Рішення

від 01.07.2019 по справі 826/11812/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 липня 2019 року № 826/11812/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська Рекламна Група

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування наказу № 11566 від 23.07.2018,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Українська Рекламна Група (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ № 11566 від 23.07.2018 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки (далі - наказ).

Разом з тим, позивач просив суд здійснювати розгляд справи з повідомленням та викликом в судове засідання сторін, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами ч. 2 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 7 ч. 6 ст. 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Відповідно до ч. 2. ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту ч. 4 ст. 12 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частинами 5, 6 ст. 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Дослідивши клопотання відповідача, матеріали справи, предмет та підстави позову, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та приходить до висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання, заявленого представником відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірний наказ є таким, що прийнятий з порушенням вимог законодавства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Так, ТОВ Українська Рекламна Група посилається на те, що надісланий на його адресу запит відповідача від 29.05.2018 № 24592/10/26-15-14-02-04 не відповідав вимог законодавства, оскільки був неналежним чином оформлений. Так, в оскаржуваному наказі не зазначено з яких саме підстав необхідно надати запитувані документи; крім того запит не містить конкретного переліку документів, копії яких необхідно надати, крім того з вказаного запиту не вбачалося на яких правових підставах позивачу слід надати документи.

Також позивач зазначає, що зазначені у запиті від 29.05.2018 № 24592/10/26-15-14-02-04 вимоги про обов`язкове надання копій документів, не відповідали чинному законодавству, а відтак не підлягали виконанню.

Таки чином, позивач вважає, що у відповідача не було підстав, визначених пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 178 Податкового Кодексу України, для прийняття оскаржуваного наказу № 11566 від 23.07.2018.

У відзиві ГУ ДФС у м. Києві заперечило щодо заявлених вимог, посилаючись на ту обставину, що позивачем не було надано належної відповіді на запит контролюючого органу від 29.05.2018 № 24592/10/26-15-14-02-04 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень), що стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку звітності) із ТОВ ВФ Агро Терра за жовтень 2016 року, ТОВ Юнівест-Інвест за грудень 2016 року, ТОВ Калісто Інтел за січень 2017 року, а також щодо використання у власній господарській діяльності товарів (ручки кольорові, парасолька, олівець), послуг (маркування, пакування продукції), придбання яких документально оформлене у відносинах із зазначеними платниками податків.

У своїй відповіді на відзив позивач підтримав заявлені позовні вимоги, зазначивши, що запит ГУ ДФС у м. Києві 29.05.2018 № 24592/10/26-15-14-02-04 за своїм змістом і формою не відповідав вимогам чинного законодавства, оскільки не був належним чином оформлений.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

26.07.2018 головним державним ревізором - інспектором Онищенко Л.Ф. вручено директору ТОВ Українська Рекламна Група наказ № 11566 від 23.07.2018 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Даним наказом відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) призначено з 26.07.2018 року документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Українська Рекламна Група тривалістю 3 робочих дні.

З матеріалів справи вбачається, що спірний наказ було прийнято з підстав, визначених пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, а саме: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Факт отримання позивачем запиту ГУ ДФС у м. Києві від 29.05.2018 № 24592/10/26-15-14-02-04 не заперечується.

Відповідно до наявного у матеріалах справи листа від 23.06.2018, ТОВ Українська Рекламна Група повідомило відповідача про відмову в наданні витребуваних документів, з огляду на невідповідність листа-запита вимогам п. 73.3 ст. 73 ПК України.

23.07.2018 начальником податкового органу винесено наказ № 11566 від 23.07.2018 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Українська Рекламна Група .

Враховуючи викладене, позивач, вважає наказ ГУ ДФС у м. Києві від 23.07.2018 № 11566 незаконним та протиправним, звернувся з вказаним позовом до суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом Головного управління ДФС у м. Києві № 11566 від 23.07.2018 прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Українська Рекламна Група тривалістю 3 календарних дні, з 26.07.2018 по дату завершення перевірки.

Перевірка призначена з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин із ТОВ ВФ Агро Терра за жовтень 2016 року, ТОВ Юнівест-Інвест за грудень 2016 року, ТОВ Калісто Інтел за січень 2017 року.

Підставою для призначення перевірки вказано доповідну записку Департаменту аудиту від 20.07.2018 № 3902/26-15-14-02-04.

В наказі вказано, що перевірка підлягає проведенню на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2. статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно із пунктом 78.4. статті 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як передбачено пп. 78.1.4 п. 78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно з п. 78.5 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 ст. 81 встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Правовий аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов`язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб саме до початку її проведення.

Необхідною передумовою для призначення перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України є ненадання пояснень та документального підтвердження платником податків на обов`язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту.

Суд зазначає, що отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано ст. 73 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245 Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом (далі - Порядок). Зокрема, чітко визначено перелік підстав для направлення суб`єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Пунктом 73.3 ст. 73 Кодексу визначено право контролюючих органів звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

За змістом пункту 10 Порядку встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому п. 73.3 ст. 73 Кодексу, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Вимоги, які висуваються до змісту запиту є нормативно визначеними і поширювальному тлумаченню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що запит, направлий відповідачем на адресу позивача містив вказівку на фактичну і правову підстави направлення запиту - пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а також обставини, встановлені на наслідком діяльності інформаційних систем автоматизованого моніторингу. Запит містив опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують.

У зв`язку з викладеним, на позивача покладався обов`язок щодо надання інформації, про надання якої і складений запит податкового органу.

Відповідно до ст. 81 Податкового кодексу України у наказі на проведення документальної виїзної перевірки повинно бути зазначено дата його видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

До матеріалів справи долучено наказ відповідача від 23 липня 2018 року № 11566, який відповідає цим вимогам.

Вказівка позивача на окремі дефекти запиту про надання інформації і наказу про призначення податкової перевірки для вирішення оспорюваного питання значення немає, оскільки відповідно до усталеної судової практики, зокрема, відсутність або неповнота посилань на конкретні пункти Кодексу не повинні розглядатися як підстава для визнання наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу видається за можливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки (Постанова Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 820/2762/17).

Фактичною підставою для проведення позапланової виїзної перевірки позивача стало ненадання ним пояснень та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит. Письмовий запит щодо необхідності подання пояснень сформований податковим органом на підставі інформації з інформаційних систем автоматизованого моніторингу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ Українська Рекламна Група задоволенню не підлягають, оскільки, податковий орган при направленні запиту про надання інформації від 29 травня 2018 року № 24592/10/26-15-14-02-04, а також винесенні наказу № 11566 від 23 липня 2018 року діяв на підставі, в порядку і у спосіб, передбачений законодавством.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач правомірність своїх дій та прийнятих рішень довів, натомість доводи позивача не знайшли свого підтвердження та обґрунтування.

Підстави для стягнення судових витрат за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19,77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Українська Рекламна Група (01011, м. Київ, вул. Узвіз Печерський, буд. 15, код ЄДРПОУ 30574437) відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур