Рішення

від 27.06.2019 по справі 400/2983/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2019 р. № 400/2983/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден-Шелл", вул. Московська, 44, кв. 14, м. Миколаїв, 54017 до відповідача:Миколаївської митниці ДФС, вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017 про:визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14.11.2018 № UA504170/2018/000018/1; визнання протиправним та скасування картки відмови від 14.11.2018 № UA504170/2018/00090,

Товариство з обмеженою відповідальністю Голден-Шелл (надалі - Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом (арк. спр. 52-57), що містив вимоги:

визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС (надалі - Митниця або відповідач) про коригування митної вартості товарів від 14.11.2018 № UA504170/2018/000018/1;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504170/2018/00090 від 14.11.2018.

В обґрунтування позовних вимог Товариство вказало, що воно надало для митного оформлення всі необхідні документи, що підтверджували заявлену позивачем митну вартість товару, тому у відповідача не було підстав для її коригування.

У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 96-100) Митниця зазначила, що подані Товариством документи не містили інформації щодо числових значень складових митної вартості - не було підтвердження транспортних витрат до порту призначення та документів, що містили відомості про страхування товару. В зв`язку з цим позивач, за твердженнями відповідача, мав надати документи, що передбачені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (надалі - МК). Додатково надані Товариством документи, на думку Митниці, не доводили достовірність числових значень митної вартості. У відзиві відповідач вказав, що при визначенні митної вартості він, на підставі статті 64 МК, застосував резервний метод.

Правом подання відповіді на відзив Товариство не скористалося.

В судовому засіданні представник Товариства вимоги адміністративного позову підтримав, представник Митниці просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

14.11.2018 Товариство подало до Митниці митну декларацію № UA504170/2018/009833 (надалі - Декларація, арк. спр. 122), в якій вказало вартість товару, що імпортується (сітка будівельна зі скловолокна), - 13 468 дол. США (20 720 кг за ціною 0,65 дол. США). Митну вартість товару позивач визначив за основним методом - за ціною договору (контракту), підтвердженням чого є пункт 3.2 контракту від 18.09.2018 № RI-09-18GS (надалі - Контракт, арк. спр. 18-20).

14.11.2018 посадова особа Митниці прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA504170/2018/000018/1 (надалі - Рішення, арк. спр. 12-13), в якому зазначила, що … подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: транспортних витрат та витрат на транспортування … . Відповідач, з посиланням на статтю 64 МК, вказав у Рішенні, що … основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) на рівні: товар № 1 - 1.2604 доларів США/кг (МД № UA/500100/2018/7677 від 09.10.2018) … .

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Згідно з цією нормою, товар був випущений у вільний обіг 15.11.2018 (митна декларація № UA/504170/2018/009842, арк. спр. 16-17).

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої статті 55 МК, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною шостою статті 54 МК встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Виходячи з тексту Рішення, відповідач обґрунтував необхідність коригування заявленої позивачем митної вартості пунктом 2 частини шостої статті 54 МК.

Ця норма містить дві підстави, що дають право митному органу прийняти відповідне рішення: 1) недотримання декларантом або уповноваженою ним особою встановлених частинами другою - четвертою статті 53 МК вимог щодо подання документів; 2) непідтвердження наданими документами числових значень складових митної вартості товарів (відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

Відповідач вказав у Рішенні саме про те, що подані Товариством документи не підтверджують числові значення складових митної вартості.

З цього приводу суд зазначив таке.

Відповідно до статті 49 МК, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказана Товариством митна вартість товару відповідає ціні, що вказана у наданих відповідачу разом з Декларацією: Контракті (пункт 3.2), специфікації № 1 від 26.09.2018 (арк. спр. 21); інвойсі RH1817 від 26.09.2018 (арк. спр. 22).

Згідно з частиною сьомою статті 54 МК, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

На думку суду, відповідач не зміг аргументовано довести, що позивач невірно визначив митну вартість товару.

У статті 58 (частини друга - п`ята, восьма - десята) МК вказано, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Термін ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності.

Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

У Товариства не було додаткових (не включених до ціни товару) витрат на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України, оскільки умови поставки (CFR) передбачають, що оплата доставки і завантаження товару на транспортний засіб, здійснення оплати за фрахт судна, покриття витрат з доставки товарів в порт призначення (в даному випадку, згідно з Контрактом, - морські порти України) є обов`язком продавця.

Страхування товару у випадку його поставки на умовах CFR не є обов`язковим. Контракт відповідних положень не містить.

В судовому засіданні представник Товариства повідомив, що витрат на страхування товару він не поніс.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що відповідач вимагав у позивача підтвердити витрати, яких Товариство не понесло.

Суд не надав оцінки викладеним у відзиві на адміністративний позов доводам Митниці стосовно недоліків додатково поданих Товариством на вимогу відповідача (арк. спр. 119) документів.

По-перше, суд дійшов висновку про те, що відповідач не довів наявність підстав для такої вимоги (частина третя статті 53 МК).

По-друге, у вимозі Митниця зазначила, що … подані документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості … . Як вказано вище, невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (пункт 3 частини шостої статті 54 МК), є самостійною підставою для коригування митним органом митної вартості. Проте, у Рішенні, як вказано вище, Митниця вказала підставою для коригування митної вартості пункт 2 частини шостої статті 54 МК.

По-третє, згідно з частиною третьою статті 53 МК, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У вимозі відповідач вказав про необхідність надання позивачем документів, вказаних у пунктах 1-4. Позивач, згідно з викладеним на стор. 3 відзиву на адміністративний позов, надав: сертифікат якості; прайс-лист; калькуляцію; комерційну пропозицію; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, тобто не ті документи, які, думку Митниці, мали підтвердити числові значення складових митної вартості. Отже, додатково надані позивачем документи не були враховані відповідачем, що підтверджується відсутністю відповідної інформації у тексті Рішення.

У частині другій статті 55 МК зазначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд зауважив, що Рішення цим вимогам не відповідає. Відповідач не зазначив у Рішенні, які документи, на думку Митниці, були би достатніми для визнання нею заявленою позивачем митної вартості.

Також відповідач не обґрунтував у Рішенні та не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами ту ціну товару, що вказав у Рішенні.

Частиною першою статті 256 МК визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Підставою відмови у митному оформленні стало неправильне, на думку Митниці, визначення позивачем митної вартості.

Отже, оформлення Картки є результатом прийняття Рішення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність Рішення та, відповідно, наявність законних підстав для відмови у митному оформленні заявленого Товариством у Декларації товару.

За таких обставин, суд визнав, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом його стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Митниці.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден-Шелл" (вул. Московська, 44, кв. 14, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 42111399) до Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 39536431) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС України від 14.11.2018 про коригування митної вартості товарів № UA/504170/2018/000018/1.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС України від 14.11.2018 про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, викладене у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA/504170/2018/00090.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаціний код 39536431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден-Шелл" (вул. Московська, 44, кв. 14, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 42111399) судовий збір в сумі 5640,03 грн., що був сплачений платіжним дорученням від 29.11.2018 № 41.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна