Рішення

від 18.06.2019 по справі 280/581/18

КОРОСТИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/581/18

Провадження № 2/280/69/19

РІШЕННЯ

Іменем України

18 червня 2019 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Янчук В.В.,

при секретарі - Кумечко С.М.,

за участі сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представників відповідача - Лях І.М., Новік О.І.,

представника третьої особи - Бабича А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Коростишівської міської ради, третя особа на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Коростишівський Льонозавод про визнання протиправними бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувсь до суду з позовом до відповідача Коростишівської міської ради про визнання протиправними бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що упродовж терміну ( з 02.04.1997 р.) мешкає в гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що на правах приватної власності належить ПАТ Коростишівський льонозавод та який у відповідності до наказу регіонального Фонду державного майна України по Житомирській області № 530 - КАТ від 20.12.1995 був переданий вказаному товариству при його створенні.

Зазначений гуртожиток у відповідності до листа Фонду державного майна України від 04.04.2003 № 04/878 числився на балансі та увійшов до статутного фонду ВАТ Коростишівський льонозавод . 05.04.2017 ВРУ прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , який 04.06.2017 вступив в законну силу. Вказаним Законом внесені зміни до Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків . У відповідності до вказаних Законів, Коростишівська міська рада повинна була до 05.12.2017 вчинити ряд дій щодо виконання вимог Закону, зокрема створити комісії із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, видати ордери мешканцям гуртожитків. У липні 2017 року відповідач запевняв мешканців гуртожитку, що розташований по АДРЕСА_1 , у тому, що комісія по передачі відповідного будинку буде створена в строки, передбачені чинним законодавством і він навіть звернувся до ПАТ Коростишівський льонозавод про визначення способу передачі гуртожитку у власність територіальних громад. 28.12.2017 позивач звернувся до Коростишівської міської ради із запитом щодо наданні інформації щодо виконання органом місцевого самоврядування вимог діючого законодавства щодо реалізації житлових прав мешканців гуртожитків. 03.01.2018 за вих. № 02-17/20/К-2236 від 29.12.2017 позивач отримав відповідь, у якій відповідач вказав, що комісія із забезпечення прав мешканців гуртожитку, що мешкають по АДРЕСА_1 не створювалась, проекти рішень на розгляд сесії Коростишівської міської ради щодо передачі гуртожитку у власність територіальної громади не подавались і ордери мешканцям цього гуртожитку не подавались. Відповідач на теперішній час умисно не виконує вимоги діючого законодавства України. Статусу гуртожитку, будинок по АДРЕСА_1 набув на підставі рішень виконавчого комітету Коростишівської міської ради народних депутатів від 16.12.1985 № 455 та від 21.10.1987 № 258 відповідно щодо надання дозволу на використання вказаного будинку по завершенню будівництва як гуртожитку для малосімейних та введенням його в експлуатацію як гуртожитку для малосімейних. Вказаний факт підтверджено рішенням Коростишівського районного суду від 24.04.2012 р. що залишено в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.12.2012, зокрема касаційною інстанцією було однозначно встановлено, що саме гуртожиток, а не житловий будинок , по АДРЕСА_1 , було правомірно передано ВАТ "Коростишівий льонозавод". Віднесення вказаного будинку до статусу гуртожитку підтверджується також: актом оцінки цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства по виробництву і переробці льону "Коростишівський льонозавод", що затверджений наказом регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області від 31.07.1995 № 104- АОК; відповіддю ФДМ України № 04/878 від 04.04.2003; накази ФДМ України № 530 КАТ від 20.12.1995. Оскільки відповідачем не виконуються вимоги ЗУ "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 17.10.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Представником позивача ОСОБА_1 подано заяву про збільшення позовних вимог - стягнення моральної шкоди в розмірі 50000 грн. В обгрунтування якої вказав, що протиправна бездіяльність відповідача призвела не лише до порушень житлових прав позивача, але і до його моральних переживань упродовж тривалого часу, негативно різкої зміни звичайного розпорядку життя позивача, зневіри у органи місцевого самоврядування як таких, що повинні захищати права громадян.

29.01.2019 ухвалою суду до участі в справі як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача - ПАТ "Коростишівський Льонозавод".

27.02.2019 ухвалою суду закрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 . позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та просив їх задовольнити. Вказав, що статус будинку, як гуртожитку, підтверджено рядом документів, а також рішенням суду, а відповідачем не виконуються діючого законодавства щодо реалізації житлових прав мешканців гуртожитків.

В судовому засіданні представник відповідача Коростишівської міської ради Лях І.М., а в подальшому ОСОБА_3 , щодо позовних вимог заперечили, в їх задоволенні просили відмовити. З письмового відзиву та пояснень в судовому засіданні слідує, що позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки у відповідності до ст. 127 ЖК Української РСР житловий будинок по АДРЕСА_1 , як гуртожиток не зареєстровано. Рішенням виконавчого комітету Коростишівської міської ради № 512 від 19.11.2003 р. ВАТ "Коростишівський льонозавод" було відмовлено в реєстрації житлового будинку - як гуртожитку. Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.04.2004 Житомирського обласного державного комунального підприємства по технічній інвентаризації та рішень судів, будинок № 99-а по вул. Гелевея на праві колективної власності зареєстровано за ПАТ Коростишівський льонозавод , тип об`єкту - будинок, гуртожиток. Статус будинку по АДРЕСА_1 - достаменно не визначений.

В судовому засіданні представник третьої особи - ПАТ "Коростишівський льонозавод" - Бабич А.Л. - позовні вимоги не визнав, в їх задоволенні просив відмовити. Вказав, що з моменту введення в експлуатацію і по даний час - житловий будинок по АДРЕСА_1 не був зареєстрований як гуртожиток у виконавчому комітеті Коростишівської міської ради. Саме тому не був включений до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад та не може бути переданий у власність громадянам на підставі ЗУ "Про реалізацію житлових прав мешканців гуртожитків".

Суд, вислухавши сторони, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до рішення № 455 від 11.12.1985 р. виконкому Коростишівської міської ради дозволено Житомирському виробничому об`єднанню по заготівлі та первинній переробці льону використовувати 87-квартирний житловий будинок для малосімейних як сімейний гуртожиток. Зобов`язано забудовника після завершення будівництва 87- квартирного будинку по АДРЕСА_1 зареєструвати його в інвентарбюро та виконкомі як сімейний грутожиток та проводити його експлуатацію відповідно з "Положенням про використання жилих будинків для малосімейних для тимчасового забезпечення жилими приміщеннями малих сімей".

Рішенням Коростишівської районної ради народних депутатів Житомирської області № 258 від 02.10.1987 "Про затвердження актів державної комісії про прийняття в експлуатацію" затверджено представлений акт державної комісії від 30.09.1987 р. про прийняття в експлуатацію новозбудованого 87-ти квартирного житлового будинку для малосімейних по АДРЕСА_1 .

З ордеру № 29 серії ЖО від 27.01.1997 вбачається, що позивачу надано право на заняття з сім`єю жилої кімнати НОМЕР_2 в гуртожитку АДРЕСА_1 . Між позивачем та ВАТ Коростишівський льонозавод укладено Договір найму житла в будинках житлового фонду льонозаводу ( гуртожитку), ОСОБА_2 зареєстрований в даному жилому приміщенні з 02.04.1997 ( а.с.16, 138-140).

Рішенням виконавчого комітету Коростишівської міської ради Житомирської області № 512 від 19.11.2003 р. відмовлено ВАТ "Коростишівський льонозавод" в реєстрації житлового будинку по АДРЕСА_1 , як гуртожитку.

Рішення № 512 від 19.11.2003 було предметом розгляду у господарській справі № 5/229"НМ" за позовом ВАТ "Коростишівський льонозавод" до Коростишівської міської ради про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Коростишівської міської ради № 512 від 19.11.2003. Так, відповідно до рішення Господарського суду Житомирської області від 19.10.2004 відмовлено в задоволенні позовних вимог ВАТ "Коростишівський льонозавод" до Коростишівської міської ради про визнання рішення № 512 від 19.11.2003 недійсним. Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 04.05.2005 р. вищевказане рішення суду залишено без змін. Судом було встановлено, що приймаючи рішення № 512 від 19.11.2003 виконавчий комітет Коростишівської міської ради за межі вимог законодавства не виходив. На час проведення приватизації юридичних підстав вважати будинок по АДРЕСА_1 гуртожитком у ВАТ "Коростишівський льонозавод " не було, фактично за правовим статусом будинок залишився житловим. Таким чином, факт приватизації спірного будинку не дає підстав вважати , що він набув статусу гуртожитку.

Частиною1,2 статті 127 ЖК України передбачено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

З повідомлення Коростишівської міської ради № 03-26-412 від 06.03.2019 р. слідує, що відповідно до ст. 127 Житлового кодексу України - житловий будинок по АДРЕСА_1 як гуртожиток у виконавчому комітеті Коростишівської міської ради не реєструвався ( а.с. 136).

Забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які тривалий час на законних підставах проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей регулюються Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків № 500-VI.

Пунктом 4 статті 3 вказаного Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків визначено, що гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передаються у власність територіальних громад відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно ст. 14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків гуртожитки (як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Гуртожитки державної форми власності передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону на безкомпенсаційній основі.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів: 1) на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням; б) без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду; 2) на частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) на договірних засадах з виплатою компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням власника гуртожитку та рішенням відповідної місцевої ради; б) відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради; 3) на компенсаційній основі, за умови попередньої повної компенсації в розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, гуртожитки передаються: а) за згодою місцевої ради - за рішенням відповідної місцевої ради за поданням власника гуртожитку; б) без згоди місцевої ради - за рішенням суду за позовом власника гуртожитку.

Згідно ст. 4 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків мешканці гуртожитку, які на правових підставах, визначених цим Законом, проживають у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону (державної форми власності, а також у гуртожитках, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), набувають право на приватизацію жилих приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади згідно з цим Законом та Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Зазначене право поширюється на дітей законних мешканців гуртожитків, які народилися під час проживання їхніх батьків у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону.

Згідно із п. 19 ч. 1 ст. 18 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках звертаються до суду з позовом про примусову передачу гуртожитків у належному стані у власність територіальної громади відповідно до цього Закону у разі відмови власника гуртожитку добровільно здійснити передачу гуртожитку згідно з пунктом 3 частини третьої статті 14 цього Закону.

Громадяни, які на законних підставах проживають у гуртожитках державної форми власності, гуртожитках, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), набувають право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади ( ч. 2 ст. 4 Закону № 500-VI).

Відповідно до ст. 1 Закону № 500-VІ дія цього закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п`яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитку та фактично проживають у них. Проживання у гуртожитку на правових підставах - проживання у гуртожитку (використання жилої площі в гуртожитку в якості житла) виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі спеціального ордера, виданого згідно із статтею 129 Житлового кодексу Української РСР.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що оскільки на даний час житловий будинок АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ст. 127 ЖК України у виконавчому комітеті Коростишівської міської ради Житомирської області - як гуртожиток не зареєстровано, остаточно правовий статус житлового приміщення не визначений, даних про включення будинку до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад суду не надано, а тому до даних правовідносин на даний час неможливо застосувати ЗУ Про реалізацію житлових прав мешканців гуртожитків . Додоводи позивача та його представника щодо набуття статусу гуртожитку на підставі рішень виконавчого комітету Коростишівської міської ради від 16.12.1985 № 455 та від 21.10.1987 № 258 щодо надання дозволу на використання вказаного будинку по завершенню будівництва як гуртожитку для малосімейних та введенням його в експлуатацію як гуртожитку для малосімейних, а також рішення Коростишівського районного суду від 24.04.2012, що залишене в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.12.212 р. суд до уваги не приймає, оскільки вказаними рішеннями суду було встановлено, що даний спірний будинок як гуртожиток у виконкомі не був зареєстрований.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльність Коростишівської міської ради, зобов`язати відповідача вчинити дії щодо створення комісії із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, подання проекту рішення про передачу гуртожитку, видачі ордерів та зобов`язати відповідача звернутись до суду з позовом щодо передачі гуртожитку у власність територіальної громади на безоплатній основі слід відмовити.

Виходячи з зазначеного, суд також вважає необхідним відмовити в задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки така вимога є похідною від вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити інші дії в задоволенні якої судом відмовлено, про що вказано вище.

Таким чином суд, виходячи з засад виваженості, розумності та справедливості, приходить до остаточного висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , ст. ст. 4, 12-13, 81-82, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Коростишівської міської ради, третя особа на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Коростишівський Льонозавод про визнання протиправними бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області.

Повний текст рішення суду складено 01 липня 2019 р.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: Коростишівська міська рада, місцезнаходження: вул. Володимирська,1, м. Коростишів, Житомирської області, код ЄДРПОУ - 04053660.

Третя особа: Публічне акціонерне товариство Коростишівський льонозавод , місцезнаходження: вул. Героїв Чорнобиля,52, м. Коростишів, Житомирської області, код ЄДРПОУ -20415045.

Суддя Янчук В.В.