Рішення

від 21.06.2019 по справі 160/3642/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2019 року Справа № 160/3642/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Дніпровський металургійний завод до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 22.04.2019 надійшов позов Приватного акціонерного товариства Дніпровський металургійний завод (далі - Товариство) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2019 року № 0003714612.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що контролюючим органом протиправно та необґрунтовано прийняті оскаржене рішення, оскільки у ході проведення перевірки Товариства відповідачу надавалися усі необхідні документи для підтвердження дотримання вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток із контрагентами-постачальниками за періоди, що перевірялись. Окрім цього, позивач зазначає, що господарські операції між позивачем та ТОВ ВКФ НАЙС (код ЄДРПОУ 19311369), ПП ОСКАР-ВІТ (код ЄДРПОУ 36363060), ТОВ НВО МП-ГРУП (код ЄДРПОУ 35985880) мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність викладених в акті перевірки висновків податкового контролюючого органу, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу оскарженого податкового повідомлення-рішення, внаслідок чого воно є такими, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню та визнанню протиправним.

Ухвалою суду від 24.04.2019 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що доводи позивача є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та суперечать обставинам справи. Відповідачем зазначається, що встановлені перевіркою факти непідтвердження придбання товару (послу) у вищезазначених контрагентів не спростовують використання придбаного товару в якості сировини або матеріалів у виробництві, проте вказує на внесення недостовірних даних ПАТ ДМЗ до бухгалтерського обліку щодо постачальника товару. А тому, відповідач стверджує, що проведеною перевіркою встановлені факти невідповідності первинних документів, наданих до перевірки, вимогам Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, що позбавляє їх юридичної сили та доказовості, не дозволяє ПАТ ДМЗ формувати на підставі наданих носіїв інформації, дані бухгалтерського та податкового обліку. Тому, в ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено відсутність реально вчиненої господарської операції ПАТ ДМЗ по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками позивача та, як наслідок, недостовірність даних відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПК України, що не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Дослідивши матеріали, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство знаходиться на податковому обліку в Офісі великих платників податків ДФС.

Судом також встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань перевірки формування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації з податку на додану вартість за січень 2019 року (вх. №9026588189 від 20.02.2019).

За результатами перевірки складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 03.04.2019 року № 53/28-10-46-12-05393056, у висновках якого зазначено про порушення Товариством:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п. 20.1.1ст. 201, з урахуванням п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями, діючими в періодах, що охоплені перевіркою) внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту, що призвело до завищення суми податкового кредиту у січні 2019 року на суму 568879 грн., що у свою чергу призвело до порушення п. 200.1 ст. 200 абз. в п. 200.4 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України у частині завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 568879 грн.

10.04.2018 року Товариством надано заперечення на акт від 03.04.2019 року № 53/28-10-46-12-05393056, проте листом відповідача від 15.04.2019 року Про розгляд заперечень позивачу надано відповідь з приводу того, що висновки акту є об`єктивними, обґрунтованими, задокументованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

На підставі названого акту і встановлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення форми В4 від 17.04.2019 року № 0003714612, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 568879 грн., яке і є предметом розгляду у вказаному спорі.

При вирішенні спору суд виходить із того, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

При цьому, суд зазначає, що встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як - от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки, з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності;

2. встановлення спеціальної правосуб`єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку;

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість;

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Враховуючи зазначене та з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість суду необхідно з`ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Крім того, слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у періоді, який перевірявся відповідачем, Товариство мало господарські взаємовідносини, у тому числі: з ТОВ ВКФ НАЙС (код ЄДРПОУ 19311369), ПП ОСКАР-ВІТ (код ЄДРПОУ 36363060), ТОВ НВО МП-ГРУП (код ЄДРПОУ 35985880).

Матеріалами справи підтверджено, що 01.03.2015 між ТОВ ВКФ НАЙС (Власник) та Товариством (Абонент) укладено договір № 285/2015 від 01.03.2015 з прийому до гідротехнічної споруди № 1 та транспортування до р. Дніпро дренажних, зливових, стічних та зворотних вод відповідно умов цього договору.

Так, 02.10.2016 Дніпропетровською обласною державною адміністрацією був виданий дозвіл на СВК (спеціальне водокористування) № 00760, строком дії до 03.10.2019, та в п. 4 дозволу державний орган визначив найменування та водного об`єкту та водогосподарської ділянки (джерело водопостачання та приймач стічних вод, а саме ТОВ ВКФ НАЙС (виробничі стічні води з випусків № 1, № 4, № 5, № 6), р. Дніпро (20) через Східний колектор (виробничі, зливові,талі, дренажні з випуску № 7), а тому є безпідставним та необгрунтованим висновок відповідача щодо не вірного вказання назви колектору ТОВ ВКФ НАЙС в податкових накладних Західний колектор , оскільки в Дозволі Східний колектор визначено прийняття виробничі, зливові, талі, дренажні з випуску №7, в той час, як в податкових накладних зазначено про випуски № 1, № 4, № 5 та № 6.

Крім того, підпунктом е пункту 6 дозволу на спец водокористування чітко встановлено, що виробничі стічні води з випусків № 1, № 4, № 5, № 6 передаються ТОВ ВКФ НАЙС по договору від 01.03.2015 № 285/2015 .

Відповідно до п. З постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.1992р. № 459 Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення , дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів - це офіційний документ, який засвідчує право підприємств, установ, організацій, громадян на використання конкретних природних ресурсів у межах затверджених лімітів.

Враховуючи, що умови виданих суб`єктам господарювання дозволів на спеціальне водокористування є обов`язковими до виконання, оскільки відповідно до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.1992р. № 459 Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення та п.п. 6 ч. 1 ст. 55 Водного кодексу України, порушення умов спеціального водокористування є підставою для припинення права спеціального водокористування, 01.03.2015р. між ПрАТ ДМЗ та ТОВ ВКФ НАЙС укладено договір на приймання та транспортування дренажних, зливових, стічних та зворотних вод № 285/2015.

Таким чином, укладання між ПрАТ ДМЗ та ТОВ ВКФ НАЙС договору № 285/2015 від 01.03.2015р. є безумовною умовою здійснення підприємством спеціального водокористування.

ТОВ ВКФ НАЙС надано послуги в грудні 2018 року та січні 2019 року відповідно до укладеного договору № 285/2015 від 01.03.2015 з прийому до гідротехнічної споруди № 1 та транспортування до р. Дніпро дренажних, зливових, стічних та зворотних вод відповідно умов цього договору.

Надані послуги з прийому до гідротехнічної споруди № 1 та транспортування до р. Дніпро всіх дренажних, зливових, стічних та зворотних вод, що скидаються по водоспусках № 1, №4, №5, №6 Західного колектору в грудні 2018 року та січні 2019 року підтверджуються актом № ОУ-00000053 від 31.12.2018, № ОУ-00000001 від 31.01.2019, коригуючий акт № 53/1 від 10.01.2019 до акту від 31.12.2018, податкових накладних № 5 від 31.12.2018, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 1 від 10.01.2019, податкова накладна № 5 від 31.01.2019.

Оплата за надані послуги відбувалась у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою по платіжному дорученню (копія долучається до матеріалів справи).

Крім того, у періоді, який підлягав перевірці, Товариство мало господарські взаємовідносини з ПП ОСКАР-ВІТ на підставі договору від 18.06.2018 року № 1109/2018. Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи капітальні ремонти, поточні ремонти обладнання, конструкцій будівель і споруд, технічне обслуговування обладнання, монтаж інженерних мереж і систем (далі - роботи), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах цього Договору згідно з проектно - кошторисною документацією, графіку виконаних робіт, акту прийому - передачі виконаних робіт, інших документів, передбаченихцим Договором.

Додатковою угодою № 2 від 23.07.2018 (пункт 1) сторонами визначено, що Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати капітальний ремонт обладнання ділянки десульфораціТ КХВ (трубопроводи скруберів та регенератів, сховище сірчаної кислоти № 6, розчинник миш`якової пасти № 2) (код ДКПП 43.99), згідно з Договірними цінами до Локальних кошторисів № 307/18, № 308/18, № 309/18, які затверджені сторонами на загальну суму 608 281,74грн. без урахування ПДВ, крім того ПДВ - 121 656,36грн., загальна суму з урахуванням ПДВ складає 729 938,10 грн.

Фактичне виконання умов договору у січні 2019 року підтверджується актом № 19 від 25.01.2019 прийому - передачі виконаних робіт, які підписано сторонами.

Додатково виконання робіт фактично підтверджується розпорядженням № 84 від 27.06.2018 Про проведення капітального ремонту вагону коксогасильного № 6 інв. № 43837/1 вуглекоксового цеху , розпорядженням № 101 від 01.08.2018 Про проведення капітального ремонту трубопроводів скруберів та регенераторів інв. № 3738/1 цеху ВКВ , розпорядженням № 102 від 01.08.2018 Про проведення капітального ремонту сховища сірчаної кислоти № 6 інв. № 32831 цеху ВКВ , а також податковою накладною від 25.01.2019 року № 1.

Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ НПО МП-ГРУПП .

20.07.2015 між Позивачем (Замовник) та ТОВ НПО МП-ГРУПП (Виконавець) було укладено договір № 972/2015. Пунктом 1.1 договору № 972/2015 від 20.07.2015 сторонами визначено, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання виконувати наступні роботи: капітальні ремонти, поточні ремонти обладнання та конструкцій будівель та споруд, технічне обслуговування обладнання, монтаж інженерних мереж та мереж, а Замовник зобов`язується прийняти та сплатити виконанні роботи на умовах цього Договору, відповідно проектно - кошторисної документації, графіка виконання робіт, Акту приймання - передачі виконаних робіт, інших документів, передбачених цим Договором.

Перелік робіт, які виконуються по цьому Договору оговорюється сторонами в Додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2 додаткової угоди № 19 від 10.09.2018, яка є невід`ємною частиною договору № 972/2015 від 20.07.2015, сторонами встановлено, що Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати роботи по ремонту гідравлічного обладнання клеті 630 прокатного цеху № 2 (код ГКПУ 33.12.23), - на суму 766 666,67грн. без врахування ПДВ, крім того ПДВ 153 333,33грн., загальна сума з врахуванням ПДВ складає 920 000,00грн.

Роботи, передбачені п. 2 цієї додаткової угоди, виконуються відповідно Договірної

ціни до Локального кошторису № 237 (типова) затвердженої Сторонами на суму 726 748,39грн. з ПДВ (п. 2 додаткової угоди № 19 від 10.09.2018). |

Фактичне виконання робіт в січні 2019 року по ремонту гідравлічного обладнання клеті 630 прокатного цеху № 2 (код ГКПУ 33.12.23) підтверджується актом № 39 від 31.01.2019, договірною ціною до локального кошторису № 237, локальним кошторисом № 237, відомістю ресурсів до локального кошторису № 237, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 237, а також податковою накладною № 1 від 31.012019 року.

У той же час, Висновки податкового органу по операціях з вказаним контрагентами ґрунтуються, окрім зазначено вище, на наявній інформації в АІС Податковий блок щодо невідповідності придбаного та реалізованого товару, що свідчить про обрив ланцюга постачання товару; відсутність первинних документів;

Крім того податковий орган посилався на неможливість встановлення руху коштів за придбані та реалізовані товари та факт здійснення розрахунків між підприємством та контрагентами, наявність незначних трудових ресурсів у постачальника, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування, навантаження та розвантаження, вказаних товарів згідно таких даних підприємство не придбавало, наявність кримінальних проваджень.

Натомість, дослідивши акт перевірки та надані до суду первинні документи, суд доходить висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу зібраної податкової інформації або не можливості звірки контрагентів позивача. Однак, така інформація та акти не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Суд наголошує на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, тому що підприємство не може автоматично бути правопорушником на тій лише підставі, що його контрагентів не вдалось перевірити, або ними були допущені порушення.

При цьому, суд звертає увагу, що отримання податковим органом податкової інформації, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись тощо, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Зібрана податкова інформація щодо контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій з контрагентом позивача суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пункту 198.1, статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3, статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних фондів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п. 198.2, ст. 198 ПК України - датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6, статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України - при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим розділом

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Суд вказує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом досліджені первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договорів із зазначеними вище контрагентами-постачальниками позивача, та встановлено, що вказані господарські операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки стосовно виконання умов досліджуваних договорів, неправомірними, оскільки правомірність формування податкового кредиту по вказаному контрагенту підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами.

При цьому, суд зазначає, що в акті не міститься висновків стосовно невідповідності наданих для перевірки бухгалтерських документів, зокрема податкових накладних, видаткових накладних, інших первинних документів, вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , отже податкові накладні відповідають вимогам, визначеним п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Так, рух активів при здійсненні вище вказаних операцій підтверджується документами про оплату, видатковими накладними, укладеними договорами, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи та були досліджені судом.

Вищезазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що позивач в повному обсязі виконував вимоги Податкового кодексу України та правомірно формував показники податкового кредиту по взаємовідносинам з вищенаведеним контрагентом в розрізі укладеного договору постачання №115 від 15.09.2016 року.

Крім цього, відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Усупереч зазначеній вище нормі, податковий орган досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, проте у матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

Також, відповідач не наводить в акті обставини, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки податкового органу ґрунтуються лише на даних інформаційних систем, а не аналізу суті та наслідках господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що може бути безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів.

Таким чином, з наведеного вбачається, що на підставі податкових накладних, складених позивачем та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрація яких не була зупинена органом ДФС, позивачем правомірно сформовано податковий кредит в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства Дніпровський металургійний завод - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.04.2019 року № 0003714612, яким Приватному акціонерному товариству Дніпровський металургійний завод зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 568879 грн.

Присудити на користь Приватного акціонерного товариства Дніпровський металургійний завод понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8533,19 грн. (вісім тисяч п`ятсот тридцять три гривні, 19 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна