Ухвала

від 18.06.2019 по справі 758/4113/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «АГЕНА», ТОВ «ЄФГ Трейдинг», ТОВ «Месар», ТОВ «Рагард» адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 28 березня 2019 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором прокуратури Київської області ОСОБА_7 , про арешт майна та накладено арешт на нерухоме майно, а саме нафтобазу, що належить ТОВ «БІЛОЦЕРКІВСПЕЦБУД» (код ЄДРПОУ 01354094), яка розташована за адресою: Київська область, смт Рокитне, вул. Вокзальна, 231.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ТОВ «АГЕНА», ТОВ «ЄФГ Трейдинг», ТОВ «Месар», ТОВ «Рагард» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 28 березня 2019 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що жодного відношення арештоване майно, яке належить ТОВ «БІЛОЦЕРКІВСПЕЦБУД» до службових осіб приватного права ПрАТ «Компанія Інтерлогос» не має, а відтак це майно не може виступати речовим доказом в рамках кримінального провадження №12017110000000664. Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі зазначив, що ТОВ «БІЛОЦЕРКІВСПЕЦБУД» здійснює господарську діяльність без дозвільних документів, передбачених Законом України «Про об`єкти підвищеної небезпеки», з численними порушеннями протипожежних правил та охорони праці, є тому є предметом вчинення кримінального правопорушення, а відтак відповідає критеріям ст. 98 КПК України». Разом з тим, апелянт не погоджується з таким висновком слідчого судді, оскільки відсутність дозвільних документів не можу свідчити про наявність обставин вчинення злочину службовими особами ПрАТ «Компанія Інтерлогос», передбаченого ст. 227 КК України, досудове розслідування якого здійснюється в рамках кримінального провадження №12017110000000664.

Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження апелянт вказує на те, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна проводився у відсутність представника власника майна, а апеляційна скарга подана у строки визначені ч. 3 ст. 395 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймав, а апеляційна скарга подана в межах строку визначеного ч. 3 ст. 395 КПК України, тому строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.

Відповідно до вимогст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання про арешт майна, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Згідно положеньст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, в ч. 2ст. 170 КПК Українипередбачено, що арешт майна допускається, в тому числі, і з метою збереження речових доказів.

Згідно ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимогст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.

Як вбачається з наданих матеріалів, відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції України в Київській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017110000000664 від 07.09.2017, за фактом умисного введення в обіг на ринку України (випуску на ринок України) небезпечної продукції та за фактом зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.. 227, ч. 1 ст. 364-1 КК України.

Постановою старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_8 від 27.03.2019 року вказане в клопотанні майно визнано у кримінальному провадженні №12017110000000664 від 07.09.2017 речовим доказом.

27.03.2019 року старший слідчий в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором прокуратури Київської області ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Подільського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, а саме нерухомого майна нафтобази, що належить ТОВ «БІЛОЦЕРКІВСПЕЦБУД» (код ЄДРПОУ 01354094), яка розташована за адресою: Київська область, смт Рокитне, вул. Вокзальна, 231, посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.

Встановивши зазначені обставини, слідчий суддя прийшов до висновку з приводу наявності підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вказане майно.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що надані слідчим матеріали містять достатньо розумних підстав і підозр вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України, тобто має ознаки речового доказу.

Щодо доводів апеляційної скарги про невідповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, то вони, на думку апеляційного суду, не заслуговують на увагу та спростовуються наданими матеріалами провадження.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень нормКПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі,не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 28 березня 2019 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором прокуратури Київської області ОСОБА_7 , про арешт майна та накладено арешт на нерухоме майно, а саме нафтобазу, що належить ТОВ «БІЛОЦЕРКІВСПЕЦБУД» (код ЄДРПОУ 01354094), яка розташована за адресою: Київська область, смт Рокитне, вул. Вокзальна, 231,- залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ТОВ «АГЕНА», ТОВ «ЄФГ Трейдинг», ТОВ «Месар», ТОВ «Рагард» адвоката ОСОБА_5 без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/2772/2019 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9

Доповідач: ОСОБА_1