Постанова

від 19.06.2019 по справі 759/19100/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2019 року місто Київ

Єдиний унікальний номер справи 759/19100/17

Номер провадження 22-ц/824/397/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М. , суддів Саліхова В.В., Шахової О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Якушко Т. А.,

вивчивши апеляційну скаргу Руденка Олександра Олександровича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Величко Т.О., у справі за основним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю В.В.С.- Будінвест , Товариства з обмеженою відповідальністю Укралкоопт , Товариства з обмеженою відповідальністю Школа Вдома , Товариства з обмеженою відповідальністю Аграріус-Україна , Товариства з обмеженою відповідальністю В.В.С. В , Товариства з обмеженою відповідальністю В.В.С. Плюс , Товариства з обмеженою відповідальністю Фармінвест , треті особи без самостійних вимог на стороні позивача : ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю Петрус-Алко , Товариства з обмеженою відповідальністю Петрус-Медіа , Товариства з обмеженою відповідальністю Петрус-Інвестбуд , Товариства з обмеженою відповідальністю Петрус-Кондитер , Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Вест-Експедиція , Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес-Центр Навігатор , Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес-Центр на Тарасівській , Товариства з обмеженою відповідальністю Кінгсбурі Венчур Україна , Товариства з обмеженою відповідальністю Статус-Палас , Товариства з обмеженою відповідальністю Центральне-Українське виробничо-комплектовочне підприємство Автомпромкомплекс , Товариства з обмеженою відповідальністю ВМК-Монолит про поділ майна подружжя та стягнення грошових коштів, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю Петрус-Кондитер , Товариства з обмеженою відповідальністю Петрус-Інвестбуд , Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Вест-Експедиція , Товариства з обмеженою відповідальністю Кінгсбурі Венчур України , Товариства з обмеженою відповідальністю Статус-Палас , Товариства з обмеженою відповідальністю Петрус-Медіа , Товариства з обмеженою відповідальністю Центрально-Українське виробничо - комплектовочне підприємство Атомпромкомплекс , Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес-Центр Навігатор , Товариства з обмеженою відповідальністю ВМК-Монолит , Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес-Центр на Тарасівській , Товариства з обмеженою відповідальністю Петрус-Алко , Товариства з обмеженою відповідальністю Аграріус-Україна , Товариства з обмеженою відповідальністю Фармінвест , Товариства з обмеженою відповідальністю Школа Вдома про стягнення грошових коштів, визнання недійсним договору позики,

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року ОСОБА_3 через представника - адвоката Фролову Олену Григорівну, звернулася до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ В.В.С.- Будінвест , ОСОБА_2 , про поділ майна подружжя та стягнення грошових коштів (том І а.с.1-3).

22 січня 2018 року ОСОБА_3 через представника - адвоката Фролову Олену Григорівну, усунувши недоліки позовної заяви, звернулась із позовом до ОСОБА_2 , ТОВ В.В.С.- Будінвест , ТОВ Укралкоопт , ТОВ Школа Вдома , ТОВ Аграріус-Україна , ТОВ В.В.С. В , ТОВ В.В.С. Плюс , ТОВ Фармінвест , треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_4 , ТОВ Петрус-Алко , ТОВ Петрус-Медіа , ТОВ Петрус-Інвестбуд , ТОВ Петрус-Кондитер , ТОВ Транс-Вест-Експедиція , ТОВ Бізнец-Центр Навігатор , ТОВ Бізнес-Центр на Тарасівській , ТОВ Кінгсбурі Венчур Україна , ТОВ Статус-Палас , ТОВ Центральне-Українське виробничо-комплектовочне підприємство Автомпромкомплекс , ТОВ ВМК-Монолит про поділ майна подружжя та стягнення грошових коштів (том І а.с.19-32).

19 березня 2018 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Руденка О.О. подав до Святошинського районного суду міста Києва зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 , ТОВ Петрус-Кондитер , ТОВ Петрус-Інвестбуд , ТОВ Транс-Вест-Експедиція , ТОВ Кінгсбурі Венчур Україна , ТОВ Статус-Палас , ТОВ Петрус-Медіа , ТОВ Центральне-Українське виробничо-комплектовочне підприємство Автомпромкомплекс , ТОВ Бізнец-Центр Навігатор , ТОВ МВК-Моноліт , ТОВ Бізнес-Центр на Тарасівській , ТОВ Петрус-Алко , ТОВ Аграріус-Україна , ТОВ Фармінвест , ТОВ Школа Вдома про поділ майна подружжя та стягнення грошових коштів (том ІІ а.с. 133-140).

05 липня 2018 року ухвалою Святошинського районного суду міста Києва прийнято до провадження зустрічний позов ОСОБА_2 (т. ІІ а.с.196-197).

11 вересня 2018 року представник позивача за первісним позовом ОСОБА_3 - адвокат Фролова О.Г., подала заяву про зміну підстав первісного позову про поділ майна та стягнення грошових коштів (том ІІІ а.с.114-124).

Позовні вимоги за первісним позовом, з урахуванням змінених підстав, обґрунтовано тим, що позивачу ОСОБА_3 нещодавно стало відомо про перебування відповідача ОСОБА_2 у шлюбі з ОСОБА_5 , який зареєстровано 26 серпня 1987 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Одеської міської ради за актовим записом № 2121 і не було припинено. Обставини збереження шлюбних відносин ОСОБА_2 з ОСОБА_2 встановлено рішенням Приморського районного суду міста Одеса від 03 квітня 2006 року у справі № 2-1801/06, яким визнано фіктивним розірвання шлюбу та анульовано актовий запис про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 і ОСОБА_2 . Тому, в силу ч. 1 ст. 39 і ст. 44 СК України наступний шлюб ОСОБА_2 з ОСОБА_3 є недійсним з дня його державної реєстрації, а саме 15 липня 2006 року за актовим записом № 520, зареєстрований відділом РАЦС Подільського РУ юстиції у міста Києва. За вказаних обставин органами РАЦС 12 травня 2018 року було анульовано актовий запис про шлюб № 520, який є недійсним між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , згідно даних Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00020148360.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 45 СК України недійсний шлюб не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов`язків подружжя, а також прав та обов`язків, які встановлені для подружжя іншими законами України. Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності. Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами. Згідно ч. 6 ст. 54 СК України, вказані правові наслідки застосовуються до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або) від органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_3 вказала, що оскільки їй не було відомо про обставини, які перешкоджали реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , тому правові наслідки недійсності шлюбу не застосовуються до вимог ОСОБА_3 про визнання об`єктом права спільної власності та стягнення на її користь 1/2 вартості внесків, зроблених ОСОБА_2 за рахунок спільних коштів у період недійсного шлюбу до статутного капіталу господарських товариств, а саме: ТОВ В.В.С.- Будінвест в сумі 440 000,00 грн., ТОВ Укралкоопт в сумі 100 000,00 грн., ТОВ В.В.С. Плюс в сумі 600 000,00 грн., ТОВ В.В.С. В в сумі 50 000,00 грн., ТОВ Школа Вдома в сумі 66 000,00 грн., ТОВ Аграріус-Україна в сумі 5 988 000,00 грн., ТОВ Фармінвест в сумі 1 650,00 грн. При цьому, ОСОБА_3 зазначила, що оскільки у відповідача ОСОБА_2 не має коштів достатніх для здійснення компенсації половини вартості таких внесків, тому мають відповідати солідарно господарські товариства, до яких було зроблено внески згідно ч. 1 ст. 149 ЦК України.

Також, позивач за первісним позовом ОСОБА_3 зазначила, що задовго до реєстрації недійсного шлюбу з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 отримала 11 липня 2005 року в особисту приватну власність від ОСОБА_4 на умовах Договору позики грошові кошти в сумі 3 750 000,00 доларів США під зобов`язання їх повернути, на підтвердження чого ОСОБА_3 було надано Розписку від 11 липня 2005 року позикодавцю ОСОБА_4 У наступному, зважаючи на значну суму позики і через вплив обставин, які сторони не могли передбачити завчасно, сторони ОСОБА_3 і ОСОБА_4 уклали між собою додаткові угоди про відтермінування строку повернення кошів згідно Додаткової угоди від 09 липня 2007 року, Додаткової угоди від 20 травня 2014 року, Додаткової угоди від 22 грудня 2017 року, Додаткової угоди від 09 жовтня 2018 року, якою сторони визначили графік повернення кошів позики в сумі 3 750 000,00 доларів США, що на день угоди складало 104 437 500,00 грн. за курсом НБУ. За рахунок вказаних коштів ОСОБА_3 у власних інтересах внесла у різний період вклади до статутного капіталу господарських товариств (як з метою збільшення існуючої частки, так і заснування нових товариств), а саме : 5 037 925,30 грн. до TOB Транс-Вест-Експедиція , 18 700 000,00 грн. до ТОВ Петрус-Інвестбуд , 416 000,00 грн. до ТОВ Статус - Палас , 1 000 000,00 грн. до ТОВ Петрус-Медіа , 20 000,00 грн. до ТОВ ВМК - Монолит , 176 000,00 грн. до ТОВ Школа Вдома , 17 964 000,00грн. до ТОВ Аграріус-Украіна , 24 818 361,26 грн. до ТОВ Петрус - Кондитер ; 9 500 000,00 грн. до ТОВ Кінгсбурі Венчур Україна ; 1 100 000,00 грн. до ТОВ Бізнес-Центр Навігатор ; 1 771 000.00 грн. до ТОВ Бізнес-Центр на Тарасівській ; 47 500 000,00 грн. до ТОВ Петрус-Алко .

Таким чином, ОСОБА_3 за рахунок належного їй на праві приватної власності майна було зроблено вклади до статутного капіталу наведених господарських товариств. Позивач за первісним позовом ОСОБА_3 вказала, що відповідач ОСОБА_2 не приймав участі в наведеному і не мав у своїй власності коштів, достатніх для внесення такої значної суми вкладів.

Крім того, позивач за первісним позовом ОСОБА_3 вказала, що відповідач ОСОБА_2 знав про перешкоди до реєстрації наступного шлюбу з нею, оскільки безпосередньо ОСОБА_2 перебував з ОСОБА_2 у попередніх шлюбних відносинах, обставини збереження яких між ними встановлено рішенням Приморського районного суду міста Одеса від 03 квітня 2006 року у справі № 2-1801/06. Однак, ОСОБА_2 не повідомив ОСОБА_3 про існування вказаних перешкод для реєстрації наступного шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_3 . Тому, відносно ОСОБА_2 мають бути застосовані правові наслідки недійсності шлюбу, що виключають презумпцію спільності майна подружжя, та покладають на ОСОБА_2 обов`язок доводити свою участь працею і коштами у набутті майна, у разі визначення розміру частки ОСОБА_2 в спірному майні.

На підставі зазначеного, позивач за первісним позовом ОСОБА_3 просила суд визнати об`єктом права спільної власності і поділити по 1/2 частки за нею і ОСОБА_2 кошти внесків ОСОБА_2 до ТОВ В.В.С.- Будінвест , ТОВ Укралкоопт , ТОВ В.В.С. Плюс , ТОВ В.В.С. В , ТОВ Школа Вдома , ТОВ Аграріус-Україна , ТОВ Фармінвест ; стягнути на користь ОСОБА_3 кошти на компенсацію половини вартості вказаних внесків солідарно з ОСОБА_2 та господарських товариств, відповідно до внесу у них; визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на кошти зроблених нею внесків до TOB Транс-Вест-Експедиція , ТОВ Петрус-Інвестбуд , ТОВ Статус - Палас , ТОВ Петрус-Медіа , ТОВ ВМК - Монолит , ТОВ Школа Вдома , ТОВ Аграріус-Украіна , ТОВ Петрус - Кондитер ; ТОВ Кінгсбурі Венчур Україна ; ТОВ Бізнес-Центр Навігатор ; ТОВ Бізнес-Центр на Тарасівській ; ТОВ Петрус-Алко .

09 жовтня 2018 року ОСОБА_2 подав заяву про зміну підстав зустрічного позову, шляхом доповнення свого зустрічного позову (т. IV а.с.146-151).

Позовні вимоги за зустрічним позовом, з урахуванням змін, обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 почав проживати однією сім`єю і вести спільний побут з ОСОБА_3 з 01 листопада 2004 року до реєстрації шлюбу з нею. Стверджував, що фактично шлюбні відносини з ОСОБА_3 припинено з 01 червня 2017 року у зв`язку із окремим проживанням ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у наслідок зради дружини. Зазначив, що після фактичного припинення шлюбних відносин з 01 червня 2017 року, за рахунок особистих коштів здійснив вклад у статутний фонд ТОВ В.В.С. В в сумі 50 000,00 грн., ТОВ В.В.С. Плюс в сумі 600 000,00 грн., а у статутний фонд ТОВ Укралкоопт кошти в сумі 100 000,00 грн. не вносились ОСОБА_2 . Тому, ОСОБА_2 вказав про безпідставність вимог ОСОБА_3 про стягнення на її користь компенсації половини вартості таких внесків до господарських товариств.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 наполягав, що у період спільного проживання і шлюбу з ним, ОСОБА_3 здійснила вклади у статутні фонди чотирнадцяти підприємств на загальну суму 128 011 155, 56 грн. за рахунок спільних коштів, що є об`єктом права спільної сумісної власності, а саме: 24 818 361,26 грн. до ТОВ Петрус-Кондитер , 18 700 000, 00 грн. до ТОВ Петрус-Інвестбуд , 5 037 925, 30 грн. до TOB Транс-Вест-Експедиція , 9 500 000,00 грн. до ТОВ Кінгсбурі Венчур Україна , 416 000, 00 грн. до ТОВ Статус-Палас , 1 000 000,00 грн. до ТОВ Петрус-Медіа , 444,00 грн. до ТОВ Центрально-Українське Виробничо-Комплектовочне підприємство Атомпромкомплекс , 1 100 000, 00 грн. до ТОВ Бізнес-Центр Навігатор , 20 000, 00 грн. до ТОВ ВМК-Монолит , 1 771 000, 00 грн. до ТОВ Бізнес-Центр на Тарасівській , 47 500 000,00 грн. до TOB Петрус-Алко , 17 964 000,00 грн. до ТОВ Аграріус-Україна , 7 425,00 грн. до ТОВ Фармінвест , 176 000,00 грн. до ТОВ Школа Вдома .

Також ОСОБА_2 пояснив, що з 2004 року працював на різних посадах у підприємствах ТОВ Петрус-Інвестбуд , ТОВ Петрус-Кондитер , ТОВ Транс-Вест-Експедиція та інших, і завдяки його ефективній роботі було досягнуто значних економічних показників у діяльності вказаних підприємств. При цьому, ОСОБА_2 зазначив, що оскільки у ОСОБА_3 не має коштів достатніх для здійснення компенсації йому половини вартості таких внесків, тому мають відповідати солідарно господарські товариства до яких було зроблено наведені внески згідно ч. 1 ст. 149 ЦК України.

Також, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 вказав про фіктивність укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Договору позики від 11 липня 2005 року з додатковими угодами, оскільки не було відомо про існування такого договору ОСОБА_2 і такий договір не виконувався сторонами в реальності.

На підставі зазначеного, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 просив суд: стягнути на користь ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_3 і всіх вищевказаних господарських товариств компенсацію половини вартості внесеного майна до статутних капіталів в розмірі 67 033 402,78 грн.; визнати недійсним Договір позики від 11 липня 2005, а також додаткові угоди до нього від 09 липня 2007 року та від 20 травня 2014 року, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року (т. V а.с. 154-177), з урахуванням ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 03 лютого 2018 року про виправлення описки у рішенні (т. ІV а.с. 98-99), первісний позов ОСОБА_3 про поділ майна та стягнення грошових коштів було задоволено частково; визнано об`єктом права спільної власності і поділено по 1/2 частки за ОСОБА_3 та 1/2 частки за ОСОБА_2 майно, кошти внесків ОСОБА_2 : 440 000,00 грн. до статутного капіталу ТОВ В.В . С.- Будінвест , 100 000,00 грн. до статутного капіталу ТОВ Укралкоопт , 600 000,00 грн. до статутного капіталу ТОВ В.В . С. Плюс , 50 000,00 грн. до статутного капіталу ТОВ В.В.С. В , 660 00,00 грн. до статутного капіталу ТОВ Школа Вдома , 5 988 000,00 грн. до статутного капіталу ТОВ Аграріус-Україна , 1 650,00 грн. до статутного капіталу ТОВ Фармінвест ; стягнуто на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_2 кошти на компенсацію половини вартості таких внесків; визнано за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на кошти внесків: 5 037 925,30 грн. до статутного капіталу TOB Транс-Вест-Експедиція , 18 700 000,00 грн. до статутного капіталу ТОВ Петрус-Інвестбуд , 416 000,00 грн. до статутного капіталу ТОВ Статус - Палас , 1 000 000,00 грн. до статутного капіталу ТОВ Петрус-Медіа , 20 000,00 грн. до статутного капіталу ТОВ ВМК - Монолит , 176 000,00 грн. до статутного капіталу ТОВ Школа Вдома , 17 964 000,00 грн. до статутного капіталу ТОВ Аграріус-Украіна , 24 818 361,26 грн. до статутного капіталу ТОВ Петрус - Кондитер ; 9 500 000,00 грн. до статутного капіталу ТОВ Кінгсбурі Венчур Україна ; 1 100 000,00 грн. до статутного капіталу ТОВ Бізнес-Центр Навігатор ; 1 771 000,00 грн. до статутного капіталу ТОВ Бізнес-Центр на Тарасівській ; 47 500 000,00грн. до статутного капіталу ТОВ Петрус-Алко , 444,00 грн. до статутного фонду ТОВ Центрально-Українське Виробничо Комплектовочне Підприємство Атомпромкомплекс, 7 425,00 грн. до статутного капіталу ТОВ Фармінвест , у задоволені решти позовних вимог відмовлено.

У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та стягнення грошових коштів, визнання недійсним договору позики - відмовлено повністю. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із вищевказаним рішенням суду, 06 грудня 2018 року представник ОСОБА_2 - адвокат Руденко О.О. надіслав апеляційну скаргу, якою просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити повністю у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 за первісним позовом про поділ майна та стягнення грошових коштів, а позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом про поділ майна подружжя, стягнення грошових коштів та визнання договору позики недійсним - задовольнити в повному обсязі (т. VІ а.с.178-188).

Апеляційну скаргу мотивував тим, що судом першої інстанції протиправно прийнято заяву ОСОБА_3 про зміну підстав первісного позову, якою змінено не лише підстави позову, а і його предмет. Вказав, що не було враховано обставини, які на думку ОСОБА_2 свідчать про підробку рішення Приморського районного суду міста Одеса від 03 квітня 2006 року у справі № 2-1801/06 про визнання фіктивним розірвання шлюбу та анулювання актового запису про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 і ОСОБА_2 .

При цьому, скаржник посилався на доданий вперше до апеляційної скарги лист Приморського районного суду міста Одеса від 12 листопада 2018 року, згідно з яким за обліково-статичним номером № 2-1801/06 розглядалась справа між іншими сторонами та іншим предметом позову (стягнення боргу). Крім того, зазначив, що судом першої інстанції безпідставно не враховано посвідчену нотаріально заяву ОСОБА_5 від 19 вересня 2018року з її поясненнями, оскільки за заявою адвоката Руденко О.О. було викликано ОСОБА_5 як свідка для надання показів у судове засідання на 11 жовтня 2018 року ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року. Водночас, адвокат Руденко О. О . зазначив, що не був повідомлений про дати судових засідань на 10 і 11 жовтня 2018 року у справі. Вказав, що районним судом необґрунтовано відмовлено у призначені судових технічної і почеркознавчої експертиз щодо Договору позики від 11 липня 2005 року і додаткових угоди від 09 липня 2007 року та від 20 травня 2014 року, укладених між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Також на думку апелянта, зі сторони позивача ОСОБА_3 мали місце маніпуляції автоматизованим розподілом справи у місцевому суді.

28 січня 2019 року ухвалою Київського апеляційного суду поновлено скаржнику процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву (т. VІІ а.с. 99).

28 січня 2019 року ухвалою Київського апеляційного суду закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи (т. VІІ а.с. 100)

19 лютого 2019 року адвокатом Фроловою О.Г. в інтересах ОСОБА_3 подано відзив (т. VІІ а.с. 144-153), з доказами направлення його іншим учасникам справи, яким надано заперечення проти задоволення апеляційної скарги. Вказано, що після відкриття провадження у справі ОСОБА_3 стало відомо про анулювання актового запису про шлюб № 520 з ОСОБА_2 як недійсного, у зв`язку з чим ОСОБА_3 відповідач за зустрічним позовом, змінила лише одну підставу позову, а саме врахування даного факту під час вирішення судом вимог про поділ майна.

Таким чином, залишилась незмінними матеріально правова вимога про поділ майна і перелік майна, вартісна оцінка, тобто не змінився правовий результат для досягнення якого було подано первісний позов. Зазначено, що судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про недійсність шлюбу між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на підставі факту анулювання актового запису про шлюб № 520 як недійсного між ними згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо запису про шлюб від 15 травня 2018року.

Вказано про недоведеність тверджень апелянта про підробку рішення Приморського районного суду міста Одеса від 03 квітня 2006 року у справі № 2-1801/06. Крім того, зазначено, що судом першої інстанції правомірно відхилено посвідчену нотаріально заяву ОСОБА_5 з її письмовими поясненнями, адже за ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року ОСОБА_5 як свідок мала особисто з`явитись і надати покази у судовому засіданні, з приведенням її до присяги судом і правом інших учасників справи ставити їй запитання, а нормами цивільного процесуального закону не передбачено заміну особистих показів свідка на письмові пояснення.

Також вказано, що до посвідченої нотаріально заяви ОСОБА_5 не застосовується стаття 93 ЦПК України, оскільки ОСОБА_5 не є учасником справи і не проводилось її опитування згідно статті 93 ЦПК України. Крім того, вказано про обізнаність адвоката Руденка О.О. про дати судових засідань на 10 і 11 жовтня 2018 року, оскільки ці дати було визначено судом з урахуванням думки самого Руденка О.О під час задоволення його клопотання по виклик свідків, з покладенням на нього обов`язку забезпечити явку свідків, про що вказано в ухвалі Святошинського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року, яку отримано адвокатом Руденком О.О. При цьому зазначено, що в день судового засідання 10 жовтня 2018року адвокат Руденко О.О. був у суді першої інстанції та подав заяву через канцелярію суду, яка наявна у матеріалах справи. Судом першої інстанції законно відмовлено у визнанні фіктивним Договору позики від 11 липня 2005 року і додаткових угод від 09 липня 2007 року, від 20 травня 2014 року, оскільки у справі наявні докази реальності його виконання, а саме: розписка про отримання коштів від 11 липня 2005 року та банківська квитанція про часткове повернення коштів позикодавцю ОСОБА_4 .

Разом з тим, зі сторони ОСОБА_2 не доведено в чому саме полягає порушення його прав за таким договором. Також вказано про безпідставність тверджень апелянта про маніпуляції автоматизованим розподілом справи у районному суді, оскільки ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 червня 2018 року залишено без змін ухвалу Святошинського районного суду міста Києва про відкриття провадження, не встановлено порушення цивільного процесуального закону і втручання в систему автоматичного розподілу справ.

У судову засіданні представник ОСОБА_3 - адвокат Фролова О. Г. заперечувала проти апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення з підстав її необґрунтованості.

Представник третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ Петрус-Алко , ТОВ Петрус-Медіа , ТОВ Петрус-Інвестбуд , ТОВ Петрус-Кондитер , ТОВ Транс-Вест-Експедиція , ТОВ Бізнец-Центр Навігатор , ТОВ Бізнес-Центр на Тарасівській , ТОВ Кінгсбурі Венчур Україна , ТОВ Статус-Палас , ТОВ Центральне-Українське виробничо-комплектовочне підприємство Автомпромкомплекс , ТОВ ВМК-Монолит - адвокат Перепелиця С. О. заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення з підстав її необґрунтованості.

Представник третьої особи ОСОБА_4 - адвокат Мороз В. В. заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення з підстав її необґрунтованості.

ОСОБА_2 та його представник Руденко О. О. , а також представники ТОВ В.В.С.- Будінвест , ТОВ Укралкоопт , ТОВ Школа Вдома , ТОВ Аграріус-Україна , ТОВ В.В.С. В , ТОВ В.В.С. Плюс , ТОВ Фармінвест суду апеляційної інстанції не з`явились, повідомлялись належним чином шляхом направлення судових повісток-повідомлень рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач ОСОБА_2 додатково повідомлявся шляхом розміщення на офіційному веб-сайті судової влади України оголошення про виклик до суду.

У зв`язку з вищенаведеним колегія суддів вважала за можливе розглядати справу у відсутності даних учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи та заперечення представника відповідача, представників третіх осіб які з`явились у судове засідання, з`ясувавши обставини справи, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 19 липня 2005 року зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 за актовим записом № 239 (т. І а.с.33).

07 вересня 2005 року зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 за актовим записом № 459, згідно відмітки про сімейний стан у паспорті громадянина України ОСОБА_2 (т. І а.с.34-37).

За змістом ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. У пункті 20 Пленуму Верховного Суд України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 року № 11 роз`яснено, що при застосуванні ст. 74 СК, яка регулює поділ майна осіб, що проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі.

Таким чином, перебування ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 виключає можливість набуття у спільну сумісну власність майна ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 , а відтак спростовує твердження позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про належність йому та ОСОБА_3 спірного майна на праві спільної сумісної власності, як набутого ними за час спільного проживання без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року.

У той же час у подальшому визнано фіктивним розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 за актовим записом № 459 і зобов`язано орган РАЦС анулювати актовий запис № 459 від 07 вересня 2005 року згідно рішення Приморського районного суду міста Одеса від 03 квітня 2006 року у справі №2-1801/06 (т. IV а.с.129; т. ІІІ а.с.12-13). Наведеним рішенням суду встановлено, що після розірвання шлюбу и ОСОБА_2 і ОСОБА_5 продовжили фактично проживати однією та не мали наміру припинити шлюбні відносини. Вказане рішення Приморського районного суду м. Одеса набрало законної сили 14 квітня 2006 року згідно проставленої на ньому відмітки.

Згідно Витягу з ЄРДР від 16 травня 2019 року і Постанови про закриття кримінального провадження від 14 травня 2019 року Слідчим відділом Печерського УП ГУНП у м. Києві було проведено досудове розслідування кримінального провадження № 42018101070000269 за ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 364 КК України щодо підроблення рішення Приморського районного суду міста Одеси від 03 квітня 2006 року у справі № 2-1801/06, яке в наступному закрито у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу злочину (т. VІІІ а.с. 183-184, 185 - 193).

З матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду міста Одеси від 12 вересня 2018 року у справі № 523/12463/18 було надано дозвіл на тимчасовий доступ до оригіналів документів судової справи № 2-1801/06 Приморського районного суду міста Одеси. (т. VІІІ а.с.203-204).

Відповідно до Протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 17 вересня 2018 року і Опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали свідчого судді від 17 вересня 218 року, органом досудового розслідування було отримано доступ і зафіксовано існування судової справи № 2-1801/06 Приморського районного суду міста Одеси та вилучено копію рішення Приморського районного суду міста Одеси від 03 квітня 2006 року. Також вилучено копію Акту про вилучення для знищення цивільних справ Приморського районного суду міста Одеси, розглянутих у 2006 році, підписаного відповідною комісією, яким відображено існування та вилучення для знищення матеріалів судової справи № 2-1801/06 за Позовом ОСОБА_5 до Суворовського РАЦ, розглянутої суддею Ярош С.В. (т. VІІІ а.с. 210 - 212).

Надходження рішення Приморського районного суду міста Одеси від 03 квітня 2006 року по справі № 2-1801/06, скріпленого гербовою печаткою суду, на виконання до Суворовського районного у місті Одеса відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Одеській області підтверджується матеріалами реєстраційної Справи № 1/50-80 про анулювання актового запису про розірвання шлюбу № 459 між ОСОБА_2 і ОСОБА_5

Відповідно до листа Приморського районного суду міста Одеси від 22 квітня 2019 року № 264 на той час при реєстрації судових справ процедури електронного присвоєння єдиного унікального номеру не існувало, тому помилково присвоєння справам одного й того ж номеру, як людський фактор, виключити не можна. (т. VІІІ а.с. 236).

Листом Приморського районного суду міста Одеси від 15 травня 2019 року № 60 підтверджено наявність двох справ під одним і тим самим номером, а саме - Справи № 2-1801/06 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про стягнення боргу; - Справи № 2-1801/06 за позовом ОСОБА_5 до Першого Відділу реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції міста Одеси, ОСОБА_2 про визнання фіктивним розірвання шлюбу.

Також повідомлено, що під час досудового розслідування відомості про підроблення рішення суду за № 2-1801/06 від 03 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_5 до Першого Відділу реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції м. Одеси, ОСОБА_2 про визнання фіктивним розірвання шлюбу, свого підтвердження не знайшли (т. ІХ а.с.12 ).

Згідно листа слідчого відділу Портофранківського ВП Приморського ВП у місті Одесі ГУ НП в Одеській області від 08 травня 2019 року у кримінальному проваджені № 12018162500003213 досудовим розслідуванням було встановлено двадцять чотири випадки присвоєння одного й того ж номеру, двом різним справам у Приморському районному суді міста Одеси у 2006 році, у результаті помилки, людського фактору. Вказано, що не знайшли свого підтвердження відомості про підроблення рішення Приморського районного суду міста Одеси від 03 квітня 2006 року у справі № 2-1801/06 за позовом ОСОБА_5 до Суворовського районного управління юстиції м. Одеси, ОСОБА_2 про визнання фіктивним розірвання шлюбу (т. ІХ а.с. 9).

Наведені обставини підтверджуються документами, що були отримані в ході досудового розслідування Портофранківським ВП Приморського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області кримінального провадження № 12018162500003213 від 18 грудня 2018 року за ч. 1 ст. 366 КК України щодо підроблення рішення Приморського районного суду міста Одеси від 03 квітня 2006 року у справі № 2-1801/06.

Так, ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 27 лютого 2019 року у справі № 522/2165/19 було надано тимчасовий доступ до оригіналів документів судової справи № 2-1801/06 (рішення від 03 квітня 2006) Приморського районного суду міста Одеси, у тому числі до оригіналів рішення суду, обліково-статичної картки, алфавітного покажчика та інших документів. Згідно Протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 12 березня 2019 року і Опису речей і документів які були вилучені на підставі ухвали свідчого судді від 12 березня 219 року, а також Протоколу тимчасового доступу від 05 квітня 2019 року і Опису від 05 квітня 2019 року було отримано доступ і вилучено матеріали судової справи № 2-1801/06 (рішення від 03 квітня 2006 року), обліково-статичну картку цивільної справи; алфавітні покажчики цивільних справ за 2006 рік., акт приймання-передачі матеріалів цивільної справи до архіву суду, акт про вилучення для знищення цивільних справ Приморського районного суду міста Одеси, розглянутих у 2006 році (т. VIII а.с.244)

Таким чином, існування та облік в Приморському районному суді міста Одеси цивільної справи № 2-1801/06 за позовом ОСОБА_5 до Суворовського районного управління юстиції м. Одеси, ОСОБА_2 про визнання фіктивним розірвання шлюбу, а також обставини присвоєння вказаного номеру одночасно двом цивільним справ: за позовом ОСОБА_5 , і за позовом ОСОБА_11 , підтверджується згідно журналу алфавітного покажчика цивільних справ за 2006 рік, акту приймання-передачі матеріалів цивільної справи до архіву суду, акту про вилучення для знищення цивільних справ Приморського районного суду м. Одеси, розглянутих у 2006 році.

Крім того, внесене за заявою адвоката Руденко О.О. до ЄРДР кримінальне провадження № 42018101070000269 від 29 вересня 2018року щодо підроблення невстановленими особами з корисливих мотивів рішення Приморського районного суду міста Одеси від 03 квітня 2006 року у справі № 2-1801/06 з метою уникнення поділу майна подружжя у цивільній справі № 759/19100/17 закрито Постановою від 17 травня 2019 року у зв`язку з встановленням відсутності події кримінального правопорушення (т. ІХ а.с. 18 - 27).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення посвідченої нотаріальної заяви з поясненнями ОСОБА_5 , оскільки ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року (т. VIII а.с. 34-37) було визначено особисту явку ОСОБА_5 як свідка в судове засідання з покладенням на ОСОБА_2 і його представника Руденка О.О. обов`язку забезпечити явку такого свідка. Положеннями цивільного процесуального закону визначено, що в судовому засіданні головуючи суддя встановлює особу свідка, під розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність, приводить свідка до присяги, суддя і учасники справи мають право ставити запитання свідку під час допиту, тобто вказаний порядок допиту свідка не може замінюватись письмовими поясненнями. Також, не застосовуються положення статті 93 ЦПК України до нотаріальної заяви ОСОБА_5 , оскільки у справі відсутні докази її опитування у визначеному вказаною статтею порядку.

Також вбачається, що вироком Суворовського районного суду міста Одеси від 14 березня 2019 року (т. ІХ а.с. 116) було засуджено ОСОБА_5 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, а саме таємного викрадення ОСОБА_2 коштів з сейфу в приміщенні ТОВ Петрус-Алко , яке засновано ОСОБА_3 . Тому, суд оцінює критично і відхиляє пояснення ОСОБА_5 , через неприязні стосунки з ОСОБА_3 .

Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази про скасування або визнання у встановленому порядку неправосудним чи підробленим рішення Приморського районного суду міста Одеси від 03 квітня 2006 року у справі № 2-1801/06 за позовом ОСОБА_5 до Суворовського районного управління юстиції міста Одеси, ОСОБА_2 про визнання фіктивним розірвання шлюбу. При цьому, суд відхиляє доводи ОСОБА_2 щодо ухвали Апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2018 року, оскільки нею не було скасовано вищезазначене рішення суду, а навпаки відмовлено у прийняття апеляційної скарги ОСОБА_2 . Доказів оскарження ОСОБА_2 наведеної ухвали апеляційного суду в установленому порядку матеріали справи не містять.

Отже, наявними у справі доказами спростовано твердження апелянта про підроблення рішення Приморського районного суду міста Одеси від 03 квітня 2006 року по справі № 2-1801/06, яким встановлено, що після розірвання шлюбу подовжили проживати однією сім`єю ОСОБА_2 і ОСОБА_5 , які не мали наміру припиняти шлюбні відносини, у зв`язку з чим судом було визнано фіктивним розірвання шлюбу між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 , а запис про розірвання шлюбу між ними за № 459 було анульовано органами РАЦС.

15 липня 2006 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за актовим записом № 520 (т. І а.с.38). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 мають двох дітей: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місце проживання дітей зареєстровано разом з матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 (т. І а.с.39-41).

Встановлено, що Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві за наслідками перевірки було складено 11 травня 2018 року Висновок про анулювання актового запису про шлюб який є недійсним між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Згідно Висновку до актового запису про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 за № 459 від 07 вересня 2005 року було внесено відмітку про його анулювання Першим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції на підставі рішення Приморського районного суду міста Одеса від 03 квітня 2006 року по справі № 2-1801/06. Висновком визначено за ст. 39 СК України анулювати запис про шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 за № 520 від 15 липня 2006р., складений Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у подальшому було анульовано актовий запис про шлюб № 520 як недійсний між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 реєстратором Подільського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 12 травня 2018 року, згідно інформації з Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 15 травня 2018р. за № 00020148360 (т. ІІІ а.с.125-128).

Наведеними доказами у справі підтверджено недійсність шлюбу між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 від дня його державної реєстрації, а саме 15 липня 2006 року, у зв`язку із перебуванням ОСОБА_2 у попередньому зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5

Відповідно до ст. 25 СК України, жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

Згідно з ч. 1 ст. 39 СК України, недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.

Шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації у випадках, передбачених статтями 39-41 цього кодексу (ст. 44 СК України).

За змістом ч. 1 ст. 45 СК України, недійсний шлюб (стаття 39 цього Кодексу), а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов`язків подружжя, а також прав та обов`язків, які встановлені для подружжя іншими законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 СК України, якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності. Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами.

Зазначені правові наслідки застосовуються до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або) від органу державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 6 ст. 45 СК України).

При цьому, рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 03 квітня 2006 року у справі № 2-1801/06 встановлено, що після розірвання шлюбу продовжили проживати однією сім`єю ОСОБА_2 і ОСОБА_5 , які не мали наміру припиняти шлюбні відносини.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, у матеріалах справи містяться нотаріально посвідчені заяви свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які надано відповідно до приписів ст. 93 ЦПК України та з яких, зокрема, вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було збережено фактичні шлюбні відносини з 2006 року.

Вищенаведене узгоджуються зі змістом протоколу допиту ОСОБА_13 від 14 червня 2018року та протоколу допиту ОСОБА_14 від 30 липня 2018 року як свідків у кримінальному проваджені № 12018160490002979.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування наслідків недійсності шлюбу за ч. 2 і ч. 6 ст. 45 СК України до ОСОБА_2 та відсутність підстав для застосування вказаних наслідків до ОСОБА_3 стосовно якої відсутні докази про її обізнаність про перешкоди для реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , а тому ОСОБА_3 має права передбачені ст. 46 СК України у зв`язку з недійсністю шлюбу з ОСОБА_2

У період недійсного шлюбу ОСОБА_3 і ОСОБА_2 набуто у власність майно, щодо якого заявлено ними вимоги про поділ і компенсацію його вартості (т. ІІІ а.с.114-124).

Частиною 2 статті 45 СК України встановлено, якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності.

З матеріалів справи вбачається, що у період недійсного шлюбу ОСОБА_3 внесено майно у якості вкладу своєї частки до статутного фонду господарських товариств: 5037925,30 грн. у ТОВ Транс-Вест-Експедиція ; 18 700 000,00 грн. у ТОВ Петрус-Інвестбуд ; 416 000,00 грн. у ТОВ Статус - Палас ; 1 000 000,00 грн. у ТОВ Петрус-Медіа ; 20 000,00 грн. у ТОВ ВМК - Монолит ; 176 000,00 грн. у ТОВ Школа Вдома ; 17 964 000,00 грн. у ТОВ Аграріус-Україна ; 24 818 361,26 грн. ТОВ Петрус - Кондитер ; 9 500 000,00 грн. у ТОВ Кінгсбурі Венчур Україна ; 1 100 000,00 грн. у ТОВ Бізнес-Центр Навігатор ; 1 771 000,00 грн. у ТОВ Бізнес-Центр на Тарасівській ; 47 500 000,00 грн. у ТОВ Петрус-Алко ; 444,00 грн. у ТОВ Центрально-Українське Виробничо Комплектовочне Підприємство Атомпромкомплекс ; 7 425,00 грн. у ТОВ Фармінвест , що підтверджено письмовими доказами, а саме Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо вказаних юридичних осіб (т. І а.с.70-130).

Також, у період недійсного шлюбу ОСОБА_2 внесено майно у якості вкладу своєї частки до статутного фонду господарських товариств: 440 000,00 грн. у ТОВ В.В.С. - Будінвест , 100 000,00 грн. у ТОВ Укралкоопт , 600 000,00 грн. у ТОВ В.В.С. Плюс , 50 000,00 грн. у ТОВ В.В.С. В ., 66 000,00 грн. у ТОВ Школа Вдома , 5 988 000,00 грн. у ТОВ Аграріус-Україна , 1 650,00 грн. у ТОВ Фармінвест , що підтверджено письмовими доказами - Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо вказаних юридичних осіб (т. І а.с.43-130).

Позивачем за первісним позовом ОСОБА_3 надано докази на підтвердження походження і наявності в неї коштів, необхідних для здійснення ОСОБА_3 вкладів до статутного капіталу вищезазначених господарських товариств.

Натомість позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не надано, і матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності у нього коштів, необхідних для здійснення вкладів до статутного капіталу вищезазначених господарських товариств, а також особистих коштів для здійснення за їх рахунок вкладів.

За наявними доказами вбачається, що ОСОБА_3 отримала на умовах позики від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 3 750 000,00 доларів США згідно Договору позики від 11 липня 2005 року із Розпискою про отримання вказаних коштів від 11 липня 2005 року, з укладеними до нього Додатковою угодою від 09 липня 2007 року, Додатковою угодою від 20травня 2014 року, Додатковою угодою від 22 грудня 2017 року та Додатковою угодою від 09 жовтня 2018 року (т. І а.с.75, 77-82)

У справі містяться докази на підтвердження того, що ОСОБА_3 здійснювалось повернення частини коштів позики позикодавцю ОСОБА_4 згідно банківської квитанції (т. І а.с. 76).

Судом першої інстанції надано належну оцінку показам свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_15 , наданих у заявах відповідно до вимог ст.. 93 ЦПК України, які підтвердили суду отримання ОСОБА_3 за договором позики грошей від ОСОБА_4 У подальшому позивач за первісним позовом поступово вносила в рахунок її вкладів до статутних фондів спірних товариств.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав підтвердження ОСОБА_3 наявності у неї на праві особистої приватної власності грошових коштів, достатніх для здійснення внесків до господарських товариств, а також фактичне внесення особистими коштами внесків у сумі 5 037 925,30 грн. до статутного капіталу TOB Транс-Вест-Експедиція , 18 700 000,00 грн. до статутного капіталу ТОВ Петрус-Інвестбуд , 416 000,00 грн. до статутного капіталу ТОВ Статус - Палас , 1 000 000,00 грн. до статутного капіталу ТОВ Петрус-Медіа , 20 000,00 грн. до статутного капіталу ТОВ ВМК - Монолит , 176 000,00 грн. до статутного капіталу ТОВ Школа Вдома , 17 964 000,00грн. до статутного капіталу ТОВ Аграріус-Украіна , 24 818 361,26 грн. до статутного капіталу ТОВ Петрус - Кондитер ; 9 500 000,00 грн. до статутного капіталу ТОВ Кінгсбурі Венчур Україна ; 1 100 000,00 грн. до статутного капіталу ТОВ Бізнес-Центр Навігатор ; 1 771 000,00 грн. до статутного капіталу ТОВ Бізнес-Центр на Тарасівській ; 47 500 000,00грн. до статутного капіталу ТОВ Петрус-Алко .

Згідно статті 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання за ОСОБА_3 права особистої приватної власності на кошти внесків до TOB Транс-Вест-Експедиція , ТОВ Петрус-Інвестбуд , ТОВ Статус - Палас , ТОВ Петрус-Медіа , ТОВ ВМК - Монолит , ТОВ Школа Вдома , ТОВ Аграріус-Украіна , ТОВ Петрус - Кондитер , ТОВ Кінгсбурі Венчур Україна , ТОВ Бізнес-Центр Навігатор , ТОВ Бізнес-Центр на Тарасівській , ТОВ Петрус-Алко .

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_2 не надано жодного доказу на підтвердження наявності у нього необхідних доходів, особистого майна і коштів для здійснення спірних внесків до статутного капіталу зазначених вище товариств у період недійсного шлюбу.

А відтак, ОСОБА_2 не доведено своєї участі коштами і працею за час недійсного шлюбу у здійсненні спірних внесків ОСОБА_3 до вищенаведених господарських товариств, як визначено ч. 2 ст. 45 СК України.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення на його користь солідарно з ОСОБА_3 і господарських товариств компенсації половини вартості внесеного майна до статутних капіталів в розмірі 67 033 402,78 грн.

Стосовно позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_3 про визнання об`єктом права спільної власності і поділ внесків ОСОБА_2 до ТОВ В.В.С.- Будінвест , ТОВ Укралкоопт , ТОВ В.В.С. Плюс , ТОВ В.В.С. В , ТОВ Школа Вдома , ТОВ Аграріус-Україна , ТОВ Фармінвест , а також стягнення на користь ОСОБА_3 коштів на компенсацію половини вартості вказаних внесків солідарно з ОСОБА_2 і зазначених господарських товариств слід зазначити наступне.

У матеріалах справи відсутні докази про завчасну обізнаність ОСОБА_3 про існування перешкод для реєстрації з ОСОБА_2 шлюбу, який є недійсним.

За змістом ст. 46 СК України встановлено особливі правові наслідки недійсності шлюбу для особи, яка не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 46 СК України, така особа має право на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом статті 113 ЦК України та статті 1 Закону України Про господарські товариства (в редакції на час здійснення внесків) товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.

Згідно зі статтею 115 ЦК України та статтею 12 Закону України Про господарські товариства господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Висновок щодо застосування зазначених норм права викладений у постанові Верховного Суду від 07 травня 2019 року по справі № 490/1408/15-ц, відповідно до якого грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

З огляду на викладене та з урахуванням позовних вимог позивача за первісним позовом, ОСОБА_3 має право вимоги щодо виплати половини суми грошових коштів, внесених ОСОБА_2 до статутного капіталу, а саме: 440 000,00 гривень у ТОВ В.В.С. - Будінвест , 100 000,00 гривень у ТОВ Укралкоопт , 600 000,00 гривень у ТОВ В.В.С. Плюс , 50 000,00 гривень у ТОВ В.В.С. В ., 66 000,00 грн. у ТОВ Школа Вдома , 5 988 000,00 грн. у ТОВ Аграріус- Україна , 1 650,00 грн. у ТОВ Фармінвест .

Висновок суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації 1/2 вартості його внесків у сумі 3 622 825,00 грн. є таким, що відповідає вимогам закону.

Також судом першої інстанції законно відмовлено в частині солідарного стягнення таких коштів з відповідачів ТОВ В.В.С.-Будінвест , ТОВ Укралкоопт , ТОВ В.В.С. Плюс , ТОВ В.В.С. В , ТОВ Школа Вдома , ТОВ Аграріус-Україна , ТОВ Фармінвест .

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання недійсним з підстав фіктивності Договору позики від 11 липня .2005 року з додатковим угодами до нього.

Звертаючись із зустрічними позовними вимогами та оспорюючи договір позики з підстав його фіктивності, ОСОБА_2 , не являючись стороною договору позики, не залучив до участі у справі ОСОБА_4 як належного відповідача. Також не обґрунтував, у чому полягає порушене право ОСОБА_2 за оскаржуваним Договором позики від 11 липня 2005 року, з огляду на те, що на дату укладення ОСОБА_3 вказаного Договору позики від 11 липня 2005 року перебував у іншому зареєстрованому шлюбі ОСОБА_2 з ОСОБА_5 .

Як роз`яснено у п. 24 Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року за № 9, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Колегія суддів зазначає, що за зустрічним позовом не доведено відсутність в учасників оскаржуваного правочину наміру створити юридичні наслідки. Аналогічні висновки зазначено Верховним Судом в постанові № 761/38593/16-ц від 26 грудня 2018 року.

Водночас, у матеріалах справи наявна банківська квитанція (т. V а.с. 53, 123) щодо повернення ОСОБА_3 частини коштів позики позикодавцю ОСОБА_4 на виконання умов оскаржуваного Договору позики від 11 липня 2005 року із додатковими угодами до нього. Вказані обставини визнано учасниками справи ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Отже, зазначений правочин не може бути кваліфіковано як фіктивний.

Також, наявними у справі доказами спростовуються твердження ОСОБА_2 про підроблення Договору позики від 11 липня 2005 року з Додатковою угодою від 09 липня 2007 року, Додатковою угодою від 20 травня 2014 року, Додатковою угодою від 22 грудня 2017 року, Додатковою угодою від 09 жовтня 2018 року.

Згідно Постанови про закриття кримінального провадження від 27 травня 2019 року, слідчим відділом Печерського Управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві було проведено досудове розслідування кримінального провадження № 12019100060000281 від 22 січня 2019року за ч. 1 ст. 358 КК України щодо підробки і використання неправдивих документів: Розписки від 23 вересня 1993 року, Договору позики від 11 липня 2005 року, Розписки від 11 липня 2005 року, Додаткової угоди від 09 липня .2007 року, Додаткової угоди від 20 травня 2014року, Додаткової угоди від 22 грудня 2017 року, Додаткової угоди від 09 жовтня 2018 року.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13лютого 2019 року у справі № 757/4287/19-к було призначено проведення технічної експертизи документів у кримінальному провадженні № 12019100060000281 з дорученням її проведення експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Експертної служби МВС України (т. Х а.с. 35 - 37).

За результатами проведеного дослідження, у Висновку експерта від 14 березня 2019 року № 19/17-3/2/33-СЕ/19 встановлено, що в оригіналах документів відсутні ознаки монтажу і внесення змін (попередня підготовка, дописки, додруківки, виправлення, коментарі тощо) в первинному змісті: у Розписці від 23 вересня 1993 року, Договорі позики від 11 липня 2005 року, Розписці від 11 липня 2005 року, Додатковій угоді від 11 липня 2005 року, Додатковій угоді від 20 травня 2014 року. Текст в Розписці від 23 вересня 1993 року надруковано на механічній друкарській машинці. Друкований текст в Договорі позики, датованому 11 липня 2005 року, Розписці, датованій 11 липня 2005 року, Додатковій угоді, датованій 09 липня 2007 року, Додатковій угоді, датованій 20 травня 2014 року, нанесено за допомогою копіювально-множильної техніки з електрофотографічним способом формування зображень. При створенні Розписки від 11 липня 2005 та Договору позики від 11 липня 2005 використовувався один і той самий шрифт. При створенні Додаткової угоди, датованої 09 липня 2007 року, та Додаткової угоди, датованої 20 травня 2014 року, використовувався не той шрифт, що при створенні Розписки від 11 липня 2005 року та Договору позики від 11 липня 2005 року.

За результатами почеркознавчого дослідження документів (Висновок № 67 від 02 травня 2019 року) встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 у оригіналах документів: Розписці від 23 вересня 1993 року, Договорі позики від 11 липня 2005 року, Додатковій угоді до Договору позики від 11 липня 2005 року від 09 липня 2007 року, Додатковій угоді про внесення змін до Договору позики від 11 липня 2005 року із Додатковою угодою від 09 липня 2007 року від 20 травня 2014 року, - виконані ОСОБА_4 Підписи від імені ОСОБА_4 в документах: Розписці від 23 вересня 1993 року виконано ОСОБА_4 в період з 1991 по 1993 роки; в Договорі позики від 11 липня 2005 року виконано ОСОБА_4 в період з 2004 по 2008 роки; в Додатковій угоді до Договору позики від 11 липня 2005 року від 09 липня 2007року виконано ОСОБА_4 в період з 2004 по 2008 роки; в Додатковій угоді про внесення змін до Договору позики від 11 липня 2005 року із Додатковою угодою від 09 липня 2007 року від 20 травня 2014 року виконано ОСОБА_4 в період з 2013 по 2015 роки. Підписи від імені ОСОБА_3 в оригіналах документів: Договорі позики від 11 липня 2005року, Розписці від 11 липня 2005року, Додатковій угоді до Договору позики від 11 липня 2005 року від 09 липня 2007 року, Додатковій угоді про внесення змін до Договору позики від 11 липня 2005 року із Додатковою угодою від 09 липня 2007 року від 20 травня 2014року - виконані ОСОБА_3 Підпис від імені ОСОБА_3 в документі - Договорі позики від 11 липня 2005 року виконаний ОСОБА_3 в період з 2004 по 2006 роки; в документі - Розписці від 11 липня 2005 року виконаний ОСОБА_3 в період з 2004 по 2006 роки; в документі - Додатковій угоді до Договору позики від 11 липня 2005 року від 09 липня 2007 року виконаний ОСОБА_3 в період з 2007 по 2008 роки; в документі - Додатковій угоді про внесення змін до Договору позики від 11 липня 2005 року із Додатковою угодою від 09 липня 2007року від 20 травня 2014року - виконаний ОСОБА_3 в період з 2013 по 2015 роки.

Враховуючи встановлення відсутності фактів підроблення документів, які не є нотаріально посвідченими (Розписки від 23 вересня 1993 року, Договору позики від 11 липня 2005року, Розписки від 11 липня 2005року, Додаткової угоди до Договору позики від 11 липня 2005 року від 09 липня 2007року, Додаткової угоди про внесення змін до Договору позики від 11 липня 2005 року із Додатковою угодою від 09 липня 2007року від 20травня 2014року), досудовим розслідуванням було здійснено перевірку факту можливого підроблення посвідчених нотаріально додаткових угод між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 .

Так, журнал Реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В., він містить рукописні записи про реєстрацію проведених нотаріальних дій відносно укладених договорів між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , а саме: запис № 3903 від 22 грудня 2017 року про нотаріальне посвідчення додаткової угоди про внесення змін до договору позики від 11 липня 2005 року з переліком використаних спеціальних бланків нотаріальних документів; запис № 2177 від 09 жовтня 2018 року про нотаріальне посвідчення додаткової угоди про внесення змін до договору позики від 11 липня 2005року з переліком використаних спеціальних бланків нотаріальних документів; запис № 2823 від 21 грудня 2018 року про нотаріальне посвідчення додаткової угоди про внесення змін до договору позики від 11 липня 2005 року з переліком використаних спеціальних бланків нотаріальних документів. Вказані реєстрові записи містять вчинені рукописом особисті підписи із зазначенням прізвища та ініціалів учасників нотаріальної дії.

Таким чином, не знайшли свого підтвердження та спростовані наявними у справі доказами твердження ОСОБА_2 про підроблення Розписки від 23 вересня 1993року, Договору позики від 11 липня.2005року, Розписки від 11 липня 2005року, Додаткової угоди від 09 липня 2007року, Додаткової угоди від 20 травня 2014 року, Додаткової угоди від 22 грудня 2017року , Додаткової угоди від 09 жовтня 2018 року.

Зважаючи на викладене і надання по справі відповідних висновків, суд згідно ч. 1 ст. 103 ЦПК України відмовив у клопотанні ОСОБА_2 про проведення експертного дослідження.

Таким чином, доводи адвоката Руденка О. О., що діє в інтересах ОСОБА_2 , стосовно того, що останньому не було відомо про дати судових засідань, призначені на 10 та 11 жовтня 2018 року спростовуються матеріалами справи, оскільки згідно наданої ним розписки від 01 жовтня 2018 року (т. ІV а.с.38) ним було отримано ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року, у якій зазначено дати судових засідань та покладено на Руденка О.О. обов`язку забезпечити явку свідків. Також вбачається, що адвокат Руденко О.О. був у суді першої інстанції 10 жовтня 2018 року, згідно поданих ним через канцелярію суду документів, однак участь у судовому засіданні не прийняв.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи, що висновки в рішенні суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне залишити подану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Руденка Олександра Олександровича в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 27 червня 2019 року.

Суддя-доповідач: І.М. Вербова

Судді: В.В. Саліхов

О.В. Шахова