Рішення

від 13.06.2019 по справі 360/831/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 червня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/831/19

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Шембелян В.С.,

за участю секретаря судового засідання Олійник О.А.,

представника позивача - Кубишкіної Т.К.,

представників відповідача - Некрилової О.А., Борщ Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Мозаіка" до Головного управління Держпраці у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства "Мозаіка" до Головного управління Держпраці у Луганській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Луганській області № ЛГ60/324/НД/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 14 лютого 2019 року про накладення штрафу в розмірі 625 950 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 лютого 2019 року заступником начальника Управління Держпраці у Луганській області винесено постанову про накладення штрафу № ЛГ60/324/НД/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, відповідно до якої позивача визнано винним у правопорушенні, передбаченого абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України - фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту) та накладено штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Позивач з постановою не згодний, вважає її такою, що підлягає скасуванню. Зазначив, що відповідач не має права визнавати цивільно-правові відносини трудовими і, як наслідок, без рішення суду накладати штрафи. Заявити про визнання відносин трудовими, а не цивільно-правовими, може тільки особа, що знаходиться в договірних відносинах з роботодавцем. Належним способом реалізації цього права є звернення до суду. Також позивач посилається на порушення процедури проведення перевірки (інспекційного відвідування), а саме вимог пункту 10 Порядку здійснення державного контролю за додерженням законодавства про працю (надалі - Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017, а також всупереч мораторію на проведення перевірок суб`єктів господарювання, встановленого ст.3 Закону України від 02.09.2014 №1669 Про тимчасові заходи на проведення антитерористичної операції .

Ухвалою суду від 04.03.2019 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні призначеному на 03.04.2019 (т.1 а.с. 1-2).

Ухвалою суду від 03.04.2019 за клопотанням представника відповідача відкладено підготовче засідання до 15.04.2019 (т.1 а.с.228).

Ухвалою суду від 15.04.2019 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання до 14.05.2019 (т.1 а.с.243).

Ухвалою суду від 14.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 03.06.2019 (т.2 а.с.29).

Представником ГУ Держпраці у Луганській області 27.03.2019 подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог з нижчевикладених підстав (т.1 а.с. 203-207).

В ході інспекційного відвідування встановлено, що 5 осіб (працівників) ПП Мозаіка фактично працюють на підставі договорів підряду, які містять ознаки трудових відносин. У штатному розписі ПП Мозаіка на 2018 рік, яке затверджено та погоджено з трудовим колективом ПП Мозаіка 01 січня 2018 року та затверджено директором ПП Мозаіка Кубишкіною Т.К. 01 січня 2018 року містяться штатні одиниці підсобних робітників та штатна одиниця приймальник замовлень, робітники які працюють за цивільно-правовими договорами, відповідають вакантним посадам з посадовим окладом, визначеним штатним розписом та мають систематичний характер роботи.

Також п`ятеро працівників ПП Мозаіка були допущені до роботи без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що є порушенням частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу .

Представник відповідача вважає, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень відповідно до чинного законодавства, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Позивач, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 03.04.2019 за вхідним реєстраційним номером 18137/2019 надав відповідь на відзив (т.1 а.с.217-224), відповідач 12.04.2019 за вхідним реєстраційним номером 20475/2019 надав заперечення (т.1 а.с.237).

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені в позові та запереченнях.

Представник позивача Кубишкіна Т.К. пояснила суду, що нею через юридичну необізненість помилково були укладені строкові трудові договори із постійними працівниками у формі договорів підряду. Записи про укладання таких договорів були внесені нею до трудових книжок працівників. Повідомлення до податкового органу щодо працівників не подавалися підприємством, оскільки трудові відносини з ними фактично не припинялися, змінилася їх форма. Крім того повідомила суду, що позивачем усунуті помилки, з 04.02.2019 укладені строкові трудові договори з вказаними працівниками і 08.02.2019 складено та подано повідомлення до податкового органу про прийняття зазначених працівників на роботу.

Представник відповідача Борщ Ю.С. як інспектор, що безпосередньо приймала участь в проведенні перевірки, за її згодою надала суду показання як свідок. В яких зазначила, що в 2018 році ПП Мозаіка з вказаними в акті особами уклало договори підряду і звітувало в податковий орган, вказуючи цих осіб як працівників за цивільними договорами, хоча на підприємстві є штатний розклад, працівники займають штатні місця, працюють тривалий час на постійній основі. Отже, позивач допустив до роботи працівників без укладання трудових договорів, оскільки договір підряду не є формою трудового договору.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 надали показання, що вони тривалий час працюють в ПП Мозаіка , де знаходяться їх трудові книжки, заробітну плату отримують своєчасно та в повному обсязі, працюють неповний робочий тиждень. Позивач забезпечує їх спецодягом, оплачував лікарняні та санаторно-курортне лікування. Протягом всього часу роботи у позивача їх умови праці (трудовий розпорядок, оплата праці, забезпечення) залишалися такими ж, як і раніше, до оформлення договорів з підприємством.

Вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-74 КАС України, суд встановив такі обставини справи.

Приватне підприємство Мозаіка , зареєстровано виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 17.03.1992 р., номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 381 120 0000 000755, місцезнаходження: 93100, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Малиновського, будинок 17, код за ЄДРПОУ 13401580, види діяльності, зокрема, 23.69 - виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу (т.1 а.с. 18, 56, 57).

29.12.2018 року до відповідача надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 29.12.2018 року № 18254/04-03 з додатком, який містить інформацію щодо страхувальників, у яких застраховані особи виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами станом на 1 жовтня 2018 року (т.1 а.с.211).

Відповідно до підпункту 6 пункту 5 та пункту 10 Порядку № 295, статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України № 1985-ІV від 08 вересня 2004 року, на підставі інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 29.12.2018 року № 18254/04-03 Головним управління Держпраці у Луганській області винесено наказ від 21 січня 2019 року № 50 Про проведення інспекційного відвідування ПП Мозаіка (т.1 а.с.212).

У період з 21 січня 2019 року по 22 січня 2019 року посадовими особами Головного управління Держпраці у Луганській області проведено інспекційне відвідування ПП Мозаіка на підставі направлення № 01-17/57 від 21.01.2019, згідно якого початок інспекційного відвідування зазначено з 21 січня 2019 року, закінчення - 22 січня 2019 року (т.1 а.с.43).

21.01.2019 у зв`язку з неможливістю проведення інспекційного відвідування з причини створення перешкод у діяльності інспектора праці, а саме: ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, інспекторами праці винесено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 21.01.2019 № ЛГ60/324/НД та Вимогу про надання/поновлення документів № ЛГ60/324/НД/ПД згідно яких строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 24.01.2019 (т.1 а.с.40-42, 44-47).

28.01.2019 інспектором праці за результатами інспекційного відвідування складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю № ЛГ60/324/НД/АВ (т.1 а.с.22-30).

28.01.2019 у відповідності до пунктів 23 та 24 Порядку № 295 інспектором праці складено припис про усунення виявлених порушень № ЛГ60/324/АВ/П (т.1 а.с.31-34).

06 лютого 2019 року Головне управління Держпраці у Луганській області склало повідомлення № 01-15/397, яке отримано директором ПП Мозаіка Кубишкіною Т.К. 07 лютого 2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.214, 215).

14 лютого 2019 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Луганській області розглянуто справу та винесено Постанову про накладення штрафу на ПП Мозаіка у розмірі 625950,00 грн уповноваженими посадовими особами № ЛГ60/324/НД/АВ/П/ПТ/ТД-ФС за вчинення правопорушення, передбаченого абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України (т.1 а.с.21).

В постанові зазначено зміст самого правопорушення, а саме: п`ятеро працівників ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) фактично були допущені до роботи та працювали у ПП Мозаїка без укладення трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ознайомлені з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, ведеться облік робочого часу цих працівників, визначені строки здійснення їм оплати за виконану роботу, працівники розписуються у платіжних відомостях за отримання заробітної плати.

Спірними питаннями є правомірність підстав та дій інспекторів відповідача щодо проведення перевірки позивача, а також правомірність притягнення Приватного підприємства "Мозаіка" до відповідальності шляхом накладення штрафу в розмірі 625 950 грн 00 коп. за правопорушення, передбачене абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти задоволення таких вимог, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Частинами 1 та 2 статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ч.1ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі Порядок №295), чинним на час проведення перевірки, встановлено, що цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - обєкт відвідування).

Пунктом 2 Порядку № 295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Пункт 1 Положення про Державну службу України з питань праці /далі - Положення №96, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, встановлює, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п.8 Порядку №295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє обєкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Пунктом 9 Порядку №295 встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Пунктом 19 Порядку № 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Пунктами 27 та 29 Порядку №295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень обкат відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Заходи до притягнення обєкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про наявність порушень Порядку № 295, в діях інспекторів що проводили перевірку, оскільки інспекційне відвідування та невиїзне інспектування є різними видами перевірок, передбачених цим порядком, отже акт інспекційного відвідування не може бути актом невиїзного інспектування одночасно, що мало місце в даному випадку.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю не передбачає право інспектора праці самостійно змінювати форму державного контролю з інспекційного відвідування на невиїзне інспектування без ухвалення відповідного рішення керівника органу контролю з цього приводу. Факт прийняття такого рішення в ході перевірки позивача відповідачем суду не доведено, копії такого рішення суду не надано.

В порушення вимог пунктів 19-20 порядку, які передбачають, що акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, акт стосовно позивача від 28.01.2019 складено після закінчення строку проведення перевірки, визначеного в направленні № 01-17/57 від 21.01.2019, а саме після 22 січня 2019 року.

Надаючи правову оцінку встановленим судом обставинам як підставам для притягнення позивача до відповідальності та накладення фінансових санкцій, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).

Згідно з ч.1ст. 1 Цивільного кодексу України (далі по тексту -ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Частиною 1ст. 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до ст.24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з оскарженої позивачем постанови, його притягнуто до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України - фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту) та накладено штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Виклад обставин скоєння правопорушення містить сама постанова від 14 лютого 2019 року № ЛГ60/324/НД/АВ/П/ПТ/ТД-ФС (т.1 а.с.21). Так, в постанові зазначено, що п`ятеро працівників ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) фактично були допущені до роботи та працювали у ПП Мозаїка без укладення трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ознайомлені з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, ведеться облік робочого часу цих працівників, визначені строки здійснення їм оплати за виконану роботу, працівники розписуються у платіжних відомостях за отримання заробітної плати.

Як встановлено судом на підставі дослідження копій трудових книжок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (т.1 а.с.174-181), і про що свідчили самі ці особи в соїх показаннях, вони мають тривалий час трудові відносини з позивачем, які останнім часом були оформлені як договори підряду (т.1 а.с.128-138) із внесення відповідних записів в їх трудові книжки. Їх трудовий розпорядок, оплата праці, забезпечення спецодягом, залишилися такими ж, як і раніше, до оформлення договорів підряда з підприємством.

Зазначені докази, а також штатний розпис (т.1 а.с.172-173), особові картки, що заведені і продовжують вестися на підприємстві (т.1 а.с.164-172), табеля робочого часу працівників та платіжні відомості (т.1 а.с.107-126), відомості про нарахування заробітної плати працівників (т.1 а.с.139-144), видаткові касові ордери на оплату лікарняних (т.1 а.с.127) підтверджують продовження фактичних трудових відносин позивача із працівниками і після оформлення договорів підряду з ними.

За встановлених судом обставин суд не знаходить в діях позивача підстав для притягнення його до відповідальнасті за вчинення правопорушення, передбаченого абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, оскільки в даному випадку дійсно мала місце помилка в належному оформленні трудових відносин позивача з працівниками, яка усунута позивачем шляхом укладання строкових трудових договорів від 04.02.2019 з вказаними працівниками (т.1 а.с.146-163), а також поданням повідомлення до податкового органу про прийняття зазначених працівників на роботу, що отримано ним 08.02.2019 (т. а.с.145).

Отже, на підставі досліджених доказів судом не встановлено факту використання позивачем праці неоформлених працівників як підстави для відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Крім того, суд не може погодитись із тим, що відповідач взагалі мав право проводити таке інспекційне відвідування, виходячи з наступних підстав.

Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі- Закон № 1669-VII).

Статтею 1 вказаного Закону № 1669-VII визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Лисичанськ.

Дію вказаного розпорядження зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014.

Вказані розпорядження втратили чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України".

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належить м. Лисичанськ, на території якого позивач здійснює свою підприємницьку діяльність.

Також статтею 3 Закону № 1669-VII введено мораторій на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності. А саме: органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014 на час винакнення спірних правовідносин є чинним.

Указом Президента від 30.04.2018 року № 116/2018 затверджено рішення РНБО "Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей", яке є додатком до нього з позначкою "для службового користування".

При цьому у назві Указу №116/2018 не йдеться про завершення АТО, а його текст не оприлюднений в повному обсязі, а тому даний Указ не може вважатися оприлюдненим з огляду на вимоги п. 7 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10 червня 1997 року за № 503/97 (із змінами та доповненнями).

Виходячи з назви самого рішення РНБО слідує, що антитерористична операція на території Донецької та Луганської областей лише змінила свій формат.

Окрім того відсутність в тексту Указу Президента №116/2018 не відповідає принципу правової визначеності.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 вказав, що з конституційних принципів рівності та справедливості випливає вимога визначеності, ясності й недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її неоднакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці та неминуче призводить до свавілля (абз.2 пп.5.4 п.5 мотивувальної частини).

На необхідність дотримання принципу правової визначеності у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу Європейський суд з прав людини, практика якого є джерелом права в Україні, відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Урахування судової практики Європейського суду з прав людини також закріплено в частині другій статті 6 КАС України.

Так, у п.54 рішення у справі "Стіл та інші проти Сполученого Королівства" ЄСПЛ наголошує, що Конвенція вимагає, щоб усе право (писане чи неписане) було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою, за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Враховуючи вищевикладене, оскільки Президентом України Указ саме про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території Донецької та Луганської областей ще не прийнятий, не оприлюднений і не набрав чинності, відсутні підстави вважати, що антитерористична операція на вказаних територіях припинена Указом № 116/2018.

Тому доводи відповідача з приводу припинення дії вказаного мораторію є необгрунтованими.

Також суд вважає недоречним посилання відповідача на роз`яснення, які вони отримали з Адміністрації Президента України від 08.10.2018 №46-01/1905 та Державної служби України з питань праці від 26.10.2018 №8508/4/41-ДП-18, оскільки вони не є нормативно-правовими актами, не можуть їх підміняти та мають лише роз`яснювальний та рекомендований характер.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що період проведення АТО триває, тому мораторій на проведення перевірок введений статтею 3 Закону № 1669-VII продовжує існувати.

Виключенням є лише проведення позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Доказів того, що позивач відноситься до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику, відповідачем не надано.

Європейський Суд в своїй судовій практиці характеризує якість закону:

1) правове положення може витримати перевірку його на якість, якщо це положення є достатньо чітким у переважній більшості справ, що їх розглядали національні органи;

2) чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні;

3) якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право;

4) закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання;

5) якість закону пов`язана з достатньою чіткістю встановлення ним тих чи інших обставин, на підставі яких діють державні органи;

6) жодна норма не може вважатися „законом", якщо вона не сформульована з точністю, достатньою для того, щоб надати змогу громадянинові регулювати свою поведінку: він має бути спроможним - якщо потрібно, після відповідної консультації - передбачити такою мірою, наскільки це є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть випливати з його дій. Ці наслідки не повинні бути передбачуваними з абсолютною певністю. У той час, як певність у праві є вельми бажаною, вона може спричиняти надмірну жорсткість, а право має йти в ногу з обставинами, що змінюються. Відповідно до цього більшість законів з необхідністю укладаються в термінах, які більшою чи меншою мірою є нечіткими, а їхнє тлумачення і застосування є питаннями практики;

7) ступінь чіткості закону, що має забезпечуватися у формулюваннях національних законів - яка в жодному випадку не може передбачити всі непередбачувані обставини, - значною мірою залежить від змісту даного документа, сфери, на яку поширюється цей закон, а також кількості та статусу тих, кому закон адресований. Ступінь чіткості, який треба забезпечувати при формулюванні конституційних положень, з огляду на загальний характер, може бути нижчим, ніж в інших законах;

8) положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування.

Вказана характеристика міститься в чисельних рішеннях ЄСПЛ, прикладом яких є рішення Європейського суду з прав людини у справі „Волохи проти України" від 2 листопада 2006 року, рішення Європейського суду з прав людини у справі „Свято-Михайлівська Парафія проти України" від 14 червня 2007 року.

Враховуючи той факт, що в Порядку №295 чітко зазначено у підпункті 1 пункті 5, що проведення інспекційного відвідування відбувається за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства, а про наявність таких заяв відповідач не зазначив в документах перевірки, у зв`язку з цим підстав для призначення інспекційного відвідування у відповідача за вказаним підпунктом також не було.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на все вищевикладене, суд встановив, що постанова про накладення штрафу від 14.02.2019 № ЛГ60/324/НД/АВ/П/ПТ/ТД-ФС не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, а отже є протиправною та підлягає скасуванню.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, про те, що відповідач не довів правомірності своїх дій та рішень, а тому позов фізичної особи-підприємця Приватного підприємства "Мозаіка" підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Платіжним дорученням від 20.02.2019 № 52 підтверджено, що позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 1921,00 грн, сплачений позивачем при зверненні до суду з цим позовом, стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Мозаіка" до Головного управління Держпраці у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Луганській області № ЛГ60/324/НД/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 14 лютого 2019 року про накладення на Приватне підприємство "Мозаіка" штрафу в розмірі 625 950 грн. 00 коп.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Мозаіка" (код ЄДРПОУ 13401580, 93100, Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Малиновського, 17) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Луганській області (код ЄДРПОУ 39801404, 93100, Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Малиновського, 1А) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24 червня 2019 року.

Суддя В.С. Шембелян