Рішення

від 20.06.2019 по справі 520/4387/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 червня 2019 р. № 520/4387/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

представника позивача Омельницької Т.В.

представника відповідача Лютянського М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТА СТРОЙ" (просп. Льва Ландау, буд. 171,м. Харків,61060, код ЄДРПОУ38157448) до Головне управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до та просить суд : скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00001441403 від 22 квітня 2019 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЛАНЕТА СТРОЙ» грошового зобов`язання із податку на додану вартість на суму 571699.00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 142924.75 грн., а всього на загальну суму 714623.75 грн.; всі судові витрати компенсувати за рахунок Головного управління ДФС у Харківській області.

Ухвалою суду від 07.05.2019 у справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

В судовому засіданні 20.06.2019 року протокольною ухвалою закрито підготовче засідання та з урахуванням положень ч.7 ст.181 КАС України розпочато розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі, зазначила, що оскаржуване рішення винесено без урахування усіх обставин у справі, а отже є необґрунтованими та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав, просив позовні вимоги залишити без задоволення з тих підстав, що під час проведення перевірки встановлена реалізація робіт за ціною нижче собівартості, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка позивача щ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016 по 30.09.2018, результати якої оформлені актом від 25.03.2019 №933/20-40-14-03-06/38157448.

При проведенні перевірки контролюючим органом встановлено в тому числі порушення п.п 14.1.71, п.п. 14.1.219 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у розмірі 571699 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 22.04.2019 № 00001441403, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 714623.75 грн., у тому числі: основний платіж - 571699.00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 142924.75 грн.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Пунктом 185.1. ст.185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" від 19.06.2003 № 978-IV (далі - Закон № 978-IV) фонд фінансування будівництва (далі - ФФБ) - кошти, передані управителю ФФБ в управління, які використані чи будуть використані управителем у майбутньому на умовах Правил фонду та договорів про участь у ФФБ. Статтями 9, 10 цього Закону передбачені вимоги укладення договору управителя із забудовником та особливості забезпечення виконання зобов`язань забудовника за договором перед управителем фонду.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (забудовник) та ТОВ ФК Респект будінвест (управитель) укладено договір про організацію спорудження об`єкта будівництва № 1 від 18.06.2013 року та договір уступки майнових прав на нерухомість (з відкладальними умовами) від 18.06.2013 № 1

Згідно умов зазначеного договору позивач на замовлення ТОВ ФК Респект будінвест зобов`язується організувати будівництво двох багатоповерхових житлових будинків з підземною автостоянкою , об`єктами соцкультупобуту за адресою: м.Харків, пр.Перемоги,65-Г. При цьому забудовник зобов`язується своєчасно ввести в експлуатацію означений вище об`єкт та передати об`єкти інвестування довірителям фонду фінансуванні будівництва у встановлені цим договором строки та на умовах передбачених правилами Фонду фінансування будівництва. У свою чергу управитель зобов`язується за винагороду, яка сплачується забудовником та на умовах , визначених цим договором, здійснити фінансування будівництва шляхом цільового перерахування коштів на його спорудження.

Актом перевірки встановлено, що згідно оборотно -сальдової відомості по рахунку 231 Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджених наказом міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, бухгалтерських довідок податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів обсяг (арк. акту перевірки 19) оподаткованих операцій податком на додану вартість в собівартості 1 м 2 становить 88.6 %, що призвело до реалізації майнових прав на квартири за ціною нижче від ринкових цін та /або собівартості квадратного метра , що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 571699 грн.

Суд зауважує, що відповідно до положень п. 188.1. ПК України (в редакції, що діяла у період 2015 року) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

У подальшому, з урахуванням змін, з 2016 року редакція п. 188.1 ПК України передбачала, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Таким чином, у період 2015 року база оподаткування ПДВ операцій з поставки самостійно виготовлених послуг визначалася на рівні не менше собівартості, з 2016 року - на рівні не менше звичайних цін.

Підпунктами 14.1.71,14.1.219. п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу. Ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Судовим розглядом встановлено, що предметом Договору укладеного між позивачем та ТОВ ФК Респект будінвест сторони визначили об`єкт інвестування -квартира або приміщення соціально-побутового призначення на об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає самостійним об`єктом; поточна ціна вимірної одиниці об`єкта інвестування- встановлена на момент розрахунків ціна права вимоги на одну вимірну одиницю об`єкту інвестування та вартість будівництва- погоджена управителем і забудовником у договорі вартість будівництва всіх об`єктів інвестування як складової частини будівництва, фінансування кого проводиться за рахунок коштів Фонду фінансування будівництва відповідно до графіку фінансування та розраховується виходячи з поточної ціни вимірної одиниці об`єкта будівництва і кількості вимірних одиниць усіх об`єктів інвестування за попереднім обсягом замовлення на будівництво.

Також в п.2.1.7 Договору сторони визначили, що ТОВ ФК Респект будінвест зобов`язується проводити маркетингові дослідження з формування цін на нерухомість.

Отже при укладанні вказаного договору сторони визначили окрему процедуру формування ціни (вартості) будівництва, яка визначається нормами Закону України Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю від 19.06.2003 № 978-IV.

Так, згідно п.4.1.1-4.1.4 Договору №1 від 18.06.2013 фінансування будівництва здійснюється управителем в розмірі та згідно отриманого від забудовника обсягу замовлення та в межах отриманих в управління коштів; забудовник передає управителю відомості щодо поточної ціни вимірної одиниці об`єкта інвестування, яка встановлюється виходячи із встановленою поточної ціни його вимірної одиниці, коефіцієнтів поверху та комфортності об`єкту; протягом спорудження об`єкту поточна ціна вимірної одиниці може змінюватися.

Виходячи зі змісту вказаних норм Договору слід дійти висновку, що формування ціни передачі предмету договору здійснюється сторонами протягом всього часу будівництва, виходячи з різних чинників, в тому числі ринкової вартості житла на відповідній стадії будівництва, обсягу фінансування довірителями Фонду фінансування будівництва.

Відповідно до положень п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Із долучених до матеріалів справи документів судом встановлено, що позивачем від ТОВ ФК Респект будінвест отримувалося фінансування об`єктів інвестування за рахунок коштів ФФБ, переданих в управління довірителями таких об`єктів інвестування, отже відбулася перша подія , визначена п.187 ст.187 ПК України

Судовим розглядом встановлено, що з метою виконання зазначеного договору між позивачем та ТОВ БК Форт-пост укладено договір підряду № 05/10/12-1 від 05.10.2012 року, відповідно до якого підрядник виконує комплекс робіт, пов`язаних з будівництвом двох багатоповерхових житлових будинків за адресою м.Харків, пр. Перемоги 65-Г.

Здача-приймання виконаних підрядних робіт за вказаним Договором оформлена між його сторонами актами за формою КБ-2в та довідками за формою КБ-3, копії яких містяться у матеріалах справи.

Зі змісту досліджених документів встановлено, що вони не містять посилань на здійснення передачі на користь позивача квадратних метрів (квартир), які є предметом Договору про організацію спорудження об`єкту будівництва № 1 від 18.06.2013.

Враховуючи викладене вище, з урахуванням положень пп.14.1.71 ПК України, в умовах звичайної господарської діяльності позивача ціна визначалася учасниками правочину, тобто за домовленістю та, оскільки відповідачем не доведено іншого, ціна договору про організацію спорудження об`єкта будівництва від 18.03.2013 № 1 вважається такою, що відповідає рівню ринкової ціни, що не дає підстав для висновку про порушення позивачем абзацу другого п. 188.1. ПК України (в редакції з 2016), а відтак і підстав для нарахування податкових зобов`язань за операціями 2016-2018 року.

Суд також зауважує, що як вже зазначалося, у період 2015 року база оподаткування ПДВ операцій з поставки самостійно виготовлених послуг визначалася на рівні не менше собівартості, з 2016 року - на рівні не менше звичайних цін.

Однак, формуючи висновки Акту перевірки за період з 2016 року, відповідач керувався змістом п. 188.1. ПК України в редакції, що не діяла у 2016 році (щодо не менше собівартості , замість не менше звичайних цін ). Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що здійснюючи нарахування за ревізуємий період, відповідач керувався недіючими нормами ПК України, що є самостійною підставою для висновку про протиправність висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, які не ґрунтуються на чинних з 2016 року нормах ПК України.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, то суд зазначає, що відповідно до положень ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 3, 5 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Пунктом 3 ч. 1 ст. 252 КАС України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до ст.134 КАС України склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Так, зі змісту заяви про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, а також доданих до заяви доказів, вбачається, що позивачем понесені витрати у розмірі 35731.00 грн., які складалися з підготовки проектів документів. вивчення первинних бухгалтерських документів, складання проектів процесуальних документів, тощо.

На підтвердження понесених витрат позивачем, надано до суду: договір про надання правової допомоги № б/н від 01.03.2019 додаткова угода від 22.04.2019 № 1, звіт адвоката від 10.05.2019, акт надання послуг адвоката від 12.05.2019, платіжне доручення № 172 від 10.05.2019 , виписка по руху коштів на банківському рахунку, опис робіт (наданих послуг)

Отже, матеріали справи підтверджують надання представником позивача вказаних вище послуги з правової допомоги по вказаній справі.

При визначенні суми відшкодування суд також виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді в сумі 35731.00 грн. є обґрунтованими, доведеними та співмірними по відношенню до складності справи, наданих послуг, часом, витраченим на надання послуг і пропорційними до обсягу наданих послуг.

Таким чином, враховуючи наявність документального підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість наданої заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та як наслідок, необхідність її задоволення в повному обсязі.

Наведене узгоджується із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16, а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 23.05.2018 року по справі №820/2262/17 та від 31.07.2018 року по справі №820/4263/17.

Відповідно до ст. ст. 7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір» .

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00001441403 від 22 квітня 2019 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЛАНЕТА СТРОЙ» грошового зобов`язання із податку на додану вартість на суму 571699.00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 142924.75 грн., на загальну суму 714623.75 грн.

Стягнути на користь ТОВ "Планета строй" (код ЄДРПОУ 38157448) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198) судовий збір у розмірі 10719 (десять тисяч сімсот дев`ятнадцять) грн. 36 коп.

Стягнути на користь ТОВ "Планета строй" (код ЄДРПОУ 38157448) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198) витрати на правничу допомогу у розмірі 35731 (тридцять пять тисяч сімсот тридцять одна) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі рішення виготовлено 01.07.2019

Суддя Зоркіна Ю.В.