Рішення

від 19.06.2019 по справі 127/5283/19

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/5283/19

Провадження № 2/127/737/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

19.06.2019 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Антонюка В.В.,

при секретарі: Гончаруку І.О.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Стар" про визнання попереднього договору недійсним та відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Стар" про визнання попереднього договору недійсним та відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди. Заявлені вимоги мотивував тим, що правовою підставою позову є ціла низка порушень збоку відповідача вимог чинного цивільного законодавства України, в тому числі закону України Про захист прав споживачів , які полягають у наступному.

В травні 2018 рроку, з метою купівлі автомобіля бувшого в користуванні, позивач знайшов на загально відомому інтернет сайті рекламних оголошень ОLХ, об`яву з пропозицією продажу автомобіля марки Chevrolet Cruze LT 2015 року випуску, де був вказаний контактний мобільний номер телефону Продавця .

Позивач зателефонував за вказаним номером і менеджер ОСОБА_4 (прізвище не відомо) розповіла про автомобіль та умови його придбання. Як з`ясувалося, даний автомобіль знаходиться в м. Запоріжжя і для оформлення документів - договору, рахунку про оплату тощо, необхідно прибути в м. Запоріжжя в Товариство з обмеженою відповідальністю Запоріжжя Авто , куди згодом і поїхав позивач.

Після усної розмови відносно документування операцій по придбанню автомобіля, там же в ТОВ Запоріжжя Авто , відділом продаж № 330, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю АВТО СТАР (надалі ТОВ), юридичною адресою якого є вул. Інститутська, 17/5-19, м. Київ, було укладено попередній договір купівлі - продажу транспортного засобу № 1852 від 15 травня 2018 року, за особистим підписом позивача з одного боку як Покупця і директором ТОВ ОСОБА_5 з другого боку як Продавця .

Проте, хто саме від імені ОСОБА_5 підписував цей договір, чи вона сама особисто чи інша особа - не відомо. Позивач в цей час знаходився в банку і оплачував аванс за автомобіль, а коли приїхав на фірму, пакет документів з підписами, окрім його, вже був готовий і йому залишалося тільки підписати договір.

Згідно п. 1.2 договору, ТОВ Авто Стар , як Продавець , зобов`язується придбати у третіх осіб для позивача як Покупця, транспортний засіб, а саме автомобіль марки Chevrolet Cruze LT 2015 року випуску.

В п. 1.5 договору прописано зобов`язання укласти Основний договір щодо придбання позивачем вказаного вище автотранспортного засобу не пізніше 5-ти робочих днів, тобто 19 травня 2018 р. при умові повного виконання п. 2.1 цього Попереднього договору.

Вказаним п. 2,1 даного договору передбачається, що на підтвердження дійсних намірів Сторін на укладення Основного договору до момента укладення цього Попереднього договору, Покупець вносить на розрахунковий рахунок Продавця грошові кошти в розмірі 106000 (сто шість тисяч) гривень, що відповідно до п. 2.2 договору розцінюється як аванс за Основним договором.

Того ж дня, 15.05.2018 р. позивач по одержаному від Продавця рахунку, згідно квитанції № 753-15-047 оплатив на розрахунковий рахунок ТОВ Авто Стар гроші в сумі 106000 (сто шість тисяч) гривень та комісію банку в сумі 1000 грн. по квитанції № 753-15-047 /К. Оплата була здійснена у відділенні № 9 АКБ Індустріалбанку м. Запоріжжя, хоча само товариство має розрахунковий рахунок в тому ж банку, але в м. Києві.

Позивачу, як підтвердження наявності у Продавця автомобіля обумовленого договором, оформили заяву від 15.05.2018 р. з проханням надати автомобіль із зазначенням його ідентифікаційних ознак.

Позивач зазначає, що на даний час, не зважаючи на оплачений на рахунок ТОВ Авто Стар авансовий внесок в сумі 106000 грн., він не дочекався а ні укладення Основного договору як зазначалося в Попередньому договорі, а ні одержання обіцяного автомобіля.

При намаганні з`ясувати дійсний стан речей шляхом телефонних переговорів щодо реалізації договору та оплачених грошей і одержання автомобіля, виявилося, що ТОВ Запоріжжя Авто м. Запоріжжя на даний час ніякого відношення до ТОВ Авто Стар м. Києва не має і яка взагалі роль цієї фірми на виконання договору, йому не відомо.

Спочатку, майже кожен день, по телефонах наданих позивачу в м. Запоріжжі, він спілкувався з менеджером ОСОБА_4 , яка повідомляла йому, що автомобіль вже відвантажений і він його забере на протязі 5-ти днів в м. Вінниці, потім вона переносила дату з мотивів митного оформлення автомобіля, відтягуючи час його придбання.

По контактному київському телефону ТОВ Авто Стар № (044 ) 337 43 71 з позивачем спілкувався нібито менеджер ОСОБА_8 , який по суті нічого не знав ні про договір, ні про автомобіль. .

Таким чином з`ясувати конкретно щодо чого по документах і автомобілю, позивачу так і не вдалося.

ТОВ АВТО СТАР , всупереч вимог договору, жодного разу не повідомляло письмово позивача про стан реалізації договору та наявність або відсутність автотранспортного засобу, а навпаки, неодноразово у телефонних розмовах запевнювали його що автомобіль вже є і він його зможе отримати до 19 травня 2018 року в м. Вінниці.

В свою чергу, позивач відчуваючи, що його по суті ввели в оману та практично видурили гроші в сумі 106000 грн., звернувся до ТОВ Авто Стар із заявою-претензією від 31.05.2018 р. з вимогою розірвання зазначеного вище Попереднього договору купівлі - продажу транспортного засобу № 1852 від 15 травня 2018 року і повернення йому оплачених авансом 106000 грн., однак відповіді на претензію досі не отримав та коштів йому ніхто не повернув.

Крім цього, позивач зазначає, що будучи ошуканим незаконними по суті шахрайськими діями вищевказаного відповідача, він звернувся із відповідними заявами до Головного управління Національної поліції України м. Києва (заява від 17.06.2018 р.) та Головного управління Національної поліції України м. Запоріжжя (заява від 06.07.2018 р.), а також до Міністра внутрішніх справ Авакова А.Б . особисто. Проте, ніякої реакції на його заяви від поліції не має по день звернення до суду із даним позовом.

Весь останній проміжок часу позивач намагався врегулювати відносини з відповідачем мирним шляхом, двічі приїздив у м. Київ з намаганням особистого спілкування з представниками фірми щодо його грошей та автомобіля, однак по адресі зазначеній в документах, знайти офіс ТОВ Авто Стар йому не вдалося і візит до Києва залишився марним.

Враховуючи викладені вище обставини, а також те, що по цей час відповідач ТОВ АВТО СТАР уникає спілкування у будь - якій формі та ніяким чином не контактує з позивачем, тобто взагалі не виказує намірів улагодити спірні питання та повернути гроші, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом., в якому просить стягнути з відповідача матеріальні збитки, із врахуванням індексу інфляції, в сумі 120412,02 грн. та 25000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав в повному обсязі за обставин, викладених у позовній заяві та просив їх задоволити.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка батько позивача - ОСОБА_10 , підтвердив обставини, зазначені в позовній заяві та пояснив, що частину коштів, які не вистачало синові для придбання автомобіля, він зичив синові із своїх особистих, а частину - зичив у друзів та знайомих. Оскільки договір не було виконано відповідачем і відповідач не повернув кошти, у них в сім`ї почались непорозуміння та скандали, погіршились відносини із друзями та знайомими, в яких він позичав кошти.

Представник відповідача ТОВ Авто Стар повторно до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи відповідно до вимог ст.128 ЦПК України був належним чином повідомлений, заперечень проти позову до суду не подав, тому суд відповідно до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та, керуючись главою 11 розділу 3 ЦПК України, проводить заочний розгляд справи і ухвалює заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи на підставі ст. 247 ч.2 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за їх відсутності без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доказам, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.05.2018 року між ТОВ Авто Стар та ОСОБА_2 було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №1852 , відповідно до якого сторони зобов`язались у встановлений строк укласти договір купівлі-продажу транспортного засобу, який продавець зобов`язується придбати у третіх осіб для його відчуження покупцеві за Основним договором, та який має наступні ідентифікаційні ознаки: марка Chevrolet, модель Cruze 2015 року випуску, інші характеристики LT . Сторони зобов`язались укласти Основний договір 19.05.2018 за умови повного виконання п.2.1 цього Попереднього договору. Якщо на зазначену вище дату майно, погоджене сторонами в п.1.2 цього договору не буде придбано продавцем з метою його відчуження покупцеві, то сторони визначили, що Основний договір буде укладено не пізніше ніж на п`ятий робочий день після придбання продавцем майна. В такому випадку кінцевим терміном укладання Основного договору сторони визначили 19.05.2019 року.

Також, відповідно до п.1.6 попереднього договору, було погоджено істотні умови Основного договору, за яким продавець зобов`язується передати майно у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти майно та оплатити його поточну повну вартість у сукупності 167500 грн. Право власності на майно переходить покупцю з моменту сплати поточної повної вартості майна, на підставі Основного договору.

Відповідно до п.2.1 попереднього договору на підтвердження дійсних намірів сторін на укладення Основного договору до моменту укладення цього Попереднього договору покупець вносить на розрахунковий рахунок продавцю грошові кошти в розмір 106000 грн., а продавець своїм підписом підтверджує отримання коштів. (а.с. 7-10, 11)

Згідно квитанції від 15.05.2018 позивач сплатив на рахунок ТОВ Авто Стар 106000 грн. авансового платежу та 1000 грн. за послуги банку (комісія). (а.с. 14)

Позивачем умови Попереднього договору виконані в повному обсязі, а відповідач навпаки, від виконання умов попереднього договору ухиляється, позивач автомобіль так і не отримав, Основний договір з ним не укладався, тому він звернувся до директора ТОВ Авто Стар із заявою про розірвання попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу та про повернення йому сплачених коштів у розмірі 106000 грн. Проте жодної відповіді з боку відповідача позивачу не надходило і відповідно сума авансу повернута не була. (а.с. 17-18)

Згідно до п.1.8 попереднього договору якщо укладення Основного договору у визначений термін не відбулося, то Попередній договір та передбачені ним зобов`язання втрачають чинність в день, коли мав бути укладений Основний договір, якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до п.3.5 попереднього договору сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення Основного договору, передбаченого Попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням.

Також у п.3.7 попереднього договору зазначено, що у випадку, якщо продавець необґрунтовано відмовляється від укладення Основного договору з покупцем, то продавець зобов`язаний повернути покупцеві суму грошових коштів, визначених пунктом 2.1. Договору.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про те, що договір є не виконаним, укладений з порушенням вимог Закону України Про захист прав споживачів , не відповідає вимогам законодавства України, порушує права позивача та є несправедливим, що є підставою для визнання його недійсним.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

як встановлено в судовому засіданні, відповідач уклав з позивачем письмовий договір, який має найменування Попередній договір № 1852 купівлі-продажу транспортного засобу, та за його умовами відповідач зобов`язався надати послуги за дорученням позивача, а саме вчинити правочин купівлі-продажу транспортного засобу від свого імені, але за рахунок комітента, споживачу, тобто позивачу.

Крім того, у зв`язку з укладенням зазначеного договору між сторонами виникли правовідносини, які регулюються (окрім положень Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку) Законом України Про захист прав споживачів , так як вказаний Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживча, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

В п.2 ч.1 ст.19 Закону України Про захист прав споживачів встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч.2 ст.19 зазначеного Закону, якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно, зокрема, основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Частиною 6 наведеної статті передбачено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Поняття нечесна підприємницька практика означає будь-яку підприємницьку діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим чи іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

З аналізу норм ст.18 цього Закону, суд дійшов висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в ч.2 статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Несправедливими згідно із ч.3 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимогу у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Перелік несправедливих умов у договорі зі споживачем не є вичерпним (ч.4 ст.18 цього Закону).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Несправедливим відносно позивача, як споживача, є умова п.1.5 спірного попереднього договору щодо дати укладення основного договору 19.05.2018, а в разі не придбання автомобіля продавцем на цю дату, то дата укладення основного договору не вказується конкретна, а зазначається на п`ятий день після придбання продавцем майна , що надає право продавцю (відповідачу) на власний розсуд визначати необмежені строки придбання автомобіля, та ставить позивача, як покупця, у невигідні умови. Також Попередній договір не передбачає відповідальності продавця за порушення умов Попереднього договору, що є обмеженням прав споживача. Окрім того кінцевий термін укладання Основного договору 19.05.2019, порушує права позивача, як споживача, оскільки укладаючи зазначений попередній договір він розраховував на отримання автомобіля відразу, а не протягом року.

Вказані обставини свідчать про нечесну підприємницьку практику з боку відповідача, оскільки позивача при укладенні Попереднього договору було введено в оману шляхом надання йому нечіткої та двозначної інформації щодо умов договору в частині строків придбання автомобіля.

Спірним договором фактично забезпечено захист інтересів лише продавця, що свідчить про очевидну диспропорцію між правами та обов`язками сторін.

Згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Вищезазначене свідчить про те, що укладання основного договору між сторонами в майбутньому неможливо, оскільки позивач, як споживач, втратив довіру до відповідача, та наполягає на поверненні сплачених коштів. За таких обставин користування відповідачем коштами, які сплатив позивач як аванс, є безпідставними, а тому сплачені позивачем кошти в сумі 106000 грн. підлягають поверненню.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 ЦК України).

Укладений попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу є недійсним з моменту його вчинення, внаслідок чого позивачу, в порядку застосування ст.216 ЦК України, слід повернути сплачені на виконання цього договору кошти шляхом їх стягнення з відповідача.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України у рішенні по справі №15-рп/2011 від 10.11.2011: Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Кодексу (ЦК). Разом з тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності. Конституційний Суд України виходить також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 Цивільного Кодексу). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому послуги .

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд виходить із наступного.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Як пояснив представник позивача, моральні страждання позивача полягають у тому, що неправомірними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яку він оцінив в 25000 грн. що є співрозмірною сумою тим нервовим стражданням, які він та його родина потерпає на даний час. Гроші відірвані від сім`ї, частина яких була запозичена у родичів і борги треба віддавати. Безрезультатні перемовини з відповідачем, поїздки, листування (а.с. 15, 16) та телефонні розмови, пошуки правової допомоги, звернення до поліції (а.с. 19-21, 23, 25-26, 27-28) і суду потребують від нього зайвих нервових зусиль та незапланованих витрат як грошей так і часу. А з цим порушується звичайний ритм його життя що також відображається на загальному стані здоров`я.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч. 1ст. 1167 ЦК України).

Згідно з ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини душевних страждань, ступеня вини особи, що завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло у зв`язку з неправомірною поведінкою відповідача, що призвело до моральних переживань.

При вирішенні даної справи і визначенні моральної шкоди судом враховуються положення п. п. 3, 5, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.

З огляду на положення вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає за наявності: а) моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б) неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; в) причинного зв`язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; г) вини заподіювача шкоди.

Разом з тим, з огляду на обставини справи, беручи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд вважає, що розмір моральної шкоди, який вказаний позивачем у розмірі 25000 грн. є співрозмірним.

Враховуючи викладене, а також виходячи із засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди та вважає, що грошова сума у розмірі 25000 грн. є відповідною і достатньою грошовою компенсацією за завдану відповідачем позивачу моральну шкоду.

Та, як зазначається у рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі Перна проти Італії , від 09 лютого 2007 року "Білуха проти України", - в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що попередній договір №1852 купівлі-продажу транспортного засобу від 15.05.2018 слід визнати недійсним, а завдані відповідачем матеріальні збитки в розмірі 120 412,02 грн. слід стягнути на користь позивача. Також підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 25000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь держави підлягає стягненню 1455 грн. 60 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 229, 235, 247, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 11, 16, 202, 203, 215, 216, 236, 693, 1167 ЦК України, ст. ст. 18, 19 Закону України Про захист прав споживачів , суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Попередній договір № 1852 від 15 травня 2018 року купівлі-продажу транспортного засобу марки Chevrolet Cruze LT 2015 року випуску, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Стар", ЄДРПОУ 41836279, юридичною адресою якого є вул. Інституцька, 17/5-19, м. Київ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Стар" на користь ОСОБА_2 120 412 (сто двадцять тисяч чотириста дванадцять) гривень 02 копійки у відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Стар" на користь ОСОБА_2 25 000 (двадцять п`ять тисяч) 00 копійок у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Стар" на користь держави 1455 (одну тисячу чотириста п`ятдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 27.06.2019 року.

Позивач: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Ленінським ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області 13.11.2006 року, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Стар", ЄДРПОУ 41836279, вул. Інститутська, 17/5-19, м. Київ, 01021, р/р НОМЕР_5 в АКБ Індустріалбанк в м. Києві МФО 313849.

Суддя: