Постанова

від 12.11.2019 по справі 280/581/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №280/581/18 Головуючий у 1-й інст. Янчук В. В.

Категорія 43 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,

за участю секретаря Ковальської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №280/581/18 за позовом ОСОБА_1 до Коростишівської міської ради, третя особа на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство Коростишівський Льонозавод про визнання бездіяльність протиправною, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 18 червня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Янчука В.В. в м. Коростишеві,

в с т а н о в и в :

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, який 14.01.2019 уточнив та просив визнати протиправною бездіяльність Коростишівської міської ради, а саме: щодо створення комісії із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку, що розташований у АДРЕСА_1 та який був включений до статутного капіталу ПАТ Коростишівський Льонозавод , щодо подання проекту рішення про передачу вищевказаного гуртожитку у власність територіальної громади на затвердження місцевої ради, щодо видання ордерів мешканцям гуртожитку. Зобов`язати Коростишівську міську раду створити комісію із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку, подати проект рішення про передачу гуртожитку у власність територіальної громади на затвердження Коростишівської міської ради, видати ордери мешканцям гуртожитку, стягнути із Коростишівської міської ради на його користь 50000 грн 00 коп. на відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги позивач мотивував тим, що з 02.04.1997 він проживає у гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить ПАТ Коростишівський Льонозавод та у відповідності до наказу регіонального Фонду державного майна України по Житомирській області № 530 - КАТ від 20.12.1995 був переданий вказаному Товариству під час його створення. Зазначений гуртожиток у відповідності до листа Фонду державного майна України від 04.04.2003 № 04/878 числився на балансі та увійшов до статутного фонду ВАТ Коростишівський Льонозавод . 05 квітня 2017 року Верховною Радою України прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , який 04.06.2017 вступив в законну силу. Вказаним Законом внесені зміни до Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків . У відповідності до вказаних Законів, Коростишівська міська рада повинна була до 05.12.2017 вчинити ряд дій щодо виконання вимог Закону, зокрема створити комісії із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, видати ордери мешканцям гуртожитків. У липні 2017 року відповідач повідомив мешканцям вищевказаного гуртожитку, що комісія по передачі відповідного будинку буде створена в строки, передбачені чинним законодавством і він навіть звернувся до ПАТ Коростишівський Льонозавод про визначення способу передачі гуртожитку у власність територіальних громад. 28.12.2017 позивач звернувся до Коростишівської міської ради із запитом про надання інформації щодо виконання органом місцевого самоврядування вимог діючого законодавства щодо реалізації житлових прав мешканців гуртожитків. 03 січня 2018 року за вих. № 02-17/20/К-2236 від 29.12.2017 позивач отримав відповідь, у якій відповідач вказав, що комісія із забезпечення прав мешканців гуртожитку, що мешкають по АДРЕСА_1 не створювалась, проекти рішень та ордери на розгляд сесії Коростишівської міської ради щодо передачі гуртожитку у власність територіальної громади не подавались. Зазначав, що оскільки відповідачем не виконуються вимоги ЗУ "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 18 червня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та вважає що воно є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із грубим порушенням норм матеріального права. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було проігноровано факт, що реєстрацію будинку у виконавчому комітеті, як гуртожитку, після закінчення будівництва повинно було здійснити Житомирське виробниче об`єднання по заготівлі та первинній обробці льону, правонаступником якого є ПАТ Коростишівський Льонозавод , відповідно його протиправна бездіяльність щодо нереєстрації будинку по АДРЕСА_1 , як гуртожитку, не може бути підставою для порушення прав мешканців спірного будинку. Зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку, що зазначений будинок не включений до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад, так як, на даний час взагалі не існує Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2016 та подальші роки, Програма була затверджена лише на 2012-2015 роки. Крім того, є помилковим і висновок суду, що спірне приміщення є житловим будинком, а не гуртожитком, так як, згідно інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомості щодо об`єктів нерухомого майна, 30.10.2013 ПАТ Коростишівський Льонозавод першочергово набув право власності на спірний будинок на підставі наказу регіонального відділення фонду Державного майна України від 20.12.1995 за №530-КАТ, де чітко зазначено, що вказане приміщення є гуртожитком. А відтак, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що на даний час житловий будинок АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 127 ЖК України у виконавчому комітеті Коростишівської міської ради Житомирської області, як гуртожиток не зареєстровано, остаточно правовий статус житлового приміщення не визначений, даних про включення будинку до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад суду не надано, а тому до даних правовідносин неможливо застосувати Закон України Про реалізацію житлових прав мешканців гуртожитків .

Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення № 455 від 11.12.1985 виконавчим комітетом Коростишівської міської ради було дозволено Житомирському виробничому об`єднанню по заготівлі та первинній переробці льону використовувати 87-квартирний житловий будинок для малосімейних, як сімейний гуртожиток. Зобов`язано забудовника після завершення будівництва 87- квартирного АДРЕСА_2 . Гелевея зареєструвати його в інвентарбюро та виконкомі, як сімейний гуртожиток та проводити його експлуатацію відповідно до "Положенням про використання жилих будинків для малосімейних для тимчасового забезпечення жилими приміщеннями малих сімей".

Рішенням Коростишівської районної ради народних депутатів Житомирської області № 258 від 02.10.1987 "Про затвердження актів державної комісії про прийняття в експлуатацію" затверджено представлений акт державної комісії від 30.09.1987 про прийняття в експлуатацію новозбудованого 87-ти квартирного житлового будинку для малосімейних по АДРЕСА_1 .

З ордеру № 29 серії ЖО від 27.01.1997 вбачається, що ОСОБА_1 надано право на заняття із сім`єю жилої кімнати № 6 в гуртожитку АДРЕСА_1 .

Між позивачем та ВАТ Коростишівський Льонозавод було укладено договір найму житла в будинках житлового фонду льонозаводу (гуртожитку), останній зареєстрований в даному жилому приміщенні з 02.04.1997 року.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Житомирській області № 530 Кат від 20 грудня 1995 року було створене відкрите акціонерне товариство Коростишівський льонозавод та Додатковий перелік нерухомого майна, переданого у власність ВАТ Коростишівський льонозавод , де зазначено, що крім інших об?єктів нерухомості до статутного фонду товариства був включений гуртожиток по АДРЕСА_1 .

Наказом Фонду Державного майна України № 375-ЗП від 29 вересня 1999 року Про завершення приватизації ВАТ Коростишівський льонозавод останньому були передані акції у кількості 6 281 882 шт. на суму 1 570 470 грн 50 коп. Згідно відповіді Фонду Державного майна України № 04/878 від 4 квітня 2003 року щодо надання інформації статусу будинку ВАТ Коростишівський льонозавод повідомлено, що згідно матеріалів приватизації (інвентаризаційного опису основних засобів № 13 та довідки об`єктів житлового фонду) 87-квартирний гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 а , 1988 року введення в експлуатацію числиться на балансі та увійшов до статутного фонду ВАТ Коростишівський льонозавод .

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22 червня 2004 року Житомирського обласного державного комунального підприємства по технічній інвентаризації вказаний гуртожиток на праві власності зареєстровано за ВАТ Коростишівський льонозавод на підставі наказу Фонду державного майна № 530 КАТ від 20 грудня 1995 року.

Забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які тривалий час на законних підставах проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей регулюються Законом України Про забезпечення реалізації житдлових прав мешканців гуртожитку ( далі Закону № 500-VI).

Пунктом 4 ст.3 Закону № 500-VI визначено, що гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передаються у власність територіальних громад відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 14 Закону № 500-VI гуртожитки (як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону , передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Гуртожитки державної форми власності передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону на безкомпенсаційній основі.

Згідно ч. 3 ст. 14 Закону № 500-VI гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів: 1) на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням; б) без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду; 2) на частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) на договірних засадах з виплатою компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням власника гуртожитку та рішенням відповідної місцевої ради; б) відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради; 3) на компенсаційній основі, за умови попередньої повної компенсації в розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, гуртожитки передаються: а) за згодою місцевої ради - за рішенням відповідної місцевої ради за поданням власника гуртожитку; б) без згоди місцевої ради - за рішенням суду за позовом власника гуртожитку.

Статтею 4 Закону № 500-VI визначено, що мешканці гуртожитку, які на правових підставах, визначених цим Законом, проживають у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону (державної форми власності, а також у гуртожитках, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), набувають право на приватизацію жилих приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади згідно з цим Законом та Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Зазначене право поширюється на дітей законних мешканців гуртожитків, які народилися під час проживання їхніх батьків у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону .

Згідно із п. 19 ч. 1 ст.18 Закону № 500-VI органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках звертаються до суду з позовом про примусову передачу гуртожитків у належному стані у власність територіальної громади відповідно до цього Закону у разі відмови власника гуртожитку добровільно здійснити передачу гуртожитку згідно з пунктом 3 частини третьої статті 14 цього Закону .

Громадяни, які на законних підставах проживають у гуртожитках державної форми власності, гуртожитках, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), набувають право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади ( ч. 2 ст. 4 Закону № 500-VI ).

Відповідно до ст. 1 Закону № 500-VІ дія цього закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п`яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитку та фактично проживають у них. Проживання у гуртожитку на правових підставах - проживання у гуртожитку (використання жилої площі в гуртожитку в якості житла) виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі спеціального ордера, виданого згідно із статтею 129 Житлового кодексу Української РСР .

Постановою Ради Міністрів України і Української республіканської ради профспілок "Про використання житлових будинків для малосімейних для тимчасового забезпечення житловими приміщеннями малих сімей" від 30 вересня 1981 року було визнано за доцільне використовувати у разі необхідності як сімейні гуртожитки для тимчасового забезпечення житловими приміщеннями малих сімей житлові будинки для малосімейних, про що повинно було прийматись рішення адміністрацією та профспілковим комітетом до початку спорудження житлового будинку, а використання житлових будинків для малосімейних повинно використовуватись після їх реєстрації у виконавчому комітеті відповідної ради як гуртожитку.

Згідно п.3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №208 від 03 червня 1986 року під гуртожитки надається спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Переобладнання жилих будинків під гуртожитки провадиться з дозволу виконавчого комітету обласної міської Ради народних депутатів.

Відповідно до положень ст. ст. 4-6 , 127 ЖК України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає, зокрема, жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд). Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств. Жилі будинки, споруджені з залученням у порядку пайової участі коштів державних підприємств, установ, організацій, зараховуються до житлового фонду місцевих Рад народних депутатів, коли функції єдиного замовника по спорудженню цих будинків виконував виконавчий комітет Ради народних депутатів. Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку, як службових жилих приміщень і гуртожитків. Для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Як роз`яснено в п.22 Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 квітня 1985 року Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами житлового кодексу України , із послідуючими змінами, гуртожитками є також спеціально побудовані підприємствами, установами, організаціями жилі будинки для малосімейних, щодо яких адміністрацією, органом громадської організації і профспілковим комітетом до початку будівництва прийнято рішення про їх використання як сімейних гуртожиток і вони зареєстровані у виконкомі як гуртожитки.

Рішенням виконавчого комітету Коростишівської міської ради Житомирської області № 512 від 19.11.2003 відмовлено ВАТ "Коростишівський Льонозавод" у реєстрації житлового будинку по АДРЕСА_1 , як гуртожитку.

Рішення № 512 від 19.11.2003 було предметом розгляду у господарській справі № 5/229"НМ" за позовом ВАТ "Коростишівський Льонозавод" до Коростишівської міської ради про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Коростишівської міської ради № 512 від 19.11.2003 року. Так, відповідно до рішення Господарського суду Житомирської області від 19.10.2004 відмовлено в задоволенні позовних вимог ВАТ "Коростишівський Льонозавод" до Коростишівської міської ради про визнання рішення № 512 від 19.11.2003 недійсним. Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 04.05.2005 вищевказане рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано рішення апеляційного суду Житомирської області від 19 червня 2012 року та залишено без змін рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до регіонального відділення Фонду Державного майна України в Житомирськй області, третя особа - публічне акціонерне товариство Коростишівський Льонозавод про визнання недійсним та часткове скасування наказів регіонального відділення Фонду Державного майна, додаткового переліку нерухомого майна, переданого у власність відкритого акціонерного товариства Коростишівський Льонозавод . Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції суд касаційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував норми матеріального права, що їх регулюють та дійшов вірного висновку про те, що позивачами не були надані докази на підтвердження того, що адміністрацією та профспілковим комітетом підприємства до початку будівництва приймалося рішення про використання спірного будинку як сімейного гуртожитку і він був зареєстрований у виконкомі, як гуртожиток.

З повідомлення Коростишівської міської ради № 03-26-412 від 06.03.2019 вбачається, що відповідно до ст. 127 Житлового кодексу України - житловий будинок по АДРЕСА_1 як гуртожиток у виконавчому комітеті Коростишівської міської ради не реєструвався.

Отже матеріалами справи підтверджено, що як гуртожиток спірне приміщення не зареєстровано у Коростишівській міський раді Житомирської області. Тобто, станом на момент вирішення справи статус спірного приміщення чітко не визначений, вирішення вказаного питання до компетенції суду не належить.

Крім того, Коростишівською міською радою до апеляційного суду надано рішення міської ради про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Коростишева, сіл Теснівки та ОСОБА_8 на безоплатній основі окремих квартир в спірному будинку.

Так, рішенням Коростишівської міської ради №1079 від 23 жовтня 2015 року надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Коростишева, сіл Теснівки та ОСОБА_8 на безоплатній основі квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 НОМЕР_1 житлового будинку АДРЕСА_1 а.

Рішенням Коростишівської міської ради №141 від 16 травня 2017 року надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Коростишева, сіл Теснівки та ОСОБА_8 на безоплатній основі квартири АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_6 62 та АДРЕСА_6 НОМЕР_2 житлового будинку АДРЕСА_9 гуртожитку АДРЕСА_1 а.

Рішенням Коростишівської міської ради №626 від 18 грудня 2018 року надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Коростишева, сіл Теснівки та ОСОБА_8 на безоплатній основі квартири АДРЕСА_10 , АДРЕСА_6 33 житлового АДРЕСА_1 а.

Рішенням Коростишівської міської ради №626 від 18 грудня 2018 року надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Коростишева, сіл Теснівки та Бобрика на безоплатній основі квартири АДРЕСА_6 59, №33 житлового АДРЕСА_1 а.

Рішенням Коростишівської міської ради №771 від 18 червня 2019 року надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Коростишева, сіл Теснівки та Бобрика на безоплатній основі квартири АДРЕСА_6 63 житлового АДРЕСА_1 а.

Вказані рішення міської ради прийняті на підставі листів ПАТ Коростишівський Льонозавод . Право власності ПАТ Коростишівський Льонозавод окремо на кожну квартиру підтверджується копіями свідоцтв про право власності на нерухоме майно. Всі рішення Коростишівської міської ради є чинними.

В апеляційній інстанції представник ПАТ Коростишівський Льонозавод пояснив, що квартири були передані на безоплатній основі до комунальної власності Коростишівської міської ради, як власником на власний розсуд. Такі дії ПАТ Коростишівський Льонозавод не суперечать чинному законодавству.

Враховуючи наведені вимоги закону та обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки на даний час житловий будинок АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ст.127 ЖК України у виконавчому комітеті Коростишівської міської ради Житомирської області - як гуртожиток не зареєстровано, а тому до даних правовідносин на даний час неможливо застосувати Закон України Про реалізацію житлових прав мешканців гуртожитків .

У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Коростишівської міської ради, зобов`язання відповідача вчинити дії щодо створення комісії із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, подання проекту рішення про передачу гуртожитку, видачі ордерів та зобов`язання відповідача звернутись до суду з позовом щодо передачі гуртожитку у власність територіальної громади на безоплатній основі.

Правильним також є оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки така вимога є похідною від вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити інші дії в задоволенні якої судом відмовлено, про що вказано вище.

Докази та обставини, на які посилається заявник у апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції, додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 18 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 13 листопада 2019 року.

Головуючий

Судді