Ухвала

від 01.07.2019 по справі 520/5447/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2019 р. № 520/5447/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Чудних С.О., розглянувши адміністративний позов Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова до Акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря", за участю прокурора прокуратури Харківської області, про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" на користь Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова заборгованість по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в сумі 739476,92 грн.

Ухвалою судді від 04.06.2019 позовну заяву Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова залишено без руху, надано позивачу термін - п`ять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду докази, що Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова знає про порушення права та не вживає необхідних заходів, а також докази неможливості Харківської міської ради самостійно захистити інтереси, які збігаються з інтересами держави.

18 червня 2019 року на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої прокурором зазначено, що самостійно Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова не звертається до суду з позовами про стягнення заборгованості по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам. Крім того, кошти, передбачені кошторисом на сплату судового збору Шевченківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова на 2019 рік використані, а тому у Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова відсутня можливість сплатити судовий збір.

Вирішуючи вказану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 3 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005).

Пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.

Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу.

Суд зазначає, що "не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Дослідивши подану позивачем заяву, судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Шевченківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова, яке є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту інтересів держави.

Сама по собі обставина не звернення, в даному випадку органу Пенсійного фонду, з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Посилання прокурора на відсутність у Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова коштів на сплату судового збору не дає підстав для звернення керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, оскільки відсутність коштів не позбавляє орган Пенсійного фонду самостійно звернутись до суду із позовом про стягнення коштів з клопотанням про відстрочення сплати судового збору.

Зазначене вище узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постановах від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 №927/246/18.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у вказаний судом строк позивач недоліки позовної заяви в повному обсязі не усунув, у зв`язку з чим, позовна заява не відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, суд вважає, що позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись статтями 53, 169, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова до Акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря", за участю прокурора прокуратури Харківської області, про стягнення заборгованості - повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О.Чудних