Постанова

від 28.10.2019 по справі 620/1169/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1169/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лобан Д.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Ганечко О.М., Земляної Г.В.,

за участю секретаря: Рагімової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стаб Групп" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Стаб Групп" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.03.2019 року №00000631400.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС у Чернігівській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Стаб Групп щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ "Інтернешенел Бізнес Груп" за листопад 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 04.02.2019 року №98/14/39492604.

Перевіркою встановлено порушення скаржником вимог п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200 1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено ПДВ на 176670грн.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області прийняте податкове повідомлення рішення від 05.03.2019 №00000631400 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на 220837,50 грн. (в т.ч. основного платежу 176 670,20 грн та штрафних санкцій 44167,50 грн).

У зв`язку з виробничою необхідністю протягом перевіряємого періоду ТОВ Фабрика Здорово мало господарські взаємовідносини із ТОВ Стаб Групп та ТОВ Інтернешенел Бізнес Груп .

Згідно Договору поставки нафтопродуктів № 2511-Т від 25.11.2016 року ТОВ Інтернешенел Бізнес Груп - постачальник, зобов`язується передавати партіями у власність: нафтопродукти покупцю - ТОВ Стаб Групп , а покупець зобов`язується прийняти нафтопродукти та своєчасно здійснювати їх оплату.

25.11.2016 року ТОВ Інтернешенел Бізнес Груп на адресу ТОВ Стаб Групп упродовж листопада 2016 року були виписані податкові накладні та накладні з номенклатурою Бензин неетильований АИ-92-К5-Єв Клас D та Паливо дизельне ДП-Л- Єеро 5 - 80 на загальну суму 1060021 грн у т.ч. ПДВ 176670,20 грн. Сума ПДВ по даним податковим накладним була включена ТОВ Стаб Групп до складу податкового кредиту у листопаді 2016 року у повному обсязі.

Відповідно до платіжних доручень від 01.12.2016 року №546 і №547 ТОВ "Стаб Групп" перерахувало грошові кошти на адресу ТОВ "Інтернешенел Бізнес Груп" з призначенням платежу за ПММ у розмірі 1060020,97 грн, в т.ч. ПДВ 176 670,16 грн.

Щодо транспортування були надані товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти), згідно яких: автопідприємство - ТОВ Інтернешенел Бізнес Груп ; замовник та вантажоодержувач - ТОВ Стаб Групп ; автомобілі - RENAULT СВ 4856 КІ та RENAULT СВ 4917 КІ.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами (зокрема, належним зареєстрованими податковими накладними), що відображають реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. В первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Суд звертає увагу, що вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, у перевіряємому періоді ТОВ Інтернешенел Бізнес Груп поставляв партіями у власність нафтопродукти покупцю ТОВ Стаб Групп .

Реальність придбання товару та його подальше використання для здійснення підприємницької діяльності підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, а саме: договорами, специфікаціями, видатковими накладними, товарно транспортними накладними та банківськими виписками. Оплата за придбані паливно мастильні матеріали здійснювалась позивачем безготівковим шляхом. Суд звертає увагу, що всі перелічені документи надавались позивачем під час перевірки, що відображено в акті, зауважень до їх форми та змісту у перевіряючих не було.

Податкове законодавство не містить такого первинного документу, як податкова інформація, а отже сама пособі податкова інформація не може слугувати обгрунтуванням фіктивності чи реальності господарської операції.

Будь-яка податкова інформація, сама по собі без підтвердження відповідними доказами, що мають безпосереднє відношення до платника податку та конкретної господарської операції, не може бути навіть підставою для проведення перевірки або надання запиту до такого платника податків.

Доводи податкового органу про не підтвердження реальності зазначених господарських операцій з огляду на не підтвердження поставок в ланцюгу до товаровиробника, не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування податкового кредиту. Сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов`язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов`язок сплатити суму податку до бюджету, а у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Платник податків взагалі жодним чином не повинен нести відповідальність за господарську діяльність контрагента, його звітність як платника, тощо, про яку взагалі не обізнаний та не повинен бути обізнаний.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання з подання звітності чи навіть сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому, у акті перевірки не міститься висновків/доказів про ухилення зазначеними контрагентами від сплати податків.

Посилання відповідача на кримінальні провадження відкриті за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України відносно контрагента позивача - ТОВ Інтернешенел Бізнес Груп не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Така ж сама правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №809/1139/17 та від 26 червня 2018 року у справі №808/2360/17, від 11 вересня 2018 року у справі №821/995/17.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками Чернігівського окружного адміністративного суду, що, враховуючи, надані ТОВ Стаб Групп для перевірки первинні документи в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій, на час проведення перевірки, відсутні будь-які підстави для виключення зі складу податкового кредиту сум які були витрачені на придбання товарів робіт, послуг, що використовуються у господарській діяльності, а тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всі наведені апелянтами доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Ганечко О.М.

Суддя Земляна Г.В.

Повний текст постанови виготовлено - 30 жовтня 2019 року.