінагрополітики від 06.04.2001 № 96 "Про затвердження Рекомендацій щодо передачі майна пайового фонду реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства у спільну часткову власність та організації управління таким майном".

Відповідно до п. 2.1. Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками відповідно до договору.

Згідно з п.2.4., 2.5. Рекомендації щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється через загальні збори співвласників. Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно.

Відповідно до п. 1.2 Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, невитребуваний майновий пай - майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства або іншої особи, що має на нього право, які невідомі або не отримали в установленому порядку право власності на майновий пай.

Згідно з п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5 Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками відповідно до договору. Договір про порядок володіння та користування майном укладається між співвласниками в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути нотаріально посвідчений. Зазначений договір може укладатися як усіма співвласниками, так і їх частиною - щодо належних часток у праві спільної часткової власності. Управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється через загальні збори співвласників. Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно.

Рекомендаціями щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств також передбачено, що для забезпечення ведення спільних справ співвласники можуть обрати уповноважену особу, якою може бути фізична або юридична особа. З такою особою необхідно укласти договір доручення для здійснення повноважень, який підписується співвласниками, які голосували за її обрання. Підписи співвласників засвідчуються посадовою особою сільської, селищної ради або нотаріусом. У договорі доручення, зокрема, необхідно прописати: повноваження на управління майном, що перебуває у СЧВ, у разі передачі його юридичним або фізичним особам в оренду чи позику, а також надання допомоги співвласникам у разі його відчуження; повноваження на підготовку пропозицій стосовно: виділення часток з майна, що перебуває у СЧВ, співвласникам, які виявили бажання отримати їх в натурі; утримання, збереження, ведення обліку, проведення інвентаризації, переоцінки і списання майна, що перебуває у СЧВ, та підготовки його до продажу; розподілу майна між співвласниками відповідно до вартості їх часток у СЧВ; здійснення організаційних заходів щодо підготовки, скликання та проведення загальних зборів співвласників, а також забезпечення скликання та проведення зборів на вимогу 10 % співвласників; здійснення заходів щодо оформлення прав власності на майно, що перебуває у СЧВ; інформування співвласників про стан збереження та відновлення майна; ведення реєстру співвласників і належних їм часток у майні, що перебуває у СЧВ, обліку доходів та розподілу їх між співвласниками; необхідність звітування уповноваженої особи про свою діяльність перед загальними зборами співвласників не рідше як один раз на 6 місяців; тощо.

Отже, враховуючи положення вищевказаних нормативних актів, суд доходить висновку, що невитребувані майнові паї (майнові паї членів колективного сільськогосподарського підприємства або інших осіб, що мають на них право, які невідомі або не отримали в установленому порядку право власності на майнові паї) можуть бути передані в управління, в установленому чинним законодавством порядку .

Управління відбувається відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном. Даний договір про порядок володіння та користування майном укладається на підставі рішення загальних зборів співвласників, яке приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено інформаційний запит від 26.03.2019 (а.с.54-55 т.2) на адреси Блистівської сільської ради, Новгород-Сіверської районної ради, Новгород-Сіверської районної державної адміністрації та Чернігівської обласної ради щодо надання інформації та копій документів, у разі їх наявності, що підтверджують факт розпаювання майна КСП ім. Щорса, виділення його в натурі членам КСП, а також докази внесення спірного майна, як пайового внеску членам СГВК Блистівський до пайового фонду СГВК Блистівський .

Згідно з відповіддю Новгород-Сіверської районної державної адміністрації № 01-32/1424 від 02.04.2019 (а.с.138 т.2), всі документи по розпаюванню були зроблені в двох екземплярах, один з яких залишився в сільгосппідприємстві, другий переданий в Блистівську сільську раду.

Виконавчий комітет Блистівської сільської ради, у свою чергу, листом від № 02-19/95 від 05.04.2019 повідомив, що інформацією щодо документів, які підтверджують факт розпаювання майна КСП ім. Щорса, виділення його в натурі членам КСП, а також докази внесення спірного майна, як пайового внеску членам СГВК Блистівський до пайового фонду СГВК Блистівський Блистівська сільська рада не володіє.

Частиною 4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору.

Від позивача, в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, не надходило заяв щодо витребування судом доказів щодо розпаюванні майна колективного сільськогосподарського ім. Щорса села Блистова Новгород-Сіверського району.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У порушення вищезазначених вимог, сторонами не надано суду жодного належного та допустимого доказу, який підтверджує факт створення комісії з організації вирішення майнових питань при розпаюванні майна колективного сільськогосподарського ім. Щорса села Блистова Новгород-Сіверського району; визначення пайового фонду та фактичне здійснення розпаювання майна колективного сільськогосподарського ім. Щорса села Блистова Новгород-Сіверського району, відповідно до Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих; Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення; Типового положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 № 177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки".

Також суду не надано рішення зборів співвласників про надання Блистівській сільській раді повноважень на укладення договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018.

За таких обставин, суд доходить висновку, що договір на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 укладений з порушенням ст.1032 Цивільного кодексу України у зв`язку з тим, що у Блистівської сільської ради були відсутні повноваження на підписання вказаного договору, оскільки остання не є власником переданого в управління майна та не була наділена співвласниками повноваженнями установника управління.

Отже, твердження позивача про відсутність повноважень у Блистівської сільської ради відповідача-1 на укладення оспорюваного договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 підтверджуються матеріалами справи.

Також слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи.

Орган юридичної особи - це інституціонально-функціональний її представник. Інституціональність представництва органу юридичної особи проявляється в затвердженні на законодавчому рівні механізму набуття останньою цивільних прав та обов`язків безпосередньо через свої органи, установлення не тільки можливості, а й необхідності формування відповідних органів останньої, їх складу порядку створення тощо. Функціональність органу юридичної особи проявляється у здійсненні ним в інтересах останньої своїх повноважень у межах визначених законом (статутом) компетенції.

З вищевикладеного вбачається, що правоздатність юридичної особи реалізується через її органи, які формують і виражають її волю зовні. Органи юридичної особи не тільки здійснюють управління, а й виступають у майновому обороті від її імені. Тобто, дії органів визнаються діями самої юридичної особи. Правочиноздатність юридичної особи може бути визначена як її здатність бути стороною правочину. Правочиноздатність юридичної особи здійснюється від її імені на підставі відповідного повноваження або органом юридичної особи, або учасником юридичної особи, або за допомогою інституту представництва. Здійснення правочиноздатності юридичної особи через її органи не є представництвом, а має вважатися діями безпосередньо самої юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, договір на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 підписаний від імені СГВК Блистівський (позивача) керівником Терешенком Юхимом Івановичем та скріплений печаткою позивача, від імені СТОВ Блистівське 2018 (відповідача-2) вищевказаний договір підписаний також керівником Терешенком Юхимом Івановичем та скріплений печаткою відповідача-2.

Станом на 29.03.2018 (дата підписання оскаржуваного договору), відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 04.03.2019, керівником та єдиним підписантом Сільськогосподарського виробничого кооперативу Блистівський був Терешенко Юхим Іванович (а.с.146-151 т.1).

Згідно з детальною інформацією про юридичну особу - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Блистівське 2018 , керівником і підписантом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Блистівське 2018 з 28.03.2018 є Терещенко Юхим Іванович (а.с.152-155 т.1).

Таким чином, на дату укладання спірного договору, Терешенко Юхим Іванович був керівником водночас позивача та відповідача-2.

Отже, договір на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 як з боку СГВК Блистівський так із боку СТОВ Блистівське 2018 підписано однією тією ж особою - Терешенко Юхимом Івановичем .

Згідно зі ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Представництвом, відповідно до ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно з ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України, представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Зазначена норма встановлює заборону на укладення правочину, в якому один представник одночасно виступає від імені декількох контрагентів.

Таким чином, договір на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 також укладений з порушенням ст. 238 Цивільного кодексу України.

Оскільки судом встановлено, що договір на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 укладено з порушенням ст.238, 1032 Цивільного кодексу України, а тому він підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1, 2 ст.203 та ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.

Надані відповідачем-2 до матеріалів справи рішення загальних зборів членів сільськогосподарського виробничого кооперативу Блистівський (протокол №1 від 28.03.2018) про укладення трьохстороннього договору на управління не витребуваними майновими паями з Блистівською сільською радою, СГВК Блистівський та СТОВ Блистівське 2018 ; уповноваження голови СГВК Блистівський Терешенка Ю.І . на підписання від імені СГВК Блистівський договору на управління не витребуваними майновими паями та зобов`язання передати на управління та зберігання не витребувані майнові паї в СТОВ Блистівське 2018 за актом приймання-передачі, з правом підпису даного акту від імені СГВК Блистівське та правом отримання всіх необхідних документів щодо передачі паїв, не є належними доказами, які підтверджують факт прийняття рішення саме зборами уповноважених (співвласників майна) щодо розпаювання майна КСП імені Щорса с. Блистова Новгород-Сіверського району на уповноваження Блистівської сільскої ради, як установника управління, на укладення договору на управління не витребуваними майновими паями.

Це є рішення загальних зборів членів сільськогосподарського виробничого кооперативу Блистівський , а не рішення зборів уповноважених щодо розпаювання майна КСП імені Щорса с. Блистова Новгород-Сіверського району (співвласників майна).

Уповноваження голови СГВК Блистівський Терешенка Ю. І . на підписання від імені СГВК Блистівський договору на управління не витребуваними майновими паями та зобов`язання передати на управління та зберігання не витребувані майнові паї в СТОВ Блистівське 2018 за актом приймання-передачі, з правом підпису даного акту від імені СГВК Блистівське та правом отримання всіх необхідних документів щодо передачі паїв, також не спростовують підстави визнання договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 недійсним, відповідно до ч.3 ст.238 Цивільного кодексу України.

Не приймається судом до уваги і посилання відповідача-2 на те, що договір на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 було укладено на підставі ст.1285 Цивільного кодексу України, оскільки ст.1285 Цивільного кодексу України регулює питання укладення договорів на управління спадщиною.

Належних та допустимих доказів, які підтверджують, що майно, яке є предметом укладеного між сторонами договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, відноситься до спадкового майна, суду не надано.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання недійсним договору науправління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, позивач посилається на те, що він є власником всього майна, яке він отримав із джерел, передбачених ст.19 Закону України Про кооперацію від 10.07.2003 № 1087-IV, у тому числі і майна, переданого йому членами кооперативу при його створенні або вступі до кооперативу нових членів, а також у ході проведення своєї господарської діяльності та як правонаступника КСП ім. Щорса, в тому числі великої рогатої худоби на суму 899114,00 грн, яка була передана відповідачу-2.

Посилання позивача на те, що він є власником великої рогатої худоби на суму 899114,00 грн, яка була передана відповідачу-2, відповідно до договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки в порушення ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують, що позивач є власником вказаного майна.

Відповідно до ст.2 Закону України Про кооперацію від 10.07.2003 № 1087-IV, кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Статтею 19 Закону України Про кооперацію від 10.07.2003 № 1087-IV визначено, що для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси.

Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством.

Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про кооперацію від 10.07.2003 № 1087-IV, пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу. У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу. Право власності членів кооперативу - фізичних осіб на свою загальну частку успадковується.

Статутом Сільськогосподарського виробничого кооперативу Блистівський , затвердженого рішенням загальних зборів членів Сільськогосподарського виробничого кооперативу Блистівський від 19.11.2018, протокол № 8, СГВК Блистівський , визначено, що цей статут встановлює порядок створення, діяльності та припинення СГВК Блистівський ; у Статуті всі фізичні особи, імена яких перераховані у статті 4 Статуту, а також фізичні особи прийняті до складу членів СГВК Блистівський у відповідності до цього статуту є власниками СГВК Блистівський та разом іменуються Члени СГВК Блистівський , а кожна особа окремо - Член СГВК Блистівський ; СГВК Блистівський набув юридичних прав та обов`язків з моменту його державної реєстрації як юридичної особи; СГВК Блистівський створено шляхом реорганізації колективного господарства пайовиків ім. Щорса та є правонаступником колективного господарства пайовиків ім. Щорса.

У п.4.2 статті 4 Статуту Сільськогосподарського виробничого кооперативу Блистівський зазначено перелік членів (власників) кооперативу (62 особи) , а у п.4.9 статті 4 Статуту зазначено асоційовані члени кооперативу (31 особа).

Згідно з п.6.1 статті 6 Статуту Сільськогосподарського виробничого кооперативу Блистівський , до джерел формування майна та складу майна СГВК Блистівський відноситься, зокрема, майно та майнові права колективного господарства пайовиків ім. Щорса села Блистова Новгород-Сіверського району, що передані СГВК Блистівський для забезпечення зобов`язань колективного господарства пайовиків ім. Щорса села Блистова Новгород-Сіверського району, які існували у колективного господарства пайовиків ім. Щорса села Блистова Новгород-Сіверського району на дату його реорганізації у СГВК Блистівський перед третіми особами; грошові та майнові внески членів СГВК Блистівський .

Статут Сільськогосподарського виробничого кооперативу Блистівський не містить відомостей ні щодо розміру загального пайового фонду кооперативу, ні щодо розміру пайового внеску кожного члена кооперативу.

Як вбачається із наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.52-55 т.1) станом на 01.02.2019, Сільськогосподарський виробничий кооператив Блистівський створений 13.04.2000, а державна реєстрація включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була здійснена 13.12.2006, розмір статутного капіталу зазначено 18853,56 грн.

Також слід зазначити, що у Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні дані про проведення реєстраційних дій щодо зміни розміру статутного капіталу Сільськогосподарського виробничого кооперативу Блистівський .

Законом України Про ідентифікацію та реєстрацію тварин визначено, що цей Закон визначає організаційні і правові засади ідентифікації та реєстрації тварин з метою одержання оперативної та надійної інформації про поголів`я тварин щодо статі, віку, породи та їх місцезнаходження для поліпшення управління і прогнозування ринків продукції тваринництва та контролю за епізоотичною ситуацією в Україні.

Процеси ідентифікації та реєстрації тварин проводяться на підставі поданих документів, завірених власником/утримувачем тварин, відповідно до Закону України Про ідентифікацію та реєстрацію тварин , Положення про Єдиний державний реєстр тварин, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.09.2012 № 578, Порядку ідентифікації та реєстрації великої рогатої худоби та Порядку оформлення і видачі паспорта великої рогатої худоби, затвердженого наказом Міністерства агарної політики та продовольства України від 04.12.2017 № 642 та інших нормативно-правових актів України.

Згідно з п.1.2 Положення про Єдиний державний реєстр тварин, власник - будь-яка фізична чи юридична особа, яка володіє, користується і розпоряджається тваринами, займається розведенням та утриманням тварин, проводить їх продаж, забій, утилізацію, надає послуги зі штучного осіменіння та організовує виставки тварин.

Відповідно до п. 4 Порядку ідентифікації та реєстрації великої рогатої худоби, ідентифікація та реєстрація великої рогатої худоби здійснюється з метою, зокрема, підтвердження права власності на тварину.

Відповідно до п. 5 Порядку ідентифікації та реєстрації великої рогатої худоби, паспорт великої рогатої худоби - документ, що містить дані про тварину, її переміщення, власника, місцезнаходження, засвідчує дані про ветеринарно-санітарний стан господарства, де перебуває тварина, факт проведення вакцинацій, діагностичних досліджень і профілактичних обробок та є супровідним документом під час будь-якого переміщення тварини.

Пунктом 3.3. Положення про паспорт великої рогатої худоби передбачено, що лицьовий бік паспорта містить поля з такими реквізитами: назва документа, його серія та номер; дані про тварину - робочий (чотири останні цифри ідентифікаційного номера) та ідентифікаційний номери, дата народження, код статі, код та назва породи, дані про народження (двійня, ембріотрансплантант); дані про власника тварини - ідентифікаційний код (для суб`єктів господарювання - юридичних осіб - код ЄДРПОУ, для негосподарюючих суб`єктів - ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов`язкових платежів), назва власника (для негосподарюючих суб`єктів - прізвище, ім`я, по батькові), реєстраційний номер, назва та адреса господарства; реєстраційний номер господарства, де тварина народилася; якщо тварина імпортована, то вказується назва країни походження тварини; дані про походження тварини - ідентифікаційні номери, клички, коди та назви порід матері і батька; дані про заповнення паспорта - дата заповнення паспорта та назва Агентства.

З інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру тварин про реєстрацію господарства станом на 12.03.2019, наданою третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, вбачається, що дата реєстрації СГВК Блистівський в Єдиному державному реєстрі тварин - 03.03.3005; вид діяльності - розведення, утримання; вид тварин - вівці, ВРХ; дата припинення діяльності - 23.06.2018. Реєстр наявності ідентифікованих і зареєстрованих тварин в Реєстрі тварин станом на 22.06.2018, свідчить про наявність у СГВК Блистівський , Ферма 1 (74072357), 753 поголів`я великої рогатої худоби. У звіті про рух поголів`я за період з 22.06.2018 по 26.06.2018, сформованому на 12.03.2019, власником великої рогатої худоби вказано СГВК Блистівський .

Однак, з даних документів не можна зробити беззаперечного висновку, що власником великої рогатої худоби, яка була передана відповідачу-2 на управління та зберігання на підставі оспорюваного договору, є саме СГВК Блистівський , оскільки позивачем не надано суду доказів, які підтверджують, що велика рогата худоба на суму 899114,00 грн була отримана позивачем як майнові внески членів СГВК Блистівський ; чи майно або майнові права колективного господарства пайовиків ім. Щорса села Блистова Новгород-Сіверського району, що передані СГВК Блистівський для забезпечення зобов`язань колективного господарства пайовиків ім. Щорса села Блистова Новгород-Сіверського району, які існували у колективного господарства пайовиків ім. Щорса села Блистова Новгород-Сіверського району на дату його реорганізації у СГВК Блистівський перед третіми особами; або набута в процесі господарської діяльності СГВК Блистівський .

Наданий витяг з Єдиного державного реєстру тварин не є беззаперечним доказом права власності позивача на велику рогату худобу на суму 899114 грн, яка зазначена в договорі на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, оскільки ні вказаний договір, ні акт приймання-передачі не містять ідентифікаційних кодів, переліку великої рогатої худоби, її кількості, віку, ваги і т.д.

Документів, що містять дані про власника тварин (ідентифікаційний код, назву власника, реєстраційний номер, назву та адресу господарства), а саме паспортів великої рогатої худоби позивачем суду не надано, а також не надано доказів, які підтверджують наявність таких паспортів та факт передачі їх відповідачу-2.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним свідоцтва на право зберігання не витребуваних майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства від 04.04.2018, серії НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом Блистівської сільської ради, суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом, Виконавчим комітетом Блистівської сільської ради було видано Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Блистівське 2018 свідоцтво на право зберігання не витребуваних майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1 від 04.04.2018, відповідно до якого СТОВ Блистівське 2018 отримало право на зберігання не витребуваного майна колективного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса, реорганізованого в Сільськогосподарський виробничий кооператив Блистівський , відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 14.02.2001; загальна вартість майна пайового фонду підприємства становить 3664155,00 грн, частка не витребуваних майнових паїв визначена в розмірі 899114,00 грн або 24,54 відсотків. Не витребувані майнові паї в сумі 899114,00 грн передані у вигляді великої рогатої худоби на зберігання, в тому числі управління СТОВ Блистівське 2018 . Акт приймання-передачі та договір від 29.03.2018 є невід`ємною частиною.

Оскільки свідоцтво на право зберігання не витребуваних майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства серії НОМЕР_1 від 04.04.12018, є похідним правовстановлюючим документом, який було видано відповідачем-1 на підставі договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, який судом визнано недійсним, а також судом встановлено факт відсутності у відповідача-1 права на передачу на зберігання невитребуваних майнових паїв у сумі 899114 грн, а тому вказане свідоцтво також підлягає визнанню недійсним.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним акта приймання-передачі майна на управління та зберігання від 29.03.2018, складеного Блистівською сільською радою, Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Блистівський" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018", суд зазначає наступне.

Акт приймання-передачі майна на управління та зберігання від 29.03.2018, складений Блистівською сільською радою, Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Блистівський" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018", є лише фіксацією приймання-передачі майна (не витребуваних майнових паїв - великої рогатої худоби) на управління відповідачу-2.

Суд вважає, що позивач помилково оцінює його як правочин, оскільки зазначений акт не містить усіх необхідних реквізитів та умов, передбачених для правочинів, не породжує, не змінює та не припиняє правовідношення між сторонами.

Водночас у разі виникнення спору даний акт, який фіксує приймання-передачу майна на управління та зберігання, може бути наданий як доказ, який повинен оцінюватися судом, його оскарження, скасування чи визнання недійсним не передбачене чинним законодавством України.

Акт приймання-передачі майна на управління та зберігання від 29.03.2018, складений Блистівською сільською радою, Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Блистівський" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018", є внутрішньою документацією і підтверджує наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову, та є лише доказом у справі. Отже визнання недійсним акту приймання-передавачі не може бути самостійною (окремою) позовною вимогою, спрямованою на захист та відновлення порушеного права позивача, тому і не може бути предметом позову.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 918/309/18.

У той же час слід зазначити, що чинним процесуальним законодавством не передбачено повноважень господарського суду щодо встановлення юридичного факту.

Відповідно до частини 3 статті 16 Цивільного кодексу України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов`язаний їх захистити у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України. Разом з тим положення названих статей не передбачають такий спосіб захисту порушеного права чи інтересу, як визнання недійсним акта приймання-передачі майна, зокрема, на управління та зберігання.

Відтак, позовна вимога позивача про визнання недійсним акта приймання-передачі майна на управління та зберігання від 29.03.2018, складеного Блистівською сільською радою, Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Блистівський" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018", не призводить до поновлення порушеного права та не є ефективним способом захисту. Тому зазначену позовну вимогу не можна визнати законною та обґрунтованою, а отже в позові Сільськогосподарського виробничого кооперативу Блистівський в частині визнання недійсним акта приймання-передачі майна на управління та зберігання від 29.03.2018, слід відмовити.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський" до Блистівської сільської ради та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018" підлягають задоволенню в частині визнання договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 та свідоцтва на право зберігання не витребуваних майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства від 04.04.2018, серія НОМЕР_1, недійсними. Позовні вимоги щодо визнання недійсним акту приймання-передачі майна на управління та зберігання від 29.03.2018 є безпідставні і задоволенню не підлягають.

Доводи відповідача-2 про відсутність порушених прав позивача судом до уваги не приймаються, оскільки позивач є стороною договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, а тому має право на звернення до господарського суду, відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

Заперечення відповідача-2, що позовна заява Сільськогосподарського виробничого кооперативу Блистівський до Блистівської сільської ради та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018" про визнання договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, акта приймання-передачі майна на управління та зберігання від 29.03.2018, свідоцтва на право зберігання не витребуваних майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства від 04.04.2018, серія НОМЕР_1, недійсними підписана неуповноваженою особою не приймаються судом до уваги, з огляду на таке.

Нормативно-правовим актом, що регулює питання звернення до господарського суду є Господарський процесуальний кодекс України.

Відповідно до ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч.1-2 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч.3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України).

Звернення до суду здійснюється у більшості випадків, шляхом подання позовної заяви. Вимоги щодо форми позовної заяви встановлені ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до ч.2 якої позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону.

Отже, від імені юридичної особи позовну заяву підписує повноважна посадова особа, повноваження якої ґрунтуються на установчих документах чи приписах закону.

З матеріалів справи вбачається, 05.02.2019 Сільськогосподарський виробничий кооператив Блистівський звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Блистівської сільської ради та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018" про визнання договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, акта приймання-передачі майна на управління та зберігання від 29.03.2018, свідоцтва на право зберігання не витребуваних майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства від 04.04.2018, серія НОМЕР_1, недійсними.

Позовна заява від 04.02.2019 підписана від імені позивача головою СГВК Блистівський - ОСОБА_2. На підтвердження повноважень голови, позивачем надано копію наказу від 03.05.2018 про призначення ОСОБА_2 . головою Сільськогосподарського виробничого кооперативу Блистівський , згідно з рішенням загальних зборів членів Сільськогосподарського виробничого кооперативу Блистівський від 02.05.2018.

Відповідач-2 у своїх запереченнях на позов вказує, що позовна заява позивача від 04.02.2019 підписана неуповноваженою особою, оскільки наказ про призначення головою СГВК Блистівський ОСОБА_2 був виданий на підставі рішення загальних зборів членів СГВК Блистівський від 02.05.2018, яке визнане 27.09.2018 Господарським судом Чернігівської області недійсним у справі № 927/546/18 за позовом ОСОБА_6 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Блистівський про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів членів сільськогосподарського виробничого кооперативу Блистівський , оформленого протоколом № 5 від 02.05.2018. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.09.2018 у справі № 927/546/18 залишено без змін.

У свою чергу позивачем, на підтвердження повноважень ОСОБА_2 ., як голови Сільськогосподарського виробничого кооперативу Блистівський , надано копію протоколу №7 позачергових загальних зборів членів Сільськогосподарського виробничого кооперативу Блистівський від 02.10.2018, згідно з яким по четвертому питанню порядку денного щодо переобрання голови СГВК Блистівський зборами було вирішено обрати головою кооперативу ОСОБА_2 та наділити його повноваженнями відповідно до статуту та діючого законодавства України. Крім того, позивачем додано до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.03.2019, в графі Прізвище, ім`я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи якого зазначено: ОСОБА_2 (згідно статуту, переобрано відповідно до протоколу №7 від 02.10.2018) - керівник.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна заява Сільськогосподарського виробничого кооперативу Блистівський від 04.02.2019 до Блистівської сільської ради та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018" про визнання договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, акта приймання-передачі майна на управління та зберігання від 29.03.2018, свідоцтва на право зберігання не витребуваних майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства від 04.04.2018, серія НОМЕР_1, недійсними, підписана уповноваженою особою.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідачів, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача-1 та відповідача-2 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 3842,00 грн (з відповідача-1 - 1921,00 грн; з відповідача-2 - 1921,00 грн).

Керуючись ст. 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 232, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський" (с. Блистова, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16071; код ЄДРПОУ 30924907) до Блистівської сільської ради (вул. Хмельницького, 50, с. Блистова, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16071; код ЄДРПОУ 04412998) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018", (вул. Незалежності, 2, с. Блистова, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16071; код ЄДРПОУ 42025293) про визнання договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 задовольнити.

2. Визнати недійсним договір на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, укладений між Блистівською сільською радою, Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Блистівський" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018".

3. Позовні вимоги Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський" (с. Блистова, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16071; код ЄДРПОУ 30924907) до Блистівської сільської ради (вул. Хмельницького, 50, с. Блистова, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16071; код ЄДРПОУ 04412998) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018", (вул. Незалежності, 2, с. Блистова, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16071; код ЄДРПОУ 42025293) про визнання недійсним свідоцтва на право зберігання не витребуваних майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства серія НОМЕР_1 від 04.04.2018 задовольнити.

4. Визнати недійсним свідоцтво на право зберігання не витребуваних майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства серія НОМЕР_1 від 04.04.2018, видане виконавчим комітетом Блистівської сільської ради.

5. У задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський" (с. Блистова, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16071; код ЄДРПОУ 30924907) до Блистівської сільської ради (вул. Хмельницького, 50, с. Блистова, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16071; код ЄДРПОУ 04412998) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018", (вул. Незалежності, 2, с. Блистова, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16071; код ЄДРПОУ 42025293) про визнання недійсним акту приймання-передачі майна на управління та зберігання від 29.03.2018, відмовити.

6. Стягнути з Блистівської сільської ради (вул. Хмельницького, 50, с. Блистова, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16071; код ЄДРПОУ 04412998; відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський" (с. Блистова, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16071; код ЄДРПОУ 30924907; відомості про банківські реквізити відсутні) 1921,00 грн судового збору.

7. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018", (вул. Незалежності, 2, с. Блистова, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16071; код ЄДРПОУ 42025293; відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський" (с. Блистова, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16071; код ЄДРПОУ 30924907; відомості про банківські реквізити відсутні) 1921,00 грн судового збору.

8. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 01.07.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв`язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко

СудГосподарський суд Чернігівської області
Дата ухвалення рішення20.06.2019
Оприлюднено01.07.2019
Номер документу82711141
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —927/100/19

Постанова від 19.02.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткач І.В.

Ухвала від 27.01.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткач І.В.

Постанова від 11.12.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Іоннікова І.А.

Ухвала від 12.11.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Іоннікова І.А.

Ухвала від 09.10.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Іоннікова І.А.

Ухвала від 11.09.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Іоннікова І.А.

Ухвала від 29.07.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Іоннікова І.А.

Рішення від 20.06.2019

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Лавриненко Л.М.

Ухвала від 04.06.2019

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Лавриненко Л.М.

Ухвала від 23.05.2019

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Лавриненко Л.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні