Постанова

від 22.02.2010 по справі 19/242-09

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АП ЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31

Іменем України

П О С Т А Н О В А

22.02.10 р. № 19/242-09

Київський міжобласний а пеляційний господарський су д у складі колегії:

головуючого судді: Агрикової О.В. (допов ідач по справі),

суддів:

Мазур Л. М.

Фаловської І.М.

при секретарі судового зас ідання Матвієвській Г.В.,

представники сторін в судо ве засідання не з' явились,

розглянувши у відкрито му судовому засіданні апеляц ійну скаргу фізичної особи-п ідприємця ОСОБА_3 на рішен ня господарського суду Київс ької області від 16.11.2009 року (під писане 23.11.2009 року)

у справі № 19/242-09 (суддя Карпечкін Т.П.),

за позовом товариства з обмеженою від повідальністю «Торговий дім «Клуб сиру», м. Київ,

до фізи чної особи-підприємця ОСОБ А_3, м. Біла Церква Київської області,

про с тягнення 165 724,47 грн., -

встановив:

27.08.2009 року товариство з об меженою відповідальністю «Т орговий дім «Клуб сиру»(пози вач) звернулось до господарс ького суду Київської області з позовом до фізичної особи-п ідприємця ОСОБА_3 (відпові дач) про стягнення 165 724,47 грн. (а.с . 3-7).

Рішенням господарського с уду Київської області від 16.11.20 09 року у справі №19/242-09 позовні ви моги товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Клуб сиру»до фізичної о соби-підприємця ОСОБА_3 пр о стягнення 165 724,47 грн. задоволе но частково. Стягнуто з фізич ної особи-підприємця ОСОБА _3 на користь товариства з об меженою відповідальністю «Т орговий дім «Клуб сиру»73 197,12 гр н. боргу, 8 759,59 грн. пені, 819,57 грн. де ржавного мита та 116,71 грн. витра т на інформаційно-технічне з абезпечення судового процес у. В іншій частині позовних ви мог відмовлено повністю (а.с. 57-60).

При прийнятті оскаржувано го рішення місцевий господар ський суд, встановивши факт н аявності заборгованості від повідача перед позивачем за отриману продукцію, правомір ність нарахування позивачем на суму заборгованості відп овідача пені та 3% річних, здій снивши перерахунок розміру п ені з урахуванням вимог ч. 6 ст . 232 Господарського кодексу Ук раїни, визнавши необґрунтова ною вимогу позивача про стяг нення з відповідача одночасн о з пенею штрафу за простроче ння здійснення оплати, вказа вши, що таке стягнення є подві йною відповідальністю за одн е і теж правопорушення, керую чись ст. ст. 8, 61 Конституції Укр аїни, ст. ст. 509, 526, 530, 549, 611, 625, 712 Цивільн ого кодексу України, ст. ст. 179, 1 93, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, задовольнив позов ч астково, відмовивши в позові в частині стягнення 73 197,59 грн. ш трафу та 8 807,73 грн. пені.

Не погодившись з прийнятим рішенням, фізична особа-підп риємець ОСОБА_3 подав апел яційну скаргу, в якій скаржни к просить скасувати рішення господарського суду Київськ ої області від 16.11.2009 року у спра ві №19/242-09 про стягнення з нього 1 58 724,47 грн. та прийняти нове ріше ння, яким позов задовольнити частково та стягнути з нього 53 197,12 грн.

В обґрунтування апеляційн ої скарги відповідач посилає ться на те, що справу розгляну то за відсутності його предс тавників, чим порушено вимог и ст. 22 ГПК України. Також, як ст верджує скаржник, судом перш ої інстанції невірно визначе но розмір заборгованості, по силається на платіжне доруче ння №205 від 04.03.2009 року на суму 20 000,00 грн. Також, відповідач вважає неправильними розрахунки по зивача та господарського суд у київської області в частин і розмірів пені та 3% річних. Од ночасно, відповідач просить суд звільнити його від сплат и штрафу, пені та 3% річних.

Позивач не скористався сво їм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК Ук раїни та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що відп овідно до ч. 2 ст. 96 ГПК України н е перешкоджає перегляду ріше ння місцевого господарськог о суду.

Ухвалою Київського міжобл асного апеляційного господа рського суду від 16.12.2009 року у сп раві №19/242-09 апеляційну скаргу ф ізичної особи-підприємця О СОБА_3 на рішення господарс ького суду Київської області від 16.11.2009 року у справі №19/242-09 прий нято до провадження та призн ачено розгляд справи у судов ому засіданні.

Ухвалою Київського міжобл асного апеляційного господа рського суду від 01.02.2010 року роз гляд справи №19/242-09 відкладався у зв' язку з неявкою у судове засідання відповідача.

В судове засідання 22.02.2010 року відповідач та представники позивача не з' явились, про п ричини неявки суд не повідом или, про дату, час та місце суд ового засідання повідомлені належним чином, про що свідча ть повернуті на адресу суду п овідомлення про вручення пош тових відправлень сторонам, а саме ухвали Київського між обласного апеляційного госп одарського суду від 01.02.2010 року про відкладення розгляду спр ави №19/242-09.

Враховуючи обізнаність ст орін про дату, час та місце суд ового засідання, колегія суд дів апеляційного господарсь кого суду, у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України, дійшла до висновку про можливість р озгляду справи за наявними в ній матеріалами у відсутнос ті представників сторін.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши дово ди апеляційної скарги, колег ією суддів Київського міжобл асного апеляційного господа рського суду встановлено нас тупне.

01.04.2008 року між позивачем (пост ачальник) та відповідачем (ди стриб' ютор) укладено дистри б' юторську угоду №ds-6/08 (далі - договір, а.с. 8-16), згідно умов яко ї позивач постачає відповіда чеві продукцію виключно для її наступного перепродажу ві дповідачем на умовах даного договору (п. 2.1.1. договору).

На виконання договору пози вачем передано відповідачев і продукції на загальну суму 73 197,12 грн. за наступними видатк овими накладними:

- №СВ-0000968 від 03.09.2008 року (а.с. 21),

- №КЗ-0001294 від 10.09.2008 року (а.с. 20),

- №СВ-0000997 від 10.09.2008 року (а.с. 19),

- №КЗ-0001306 від 16.09.2008року (а.с. 18).

Відповідачем до матеріалі в апеляційної скарги додано копію платіжного доручення № 205 від 04.03.2009 року про перерахуван ня позивачеві 20 000,00 грн. В графі «Призначенні платежу»зазна чено: оплата за молочні проду кти згідно накладної від 03.03.2009 року у сумі 16 666,67 грн., ПДВ - 20% 3 333,33 грн.

Підставами для звернення д о суду стало те, що, на перекон ання позивача, відповідачем не здійснено розрахунків за отриману продукцію. Крім цьо го, на переконання позивача, н есвоєчасний розрахунок є під ставою для нарахування на су му заборгованості відповіда ча пені, штрафу та 3% річних.

Колегія суддів апеляційно го господарського суду, беру чи до уваги межі перегляду сп рави в апеляційній інстанції , обговоривши доводи апеляці йної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обста вин справи застосування судо м першої інстанції норм мате ріального та процесуального права при прийнятті оскаржу ваного рішення, дійшла до вис новку про те, що апеляційна ск арга не підлягає задоволенню , а оскаржуване рішення місце вого господарського суду під лягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Статтею 101 ГПК України встан овлено, що у процесі перегляд у справи апеляційний господа рський суд за наявними у спра ві і додатково поданими дока зами повторно розглядає спра ву. Апеляційний господарськи й суд не зв' язаний доводами апеляційної скарги (подання ) і перевіряє законність і обґ рунтованість рішення місцев ого господарського суду у по вному обсязі.

Матеріалами справи підтве рджується, а саме видатковим и накладними №СВ-0000968 від 03.09.2008 ро ку, №КЗ-0001294 від 10.09.2008 року, №СВ-0000997 ві д 10.09.2008 року та №КЗ-0001306 від 16.09.2008року , що позивачем передано відпо відачеві продукції на загаль ну суму 73 197,12 грн.

Доводи відповідача про те, щ о ним сплачено позивачеві 20 000, 00 грн. згідно платіжного дору чення №205 від 04.03.2009 року в рахуно к поставки продукції по накл адній №КЗ-0001306 від 16.09.2008року судом апеляційної інстанції відхи ляються, оскільки в платіжно му дорученні зазначено іншу підставу оплати - оплата за мо лочні продукти згідно наклад ної від 03.03.2009 року, яка не є підст авою подання позову у даній с праві.

Відповідно до п. п. 5.2., 5.3. догов ору відповідач зобов' язавс я здійснити оплату продукції шляхом перерахування грошов их коштів на розрахунковий р ахунок позивача по закінченн ю періоду наданої відстрочки платежу. Позивач надає відпо відачеві відстрочку платежу , яка складає 14 календарних дн ів з моменту відвантаження п родукції.

Відповідно до ст. 526 ЦК Україн и та п. 1 ст. 193 ГК України зобов' язання повинні виконуватись належним чином відповідно д о закону та договору. Згідно з і ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК У країни одностороння відмова від зобов' язання не допуск ається.

Відповідачем не надано суд у доказів в порядку ст. ст. 33, 34 Г ПК України на підтвердження здійснення оплати отриманої від позивача продукції, а том у висновок місцевого господа рського суду про задоволення позовних вимог в частині стя гнення з відповідача на кори сть позивача 73 197,12 грн. боргу є з аконним та обґрунтованим.

Також, колегія суддів апеля ційного господарського суду вважає правомірним висновок суду першої інстанції про ст ягнення з відповідача на кор исть позивача 8 759,59 грн. пені ви ходячи з наступного.

Стаття 611 ЦК України передба чає, що у разі порушення зобов ' язання настають правові на слідки, встановлені договоро м або законом. Статтею 612 ЦК Укр аїни визначено, що боржник вв ажається таким, що прострочи в, якщо він не приступив до вик онання зобов' язання або не виконав його у строк, встанов лений договором або законом.

Місцевим господарським су дом вірно встановлено факт п рострочення виконання відпо відачем своїх зобов' язань п еред позивачем щодо оплати о триманої продукції згідно ук ладеного між сторонами догов ору.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК Укра їни виконання зобов' язання може забезпечуватися, зокре ма, неустойкою (штрафом, пенею ).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України п енею є неустойка, що обчислює ться у відсотках від суми нес воєчасно виконаного грошово го зобов' язання за кожен де нь прострочення виконання.

Так, сторони в п. 11.3.2. договору узгодили правові наслідки н еналежного виконання зобов' язань за договором, а саме виз начили, що у випадку якщо відп овідач порушує умови оплати продукції, позивач має право нарахувати відповідачеві пе ню за прострочення в оплаті з а поставлену продукцію в роз мірі 0,5% від суми простроченог о платежу, але не більше ніж по двійна облікова ставка НБУ, я ка діяла в період виникнення заборгованості за кожен ден ь прострочення платежу.

Судом першої інстанції вір но враховано положення ч. 6 ст . 232 ГК України, згідно якої нар ахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобо в' язання, якщо інше не встан овлено законом або договором , припиняється через шість мі сяців від дня, коли зобов' яз ання мало бути виконано; а так ож вимоги ст. 3 Закону України «Про відповідальність за не своєчасне виконання грошови х зобов' язань», згідно яких розмір пені обчислюється ві д суми простроченого платежу та не може перевищувати подв ійної облікової ставки Націо нального банку України, що ді яла у період, за який сплачуєт ься пеня.

За таких обставин, враховую чи наведені норми чинного за конодавства України, колегія суддів апеляційного господа рського суду дійшла до висно вку про те, що місцевим господ арським судом правомірно стя гнуто з відповідача на корис ть позивача 8 759,59 грн. пені за за гальний період прострочення по чотирьох накладних з 18.09.2008 р оку по 31.03.2009 року включно за нен алежне виконання відповідач ем грошового зобов' язання.

Також, перевіривши розмір п ені на підставі зробленого м ісцевим господарським судом перерахунку, колегією судді в апеляційного господарсько го суду встановлено, що він є а рифметично вірним.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господ арського суду про відмову в з адоволенні позовних вимог пр о стягнення з відповідача на користь позивача 73 197,59 грн. штр афу з наступних підстав.

Положеннями статей 627, 628, 629 ЦК У країни визначено, що відпові дно до статті 6 цього Кодексу с торони є вільними в укладенн і договору, виборі контраген та та визначенні умов догово ру з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільн ого законодавства, звичаїв д ілового обороту, вимог розум ності та справедливості. Змі ст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та ум ови, які є обов' язковими від повідно до актів цивільного законодавства. Договір є обо в' язковим для виконання сто ронами.

Умовами укладеного між сто ронами спору договору, а саме п. 11.3.2., сторони встановили, що в разі прострочення більше 10 дн ів відповідач додатково до н еустойки оплачує разовий штр аф в розмірі 100% вартості неопл аченої продукції.

Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України пе редбачають, що господарським и санкціями визнаються заход и впливу на правопорушника у сфері господарювання, в резу льтаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові на слідки. У сфері господарюван ня застосовуються такі види господарських санкцій: відшк одування збитків, штрафні са нкції, оперативно-господарсь кі санкції. Господарські сан кції застосовуються у встано вленому законом порядку за і ніціативою учасників господ арських відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України ш трафними санкціями є господа рські санкції у вигляді грош ової суми (неустойка, штраф, пе ня), яку учасник господарськи х відносин зобов' язаний спл атити у разі порушення ним пр авил здійснення господарськ ої діяльності, невиконання а бо неналежного виконання гос подарського зобов' язання.

При цьому слід зазначити, що розуміння господарських сан кцій у ГК є дещо ширшим понятт я цивільно-правової неустойк и. Під штрафними санкціями ту т розуміються також і грошов і суми, які учасник господарс ьких відносин зобов' язаний сплатити в разі порушення ни м правил здійснення господар ської діяльності, тобто відп овідні фінансові санкції, що стягуються за порушення вал ютного, податкового, антимон опольного та інших публічних галузей законодавства тощо.

Також, господарським кодек сом не визначається, що слід р озуміти під кожним із видів г осподарських санкцій (неусто йка, штраф, пеня) і чим вони від різняються одна від одної, а т ому у даному випадку слід зас тосовувати правила, встановл ені ЦК України. Цивільне зако нодавство визначає всі три в иди штрафної відповідальнос ті як різновиди неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК Укра їни неустойкою (штрафом, пене ю) є грошова сума або інше майн о, які боржник повинен переда ти кредиторові у разі поруше ння боржником зобов' язання .

Тобто, штраф й пеня є різнов идами неустойки, чітке визна чення яких надане у частинах 2 та 3 ст. 549 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України ш трафом є неустойка, що обчисл юється у відсотках від суми н евиконаного або неналежно ви конаного зобов' язання.

Кваліфікуючими ознаками ш трафу є:

- можливість встановлення з а майже будь-яке порушення зо бов' язання: невиконання або неналежне виконання (поруше ння умов про кількість, якіст ь товарів, робіт (послуг), вико нання зобов' язання неналеж ним способом тощо).

- обчислення у відсотках від суми невиконаного або ненал ежно виконаного зобов' язан ня.

Частиною 3 ст. 549 ЦУ України вс тановлено, що пенею є неустой ка, що обчислюється у відсотк ах від суми несвоєчасно вико наного грошового зобов' яза ння за кожен день прострочен ня виконання.

Пеня характеризується так ими ознаками:

- застосування виключно у гр ошових зобов' язаннях;

- можливість встановлення т ільки за такий вид порушення зобов' язання, як простроче ння виконання (порушення умо ви про строки);

- обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов' язання;

- триваючий характер - нарах ування пені за кожний день пр острочення.

Виходячи із системного ана лізу вищевказаних норм права , такі господарські санкції я к штраф та пеня не є тотожними , а навпаки, хоча і є різновида ми неустойки, є різними право вими категоріями. Штраф заст осовується одноразово у випадку прострочення борж ником виконання зобов' язан ня понад встановлений сторон ами зобов' язання термін та може встановлюватися за будь -яке порушення, тоді як пеня ма є триваючий характер, т обто нараховується за певний проміжок часу, є видом відпов ідальності за невиконання, з а загальним правилом, виключ но грошового зобов' язання.

Аналогічна правова позиці я викладена і в Інформаційно му листі Вищого господарсько го суду України №07.04.2008 року №01-8/211 , в п. 48 якого зазначається таке . Штраф та пеня є різновид ами неустойки, які відрізняю ться тим, що розмір пені залеж ить від тривалості простроче ння боржника, а штраф не залеж ить.

Згідно з частиною першою ст . 230 ГК України штрафними санкц іями у цьому Кодексі визнают ься господарські санкції у в игляді грошової суми (неусто йка, штраф, пеня), яку учасник г осподарських відносин зобов ' язаний сплатити у разі пор ушення ним правил здійснення господарської діяльності, н евиконання або неналежного в иконання господарського зоб ов' язання. Таким чином, поня ття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустой ки, і включає в себе також адмі ністративно-господарські са нкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.

При укладені договору (п. 11.3.2. договору) сторони дійшли зго ди щодо стягнення одночасно штрафу та пені у разі невикон ання відповідачем умов догов ору, а саме п. п. 5.2., 5.3. договору, як ими передбачено строк оплати отриманої продукції. Тому од ночасне застосування штрафу та пені не суперечить вимога м чинного законодавства Укра їни та умовам укладеного між сторонами договору.

Підсумовуючи наведене, кол егія суддів апеляційного гос подарського суду дійшла до в исновку про те, що відмова міс цевим господарським судом по зивачеві у задоволенні позов ної вимоги про стягнення з ві дповідача штрафу у розмірі 73 197,12 грн. є незаконною, а висновк и суду першої інстанції про н еможливість одночасного зас тосування штрафу та пені в як ості господарських санкцій з а порушення зобов' язання є неправильними та такими, що н е відповідають чинному закон одавству України.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарськог о суду скасовує рішення госп одарського суду Київської об ласті від 16.11.2009 року у справі №19/ 242-09 в частині відмови в задовол енні вимог про стягнення штр афу у розмірі 73 197,12 грн. та прийм ає в цій частині нове рішення про задоволення таких вимог в повному обсязі.

Одночасно, колегія суддів а пеляційного господарського суду вважає за необхідне зме ншити розмір заявленого до с тягнення штрафу з наступних підстав.

Відповідно до ст. 233 ГК Україн и у разі якщо належні до сплат и штрафні санкції надмірно в еликі порівняно із збитками кредитора, суд має право змен шити розмір санкцій. При цьом у повинно бути взято до уваги : ступінь виконання зобов' я зання боржником; майновий ст ан сторін, які беруть участь у зобов' язанні; не лише майно ві, але й інші інтереси сторін , що заслуговують на увагу. Якщ о порушення зобов' язання не завдало збитків іншим учасн икам господарських відносин , суд може з урахуванням інтер есів боржника зменшити розмі р належних до сплати штрафни х санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 551 ЦК Укр аїни розмір неустойки може б ути зменшений за рішенням су ду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявнос ті інших обставин, які мають і стотне значення.

З аналізу наведених норм чи нного законодавства можна ді йти до висновку про те, що підс тавою для зменшення розміру неустойки судом має бути явн а невідповідність розміру не устойки наслідкам порушення зобов' язання, під якою слід розуміти ступінь виконання зобов' язання боржником; при чини невиконання та заходи, в житі боржником для належного виконання, часткова сплата н еустойки в добровільному пор ядку; форма вини боржника та і нші обставини, що заслуговую ть на увагу.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни суд має право зменшува ти у виняткових випадках роз мір неустойки, яка підлягає с тягненню зі сторони, що поруш ила зобов' язання.

Застосовуючи цей припис, ко легія суддів апеляційного го сподарського суду враховує в казівку, що міститься в п. 2.4 роз ' яснення Вищого арбітражно го суду України від 29.04.1994 року № 02-5/293 «Про деякі питання практи ки застосування майнової від повідальності за невиконанн я чи неналежне виконання гро шових зобов' язань». Вирішую чи питання про зменшення роз міру пені, яка підлягає стягн енню зі сторони, що порушила з обов' язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуальног о кодексу України), арбітражн ий суд повинен об' єктивно о цінити, чи є даний випадок вин ятковим, виходячи з інтересі в сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зоб ов' язань, причини неналежно го виконання або невиконання зобов' язання, незначності прострочення у виконанні зоб ов' язання, невідповідності розміру пені наслідкам пору шення, негайного добровільно го усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до умов ст. 43 Госп одарського процесуального к одексу України господарськи й суд оцінює докази за своїм в нутрішнім переконанням, що ґ рунтується на всебічному, по вному і об' єктивному розгля ді в судовому процесі всіх об ставин справи в їх сукупност і, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене, а пеляційний господарський су д зменшує розмір штрафу, який підлягає до стягнення з відп овідача на користь позивача, в десять разів - з 73 197,12 грн. до 7 319,71 грн.

Статтею 625 ЦК України передб ачено, що боржник, який простр очив виконання грошового зоб ов' язання, на вимогу кредит ора зобов' язаний сплатити с уму боргу з урахуванням вста новленого індексу інфляції з а весь час прострочення, а так ож три проценти річних від пр остроченої суми, якщо інший р озмір процентів не встановле ний договором або законом.

Враховуючи факт прострочк и відповідачем виконання гро шового зобов' язання, переві ривши розрахунок 3% річних, нав едений позивачем в позовній заяві та перевірений судом п ершої інстанції, колегія суд дів апеляційного господарсь кого суду встановлено його а рифметичну правильність, а в исновки господарського суду Київської області про право мірність стягнення з відпові дача на користь позивача 1 762,91 г рн. 3% річних законними та обґр унтованими.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відпо відно до ст. 84 ГПК України у рез олютивній частині рішення ма є бути остаточна відповідь щ одо всіх заявлених вимог.

Як вбачається з позовної за яви, позивач просить, зокрема , стягнути з відповідача 3% річ них у розмірі 1 762,91 грн.

Мотивувальна частина ріше ння господарського суду Київ ської області від 16.11.2009 року у с праві №19/242-09 містить обґрунтов аний висновок про стягнення з відповідача на користь поз ивача 3% річних у заявленій сум і. Однак, резолютивна частина оскаржуваного рішення остат очного висновку про такі вим оги позивача не містить, що є п ідставою для зміни рішення г осподарського суду Київсько ї області від 16.11.2009 року у справ і №19/242-09.

Підсумовуючи наведене, кол егія суддів апеляційного гос подарського суду дійшла до в исновку про те, що апеляційна скарга на рішення господарс ького суду Київської області від 16.11.2009 року у справі №19/242-09 задо воленню не підлягає, оскаржу ване рішення підлягає скасув анню в частині відмови в задо воленні позовних вимог про с тягнення з відповідача на ко ристь позивача 73 197,12 грн. штраф у, а також підлягає зміні в час тині стягнення 1 762,91 грн. №5 річн их.

Відповідно до ст. 49 ГПК Украї ни колегія суддів апеляційно го господарського суду розпо діляє судові витрати пропорц ійно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 99, 101, 103, 104 та 10 5 ГПК України, Київський міжоб ласний апеляційний господар ський суд -

постановив:

1. Апеляційну скарг у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господа рського суду Київської облас ті від 16.11.2009 року у справі №19/242-09 за лишити без задоволення.

2. Рішення господар ського суду Київської област і від 16.11.2009 року у справі №19/242-09 в ч астині відмови в задоволенні позовних вимог про стягненн я 73 197,12 грн. штрафу скасувати.

3. В цій частині прий няти нове рішення, яким позов ні вимоги про стягнення 73 197,12 г рн. штрафу задовольнити част ково.

4. Пункт 2 резолютивн ої частини рішення викласти в наступній редакції:

«2. Стягнути з фізичної особ и-підприємця ОСОБА_3 на ко ристь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Клуб сиру»73 197,12 грн. боргу , 8 759,59 грн. пені, 1 762,91 грн. 3% річних, 7 319,71 грн. штрафу, 911,48 грн. витрат п о сплаті державного мита за п одання позову, та 129,55 грн. витра т на інформаційно-технічне з абезпечення судового процес у.».

5. В решті рішення го сподарського суду Київської області від 16.11.2009 року у справі №19/242-09 залишити без змін.

6. Справу №19/242-09 поверн ути до господарського суду К иївської області.

Головуючий суддя: Агрикова О.В.

Судді:

Мазур Л. М.

Фаловська І.М.

Дата відправки 27.02.10