Рішення

від 02.07.2019 по справі 826/9354/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 липня 2019 року № 826/9354/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0013711306 від 22.06.2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0013711306 від 22.06.2017 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що підстав для прийняття спірних вимог та податкового повідомлення-рішення у податкового органу не було, а обставини, засвідчені актом перевірки № 76101560/26-52-13-06/НОМЕР_1 від 20.02.2017 року не є підставами для збільшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування фінансових санкцій.

Ухвалою суду від 31.07.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначене судове засідання, зобов`язано відповідача надати суду письмові заперечення проти позову.

17 жовтня 2017 року в судовому засіданні відповідачем були надані суду заперечення на адміністративний позов, в яких відповідач не погоджується із вимогами позивача, вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, а тому просить винести законне й обґрунтоване рішення, яким відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своєї позиції відповідач у письмових запереченнях проти позову зауважив, за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, за звітні періоди декларування ПДВ, охоплені перевіркою, встановлене неправомірне визначення сум податкового кредиту при придбанні товарів/ послуг - від ТОВ ТРАНСФЕРГРУПП , ТОВ ВИДАР ТРАНС УКРАЇНА , чим порушив п.188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України.

Зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 06.12.2017 року судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України від 06.07.2005 №2747-IV у редакції, що діяла до 15.12.2017), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ ТРАНСФЕРГРУПП (код ЄДРПОУ39033887) за травень 2014р, червень 2014р, липень 2014р, липень 2014р, з ТОВ ВИДАР ТРАНС УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 39182365) за вересень 2014 року.

Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача проінформовано письмовим повідомленням від 01.02.2017 року № 4/26-52-13-06. Повідомлення та копію наказу направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення 01.02.2017 року.

Фізичною особою-підприємцем на обов`язковий письмовий запит про надання пояснення та документального підтвердження з питань господарських відносин від 09.12.2014 року за №653/10/26-52-17-01-47, документи не були надані.

За результатами проведення перевірки складено Акт від 20.02.2017 року №76101560/26-52-13-06/НОМЕР_1, яким зафіксовані порушення п.188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 53064,00 грн, в т.ч. в травні 2014 року на загальну суму 15748 грн, в червні 2014 року на загальну суму 17241 грн, в липні 2014 рок на загальну суму 2509, у вересні 2014 року на загальну суму 17566 грн. За результатами перевірки донараховано податку на додану вартість в загальній сумі 53064 грн.

За висновками акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0013711306 від 22.06.2017 року, яким визначено (донараховао) органом податкового контролю 53064 грн за податковим зобов`язання із податку на додану вартість та 13 266 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Матеріалами справи встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ ТРАНСФЕРГРУПП та ТОВ ВИДАР ТРАНС УКРАЇНА щодо організації перевезення вантажу.

На підтвердження цього позивачем надано суду копії актів надання послуг у травні-вересні 2014 року.

Дослідивши вказані письмові докази, суд зазначає наступне.

Вищий адміністративний суд України листом від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 зазаначив, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

За висновками податкового органу, встановлено що ТОВ ТРАНСФЕРГРУПП та ТОВ ВИДАР ТРАНС УКРАЇНА не мали права виписувати податкові накладні та реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, а ФОП ОСОБА_1 не мав права формувати податковий кредит за рахунок контрагентів-постачальників - ТОВ ТРАНСФЕРГРУПП та ТОВ ВИДАР ТРАНС УКРАЇНА , оскільки угоди поставки між вказаними контрагентами є нікчемними, він є недійсним в силу закону, не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1, пунктів 198.2 та 198.3 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТРАНСФЕРГРУПП щодо підтвердження господарських відносин платника податків в період з 01.04.2014 року по 30.06.2014 року встановлено, що в податковій звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Згідно податкової звітності, поданої до податкового органу, інформація про загальну чисельність працюючих на ТОВ ТРАНСФЕРГРУПП відсутня. Фактично у ТОВ ТРАНСФЕРГРУПП відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Виходячи із наведеного, ТОВ ТРАНСФЕРГРУПП здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Крім того, ТОВ ТРАНСФЕРГРУПП не надано жодних пояснень та їх документальне підтвердження даних податкових декларацій та розрахунків по податках та інших обов`язкових платежах до бюджету та державних цільових фондів.

Таким чином, ТОВ ТРАНСФЕРГРУПП використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності.

В зв`язку із вищенаведеним та ненаданням ТОВ ТРАНСФЕРГРУПП первинних бухгалтерських та податкових документів, а проведені заходи щодо наявності здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ ТРАНСФЕРГРУПП та його постачальників не підтверджують фактичного постачання товарів та послуг на його адресу, свідчить про відсутність взаєморозрахунків ТОВ ТРАНСФЕРГРУПП з його постачальниками та покупцями, тому підтвердження наявності фактичного руху активів відсутнє.

Суд погоджується із висновками відповідача у тій частині, що порушення суб`єктом вимог податкового законодавства (зокрема, не надання на вимогу органу державної податкової служби документів, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, відсутність технічної можливості виконання господарських операцій у задекларованих обсягах, не підтвердження факту отримання активу від контрагентів) є достатнім та допустимим доказом невідповідності задекларованих і фактичних даних господарських операцій для податкового обліку платника податків. У разі відсутності реального руху активів, право на формування витрат та/або податкового кредиту відсутні.

Оскільки реальність вчинення господарських операцій ТОВ ТРАНСФЕРГРУПП відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, то у ТОВ ТРАНСФЕРГРУПП не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Тому перевіркою і не підтверджено задекларовані ТОВ ТРАНСФЕРГРУПП податкові зобов`язання та податковий кредит по податку на додану вартість за звітній період: з 01.04.2014 року по 30.06.2014 року.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ ВИДАР ТРАНС УКРАЇНА суд зазначає наступне.

Як встановлено матеріалами прави, згідно із отриманої податкової інформації від ДПІ в Облонському р-ні Головного управління ДФС у м. Києві неможливе проведення зустрічної звірки ТОВ ВИДАР ТРАНС УКРАЇНА по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року.

В ході проведення звірки не становлено факт взаємовідносин між ТОВ ВИДАР ТРАНС УКРАЇНА на адресу контрагентів-постачальників, в зв`язку із відсутністю договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товарів, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Також звіркою встановлено про відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Вказаним підприємством не було подано розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, що спричинило не відповідність показників податкової звітності, що свідчить про порушення податкового законодавства та залучення суб`єкта до схеми формування штучного податкового кредиту. ТОВ ВИДАР ТРАНС УКРАЇНА не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов`язань.

Крім того, перевіркою встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг), взаєморозрахунків та укладення угод з метою настання реальних наслідків.

В зв`язку із зазначеним, суд приходить до наступних висновків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Господарські операції ( поставка, продаж фінансова допомога тощо) є самостійним поняття, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд приходить до висновку, що Податковим Кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю; фіктивність операцій (відсутність реальних поставок); відсутність податкової правосуб`єктності; відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

З огляду на це, судом встановлена відсутність здійснення реальних господарських операцій між позивачем, ТОВ ТРАНСФЕРГУПП і ТОВ ВИДАР ТРАНС УКРАЇНА . Вказані дії є фактично проведенням транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з контрагентами-постачальниками (ТОВ ТРАНСФЕРГУПП і ТОВ ВИДАР ТРАНС УКРАЇНА ), з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання перевезення вантажу входить до предмету доказування у справі.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що податковим органом зроблено висновок, що правочини між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ ТРАНСФЕРГРУПП та ТОВ ВИДАР ТРАНС УКРАЇНА за період травень-вересень 2017 року здійснені без мети настання реальних наслідків.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Оскільки вказані документи не були наданими підприємствами для перевірки, суд вважає, що позивачем не доведено реальність таких операцій перед судом.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу .

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 77-78 , 139 , 143 , 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293 , 295-297 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа