Рішення

від 01.07.2019 по справі 620/1169/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2019 року Чернігів Справа № 620/1169/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лобан Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (учасників) справи адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стаб Групп" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стаб Групп" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 05.03.2019 № 00000631400.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ним на перевірку було надано усі належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують факт виконання угод з контрагентами. При цьому, податкові накладні зареєстровані постачальниками у ЄРПН, що є доказом правомірності формування ТОВ Інтернешенел Бізнес Груп податкового кредиту.

Також зазначив, що спірні господарські операції мали реальний характер, були вчинені між право - і дієздатними суб`єктами права, претензій до правового статусу сторін правочинів податковий орган не мав. Товариство наміру безпідставно одержати податкову вигоду також не мало. Крім того, угоди між ТОВ Інтернешенел Бізнес Груп та контрагентами не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв`язку з чим існує презумція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов`язків сторін. При цьому, у акті перевірки не містяться висновки/докази про ухилення контрагентів від сплати податків.

Вважає, що ГУДФС у Чернігівській області робить висновки про порушення позивачем діючого законодавства виключно на підставі необґрунтованих припущень про наявність у діяльності контрагентів товариства ознак фіктивності.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (учасників) справи та встановлено відповідачу 15-ти денний термін, з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позов.

Протягом встановленого ухвалою суду строку відповідачем подано відзив на позов, у якому він позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та пояснив, що в ході проведеної перевірки не підтверджено реальності здійснення господарських операцій із контрагентами позивача. Відповідач зазначає, що під час проведеної перевірки встановлено, що контрагенти позивача не мали реальної можливості провадити господарську діяльність через відсутність основних засобів та відповідних трудових ресурсів. Крім того, відносно посадових осіб контрагентів позивача наявні кримінальні провадження за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України. Також відповідач зазначає, що під час перевірки не було надано документів, які підтверджують транспортування товарів. ГУ ДФС в Чернігівський області наполягає на тому, що мало місце формування схемного податкового кредиту, що є свідченням формального складення первинних бухгалтерських документів та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди ланцюгу постачання. З огляду на зазначене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов на відзив на позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ГУ ДФС у Чернігівській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Стаб Групп щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ " Інтернешенел Бізнес Груп " за листопад 2016 року, за результатами якої складено акт від 04.02.2019 № 98/14/39492604 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення скаржником вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200 1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено ПДВ на 176 670 грн.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області прийняте податкове - повідомлення рішення від 05.03.2019 № 00000631400 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на 220837,50 грн. (в т.ч. основного платежу 176 670,20 грн та штрафних санкцій 44167,50 грн).

Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази судом встановлено, що у зв`язку з виробничою необхідністю протягом перевіряємого періоду ТОВ Фабрика Здорово мало господарські взаємовідносини із ТОВ Стаб Групп та ТОВ Інтернешенел Бізнес Груп .

Згідно Договору поставки нафтопродуктів № 2511-Т від 25.11.2016 ТОВ Інтернешенел Бізнес Груп - постачальник, в особі директора ОСОБА_1 зобов`язується передавати партіями у власність: нафтопродукти покупцю - ТОВ Стаб Групп , в особі директора Добролежі Наталії Григорівни, а покупець зобов`язується прийняти нафтопродукти та своєчасно здійснювати їх оплату.

25.11.2016 ТОВ Інтернешенел Бізнес Груп на адресу ТОВ Стаб Групп упродовж листопада 2016 року були виписані податкові накладні та накладні з номенклатурою Бензин неетильований АИ-92-К5-Єв Клас D та Паливо дизельне ДП-Л- Єеро 5 - 80 на загальну суму 1060021 грн у т.ч. ПДВ 176670,20 грн. Сума ПДВ по даним податковим накладним була включена ТОВ Стаб Групп до складу податкового кредиту у листопаді 2016 року у повному обсязі.

Відповідно до платіжних доручень від 01.12.2016 № 546 і № 547 ТОВ "Стаб Групп" перерахувало грошові кошти на адресу ТОВ "Інтернешенел Бізнес Груп" з призначенням платежу за ПММ у розмірі 1060020,97 грн, в т.ч. ПДВ 176 670,16 грн.

Щодо транспортування були надані товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти), згідно яких: автопідприємство - ТОВ Інтернешенел Бізнес Груп ; замовник та вантажоодержувач - ТОВ Стаб Групп ; автомобілі - RENAULT СВ 4856 КІ та RENAULT СВ 4917 КІ.

ТОВ Стаб Група вважаючи вказане податкове - повідомлення рішення, за яким позивачу збільшено суму податку та нараховані штрафні (фінансові) санкції, таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування, підлягає визнанню протиправним та скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Згідно статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Не істотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт надання послуг іншою особою та документи, що підтверджують зв`язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (чинного на момент здійснення спірних господарських операцій) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами (зокрема, належним зареєстрованими податковими накладними), що відображають реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. В первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Суд звертає увагу, що вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, у перевіряємому періоді ТОВ Інтернешенел Бізнес Груп поставляв партіями у власність нафтопродукти покупцю - ТОВ Стаб Групп .

Реальність придбання товару та його подальше використання для здійснення підприємницької діяльності підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, а саме: договорами, специфікаціями, видатковими накладними, товарно - транспортними накладними та банківськими виписками. Оплата за придбані паливно - мастильні матеріали здійснювалась позивачем безготівковими шляхом. Суд звертає увагу, що всі перелічені документи надавались позивачем під час перевірки, що відображено в акті, зауважень до їх форми та змісту у перевіряючих не було.

Щодо обґрунтувань відповідачем висновків про нереальність господарських операцій посиланням на різноманітну податкову інформацію та висновки співробітників ДПІ, в тому числі: надання документів, які підтверджують якість отриманої продукції, як цього вимагає договір поставки № 2511-Т від 25 листопада 2016 року, виданих Мозирським нафтоперебним заводом , який начебто не мав взаємовідносин з постачальником; не підтвердження факту шляху переміщення продукції від постачальника до ТОВ Інтернешенел Бізнес Груп , з посиланням на якусь інформацію яка була отримана ГУ ДФС у Чернігівській області, яка в свою чергу посилається на якусь відповідь Сервісного центру 7441 про відсутність відомостей по автомобілям ТОВ Інтернешенел Бізнес Груп у системах МРЕВ-2000 та ННАІС ДДАІ ; відсутності у деяких контрагентів контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності щодо поставки товарів, у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; не надання, в повному обємі документів, які підтверджують транспортування та отримання продукції та послуг, як цього вимагає законодавство, суд зазначає наступне.

Податкове законодавство не містить такого первинного документу, як податкова інформація, а отже сама пособі податкова інформація не може слугувати обгрунтуванням фіктивності чи реальності господарської операції.

Будь-яка податкова інформація, сама по собі без підтвердження відповідними доказами, що мають безпосереднє відношення до платника податку та конкретної господарської операції, не може бути навіть підставою для проведення перевірки або надання запиту до такого платника податків.

Стосовно дослідження руху товарів від постачальника ТОВ Інтернешенел Бізнес Груп (аркуш 6 акту), як одного з аргументів податкового органу щодо фіктивного характеру операцій, з посиланням на відомості отримані від територіального сервісного центру 7441, слід зазначити, що такі дані жодним чином не можуть свідчити про фіктивність правочинів (а саме відсутність реального виконання перевезення), оскільки інформація про відсутність у системах МРЕВ-2000 та ННАІС ДДАІ даних про перебування наданих ТОВ Інтернешенел Бізнес Груп для перевезення ПММ автомобілів, жодним чином не може спростувати факт використання вищезазначених автомобілів у спірних, на думку ДПІ, перевезеннях.

Стосовно дослідження руху товарів за ланцюгом постачання, як одного з аргументів податкового органу щодо фіктивного характеру операцій, слід зазначити, що такі дані також, жодним чином не можуть свідчити про фіктивність правочинів ПП Промфасадкомплект з контрагентами постачальниками з огляду на таке.

У ході такого дослідження нерідко виявляться той факт, що продаж аналогічних товарів не був відображений у податковій звітності суб`єктами господарювання, із яким вчиняв правочини безпосередній контрагент платника податків.

Така ситуація може мати місце із різних причин, зокрема через невиконання постачальниками обов`язків щодо подання податкової звітності із ПДВ або фінансової звітності, що не може ставитись у вину позивачу.

Доводи податкового органу про не підтвердження реальності зазначених господарських операцій з огляду на не підтвердження поставок в ланцюгу до товаровиробника, не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування податкового кредиту. Сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов`язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов`язок сплатити суму податку до бюджету, а у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що платник податків взагалі жодним чином не повинен нести відповідальність за господарську діяльність контрагента, його звітність як платника, тощо, про яку взагалі не обізнаний та не повинен бути обізнаний.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання з подання звітності чи навіть сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому, у акті перевірки не міститься висновків/доказів про ухилення зазначеними контрагентами від сплати податків.

Як вбачається з акту перевірки підставою для висновку ГУ ДФС у Чернігівській області про протиправність формування ТОВ Стаб Групп податкового кредиту по спірним операціям стала інформація, відображена у Єдиному державному реєстрі судових рішень України (ухвала від 09 лютого 2017 року Печерського районного суду м. Києва) про відкриття кримінального провадження від 12.01.2017 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України накладено арешт на майно, а саме печатку ТОВ Інтернешенел Бізнес Груп (код 39648632). Крім того, ухвалою Дніпровського районного суду м. Киев від 14 лютого 2017 року в рамках кримінального провадження від 12.01.2017 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України встановлено ..Досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб, у тому числі службових осіб ряду суб`єктів господарювання, за пособництва посадовців органів Державної фіскальної служби України, використовуючи надане їм службове становище, у власних корисних інтересах та інтересах третіх осіб, організували протиправний фінансовий механізм, направлений на незаконне переведення безготівкових грошових коштів у готівку, зменшення податкового навантаження на суб`єкти господарювання шляхом безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ, з метою розкрадання державних коштів та ухилення від сплати податків. Учасниками ротиправного фінансового механізму організовано діяльність низки підконтрольних підприємств, що зареєстровані на номінальних засновників, мають таких саме керівників, у тому числі з кола учасників конвертаційного центру, які реального відношення до їх діяльності не мають.

Однак, проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, зміст та обсяг спірних операцій, суд не погоджується із зазначеними висновками контролюючого органу, оскільки, суд вважає неприйнятними доводи ГУДФС у Чернігівській області про те, що сам факт того, що деякі контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення, є доказом протиправного формування податкового кредиту ТОВ Стаб Групп , з огляду на необґрунтованість належності цього конкретного доказу для підтвердження заперечень в розумінні частини 3 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, посилання контролюючого органу на кримінальні провадження відкриті за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України відносно контрагента позивача - ТОВ Інтернешенел Бізнес Груп відхиляються судом, оскільки останні не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Така ж сама правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17 та від 26 червня 2018 року у справі № 808/2360/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 821/995/17.

Відтак, враховуючи надання ТОВ Стаб Групп для перевірки первинних документів, які в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій, на час проведення перевірки, відсутні будь-які підстави для виключення зі складу податкового кредиту сум які були витрачені на придбання товарів робіт, послуг, що використовуються у господарській діяльності, що сталось в наслідок не прийняття до уваги первинних документів та пояснень платника податків.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 (далі - Порядок), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745, передбачена необхідність висвітлювати показники на підставі первинних документів податкового та фінансового обліку, чітко викладати зміст порушень з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, додавати до актів письмові пояснення осіб підприємства щодо встановлених порушень, зазначати первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліках, та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, з відображенням повного переліку порушень, вказувати назву, дату, номер документу, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції з посиланням на нормативно- правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені, тощо. Обов`язковість виконання вказаних вимог посадовими особами органів державної податкової служби встановлена в силу положень п. 1, п. 4 та п. 5 Порядку.

Судом при розгляді справи досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку, зокрема такі як видаткові та податкові накладні, специфікації, банківські виписки, акти, товарно-транспортні накладні, тощо. Встановлено також і подальшу реалізацію та використання поставленого товару. Вказані документи, містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені нею, оскільки товар був переданий, оплата проведена, договір виконаний сторонами в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочину підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, що не заперечується сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує доказуванню.

У свою чергу, податкова інформація, не є підставою для того щоб вважати правочини такими, що не відбулися, та не спростовує реальності виконання господарської операції, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Крім того, в судовому засіданні встановлена наявність підтверджуючих документів, що свідчать про реальність здійснених господарських операцій, рух активів та зміну стану зобов`язань суб`єкта господарювання.

Суд наголошує на тому, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Слід зазначити, що при провадженні своєї діяльності позивач не зобов`язаний здійснювати перевірку легальності чи правомірності діяльності своїх контрагентів, дотримання ними законодавства України, повноваження їх представників тощо, для цього позивачеві не надано відповідних повноважень та компетенції і він позбавлений ефективної можливості уникати чи попереджувати співпрацю із несумлінними платниками податків. У той же час, співпраця та наявність господарських відносин із особами, які допустили порушення законодавства, не свідчить автоматично про допущення порушень самим позивачем, за умови якщо ним особисто порушень закону допущено не було.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого, визначено й у практиці Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у п. 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії , в п. 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Тому, допущені порушення податкового законодавства контрагентом позивача тягнуть негативні наслідки саме для вказаного контрагента та не впливають на права позивача. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (продавцями) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи усвідомлене сприяння зі сторони позивача таким особам в порушенні податкового законодавства, може слугувати підставою для застосування й до ТОВ Стаб Групп відповідних правових наслідків.

Таким чином, висновки про порушення податкового законодавства контрагентом позивача чи іншими особами не можуть самі по собі автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства позивачем, а ТОВ Стаб Групп як платник податку не повинно нести наслідків невиконання своїм контрагентом вимог закону.

Враховуючи наведене, суд вважає, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують факт виконання операцій між ТОВ Стаб Групп та його контрагентом. Наведене свідчить про підтвердження спірних господарських операцій та правомірність їх відображення у податковому обліку ТОВ Стаб Групп .

Судом були враховані правові позиції, висвітлені у постановах ВС по справах № 808/849/17, 826/2958/17, 803/1712/13-а, П/811/3205/15, 815/225/17, 826/22370/15, 808/2524/17.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Велика палата Верховного Суду у справі № 826/19939/16 (ухвала від 26.03.2018) зазначила, що у кожній конкретній справі суд має дати правову оцінку встановленим фактичним обставинам.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності має доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

Враховуючи вищевикладене, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, підстави винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов ТОВ Стаб Групп слід задовольнити у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 05.03.2019 № 00000631400.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стаб Групп" 3312,56 грн (три тисячі триста дванадцять гривен 56 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Стаб Групп" (вул. Даньківський шлях, 53, м. Бахмач, Чернігівська область,16500, код ЭДРПОУ - 39492604).

Відповідач: Головне управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЭДРПОУ - 39392183).

Повний текст рішення виготовлено 01 липня 2019 року.

Суддя Д.В. Лобан