Постанова

від 17.10.2019 по справі 686/18216/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/18216/18

Провадження № 22-ц/4820/1578/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С. (суддя доповідач), Грох Л. М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання - Кошельник В.М.,

з участю представника ОСОБА_1 - адвокатів Павлик Н.Ю . , Гаврилюка С.О.,

представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвоката Щербань О.В.,

представника Давидковецької сільської ради Хмельницьког району - Яценюка В.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 червня 2019 року, суддя Карплюк О.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, і зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Давидковецької сільської ради Хмельницького району, Хмельницької районної державної нотаріальної контори про визнання частково недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно та державного акта на право приватної власності на землю, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на нерухоме майно,

встановив :

В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право на житлову площу в будинку АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він є єдиним власником жилого будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на спадщину за законом від 24.01.2003 року. В будинку зареєстрований він, його дочка ОСОБА_6 , внучка ОСОБА_7 , син ОСОБА_5 , без реєстрації проживає його дружина, ОСОБА_8 . Однак ОСОБА_5 з 2006 року в будинку фактично не проживає, оплату за комунальні послуги не здійснює, що створює йому перешкоди у користуванні власником майном, оскільки він позбавлений можливості отримати субсидію на оплату житлово-комунальних послуг. В той же час ОСОБА_5 забезпечений житловою площею і проживає в квартирі своєї матері, яка перебуває за кордоном.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просили суд визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 від 04.02.1989 року, в частині ѕ. Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 24 січня 2003 року, що видане державним нотаріусом Хмельницької районної нотаріальної контори О.І. Гребенніковою (зареєстроване в реєстрі за № 2-240, номер спадкової справи - 44-2003) та визнати за кожним із них право власності на ј (25, 00 %) майна.

На обґрунтування позовних вимог зазначили, що спірне будинковолодіння АДРЕСА_1 належить до суспільної групи колгоспного двору, членами якого були позивачі, тому вони мають право на відповідну рівну частку у спірному майні, яка, з урахуванням частки відповідача ОСОБА_1 становитиме по ј кожному.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 червня 2019 року у вимогах позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано частково недійсними свідоцтво від 4 лютого 1989 року про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та державний акт на право приватної власності на землю серії ХМ площею 0,31 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №83, виданий на підставі рішення Давидковецької сільської ради від 24 лютого 1995 року №39, в частині ѕ. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 24 січня 2003 року, видане державним нотаріусом Хмельницької районної державної нотаріальної контори Гребенніковою Оленою Іванівною (спадкова справа №44-2003, зареєстроване в реєстрі за №2-240). Визнано за ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), ОСОБА_5 , ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 , ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ), право власності по ј частці майна колгоспного двору, до складу якого входить: житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами (домоволодіння) АДРЕСА_1 , зокрема: житловий будинок, веранда, літня кухня (Б), гараж (В), гараж (Г), погріб (Д), хлів (Е), огорожа, ворота, земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,25 га, кадастровий номер 6825082400:01:002:0811 та земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства площею 0,06 га, кадастровий номер 6825082400:01:002:0810, залишивши за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) право власності на ј частки вказаного майна.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ), Давидковецької сільської ради Хмельницького району (31341, Хмельницький район, с. Давидківці, вул. Гавришка, 60, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 04403686) та Хмельницької районної державної нотаріальної контори (29000, м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, 10/1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 04403686) на користь ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), судовий збір в сумі по 704 грн. 80 коп. з кожного.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки спірний житловий будинок відноситься до суспільної групи - колгоспний двір, а тому позивачі за зустрічним позовом, як члени колишнього колгоспного двору мають право на майно колгоспного двору в рівних частках.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду і ухвалити нове судове рішення, яким поданий ним позов задовольнити, визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право на користування будинком АДРЕСА_1 та відмовити в зустрічному позові ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, послався на ту обставину, що суд, в порушення вимог процесуального закону прийняв зустрічний позов без визначення вартості спірного житлового будинку, вартості земельної ділянки та без сплати судового збору кожним позивачем зустрічного позову.

Крім того вважає, що зустрічний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 від 13.11.2018 р. про право власності на частку майна колгоспного двору був об`єднаний з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання таким, що втратив право на користування будинком, після закриття провадження по вказаному позову, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 193 ЦПК України. Судом була прийнята ухвала про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 від 13.08.2018 р. та ухвала про об`єднання з зустрічним позовом від 13.11.2018 р. Відповідно до цього, зазначає, що подана позивачами зустрічного позову заява про уточнення позовних вимог від 02.04.2019 р. не направлялась йому, не оголошувалась в судовому засіданні,тому він був позбавлений можливості надати пояснення з даного приводу.

Вважає, що суд допустив порушення норм матеріального права, так як застосував статті 120, 123 ЦК УРСР без належного з`ясування питання про правильність віднесення спірного житлового будинку Давидковецькою сільською радою до суспільної групи - колгоспний двір, а також незаконно визнав приватизовану ОСОБА_1 у 1996 р. земельну ділянку біля будинку майном колгоспного двору. Суд застосовуючи норми статей 120, 123 ЦК УРСР, зобов`язаний був з`ясувати питання про правильність прийняття на облік в погосподарських книгах Давидковецькою сільською радою спірного будинку до суспільної групи господарств - колгоспний двір, проте цього не зробив. У 1990 р. був прийнятий Закон СРСР Про власність , який вступив в дію з 1 липня 1990 р. та Закон України Про власність , який вступив в дію з 15 квітня 1991 р. На підставі вказаних законів з 1 липня 1990 р. існування колгоспного двору було припинено. Між тим, Давидковецька сільська рада продовжувала незаконно вести погосподарські книги до 2002 р., в яких спірний житловий будинок значився як колгоспний двір, про що в 2018 році була видана відповідна довідка. Крім того, стаття 152 Земельного кодексу передбачає захист порушених прав власності на землю виключно шляхом звернення до суду з вимогою про визнання недійсним рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки, а не визнання недійсним. Суд всупереч земельному законодавству визнав частково недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, при цьому рішення Давидковецької сільської ради народних депутатів від 24.02.1995 р. є чинним.

Судом допущено порушення вимог ст. 529 ЦК УРСР, оскільки не враховано, що в період, з 1 січня 1972 р. по 1 січня 1987 р. спірний будинок перебував на обліку в погосподарських книгах як двір робітників. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9 , дружина ОСОБА_10 , у зв`язку з чим відкрилася спадщина на Ѕ частину будинку. Спадщину прийняли спадкоємці ОСОБА_10 і ОСОБА_1 , проте ніхто із спадкоємців своєчасно не оформив своє право власності на Ѕ його частину. У 1989 р. ОСОБА_10 отримав свідоцтво про право власності на весь будинок на підставі рішення Хмельницької районної ради народних депутатів від 29.12.1989р. Після смерті батька, ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спірний будинок був отриманий ним в порядку спадкування за законом, що підтверджується свідоцтвом про право власності за законом від 24.01.2003 р.

Апелянт також вказав на необхідність відмови у задоволенні зустрічного позову з підстав, передбачених ст. ст. 256, 267 ЦКУ через сплив позовної давності. Більше 18 років ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 в спірному будинку не проживають і на протязі вказаного періоду не звертались до суду з питань визнання права власності на спірний будинок, не користувались земельною ділянкою біля будинку, яка була приватизована ним у 1996 р., про що достовірно було відомо позивачам за зустрічним позовом, оскільки вони на той час проживали однією сім`єю з ним. ОСОБА_3 була присутня при визначенні межі земельної ділянки для приватизації, що підтверджується поясненням свідків.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Щербань О.В. вказав на законність оскаржуваного судового рішення, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представники апелянта в суді підтримали апеляційну скаргу. Представник ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили, підтримали рішення суду першої інстанції. ОСОБА_5 , належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 4 лютого 1989 року, житловий будинок АДРЕСА_1 , з належними до нього прибудовами та спорудами, відноситься до колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після його смерті вказаний житловий будинок з надвірними будівлями успадкував син ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Хмельницької районної державної нотаріальної контори Гребенніковою О.І. 24 січня 2003 року (спадкова справа №44-2003, зареєстрованого в реєстрі за №2-240).

На підставі рішення Давидковецької сільської ради від 24 лютого 1995 року № 39 ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,31 га, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ХМ, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 83.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку ОСОБА_1 на праві приватної власності належать земельна ділянка площею 0,06 га, кадастровий номер 6825082400:002:0810, для ведення особистого підсобного господарства, та земельна ділянка площею 0,25 га, кадастровий номер 6825082400:01:002:0811, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які розташовані в с. Давидківці, Хмельницького району.

Зі змісту довідки Давидковецької сільської ради Хмельницького району від 15 грудня 2017 року №1362 вбачається, що відповідно до погосподарської книги за 1991-1995 роки станом на 15 квітня 1991 року за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_1 - голова колгоспного двору, ОСОБА_3 - його дружина, ОСОБА_5 - його син та ОСОБА_4 - його донька. Суспільна група господарства - колгоспний двір. За домогосподарством рахувалась земельна ділянка, що знаходилась в особистому користуванні господарства, загальною площею 0,33 га.

На підставі вищевказаних даних судом було зроблено висновок про те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , як члени колгоспного двору, мають право на частку у майні двору, яка, з урахуванням частки ОСОБА_1 складатиме по ј частці кожному.

Однак такий висновок суду є помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У письмовому листі від 25.07.2019 року, №475, Давидковецька сільська рада Хмельницького району повідомила, що житловий будинок АДРЕСА_1 , побудований в 1962 році.

Як вбачається із записів у погосподарській книзі до 1986 року включно домогосподарство, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , відносилося до суспільної групи робочий двір. З 1987 року у книзі статус вказаного домогосподарства змінено на суспільну групу колгоспний двір. Замість померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 голови двору ОСОБА_10 , головою двору зазначено його сина, ОСОБА_1 , членами сім`ї голови двору зазначено ОСОБА_5 , ОСОБА_5 та ОСОБА_12

Відповідно до довідки Давиковецької сільської ради, Хмельницького району, Хмельницької області, згідно погосподарської книги за 1991-1995 роки станом на 15.04.1991 року за спірною адресою були зареєстровані ОСОБА_1 , голова колгоспного двору, ОСОБА_12 , його дружина, а також діти, ОСОБА_5 та ОСОБА_5 , суспільна група господарства - колгоспний двір.

В той же час, як вбачається зі змісту інформативної довідки Хмельницької РДА від 17.12.2018 року, №106, за період з 1987 року по 1990 рік в протоколах правлінь та загальних зборів членів колгоспу ОСОБА_10 не виявлено. В протоколах правлінь та загальних зборів членів колгоспу відсутні відомості про приналежність будинку АДРЕСА_1 , до суспільно групи колгоспний двір.

Як вбачається зі змісту інформативного листа Давидковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 10.07.2019 року, №429, починаючи з 1972 року по 1985 рік домогосподарство АДРЕСА_1 , відносилося до суспільної групи робочий двір.

Згідно інформаційного листа від 12.11.1968 року батько ОСОБА_1 , ОСОБА_10 був реабілітований відповідно до довідки про реабілітацію від 05.06.1962 року.

В довідці Давидковецької сільської ради від січня 2003 року, №40, зазначено, що після смерті ОСОБА_10 фактично в управління і розпорядження спадковим майном вступив ОСОБА_1 .

За інформацією Хмельницької РДА, наданою в листі від 22.07.2019 року, №01-23/2019-30, в протоколах правлінь та загальних зборів членів колгоспу ім. Шестакова , с. Давидківці, за 1977-1987 роки відомості про прийняття ОСОБА_10 в члени колгоспу та на роботу не виявлені.

Рішенням виконавчого комітету Давидковецької сільської ради №2 від 25.07.2019 року вирішено вважати, що запис в погосподарській книзі №4 за 1986-1990 роки, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , про віднесення даного господарства до суспільної групи господарств - колгоспний двір є помилковим. Вказане домоволодіння відноситься до суспільної групи господарств - робочий.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів , затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13.04.1979 року №112/5, згодом - аналогічними Вказівками по веденню господарського обліку в сільських Радах народних депутатів , затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12.05.1985 року за №5-24/26 та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів , затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25.05.1990 року, № 69.

За змістом цих Вказівок суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім"ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК Української РСР у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Згідно з ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Пунктом шостим постанови Пленуму ВСУ від 22.12.1995 року, № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності встановлено, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане 15.04.1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмолено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору.

Таким чином застосування судом норм статей 120, 123 ЦК УРСР без належного з`ясування питання щодо правильності зарахування будинку до суспільної групи господарств - колгоспний двір є помилковим.

З урахуванням встановлених вище обставин судом апеляційної інстанції слід прийти до висновку про необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині віднесення домогосподарства АДРЕСА_1 до суспільної групи - колгоспний двір, оскільки такий висновок ґрунтується виключно на суперечливих записах погосподарської книги та довідці сільської ради, наданій на підставі цих записів. Однак суд не з`ясував дійсних фактичних обставин справи, не дослідив та не надав належної оцінки доказам в справі, і прийшов до помилкового висновку про необхідність задоволення зустрічного позову. Як вбачається з наведених вище доказів спірне домогосподарство станом на 15.04.1991 ріку належало до суспільної групи робітників, тому правових підстав для висновку про те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 мають право на частку у спірному майні, яке відноситься до майна колгоспного двору, є помилковим.

Оскільки заявлений зустрічний позов є необґрунтованим, він підлягає залишенню без задоволення у зв`язку з недоведеністю обставин, на які посилалися ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у зустрічному позові, тому відсутні правові підстави для дослідження обставин щодо спливу позовної давності за цими зустрічними вимогами.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно довідки серії НОМЕР_6 від 16.09.2013 року ОСОБА_5 після відбування покарання проживав у АДРЕСА_4 .

Відповідно до довідки Давидковецької сільської ради №699 від 02.08.2018 року, ОСОБА_5 зареєстрований за спірною адресою, але не проживає, що підтверджується також актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

В суді представники ОСОБА_1 пояснили, що між ним та його сином, ОСОБА_5 існують неприязні стосунки та виникають конфліктні ситуації при зустрічі.

Як вбачається зі змісту письмового повідомлення Хмельницького районного відділу поліції в Хмельницькій області №3762/121/118/01-2018 від 31.07.2018 року на ім`я ОСОБА_5 , 23.07.2018 року ОСОБА_5 звернувся до органів поліції з приводу вчинення йому перешкод з боку батька, ОСОБА_1 у доступі до господарства, яке знаходиться по АДРЕСА_1 .

Оскільки в справі містяться дані про те, що відповідач за первісним позовом, син позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_5 дійсно не проживав за вищевказаною адресою понад один рік, однак його не проживання було пов`язано із поважною причиною, якою є вчинення перешкод у користуванні житлом з боку позивача, тому підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_14 таким, що втратив право на користування жилим будинком відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України не вбачається.

Судові витрати між сторонами підлягають розподілу у відповідності з вимогами ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, відмову у задоволенні як первісного, (одна вимога немайнового характеру), так і зустрічного позовів (три вимоги немайнового характеру та одна вимога майнового характеру), тому на користь ОСОБА_1 за рахунок ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підлягає відшкодування 4324 грн. 20 коп. судових витрат по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції, (2882,80х150%=4324,20 грн.), по 1441,40 грн. з кожного, із загальної сплаченої суми, 5381,40 грн.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 червня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зустрічного позову ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Давидковецької сільської ради Хмельницького району, Хмельницької районної державної нотаріальної контори про визнання частково недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно та державного акта на право приватної власності на землю, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на нерухоме майно, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 1441 грн. 40 коп. з кожного, а всього 4324 грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 23.10.2019 року.

Судді: Р.С. Гринчук

Л.М. Грох

Т.В. Спірідонова