Постанова

від 04.12.2019 по справі 160/3642/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 160/3642/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 в адміністративній справі №160/3642/19 (суддя Букіна Л.Є.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" до Офісу великих платників податків ДФС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В:

У квітні 2019р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.04.2019 року № 0003714612.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 адміністративний позов задоволено.

Рішення суду обгрунтовано тим, що відповідач не наводить в акті обставини, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки податкового органу ґрунтуються лише на даних інформаційних систем, а не аналізу суті та наслідках господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що може бути безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволені позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що в ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено відсутність реально вчиненої господарської операції ПАТ «ДМЗ» по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками позивача та, як наслідок, недостовірність даних відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПК України, що не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань перевірки формування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації з податку на додану вартість за січень 2019 року (вх. №9026588189 від 20.02.2019).

За результатами перевірки складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 03.04.2019 року № 53/28-10-46-12-05393056.

10.04.2018 року Товариством надано заперечення на акт від 03.04.2019 року № 53/28-10-46-12-05393056, проте листом відповідача від 15.04.2019 року «Про розгляд заперечень» позивачу надано відповідь з приводу того, що висновки акту є об`єктивними, обґрунтованими, задокументованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

На підставі названого акту і встановлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення форми «В4» від 17.04.2019 року № 0003714612, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 568879 грн., яке і є предметом розгляду у вказаному спорі.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 статті 14 ПК України).

Пункт 44.1 статті 44 ПК України передбачає, зокрема, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а відповідно до пункту 44.2 вказаної статті для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзац перший пункту 198.2 цієї статті передбачає, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, а згідно абзацу третього цього пункту податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пункт 200.4 вказаної статті визначає, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 201.3 статті 201 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого та другого абзаців пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними). При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов`язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996, визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, ст.4 Закону України №996-XIV встановлений принцип превалювання сутності над формою, тобто, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне дослідити обставини щодо реальності господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «ВКФ «НАЙС» , ПП «ОСКАР-ВІТ» , ТОВ «НВО «МП-ГРУП» .

Як вбачається із матеріалів справи, 02.10.2016 Дніпропетровською обласною державною адміністрацією був виданий дозвіл на СВК (спеціальне водокористування) № 00760, строком дії до 03.10.2019, та в п. 4 дозволу державний орган визначив найменування та водного об`єкту та водогосподарської ділянки (джерело водопостачання та приймач стічних вод, а саме ТОВ ВКФ «НАЙС» (виробничі стічні води з випусків № 1, № 4, № 5, № 6), р. Дніпро (20) через Східний колектор (виробничі, зливові,талі, дренажні з випуску № 7), в Дозволі «Східний колектор» визначено прийняття виробничі, зливові, талі, дренажні з випуску №7, в той час, як в податкових накладних зазначено про випуски № 1, № 4, № 5 та № 6.

Крім того, підпунктом «е» пункту 6 дозволу на спец водокористування чітко встановлено, що «виробничі стічні води з випусків № 1, № 4, № 5, № 6 передаються ТОВ ВКФ «НАЙС» по договору від 01.03.2015 № 285/2015» .

Враховуючи, що умови виданих суб`єктам господарювання дозволів на спеціальне водокористування є обов`язковими до виконання, оскільки відповідно до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.1992р. № 459 «Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення» та п.п. 6 ч. 1 ст. 55 Водного кодексу України, порушення умов спеціального водокористування є підставою для припинення права спеціального водокористування, 01.03.2015р. між ПрАТ «ДМЗ» та ТОВ ВКФ «НАЙС» укладено договір на приймання та транспортування дренажних, зливових, стічних та зворотних вод № 285/2015.

Таким чином, укладання між ПрАТ «ДМЗ» та ТОВ ВКФ «НАЙС» договору № 285/2015 від 01.03.2015р. є безумовною умовою здійснення підприємством спеціального водокористування.

ТОВ ВКФ «НАЙС» надано послуги в грудні 2018 року та січні 2019 року відповідно до укладеного договору № 285/2015 від 01.03.2015 з прийому до гідротехнічної споруди № 1 та транспортування до р. Дніпро дренажних, зливових, стічних та зворотних вод відповідно умов цього договору.

Надані послуги з прийому до гідротехнічної споруди № 1 та транспортування до р. Дніпро всіх дренажних, зливових, стічних та зворотних вод, що скидаються по водоспусках № 1, №4, №5, №6 Західного колектору в грудні 2018 року та січні 2019 року підтверджуються актом № ОУ-00000053 від 31.12.2018, № ОУ-00000001 від 31.01.2019, коригуючий акт № 53/1 від 10.01.2019 до акту від 31.12.2018, податкових накладних № 5 від 31.12.2018, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 1 від 10.01.2019, податкова накладна № 5 від 31.01.2019.

Оплата за надані послуги відбувалась у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою по платіжному дорученню (копія долучається до матеріалів справи).

Крім того, у періоді, який підлягав перевірці, Товариство мало господарські взаємовідносини з ПП «ОСКАР-ВІТ» на підставі договору від 18.06.2018 року № 1109/2018. Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи капітальні ремонти, поточні ремонти обладнання, конструкцій будівель і споруд, технічне обслуговування обладнання, монтаж інженерних мереж і систем (далі - роботи), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах цього Договору згідно з проектно - кошторисною документацією, графіку виконаних робіт, акту прийому - передачі виконаних робіт, інших документів, передбаченихцим Договором.

Додатковою угодою № 2 від 23.07.2018 (пункт 1) сторонами визначено, що Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати капітальний ремонт обладнання ділянки десульфораціТ КХВ (трубопроводи скруберів та регенератів, сховище сірчаної кислоти № 6, розчинник миш`якової пасти № 2) (код ДКПП 43.99), згідно з Договірними цінами до Локальних кошторисів № 307/18, № 308/18, № 309/18, які затверджені сторонами на загальну суму 608 281,74грн. без урахування ПДВ, крім того ПДВ - 121 656,36грн., загальна суму з урахуванням ПДВ складає 729 938,10 грн.

Фактичне виконання умов договору у січні 2019 року підтверджується актом № 19 від 25.01.2019 прийому - передачі виконаних робіт, які підписано сторонами.

Додатково виконання робіт фактично підтверджується розпорядженням № 84 від 27.06.2018 «Про проведення капітального ремонту вагону коксогасильного № 6 інв. № 43837/1 вуглекоксового цеху» , розпорядженням № 101 від 01.08.2018 «Про проведення капітального ремонту трубопроводів скруберів та регенераторів інв. № 3738/1 цеху ВКВ» , розпорядженням № 102 від 01.08.2018 «Про проведення капітального ремонту сховища сірчаної кислоти № 6 інв. № 32831 цеху ВКВ»» , а також податковою накладною від 25.01.2019 року № 1.

Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «НПО «МП-ГРУПП» .

20.07.2015 між Позивачем (Замовник) та ТОВ «НПО «МП-ГРУПП» (Виконавець) було укладено договір № 972/2015. Пунктом 1.1 договору № 972/2015 від 20.07.2015 сторонами визначено, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання виконувати наступні роботи: капітальні ремонти, поточні ремонти обладнання та конструкцій будівель та споруд, технічне обслуговування обладнання, монтаж інженерних мереж та мереж, а Замовник зобов`язується прийняти та сплатити виконанні роботи на умовах цього Договору, відповідно проектно - кошторисної документації, графіка виконання робіт, Акту приймання - передачі виконаних робіт, інших документів, передбачених цим Договором.

Перелік робіт, які виконуються по цьому Договору оговорюється сторонами в Додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2 додаткової угоди № 19 від 10.09.2018, яка є невід`ємною частиною договору № 972/2015 від 20.07.2015, сторонами встановлено, що Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати роботи по ремонту гідравлічного обладнання клеті 630 прокатного цеху № 2 (код ГКПУ 33.12.23), - на суму 766 666,67грн. без врахування ПДВ, крім того ПДВ 153 333,33грн., загальна сума з врахуванням ПДВ складає 920 000,00грн.

Роботи, передбачені п. 2 цієї додаткової угоди, виконуються відповідно Договірної

ціни до Локального кошторису № 237 (типова) затвердженої Сторонами на суму 726 748,39грн. з ПДВ (п. 2 додаткової угоди № 19 від 10.09.2018). |

Фактичне виконання робіт в січні 2019 року по ремонту гідравлічного обладнання клеті 630 прокатного цеху № 2 (код ГКПУ 33.12.23) підтверджується актом № 39 від 31.01.2019, договірною ціною до локального кошторису № 237, локальним кошторисом № 237, відомістю ресурсів до локального кошторису № 237, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 237, а також податковою накладною № 1 від 31.012019 року.

Судом досліджені первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договорів із зазначеними вище контрагентами-постачальниками позивача, та встановлено, що вказані господарські операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки стосовно виконання умов досліджуваних договорів, неправомірними, оскільки правомірність формування податкового кредиту по вказаному контрагенту підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами.

Колегія судів також зазначає, що апеляційна скарга не містить обґрунтованих посилань, які б доводили законність вимог контролюючого органу, позаяк в скарзі викладено положення Податкового кодексу України та висновки акту перевірки, проте на зазначено які саме аргументи суду першої інстанції суперечать положенням матеріального або процесуального права.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції .

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС України залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова