Постанова

від 11.12.2019 по справі 927/100/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2019 р. Справа№ 927/100/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Котенка О.О.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 11.12.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018"

на рішення господарського суду Чернігівської області

від 20.06.2019 (повний текст складено 01.07.2019)

у справі №927/100/19 (суддя Лавриненко Л.М.)

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський"

до 1) Блистівської сільської ради;

2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: Державне підприємство "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин"

про визнання договору на управління невитребуваними майновими паями, акту приймання-передачі майна на управління та зберігання, свідоцтва на право зберігання невитребуваних майнових паїв недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Блистівський" звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до відповідачів: 1) Блистівської сільської ради та 2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018", відповідно до якого позивач просив місцевий господарський суд:

- визнати договір на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, укладений між Блистівською сільською радою, Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Блистівський" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018", недійсним;

- визнати акт приймання-передачі майна на управління та зберігання від 29.03.2018, складений Блистівською сільською радою, Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Блистівський" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018", недійсним;

- визнати свідоцтво на право зберігання не витребуваних майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства від 04.04.2018, серія ЧНН №937, видане виконавчим комітетом Блистівської сільської ради, недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що зміст оспорюваних документів, а саме, договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, акту приймання-передачі майна на управління та зберігання від 29.03.2018 та свідоцтва на право зберігання не витребуваних майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства від 04.04.2018, серія ЧНН №937, суперечить вимогам Закону України "Про кооперацію" та Цивільному кодексу України.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 20.06.2019 задоволено позовні вимоги про визнання недійсним договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, укладений між Блистівською сільською радою, Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Блистівський" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018" та про визнання недійсним свідоцтва на право зберігання не витребуваних майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства серія ЧНН №937 від 04.04.2018, видане виконавчим комітетом Блистівської сільської ради. У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним акту приймання-передачі майна на управління та зберігання від 29.03.2018, відмовлено. Стягнуто з Блистівської сільської ради на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський" 1921 грн судового збору. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018" на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський" 1921 грн судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 20.06.2019 №927/100/19 в частині визнання недійсним договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, укладений між Блистівською сільською радою, Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Блистівський" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018"; визнання недійсним свідоцтво на право зберігання не витребуваних майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства серія ЧНН №937 від 04.04.2018, видане виконавчим комітетом Блистівської сільської ради та винести нове рішення, яким відмовити Сільськогосподарському виробничому кооперативу "Блистівський" в задоволенні позовної заяви.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції викладеної у апеляційній скарзі відповідач-2 наголошував на тому, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки докази які були дослідженні місцевим господарським судом, не підтверджують позовні вимоги позивача та порушення його прав.

В апеляційній скарзі відповідач-2 зазначив, що позивач при розгляді справи в суді першої інстанції не надав жодного належного доказу про те, що він є власником великої рогатої худоби, яка за оскаржуваним договором була передана відповідачу-2, про порушення його прав, як власника та підстав для захисту його прав судом.

Також, відповідач-2 стверджував, що жодних порушень прав позивача не було допущено, так як договір на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 та акт приймання - передачі підписані позивачем без зауважень.

Разом з тим, відповідач-2 зауважив, що на дату підписання оскаржуваного договору 29.03.2018 головою кооперативу та єдиним підписантом позивача був Терешенко Юхим Іванович, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб,фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.03.2018.

За твердженням відповідача-2 відповідно до рішення загальних зборів членів СГВК "Блистівський" (протокол №1 від 28.03.2018), голову кооперативу було уповноважено укласти та підписати договір на управління не витребуваними майновими паями, також підписати акт приймання-передачі.

Таким чином, відповідач-2 зазначив, що ОСОБА_1 станом на 29.03.2018 був єдиним підписантом СГВК "Блистівський" та мав повноваження щодо підписання оскаржуваного договору від імені позивача.

Окрім цього, на думку відповідача-2 застосування судом першої інстанції до оскаржуваного договору глави 70 Управління майном Цивільного кодексу України, в тому числі вимог ст. 1032 Цивільного кодексу України, є безпідставним, оскільки при укладанні оскаржуваного договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 сторони застосували та керувалися саме вимогами глави 87 Здійснення права на спадкування Цивільного кодексу України (ст. 1285 Цивільного кодексу України).

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що до моменту незаконної передачі великої рогатої худоби, саме позивач був її власником та є реєстрація такої худоби за позивачем, як за власником у ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин".

Разом з цим, позивач зауважував, що на дату укладання спірного договору ОСОБА_1 був керівником водночас позивача та відповідача-2.

Таким чином, позивач вважає, що договір на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 також, був укладений з порушенням вимог законодавства України.

Короткий зміст письмових пояснень третьої на апеляційну скаргу та узагальнення їх доводів

В обґрунтування письмових пояснень, третя особа зазначила, що суд першої інстанції не дослідив, в чому, власне, було порушено право або законний інтерес позивача, яких втрат та/або шкоди одержав кооператив внаслідок укладення договору на управління не витребуваними майновими правами від 29.03.2018.

Крім того, третя особа зазначила, що орган місцевого самоврядування діяв на виконання своїх повноважень як установник майна.

Процедура апеляційного провадження у Північному апеляційному господарському суді

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2019 апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Разіної Т.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018" на рішення господарського суду Чернігівської області від 20.06.2019 у справі №927/100/19; призначено справу до розгляду на 10.09.2019.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у справі №927/100/19 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №927/100/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018" на рішення господарського суду Чернігівської області від 20.06.2019 у справі №927/100/19 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Михальської Ю.Б., Тарасенко К.В.; призначено справу до розгляду на 09.10.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 оголошено в судовому засіданні перерву до 12.11.2019.

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 у справі №927/100/19 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №927/100/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018" на рішення господарського суду Чернігівської області від 20.06.2019 у справі №927/100/19 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Шаптали Є.Ю.; призначено справу до розгляду на 11.12.2019.

В судове засідання, яке відбулося 11.12.2019, з`явилися представники позивача та відповідача-2, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018". Представники відповідача-1 та третьої особи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не сповістили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Фактичні обставини справи

29.03.2018 між Блистівською сільською радою (за договором - установник майна, відповідач-1), в особі Блистівського сільського голови Довбні Віталія Олексійовича, що діяв на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Блистівський" (за договором - виконавець, позивач), в особі керівника Терешенка Юхима Івановича, що діяв на підставі Статуту, та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018" (за договором - управитель, відповідач-2), в особі керівника Терешенка Юхима Івановича, що діяв на підставі Статуту, на підставі статті 1285 Цивільного кодексу України, з метою утримання (догляду) та збереження не витребуваних майнових паїв, що знаходяться на балансі виконавця, відповідно до рішення Блистівської сільської ради, було укладено договір на управління не витребуваними майновими паями.

Відповідно до п.1 договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, установник управління доручає виконавцю передати, а управитель приймає в управління майно, яке потребує утримання (догляду), а саме: не витребувані майнові паї колишніх членів КСП ім. Щорса на суму 899114,00 грн.

Управитель має право на вчинення будь-яких необхідних дій, направлених на збереження не витребуваних майнових паїв, у тому числі використовувати за цільовим призначенням, до з`явлення осіб, що мають на них право або отримали в установленому порядку право власності на них (п.2 договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018).

Згідно з п. 3 договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, передача майнових паїв в управління не тягне за собою переходу права власності на них до управителя.

Управитель отримує плату за виконанням своїх обов`язків в розмірі отриманого від використання невитребуваних майнових паїв доходу (п.7 договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018).

Пунктом 8 договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 сторони передбачили, що у разі витребування майнових паїв особами, що мають на них право або отримали в установленому порядку право власності на них, дія договору на управління не витребуваними майновими паями припиняється, але не раніше закінчення управителем сезонних сільськогосподарських робіт (щодо посів та збору врожаю та інше).

Згідно з п.10 договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, цей договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до отримання особами, які мають право на майнові паї, в установленому порядку правовстановлюючих документів.

Доказів внесення змін, розірвання або припинення договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, на момент розгляду справи до суду не надходило.

29.03.2018 між сторонами було складено акт приймання-передачі майна на управління та зберігання, відповідно до якого Блистівська сільська рада передала на управління та зберігання не витребувані майнові паї, що знаходяться на балансі виконавця, відповідно до договору від 29.03.2018 на управління не витребуваними майновими паями - велику рогату худобу на суму 899114,00 грн, а Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018" прийняло на управління та зберігання не витребувані майнові паї колишніх членів КСП ім. Щорса на вищезазначену суму.

04.04.2018 Виконавчим комітетом Блистівської сільської ради було видано Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018" Свідоцтво на право зберігання не витребуваних майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЧНН № 937, відповідно до якого СТОВ "Блистівське2018" отримало право на зберігання не витребуваного майна колективного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса, реорганізованого в Сільськогосподарський виробничий кооператив "Блистівський", в розмірі 899114,00 грн.

Таким чином, даний спір виник у зв`язку з тим, що за твердженням позивача на момент укладення спірного договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 власником великої рогатої худоби був саме позивач, оскільки відповідач-1 не передав на баланс чи у власність позивача жодного майна, у тому числі і жодної одиниці великої рогатої худоби. В порушення вимог ч. 1 ст.1032 Цивільного кодексу України, якими чітко визначено, що установником управління майном є власник майна, відповідач-1, не будучи власником великої рогатої худоби, на підставі договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, акта приймання-передачі майна на управління та зберігання від 29.03.2018 та свідоцтва на право зберігання не витребуваних майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства від 04.04.2018, передав велику рогату худобу в управління як не витребувані майнові паї відповідачу-2.

Також, позивач вказував на те, що у спірному договорі на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, у переліку майна (істотній умові договору, встановленій ст. 1035 Цивільного кодексу України) зазначено - не витребувані майнові паї колишніх членів КСП ім. Щорса на суму 899114,00 грн, однак відповідно до акту приймання-передачі майна було передано майно, що належить СГВК "Блистівський", а саме велику рогату худобу.

Крім того, позивач, обґрунтовуючи позов, зазначав, що законодавство не передбачає, що договір управління майном може бути трьохстороннім, як у випадку із спірним договором на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, оскільки такої сторони договору як "виконавець" законом не передбачено.

Рішенням господарського суду міста Києва задоволено позовні вимоги про визнання недійсним договір на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, укладений між Блистівською сільською радою, Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Блистівський" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018" та про визнання недійсним свідоцтво на право зберігання не витребуваних майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства серія ЧНН №937 від 04.04.2018, видане виконавчим комітетом Блистівської сільської ради. У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним акту приймання-передачі майна на управління та зберігання від 29.03.2018, відмовлено. Стягнуто з Блистівської сільської ради на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський" 1921 грн судового збору. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018" на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський" 1921 грн судового збору.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Позиція Північного апеляційного господарського суду

Колегія суддів, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину в силу ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому частинами 2, 3 даної статті передбачено два ступеня недійсності правочину: абсолютно недійсний правочин - тобто той, недійсність якого встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; та відносно недійсний - тобто той, недійсність якого прямо не встановлена законом, але за заявою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, яка заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, може бути визнаний недійсним судом (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлюються ст. 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, такими вимогами визначаються: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом не є підставою для визнання недійсним відсутність у договорі істотних умов.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність даного позову полягає у визнанні недійсним договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, який за своєю правовою природою є договором управлінням майном.

Загальні положення про управління майном врегульовано главою 70 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1029 Цивільного кодексу України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно. Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.

Згідно зі ст. 1030 Цивільного кодексу України, предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом. Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя. Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік. Розрахунки, пов`язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку. Майно, набуте управителем у результаті управління майном, включається до складу отриманого в управління майна.

Договір управління майном укладається в письмовій формі (ч.1 ст.1031 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 1032 Цивільного кодексу України, установником управління є власник майна.

Істотними умовами договору управління майном є: перелік майна, що передається в управління; розмір і форма плати за управління майном (ст.1034 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до укладеного договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, Блистівська сільська рада визначена "Установником управління", тобто особою, яка уповноважена на розпорядження невитребуваними майновими паями.

Основними документами, які регулюють питання розпаювання, є Цивільний кодекс, Закон України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.1992 № 2114-XII, постанова Кабінету Міністрів України "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" від 28.02.2001 № 177, Рекомендації щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджені наказом Мінагрополітики від 20.05.2008 № 315, тощо.

Об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його учасників, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки в майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство. Майно в підприємстві належить на праві спільної часткової власності його учасникам. Суб`єктом права власності в підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - у частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства (ст. 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.1992 № 2114-XII).

До пайового фонду майна учасників КСП включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств та організацій.

Згідно зі ст. 9, 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.1992 № 2114-XII, пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 № 177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" було затверджено Методику уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих; Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення; Типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 06.04.2001 № 96, з метою забезпечення захисту майнових прав селян відповідно до Указу Президента України від 29.01.2001 № 62 "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 № 177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки", було затверджено Рекомендації щодо передачі майна пайового фонду реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства у спільну часткову власність та організації управління таким майном.

Відповідно до п. 6 Рекомендацій щодо передачі майна пайового фонду реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства у спільну часткову власність та організації управління таким майном, для врегулювання відносин між співвласниками невитребуваного майна укладається договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності. У вищевказаному договорі визначається особа, уповноважена від імені всіх співвласників майна на представлення їх інтересів при укладанні в подальшому цивільно-правових угод (договорів). Укладання цивільно-правових угод відбувається за рішенням зборів співвласників, які доручають уповноваженому їх підписання від імені співвласників.

Способи використання майна співвласників було визначено Рекомендаціями щодо використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики України від 09.04.2001 № 97 (зі змінами, внесеними згідно з наказом Мінагрополітики від 01.07.2003 № 210): 1) частина інвентарних об`єктів, які задіяні у виробничому процесі, передається в оренду суб`єкту підприємницької діяльності на підставі договору оренди, форма якого наводиться у додатку; 2) частина інвентарних об`єктів, які не використовуються у виробництві в даний час, але надалі можуть бути використані, передається користувачеві майна на зберігання на підставі договору схову; 3) частина інвентарних об`єктів, які не задіяні у виробничому процесі і не мають перспективи використання, за рішенням співвласників може бути демонтована і ліквідована. При цьому матеріали від демонтажу за їх ліквідаційною вартістю включаються до пайового фонду або видаються співвласникам у рахунок їх майнових паїв.

Вищевказаним наказом Міністерства аграрної політики України від 09.04.2001 № 97 було затверджено Тимчасове положення про фонд відтворення орендованих основних засобів, яким було встановлено порядок використання фонду відтворення орендованих основних засобів. Відповідно до цього положення розмір відрахувань встановлюється договором оренди залежно від складу і вартості орендованого майна. Кошти Фонду можуть використовуватись як для реконструкції та поліпшення орендованих основних засобів, так і для розширення виробництва, тобто придбання нових основних засобів чи модернізації діючих.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 01.07.2003 № 210 було затверджене Примірне Положення про фонд відтворення орендованих основних засобів, внесені зміни до наказу Мінагрополітики України від 09.04.2001 "Про затвердження Рекомендацій щодо використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності та Тимчасового Положення про фонд відтворення орендованих основних засобів"; скасовано Тимчасове Положення про фонд відтворення орендованих основних засобів, затверджене наказом Мінагрополітики України від 09.04.2001 № 97 "Про затвердження Рекомендацій щодо використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності та Тимчасового Положення про фонд відтворення орендованих основних засобів".

Фактично Тимчасове положення про фонд відтворення орендованих основних засобів було перейменоване на Примірне положення про фонд відтворення орендованих основних засобів. При цьому зміни відбулися лише щодо назви фонду: зміст обох положень залишився ідентичним.

У Рекомендаціях щодо створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів з використанням майнових паїв або часток в майні, що знаходиться у спільній частковій власності колишніх членів реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18.03.2003 № 67, одним із напрямів використання майнових паїв є запропонований шлях створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів у випадках, коли співвласники майна пайового фонду або майна спільної часткової власності колишніх членів реорганізованих КСП разом отримують у натурі належні їм майнові паї або частки у спільному майні і мають намір створити неприбуткові сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, в яких власник майнових паїв або частки у спільному майні та споживач цих послуг поєднуються в одній особі.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 20.05.2008 № 315 затверджено Рекомендації щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, та визнано таким, що втратив чинність, наказ Мінагрополітики від 06.04.2001 № 96 "Про затвердження Рекомендацій щодо передачі майна пайового фонду реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства у спільну часткову власність та організації управління таким майном".

Відповідно до п. 2.1. Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками відповідно до договору.

Згідно з п.2.4., 2.5. Рекомендації щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється через загальні збори співвласників. Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно.

За правилами п. 1.2 Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, невитребуваний майновий пай - майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства або іншої особи, що має на нього право, які невідомі або не отримали в установленому порядку право власності на майновий пай.

У відповідності до п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5 Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками відповідно до договору. Договір про порядок володіння та користування майном укладається між співвласниками в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути нотаріально посвідчений. Зазначений договір може укладатися як усіма співвласниками, так і їх частиною - щодо належних часток у праві спільної часткової власності. Управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється через загальні збори співвласників. Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно.

Рекомендаціями щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств також передбачено, що для забезпечення ведення спільних справ співвласники можуть обрати уповноважену особу, якою може бути фізична або юридична особа. З такою особою необхідно укласти договір доручення для здійснення повноважень, який підписується співвласниками, які голосували за її обрання. Підписи співвласників засвідчуються посадовою особою сільської, селищної ради або нотаріусом. У договорі доручення, зокрема, необхідно прописати: повноваження на управління майном, що перебуває у СЧВ, у разі передачі його юридичним або фізичним особам в оренду чи позику, а також надання допомоги співвласникам у разі його відчуження; повноваження на підготовку пропозицій стосовно: виділення часток з майна, що перебуває у СЧВ, співвласникам, які виявили бажання отримати їх в натурі; утримання, збереження, ведення обліку, проведення інвентаризації, переоцінки і списання майна, що перебуває у СЧВ, та підготовки його до продажу; розподілу майна між співвласниками відповідно до вартості їх часток у СЧВ; здійснення організаційних заходів щодо підготовки, скликання та проведення загальних зборів співвласників, а також забезпечення скликання та проведення зборів на вимогу 10 % співвласників; здійснення заходів щодо оформлення прав власності на майно, що перебуває у СЧВ; інформування співвласників про стан збереження та відновлення майна; ведення реєстру співвласників і належних їм часток у майні, що перебуває у СЧВ, обліку доходів та розподілу їх між співвласниками; необхідність звітування уповноваженої особи про свою діяльність перед загальними зборами співвласників не рідше як один раз на 6 місяців; тощо.

Таким чином не витребувані майнові паї (майнові паї членів колективного сільськогосподарського підприємства або інших осіб, що мають на них право, які невідомі або не отримали в установленому порядку право власності на майнові паї) можуть бути передані в управління, в установленому чинним законодавством порядку.

Управління відбувається відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном. Даний договір про порядок володіння та користування майном укладається на підставі рішення загальних зборів співвласників, яке приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем направлено інформаційний запит від 26.03.2019 (а.с.54-55 т.2) на адреси Блистівської сільської ради, Новгород-Сіверської районної ради, Новгород-Сіверської районної державної адміністрації та Чернігівської обласної ради щодо надання інформації та копій документів, у разі їх наявності, що підтверджують факт розпаювання майна КСП ім. Щорса, виділення його в натурі членам КСП, а також докази внесення спірного майна, як пайового внеску членам СГВК "Блистівський" до пайового фонду СГВК "Блистівський".

Згідно з відповіддю Новгород-Сіверської районної державної адміністрації № 01-32/1424 від 02.04.2019 (а.с.138 т.2), всі документи по розпаюванню були зроблені в двох екземплярах, один з яких залишився в сільгосппідприємстві, другий переданий в Блистівську сільську раду.

Виконавчий комітет Блистівської сільської ради, у свою чергу, листом від № 02-19/95 від 05.04.2019 повідомив, що інформацією щодо документів, які підтверджують факт розпаювання майна КСП ім. Щорса, виділення його в натурі членам КСП, а також докази внесення спірного майна, як пайового внеску членам СГВК "Блистівський" до пайового фонду СГВК "Блистівський" Блистівська сільська рада не володіє.

З долучених до матеріалів справи позивачем, в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, не надано заяв щодо витребування судом доказів щодо розпаюванні майна колективного сільськогосподарського ім. Щорса села Блистова Новгород-Сіверського району.

Також, сторонами не надано до суду жодного належного та допустимого доказу, який підтверджує факт створення комісії з організації вирішення майнових питань при розпаюванні майна колективного сільськогосподарського ім. Щорса села Блистова Новгород-Сіверського району; визначення пайового фонду та фактичне здійснення розпаювання майна колективного сільськогосподарського ім. Щорса села Блистова Новгород-Сіверського району, відповідно до Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих; Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення; Типового положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 № 177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки".

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні рішення зборів співвласників про надання Блистівській сільській раді повноважень на укладення договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду, що договір на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 укладений з порушенням ст.1032 Цивільного кодексу України у зв`язку з тим, що у Блистівської сільської ради були відсутні повноваження на підписання вказаного договору, оскільки остання не є власником переданого в управління майна та не була наділена співвласниками повноваженнями установника управління.

Твердження позивача про відсутність повноважень у Блистівської сільської ради відповідача-1 на укладення оспорюваного договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи.

Орган юридичної особи - це інституціонально-функціональний її представник. Інституціональність представництва органу юридичної особи проявляється в затвердженні на законодавчому рівні механізму набуття останньою цивільних прав та обов`язків безпосередньо через свої органи, установлення не тільки можливості, а й необхідності формування відповідних органів останньої, їх складу порядку створення тощо. Функціональність органу юридичної особи проявляється у здійсненні ним в інтересах останньої своїх повноважень у межах визначених законом (статутом) компетенції.

З вищевикладеного вбачається, що правоздатність юридичної особи реалізується через її органи, які формують і виражають її волю зовні. Органи юридичної особи не тільки здійснюють управління, а й виступають у майновому обороті від її імені. Тобто, дії органів визнаються діями самої юридичної особи. Правочиноздатність юридичної особи може бути визначена як її здатність бути стороною правочину. Правочиноздатність юридичної особи здійснюється від її імені на підставі відповідного повноваження або органом юридичної особи, або учасником юридичної особи, або за допомогою інституту представництва. Здійснення правочиноздатності юридичної особи через її органи не є представництвом, а має вважатися діями безпосередньо самої юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, договір на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 підписаний від імені СГВК "Блистівський" (позивача) керівником Терешенком Юхимом Івановичем та скріплений печаткою позивача, від імені СТОВ "Блистівське 2018" (відповідача-2) вищевказаний договір підписаний також керівником Терешенком Юхимом Івановичем та скріплений печаткою відповідача-2.

Станом на 29.03.2018 (дата підписання оскаржуваного договору), відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 04.03.2019, керівником та єдиним підписантом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський" був ОСОБА_1

Згідно з детальною інформацією про юридичну особу - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018", керівником і підписантом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018" з 28.03.2018 є ОСОБА_1 .

Таким чином, на дату укладання спірного договору, ОСОБА_1 був керівником водночас позивача та відповідача-2.

Отже, договір на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018" як з боку СГВК "Блистівський" так із боку СТОВ "Блистівське 2018" підписано однією тією ж особою - ОСОБА_1.

Згідно зі ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Представництвом, відповідно до ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно з ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України, представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Зазначена норма встановлює заборону на укладення правочину, в якому один представник одночасно виступає від імені декількох контрагентів.

Таким чином, договір на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 також укладений з порушенням ст. 238 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає, правомірним висновок суду першої інстанції, стосовно того, що договір на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 укладено з порушенням ст.238, 1032 Цивільного кодексу України, а тому він підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1, 2 ст.203 та ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.

Надані відповідачем-2 до матеріалів справи рішення загальних зборів членів сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський" (протокол №1 від 28.03.2018) про укладення трьохстороннього договору на управління не витребуваними майновими паями з Блистівською сільською радою, СГВК "Блистівський" та СТОВ "Блистівське 2018"; уповноваження голови СГВК "Блистівський" ОСОБА_1. на підписання від імені СГВК "Блистівський" договору на управління не витребуваними майновими паями та зобов`язання передати на управління та зберігання не витребувані майнові паї в СТОВ "Блистівське 2018" за актом приймання-передачі, з правом підпису даного акту від імені СГВК "Блистівське" та правом отримання всіх необхідних документів щодо передачі паїв, не є належними доказами, які підтверджують факт прийняття рішення саме зборами уповноважених (співвласників майна) щодо розпаювання майна КСП імені Щорса с. Блистова Новгород-Сіверського району на уповноваження Блистівської сільскої ради, як установника управління, на укладення договору на управління не витребуваними майновими паями.

Це є рішення загальних зборів членів сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський", а не рішення зборів уповноважених щодо розпаювання майна КСП імені Щорса с. Блистова Новгород-Сіверського району (співвласників майна).

Уповноваження голови СГВК "Блистівський" ОСОБА_1. на підписання від імені СГВК "Блистівський" договору на управління не витребуваними майновими паями та зобов`язання передати на управління та зберігання не витребувані майнові паї в СТОВ "Блистівське 2018" за актом приймання-передачі, з правом підпису даного акту від імені СГВК "Блистівське" та правом отримання всіх необхідних документів щодо передачі паїв, також не спростовують підстави визнання договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 недійсним, відповідно до ч.3 ст.238 Цивільного кодексу України.

Твердження відповідача-2 про те, що договір на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 укладено на підставі ст.1285 Цивільного кодексу України, оскільки ст.1285 Цивільного кодексу України регулює питання укладення договорів на управління спадщиною, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки належних та допустимих доказів, які підтверджують, що майно, яке є предметом укладеного між сторонами договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, відноситься до спадкового майна в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів зазначає стосовно твердження позивача, що він є власником всього майна, яке він отримав із джерел, передбачених ст.19 Закону України "Про кооперацію" від 10.07.2003 № 1087-IV, у тому числі і майна, переданого йому членами кооперативу при його створенні або вступі до кооперативу нових членів, а також у ході проведення своєї господарської діяльності та як правонаступника КСП ім. Щорса, в тому числі великої рогатої худоби на суму 899114,00 грн, яка була передана відповідачу-2, відповідно до договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки в порушення ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують, що позивач є власником вказаного майна.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про кооперацію" від 10.07.2003 № 1087-IV, кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Статтею 19 Закону України "Про кооперацію" від 10.07.2003 № 1087-IV визначено, що для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси.

Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством.

Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про кооперацію" від 10.07.2003 № 1087-IV, пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу. У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу. Право власності членів кооперативу - фізичних осіб на свою загальну частку успадковується.

Статутом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський", затвердженого рішенням загальних зборів членів Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський" від 19.11.2018, протокол № 8, СГВК "Блистівський", визначено, що цей статут встановлює порядок створення, діяльності та припинення СГВК "Блистівський"; у Статуті всі фізичні особи, імена яких перераховані у статті 4 Статуту, а також фізичні особи прийняті до складу членів СГВК "Блистівський" у відповідності до цього статуту є власниками СГВК "Блистівський" та разом іменуються "Члени СГВК "Блистівський", а кожна особа окремо - "Член СГВК "Блистівський"; СГВК "Блистівський" набув юридичних прав та обов`язків з моменту його державної реєстрації як юридичної особи; СГВК "Блистівський" створено шляхом реорганізації колективного господарства пайовиків ім. Щорса та є правонаступником колективного господарства пайовиків ім. Щорса.

У п.4.2 статті 4 Статуту Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський" зазначено перелік членів (власників) кооперативу (62 особи) , а у п.4.9 статті 4 Статуту зазначено асоційовані члени кооперативу (31 особа).

Згідно з п.6.1 статті 6 Статуту Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський", до джерел формування майна та складу майна СГВК "Блистівський" відноситься, зокрема, майно та майнові права колективного господарства пайовиків ім. Щорса села Блистова Новгород-Сіверського району, що передані СГВК "Блистівський" для забезпечення зобов`язань колективного господарства пайовиків ім. Щорса села Блистова Новгород-Сіверського району, які існували у колективного господарства пайовиків ім. Щорса села Блистова Новгород-Сіверського району на дату його реорганізації у СГВК "Блистівський" перед третіми особами; грошові та майнові внески членів СГВК "Блистівський" .

Статут Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський" не містить відомостей ні щодо розміру загального пайового фонду кооперативу, ні щодо розміру пайового внеску кожного члена кооперативу.

Як вбачається із наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.52-55 т.1) станом на 01.02.2019, Сільськогосподарський виробничий кооператив "Блистівський" створений 13.04.2000, а державна реєстрація включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була здійснена 13.12.2006, розмір статутного капіталу зазначено 18853,56 грн.

Також слід зазначити, що у Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні дані про проведення реєстраційних дій щодо зміни розміру статутного капіталу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський".

Законом України "Про ідентифікацію та реєстрацію тварин" визначено, що цей Закон визначає організаційні і правові засади ідентифікації та реєстрації тварин з метою одержання оперативної та надійної інформації про поголів`я тварин щодо статі, віку, породи та їх місцезнаходження для поліпшення управління і прогнозування ринків продукції тваринництва та контролю за епізоотичною ситуацією в Україні.

Процеси ідентифікації та реєстрації тварин проводяться на підставі поданих документів, завірених власником/утримувачем тварин, відповідно до Закону України "Про ідентифікацію та реєстрацію тварин", Положення про Єдиний державний реєстр тварин, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.09.2012 № 578, Порядку ідентифікації та реєстрації великої рогатої худоби та Порядку оформлення і видачі паспорта великої рогатої худоби, затвердженого наказом Міністерства агарної політики та продовольства України" від 04.12.2017 № 642 та інших нормативно-правових актів України.

Згідно з п.1.2 Положення про Єдиний державний реєстр тварин, власник - будь-яка фізична чи юридична особа, яка володіє, користується і розпоряджається тваринами, займається розведенням та утриманням тварин, проводить їх продаж, забій, утилізацію, надає послуги зі штучного осіменіння та організовує виставки тварин.

Відповідно до п. 4 Порядку ідентифікації та реєстрації великої рогатої худоби, ідентифікація та реєстрація великої рогатої худоби здійснюється з метою, зокрема, підтвердження права власності на тварину.

Відповідно до п. 5 Порядку ідентифікації та реєстрації великої рогатої худоби, паспорт великої рогатої худоби - документ, що містить дані про тварину, її переміщення, власника, місцезнаходження, засвідчує дані про ветеринарно-санітарний стан господарства, де перебуває тварина, факт проведення вакцинацій, діагностичних досліджень і профілактичних обробок та є супровідним документом під час будь-якого переміщення тварини.

Пунктом 3.3. Положення про паспорт великої рогатої худоби передбачено, що лицьовий бік паспорта містить поля з такими реквізитами: назва документа, його серія та номер; дані про тварину - робочий (чотири останні цифри ідентифікаційного номера) та ідентифікаційний номери, дата народження, код статі, код та назва породи, дані про народження (двійня, ембріотрансплантант); дані про власника тварини - ідентифікаційний код (для суб`єктів господарювання - юридичних осіб - код ЄДРПОУ, для негосподарюючих суб`єктів - ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов`язкових платежів), назва власника (для негосподарюючих суб`єктів - прізвище, ім`я, по батькові), реєстраційний номер, назва та адреса господарства; реєстраційний номер господарства, де тварина народилася; якщо тварина імпортована, то вказується назва країни походження тварини; дані про походження тварини - ідентифікаційні номери, клички, коди та назви порід матері і батька; дані про заповнення паспорта - дата заповнення паспорта та назва Агентства.

З інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру тварин про реєстрацію господарства станом на 12.03.2019, наданою третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, вбачається, що дата реєстрації СГВК "Блистівський" в Єдиному державному реєстрі тварин - 03.03.3005; вид діяльності - розведення, утримання; вид тварин - вівці, ВРХ; дата припинення діяльності - 23.06.2018. Реєстр наявності ідентифікованих і зареєстрованих тварин в Реєстрі тварин станом на 22.06.2018, свідчить про наявність у СГВК "Блистівський", Ферма 1 (74072357), 753 поголів`я великої рогатої худоби. У звіті про рух поголів`я за період з 22.06.2018 по 26.06.2018, сформованому на 12.03.2019, власником великої рогатої худоби вказано СГВК "Блистівський".

Однак, з даних документів не можна зробити беззаперечного висновку, що власником великої рогатої худоби, яка була передана відповідачу-2 на управління та зберігання на підставі оспорюваного договору, є саме СГВК "Блистівський", оскільки позивачем не надано суду доказів, які підтверджують, що велика рогата худоба на суму 899114,00 грн була отримана позивачем як майнові внески членів СГВК "Блистівський"; чи майно або майнові права колективного господарства пайовиків ім. Щорса села Блистова Новгород-Сіверського району, що передані СГВК "Блистівський" для забезпечення зобов`язань колективного господарства пайовиків ім. Щорса села Блистова Новгород-Сіверського району, які існували у колективного господарства пайовиків ім. Щорса села Блистова Новгород-Сіверського району на дату його реорганізації у СГВК "Блистівський" перед третіми особами; або набута в процесі господарської діяльності СГВК "Блистівський".

Наданий витяг з Єдиного державного реєстру тварин не є беззаперечним доказом права власності позивача на велику рогату худобу на суму 899114 грн, яка зазначена в договорі на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, оскільки ні вказаний договір, ні акт приймання-передачі не містять ідентифікаційних кодів, переліку великої рогатої худоби, її кількості, віку, ваги.

Документів, що містять дані про власника тварин (ідентифікаційний код, назву власника, реєстраційний номер, назву та адресу господарства), а саме паспортів великої рогатої худоби позивачем суду не надано, а також не надано доказів, які підтверджують наявність таких паспортів та факт передачі їх відповідачу-2.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визнав доведеними обставини, на які позивач посилався в обґрунтування своїх позовних вимог, та зробив вірний висновок, що заявлені позивачем позовні вимоги в частині визнання договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 недійсним, тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним свідоцтва на право зберігання не витребуваних майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства від 04.04.2018, серії ЧНН №937, виданого виконавчим комітетом Блистівської сільської ради, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Виконавчим комітетом Блистівської сільської ради було видано Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Блистівське 2018 свідоцтво на право зберігання не витребуваних майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЧНН № 937 від 04.04.2018, відповідно до якого СТОВ Блистівське 2018 отримало право на зберігання не витребуваного майна колективного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса, реорганізованого в Сільськогосподарський виробничий кооператив Блистівський , відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 14.02.2001; загальна вартість майна пайового фонду підприємства становить 3664155,00 грн, частка не витребуваних майнових паїв визначена в розмірі 899114,00 грн або 24,54 відсотків. Не витребувані майнові паї в сумі 899114,00 грн передані у вигляді великої рогатої худоби на зберігання, в тому числі управління СТОВ Блистівське 2018 . Акт приймання-передачі та договір від 29.03.2018 є невід`ємною частиною.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, зокрема з тим, що свідоцтво на право зберігання не витребуваних майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства серії ЧНН №937 від 04.04.2018, є похідним правовстановлюючим документом, який було видано відповідачем-1 на підставі договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, який визнано недійсним, а також було встановлено факт відсутності у відповідача-1 права на передачу на зберігання невитребуваних майнових паїв у сумі 899114 грн, а тому вказане свідоцтво також підлягає визнанню недійсним.

Доводи відповідача-2 про відсутність порушених прав позивача колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки позивач є стороною договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018, а тому має право на звернення до господарського суду, відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

Інші аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують наведене вище.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання договору на управління не витребуваними майновими паями від 29.03.2018 недійсним та в частині визнання недійсним свідоцтва на право зберігання не витребуваних майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства серія ЧНН №937 від 04.04.2018, видане виконавчим комітетом Блистівської сільської ради.

Таким чином, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Судові витрати

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати на оплату судового збору, понесені відповідачем-2 у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Блистівське 2018" залишити без задоволення, рішення господарського суду Чернігівської області від 20.06.2019 у справі № 927/100/19 - без змін.

Матеріали справи №927/100/19 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.12.2019.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Є.Ю. Шаптала

К.В. Тарасенко