Рішення

від 01.07.2019 по справі 826/15804/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 липня 2019 року № 826/15804/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу

Прийняв до уваги наступне

Товариство з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ № 838 від 08.05.2018 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС , прийнятий Офісом великих платників податків ДФС.

Ухвалою суду від 01.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Як слідує з позовної заяви представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що оскаржуваний наказ складений контролюючим органом всупереч нормам чинного законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечував, про що подав відзив на позовну заяву. Вважає наказ законним, а позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

08 травня 2018 року начальником Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Бамбізовим Є.Є. прийнято оскаржуваний наказ № 838 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС (код ЄДРПОУ 34063592) по проведеним фінансово-господарським операціям із ТОВ Востокснабарго (код ЄДРПОУ (код ЄДРПОУ 39601384) за весь період взаємної діяльності, з питань правильності нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, додержання вимог валютного законодавства.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу № 838 від 08.05.2018, він прийнятий відповідно до вимог пп.78.1.11. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України та ухвали Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2018 у справі 757/5464/18-к.

Позивачем не було допущено перевіряючих до перевірки, про що складено акт від 15.05.2018 № 41/28-10-46-09 Про факт відмови ТОВ ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки .

Позивач не погоджуючись із винесеним Головним управлінням ДФС у м. Києві наказом № 838 від 08.05.2018 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС звернувся до суду із позовом та просив суд його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки встановлено у пункті 78.1 статті 78 ПК України.

Як свідчить зміст оскаржуваного наказу, в якості підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача зазначено пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 81 ПК України.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно із пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, посилання на який міститься в оскаржуваному наказі, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі коли отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм вбачається, що документальна позапланова виїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення.

У свою чергу можливість для проведення документальної позапланової виїзної перевірки та прийняття відповідного наказу на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України виникає виключно за наявності двох умов: 1) отримання ухвали слідчого судді (суду); 2) відповідності ухвали слідчого судді (суду) закону.

Як вбачається з резолютивної частини ухвали Печерського районного суду міста Києва від 07.02.2018 №757/5464/18-к, вказаним процесуальним документом задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Харченка С.В. про призначення документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ Інтеренергосервіс (код ЄДРПОУ 34063592) по проведеним фінансово-господарським операціям із ТОВ Востокснабагро (код ЄДРПОУ 39601384) за весь період взаємної діяльності, з питань правильності нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, додержання вимог митного та валютного законодавства України.

Зазначено, що вказана ухвала суду оскарженню не підлягає. Проведення перевірки доручено співробітникам Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у строки, встановлені Податковим кодексом України.

Поряд з цим, ухвала слідчого судді по справі № 757/5464/18-к про призначення позапланової документальної перевірки позивача постановлена 07.02.2018, натомість оскаржуваний наказ Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки прийнятий Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби - 08.05.2018, тобто, зі спливом більше 3 місяців.

Між тим, приписами п. 56.21 ст.56 ПК України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Положення Кримінально процесуального кодексу України не містять безпосередньої норми, якою визначено компетенцію слідчого судді щодо вирішення питання про надання дозволу на проведення податкової перевірки, та не передбачають порядок розгляду питання призначення позапланової перевірки слідчим суддею.

Отже, з аналізу норм Податкового кодексу України та положень Кримінального процесуального кодексу України вбачається певна неузгодженість. Визначена в Податковому кодексі України процедура проведення позапланової перевірки за рішенням слідчого судді (суду) не узгоджується з приписами кримінального процесуального закону стосовно повноважень слідчого судді на призначення такої перевірки за клопотанням слідчого в рамках кримінального провадження та, крім того, взагалі відсутня процедура розгляду такого клопотання.

Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість зазначених вище положень нормативно-правових актів, суд приходить до висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов`язків контролюючого органу у спірному випадку, а саме у правомірності прийняття рішення, оформленого наказом, про проведення перевірки на підставі ухвали слідчого судді, прийнятої в рамках кримінального провадження.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про застосування до спірних правовідносин приписів п.56.21. ст. 56 ПК України та ухвалення рішення на користь позивача.

Більш того, як зазначено в ухвалі Верховного Суду від 06.03.2018 №243/6674/17-к:

37. Частина друга статті 93 КПК передбачає, серед іншого, що збирання доказів можливе за допомогою витребування та отримання висновків ревізій та актів перевірок, а частина друга статті 89 визначає як джерело доказів, серед іншого, акти перевірок.

38. Ці положення процесуального закону також не дають повноважень слідчому судді надавати дозвіл на призначення перевірки. Використання виразу витребування та отримання передбачає повноваження використовувати у якості доказів висновки ревізій і актів перевірок (як і будь-які інші документи), що існують незалежно від кримінального розслідування. Процесуальний закон чітко відрізняє документи, створені в межах кримінального провадження, від документів, походження яких не залежить від кримінального провадження, і підпорядковує ці два типи документів різному правовому режиму. Тому помилково виводити з повноваження витребувати повноваження призначити перевірку.

39. Суд не може погодитися з висновком слідчого судді, що виключення з переліку повноважень слідчого чи прокурора повноваження призначати ревізії та перевірки означає запровадження судового контролю за такими діями слідчого і прокурора.

40. Пункт 18 частини першої статті 3 КПК визначає:

слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні… .

41. Таким чином, законодавець чітко визначив роль слідчого судді у системі кримінального судочинства: забезпечити, аби правоохоронні органи під час здійснення наданих їм повноважень не порушували права, свободи і інтереси особи.

42. Це завдання може виправдати різноманітні повноваження слідчого судді, спрямовані на забезпечення прав, свобод і інтересів осіб, навіть якщо вони недостатньо чітко передбачені законодавством. Приклад таких повноважень можна знайти у статті 206 КПК, коли законодавство зобов`язує слідчого суддю вжити необхідних заходів , не визначаючи перелік цих заходів.

43. Однак, навіть при найширшому розумінні ролі слідчого судді, неможливо узгодити з нею право слідчого судді розширювати - порівняно із законодавством - повноваження державних органів і посадовців. Слідчий суддя може лише обмежити в конкретному випадку, виходячи з обставин справи, використання вже наданих їм законом повноважень.

44. У цій справі суддя прийняв рішення, яке має зовсім протилежний ефект: він надав слідчому повноваження, яких той був позбавлений законом. Це суперечить самій суті судового контролю над діями і рішеннями державних органів з метою захисту прав, свобод і інтересів осіб. Це також суперечить завданню суду як інституції в демократичному суспільстві.

50. Положення законодавства, якими виключені повноваження слідчого чи прокурора призначати перевірки, не можуть тлумачитися як зміна порядку здійснення повноважень, наприклад, як заборона здійснювати ці повноваження без дозволу слідчого судді чи суду. Законодавець цілком і безумовно виключив такі дії з кола тих дій, що дозволяються вчиняти слідчому або прокурору. В контексті цієї справи завдання слідчого судді полягало саме в тому, аби повноваження слідчого і прокурора, що були виключені законом, були також виключені на практиці.

51. Отже, суд вважає, що у цьому випадку слідчий суддя, надавши слідчому дозвіл на проведення перевірки, вийшов за межі своїх повноважень і прийняв рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законодавством.

З огляду на викладене, враховуючи зазначену вище правову позицію Верховного Суду, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про те, що у межах спірних правовідносин відсутні обставини, з якими положення пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України пов`язують можливість призначення та проведення перевірки, а тому наказ відповідача від 08.05.2018 № 838 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача суперечить нормам ПК України, а тому є протиправним.

Разом з тим, як зазначалося вище, наведені обставини стали підставою для недопуску працівників відповідача до перевірки, що підтверджується актом від 15.05.2018 № 41/28-10-46-09 Про факт відмови ТОВ ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки .

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 24.12.2010 №21-25а10, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

До аналогічних висновків дійшов також Вищий адміністративний суд України в ході розгляду адміністративних справи про скасування наказу та визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень (ухвали від 26.04.2017 року № К/800/23565/15, 12.04.2016 № К/800/34845/14, 04.10.2016 № К/800/8821/16).

Таким чином, наявні матеріали справи свідчать про не допуск працівників контролюючого органу до проведення позапланової виїзної перевірки товариства.

Отже, враховуючи вищенаведене та встановлені обставини справи, зокрема, не допуск позивачем посадових осіб контролюючого органу до проведення позапланової виїзної перевірки, не надання відповідних документів для проведення перевірки, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 27.09.2017 №2122.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 08.05.2018 №838, виданий Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

3. Стягнути судові витрати в сумі 1 762 грн на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС шляхом їх безспірного списання з рахунків Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС (69006, м.Запоріжжя, вул.Добролюбова, 20, код ЄДРПОУ 34063592)

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996)

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій