Рішення

від 19.06.2019 по справі 196/1829/18

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Справа № 196/1829/18

№ провадження 2/196/128/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 червня 2019 року смт. Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючої судді Зубій А.В.

за участю секретаря Березко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в Царичанський районний суд Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати за нею, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 , право власності на: - житловий будинок з усіма господарчими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельну ділянку площею 2,9843 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташовану на території Зорянської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, про що Царичанською райдержадміністрацією 23 січня 2006 року було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 .

На обґрунтування своїх вимог у позовній заяві ОСОБА_1 вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина на належні йому: житловий будинок з усіма господарчими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; та земельну ділянку площею 2,9843 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташовану на території Зорянської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, про що Царичанською райдержадміністрацією 23 січня 2006 року було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 .

Заповіт її батько не складав.

Вказує, що її дівоче прізвище - ОСОБА_4 . Після укладення шлюбу їй було присвоєно прізвище ОСОБА_5 .

Стверджує, що спадкоємцями першої черги спадкування за законом, крім неї, стали її мати ОСОБА_6 та її сестра ОСОБА_7 . Її мати відмовилась від прийняття своєї частки спадщини на її користь. Сестра, в свою чергу, відмовилась від своєї частки спадщини на користь матері. Отже, спадщину після смерті батька прийняли вона та її мати, яка не встигла юридично оформити свої права, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.

В установлений законом строк вона звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину в цілому, проте отримала відмову, оскільки є ще один спадкоємець, який прийняв спадщину (мати, яка прийняла частину спадщини після смерті батька).

У зв`язку з відмовою нотаріуса в оформленні їй права на спадщину вона вимушена звернутися до суду з даним позовом.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її адвокат Скопіч А.В. не з`явилися. Від адвоката Скопіча А.В. до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю, заперечень проти ухвалення заочного рішення суду не надав.

Відповідач ОСОБА_2 повторно в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду справи в суді, заяви про причину неявки чи про відкладення розгляду справи до суду не надіслала. Оскільки відповідач була належним чином повідомлена про день, час та місце судового засідання, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Вивчивши всі надані по справі докази та даючи їм оцінку у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом, ст. 1218 ЦК України - до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно приписів ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як встановлено в судовому засіданні 23 ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер батько сторін в даній справі - ОСОБА_3 (а.с. 4), який на день смерті був зареєстрований і постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним була зареєстрована та постійно мешкала його дружина ОСОБА_6 (а.с.10).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належні йому: житловий будинок з усіма господарчими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14); та земельну ділянку площею 2,9843 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташовану на території Зорянської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, про що Царичанською райдержадміністрацією 23 січня 2006 року було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 (а.с. 12). За життя ОСОБА_3 заповіту не складав.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 спадкоємцями першої черги спадкування за законом були дві його доньки (позивач та відповідач в даній справі), а також дружина померлого ОСОБА_6 .

Як вбачається з копії спадкової справи №378/2009, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в установлений законом строк позивач ОСОБА_1 звернулась до Царичанської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с. 31); дружина померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_6 із заявою про відмову від належної їй частки спадщини, що залишилась після смерті її чоловіка (а.с. 32), а відповідач ОСОБА_2 - із заявою про відмову від належної їй частки в спадщині, що залишилась після смерті її батька на користь спадкоємця за законом ОСОБА_6 (а.с.33).

В подальшому у 2010 році позивач ОСОБА_1 та її мати ОСОБА_6 звернулись до Магдалинівської державної нотаріальної контори з питанням оформлення спадщини після смерті померлого. У дружини померлого ОСОБА_6 виникло бажання отримати належну їй частку у спадщині, але відкликати заяву вона мала право протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, а донька померлого ОСОБА_1 бажала оформити всю частку спадкового майна. Проте 24.07.2010 року за №620/02-31 державним нотаріусом Сушко ОСОБА_8 .Б. було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Згідно вимог ст.ст. 60-69 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Тому, виходячи з рівності часток, враховуючи, що дружині померлого ОСОБА_6 належить половина частки спадкового майна, нотаріус вважає, що видати свідоцтво про право на спадщину на всю частку спадкового майна не є можливим (а.с.19).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , відмова від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців допускається лише протягом строку для прийняття спадщини. Після закінчення цього строку частка у спадщині не може бути збільшена з тих підстав, що хто-небудь зі спадкоємців відмовляється від спадщини на користь інших спадкоємців. У таких випадках особа, яка прийняла спадщину, має право розпорядитись усім або частиною майна, отриманого в порядку спадкування, шляхом відчуження її іншому спадкодавцеві за договором купівлі-продажу, дарування, міни тощо.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 (а.с. 5), так і не оформивши юридично своїх спадкових прав після смерті чоловіка. На день своєї смерті вона була зареєстрована і постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 одна (а.с. 11). Згідно повідомлення державного нотаріуса від 24.01.2019 року №51/01-16 після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа не заводилась (а.с.30).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач в справі ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просить визнати за нею право власності на спадкове майно, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 . При цьому відповідачем в даній справі зазначає свою сестру- ОСОБА_9 , яка нотаріально відмовилась від належної їй частки в спадщині, що залишилась після смерті батька ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.ст. 2, 4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ч. 2 ст. 48 Цивільного процесуального кодексу України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Як вбачається зі змісту ст. 51, 175 ЦПК України, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов`язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 51 ЦПК України.

Тобто суд, як державний орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

Звертаючись до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно позивач визначив як відповідача ОСОБА_9 , а не орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12 червня 2009 року № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 Цивільного процесуального кодексу України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

При цьому, позивачем в судовому засіданні клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення співвідповідача не заявлялось.

У листі ВССУ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" зазначено, що у разі пред`явлення позову до неналежного відповідача суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ст. 33 ЦПК).

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

За приписами ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не в змозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача).

Враховуючи той факт, що судом при розгляді справи встановлено, що відповідач ОСОБА_9 є неналежним відповідачем, позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, тому позов слід залишити без задоволення.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом до належного відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-284, 287, 288, 289 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 30-ти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Царичанський районний суд Дніпропетровської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін: позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , нкпп НОМЕР_3 , проживає: АДРЕСА_2 ; відповідач - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено 02 липня 2019 р.

Суддя А.В.Зубій