Рішення

від 01.07.2019 по справі 686/18216/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/18216/18

Провадження № 2/686/88/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого - судді Карплюка О.І.

при секретарі Потравному І.С.

з участю позивача-відповідача ОСОБА_1

його представника ОСОБА_2

та представника відповідача-позивачів ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, і зустрічним позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , Давидковецької сільської ради Хмельницького району та Хмельницької районної державної нотаріальної контори про визнання частково недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно та державного акта на право приватної власності на землю, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на нерухоме майно,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що він є власником вказаного житла, а відповідач за вказаною адресою не проживає з 2006 року.

В подальшому ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Давидковецької сільської ради Хмельницького району та Хмельницької районної державної нотаріальної контори про визнання частково недійсними свідоцтва від 4 лютого 1989 року про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , та державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_9 площею 0,31 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №83, виданого на підставі рішення Давидковецької сільської ради від 24 лютого 1995 року №39, в частині ѕ, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 січня 2003 року, виданого державним нотаріусом Хмельницької районної державної нотаріальної контори Гребенніковою О.І. (спадкова справа №44-2003, зареєстрованого в реєстрі за №2-240), визнання за ними права власності по ј частки майна колгоспного двору, до складу якого входить: житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами (домоволодіння) АДРЕСА_1 , зокрема: житловий будинок, веранда, літня кухня (Б), гараж (В), гараж (Г), погріб (Д), хлів (Е), огорожа, ворота, земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_2 та земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства площею 0,06 га, кадастровий номер НОМЕР_3 , посилаючись на те, що станом на 15 квітня 1991 року вони були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а тому набули право спільної сумісної власності в розмірі ј частки майна колгоспного двору. Однак, ОСОБА_1 вигнав їх з даного будинку та чинить перешкоди у доступі до нього під погрозою застосування насильства, що змусило їх з відповідними заявами звернутись до правоохоронних органів.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 13 листопада 2018 року зустрічний позов ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 .

В судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 вимоги первісного позову підтримали, а проти вимог зустрічного позову заперечують, посилаючись на те, що спірне майно на входило до складу майна колгоспного двору, а позивачі за зустрічним позовом не були його членами. Крім того, просять суд застосувати строки позовної давності.

В судовому засіданні представник відповідача-позивача ОСОБА_4 та позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ОСОБА_3 вимоги зустрічного позову підтримав, а проти вимог первісного позову заперечує, посилаючись на те, що ОСОБА_4 з боку ОСОБА_1 чиняться перешкоди у доступі до спірного помешкання, що змусило його та інших позивачів звернутись з цього приводу до правоохоронних органів.

В судове засідання представники відповідачів Давидковецької сільської ради Хмельницького району та Хмельницької районної державної нотаріальної контори не з`явились без поважних причин, повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, направивши на адресу суду заяви, в яких просять розглянути дану справу за їх відсутності, щодо вирішення спору - покладаються на думку суду.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов задоволенню не підлягає, а зустрічний позов підлягає задоволенню.

Так, відповідно до вимог ст. 41 ч. 1 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до вимог ст. 321 ч. 1 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України п раво власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до вимог ст. 393 ч. 1 ЦК України п равовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до вимог ст. 123 ЦК України (в редакції 1963 року) частка члена колгоспного двору в майні двору визначається: 1) при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ); 2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ); 3) при зверненні стягнення по особистих зобов`язаннях члена двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Відповідно до вимог ст. 126 ЦК України (в редакції 1963 року) працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у веденні господарства в зв`язку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.

Відповідно до вимог ст. 563 ЦК України (в редакції 1963 року) в разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривається. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишається, до майна двору застосовуються правила цього розділу. Особисте майно членів колгоспного двору після їх смерті переходить до спадкоємців на загальних підставах. Правила цієї статті застосовуються також при спадкоємстві майна в господарстві громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю в сільському господарстві.

Відповідно до вимог ст. 63 ЗК України (в редакції 1970 року) кожний колгоспний двір має право на присадибну земельну ділянку, яка надається в порядку і в межах норм, передбачених статутом колгоспу. Присадибна земельна ділянка надається для будівництва житлового будинку, господарських будівель, під город, сад та на інші потреби. До присадибної ділянки входить вся площа, в тому числі і зайнята будівлями. Присадибна ділянка не може передаватися в користування іншим особам або оброблятися з застосуванням найманої праці. Право колгоспного двору на присадибну ділянку засвідчується записом в земельній шнуровій книзі колгоспу.

Відповідно до вимог п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" положення статей 17, 18 Закону "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося; в) у випадках, коли за рахунок майна колгоспного двору було внесено вклад у кредитну установу на ім`я члена двору, його частка має бути зменшена на суму вкладу, а якщо вклад перевищує належну цьому члену частку, з нього стягуються відповідні грошові суми на користь інших членів колгоспного двору; г) згідно зі ст. 4 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону "Про власність" загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

Згідно свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 4 лютого 1989 року вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 , з належними до нього прибудовами та спорудами, відноситься до колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після його смерті, вказаний житловий будинок з надвірними будівлями успадкував його син ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Хмельницької районної державної нотаріальної контори Гребенніковою О.І. 24 січня 2003 року (спадкова справа №44-2003, зареєстрованого в реєстрі за №2-240).

На підставі рішення Давидковецької сільської ради від 24 лютого 1995 року №39 ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,31 га, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_9 , зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №83.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать земельна ділянка площею 0,06 га, кадастровий номер НОМЕР_3 , для ведення особистого підсобного господарства, та земельна ділянка площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які розташовані в ОСОБА_7.

Згідно довідки Давидковецької сільської ради Хмельницького району від 15 грудня 2017 року №1362 вбачається, що відповідно до погосподарської книги за 1991-1995 роки станом на 15 квітня 1991 року за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_1 - голова колгоспного двору, ОСОБА_5 - його дружина, ОСОБА_4 - його син та ОСОБА_6 - його донька. Суспільна група господарства - колгоспний двір. За домогосподарством рахувалась земельна ділянка, що знаходилась в особистому користуванні господарства, загальною площею 0,33 га.

Таким чином, ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не позбавлені права власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, оскільки вони були членами двору та не втратили права на частку в його майні. В зв`язку з цим, необхідно визнати частково недійсними свідоцтво від 4 лютого 1989 року про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , та державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_9 площею 0,31 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №83, виданий на підставі рішення Давидковецької сільської ради від 24 лютого 1995 року №39, в частині ѕ, та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 24 січня 2003 року, видане державним нотаріусом Хмельницької районної державної нотаріальної контори Гребенніковою О.І.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Підстав для застосування строків позовної давності суд не вбачає, оскільки позивачі за зустрічним позовом дізнались про порушення своїх прав влітку 2018 року.

Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що вимоги позивачів за зустрічним позовом є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до вимог ст. 405 ч. 2 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до вимог ст. 319 ч. 1 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд

Оскільки суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 не позбавлений права власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, а тому він вправі володіти, користуватись та розпоряджатись ним на власний розсуд.

Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача за первісним позовом є не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 41 ч. 1 Конституції України, ст. ст. 12, 13, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 256, 257, 319 ч. 1, 321 ч. 1, 328, 392, 393 ч. 1, 405 ч. 2 ЦК України, ст. ст. 123, 126, 563 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. 63 ЗК України (в редакції 1970 року), суд

вирішив:

У вимогах первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 , відмовити.

Зустрічний позов задовольнити .

Визнати частково недійсними свідоцтво від 4 лютого 1989 року про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , та державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_9 площею 0,31 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №83, виданий на підставі рішення Давидковецької сільської ради від 24 лютого 1995 року №39, в частині ѕ.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 24 січня 2003 року, видане державним нотаріусом Хмельницької районної державної нотаріальної контори Гребенніковою Оленою Іванівною (спадкова справа №44-2003, зареєстроване в реєстрі за №2-240).

Визнати за ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) та ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_7 ) право власності по ј частки майна колгоспного двору, до складу якого входить: житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами (домоволодіння) АДРЕСА_1 , зокрема: житловий будинок, веранда, літня кухня (Б), гараж (В), гараж (Г), погріб (Д), хлів (Е), огорожа, ворота, земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_2 та земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства площею 0,06 га, кадастровий номер НОМЕР_3 , залишивши за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_8 ) право власності на ј частки вказаного майна.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_8 ), Давидковецької сільської ради Хмельницького району (31341, Хмельницький район, с. Давидківці, вул. Гавришка, 60, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 04403686) та Хмельницької районної державної нотаріальної контори (29000, м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, 10/1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 04403686) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) судовий збір в сумі по 704 грн. 80 коп. з кожного.

Повне судове рішення складено 1 липня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

27.06.2019