Постанова

від 18.12.2019 по справі 826/11812/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11812/18 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Земляної Г.В., Собківа Я.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Рекламна Група" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Рекламна Група" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Рекламна Група" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу № 11566 від 23.07.2018 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2019 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, апелянтом подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позов.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а при розгляді справи не враховано всіх доводів позивача та не дано оцінки відповідним посиланням на норми закону у взаємозв`язку з обставинами справи. Крім того, наголошено на тому, що спірний наказ є таким, що прийнятий за відсутності передбачених законодавством України підстав та з порушенням встановленої процедури.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 26.07.2018 головним державним ревізором - інспектором Онищенко Л.Ф. вручено директору ТОВ "Українська Рекламна Група" наказ № 11566 від 23.07.2018 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Даним наказом відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) призначено з 26.07.2018 року документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Українська Рекламна Група" тривалістю 3 робочих дні.

З матеріалів справи вбачається, що спірний наказ було прийнято з підстав, визначених пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, а саме: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Факт отримання позивачем запиту ГУ ДФС у м. Києві від 29.05.2018 № 24592/10/26-15-14-02-04 не заперечується.

Відповідно до наявного у матеріалах справи листа від 23.06.2018, ТОВ "Українська Рекламна Група" повідомило відповідача про відмову в наданні витребуваних документів, з огляду на невідповідність запита вимогам п.73.3 ст. 73 ПК України.

23.07.2018 начальником податкового органу винесено наказ № 11566 від 23.07.2018 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Українська Рекламна Група".

Не погоджуючись із зазначеними діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що податковий орган при направленні запиту про надання інформації від 29.05.2018 № 24592/10/26-15-14-02-04, а також винесенні наказу № 11566 від 23.07.2018 діяв на підставі, в порядку і у спосіб, передбачений законодавством.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як зазначено вище, наказом Головного управління ДФС у м. Києві № 11566 від 23.07.2018 прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Українська Рекламна Група" тривалістю 3 календарних дні, з 26.07.2018 по дату завершення перевірки.

Перевірка призначена з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин із ТОВ "ВФ Агро Терра" за жовтень 2016 року, ТОВ "Юнівест-Інвест" за грудень 2016 року, ТОВ "Калісто Інтел" за січень 2017 року.

Підставою для призначення перевірки вказано доповідну записку Департаменту аудиту від 20.07.2018 № 3902/26-15-14-02-04.

Оцінюючи доводи апелянта щодо безпідставності призначення перевірки, колегія суддів вказує, що в оскаржуваному наказі зазначено що перевірка підлягає проведенню на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Положеннями п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно із пунктом 78.4. статті 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як передбачено пп. 78.1.4 п. 78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно з п. 78.5 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 ст. 81 встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

В контексті викладеного, право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов`язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб саме до початку її проведення.

Згідно з положеннями чинного законодавства, необхідною передумовою для призначення перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України є ненадання пояснень та документального підтвердження платником податків на обов`язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту.

Разом з тим, отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано ст. 73 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом" (далі - Порядок). Зокрема, чітко визначено перелік підстав для направлення суб`єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Пунктом 73.3 ст. 73 Кодексу визначено право контролюючих органів звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

За змістом пункту 10 Порядку встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому п. 73.3 ст. 73 Кодексу, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Вимоги, які висуваються до змісту запиту є нормативно визначеними і поширювальному тлумаченню не підлягають.

Суд першої інстанції вірно вказав, що запит, направлений відповідачем позивачу містив вказівку на фактичну і правову підстави направлення запиту, а саме пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а також обставини, встановлені на наслідком діяльності інформаційних систем автоматизованого моніторингу. Запит містив опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують.

Положеннями підпунктів 16.1.3., 16.1.5, 16.1.7, 16.1.13 п. 16.1 ст. 16 ПК України, зокрема, передбачено, що платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством; допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, на позивача покладався обов`язок щодо надання інформації, про надання якої і складений запит податкового органу.

Відповідно до ст. 81 ПК України, у наказі на проведення документальної виїзної перевірки повинно бути зазначено дата його видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання позивача, які аналогічні доводам апеляційної скарги та стосуються окремих дефектів запиту про надання інформації і наказу про призначення податкової перевірки, позаяк відповідно до усталеної судової практики, зокрема, відсутність або неповнота посилань на конкретні пункти Кодексу не повинні розглядатися як підстава для визнання наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу видається за можливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки, що узгоджується із висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 02.03.2018 у справі № 820/2762/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, враховуючи, що підставою для проведення позапланової виїзної перевірки позивача стало ненадання ним пояснень та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, судова колегія погоджується з тим, що відповідач при винесенні наказу № 11566 від 23.07.2018 діяв на підставі, в порядку і у спосіб, передбачений законодавством.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначений обов`язок виконано, та у встановленому порядку обґрунтовано правомірність своїх дій та рішення.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції у даній справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, що вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Рекламна Група" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2019 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Я.М. Собків