Постанова

від 20.06.2019 по справі 824/276/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/276/18-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дембіцький П.Д.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

20 червня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Франовської К.С. Кузьменко Л.В. ,

секретар судового засідання: Аніщенко А.О.,

за участю:

представника позивача: Савчука Дмитра Миколайовича

представника відповідача: Зайцевої Людмили Геннадіївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Герцаївське державне спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу" на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Герцаївське державне спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при складанні Акту документальної позапланової перевірки від 10.11.2017 року № 24-13-14-09/21419817 "З питань достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ, нарахованих сум бюджетного відшкодування, від`ємного значення сум податку на додану вартість, а також виконання платником податків передбачених Податковим кодексом України інших вимог, які стосуються адміністрування податку на додану вартість за період з 01.07.2014 року по 31.12.2016 року", на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2017 року №0008071409, яким позивачу визначена сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 929825,00 грн. в.т.ч. за податковими зобов`язаннями на суму в 743860,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму185965,00 грн., не врахував, що в період з 01.07.2014 року по 31.12.2016 рік позивач перебував на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарського підприємства, відповідно до свідоцтва про реєстрацію № 100169585.

У зв`язку з чим на переконання позивача, податкове повідомлення рішення від 27.11.2017 року № 0008071409 є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неврахування судом всіх обставин справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи.

15 березня 2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив суд її задовольнити.

Представник відповідача щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечувала. Просила суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 308 КАС України та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи неоспорені факти про те, що Державне підприємство Герцаївське Державне спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу зареєстроване як юридична особа за адресою: 60513, Чернівецька область, Герцаївський район, с. Молниця, вул. Чернівецька, 8а, код ЄДРПОУ 21419817, є платником податків та зборів на обліку в Герцаївському відділенні Новоселицької ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області. (а.с. 132).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб`єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 100169585 від 05.02.2009 року, зареєстрований платником податку на додану вартість з 28.12.2006 року та суб`єктом спеціального режиму оподаткування з 01.01.2009 року, дата початку дії свідоцтва з 05.02.2009 року. (а.с. 7, 118).

21.05.2009 актом № 1 позивача виключено з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування, у зв`язку із здійсненням продажу лісо деревини (дрова паливні, пиловник), яка не входила до групи 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України Про митний тариф України . (а.с. 17-18).

Згідно даних ІС Податковий блок Державне підприємство Герцаївське Державне спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу було зареєстровано, як суб`єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість свідоцтво № 100318437 від 01.02.2011 року. Знято з реєстрації, як суб`єкта спеціального режиму оподаткування 24.02.2011 року по причині того, що питома вага вартості не сільськогосподарських товарів/послуг перевищувала 25%.

Зареєстровано платником податку на додану вартість на загальних підставах свідоцтво № 100326577, дата початку дії запису/дата перереєстрації-24.02.2011 року, дата реєстрації платника ПДВ-01.02.2011 року по даний час. (а.с. 130).

Крім того, як встановлено з матеріалів справи, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.02.2011 року №100326577, виданого Герцаївським відділенням Новоселицького ОДПІ, позивач зареєстрований платником податку на додану вартість на загальних підставах з 24.02.2011 року, що знайшло своє підтвердження у рішенні Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року № 824/3562/14-а, яке набрало законної сили. Позивач не надав суду доказів, про те, що дії відповідача визнано судом такими, які не відповідають вимогам закону щодо реєстрації позивача - Державного підприємства Герцаївське Державне спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу платником податку на додану вартість на загальних підставах з 24.02.2011 року, як зазначено у вищевказаному рішенні. (а.с. 127-131, 161-167).

На підставі наказу Про проведення документальної позапланової перевірки від 27.10.2017 року № 1052, направлень на перевірку від 27.10.2017 року № 1992, 1991 працівниками ГУ ДФС у Чернівецькій області проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, нарахованих сум бюджетного відшкодування, від`ємного значення сум податку на додану вартість, а також виконання платником податків передбачених Податковим кодексом України інших вимог, які стосуються адміністрування податку на додану вартість за період з 01.10.2014 року по 31.12.2016 року тривалістю 5 робочих днів з 30.10.2017 року. (а. с. 40-42).

За результатами документальної позапланової перевірки позивача складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки податкового законодавства № 4690/24-13-14-09/21419817 від 10.11.2017 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП Герцаївське Державне спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу , код ЄДРПОУ 21419817 з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, нарахованих сум бюджетного відшкодування, від`ємного значення сум податку на додану вартість, а також виконання платником податків передбачених Податковим кодексом України інших вимог, які стосуються адміністрування податку на додану вартість за період з 01.07.2014 року по 31.12.2016 року

У ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог: п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 743860,00 грн.

Перевіркою встановлено, що позивач протягом жовтня 2014 року по грудень 2016 року здійснював реалізацію лісо деревини на загальну суму 3783552,00 грн. без ПДВ.

При цьому, позивачем до Герцаївського відділення Новоселицької ОДПІ подавалися податкові декларації з ПДВ: з позначкою 0110 (загальна), в яких задекларовано податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 0 грн., податкового кредиту з ПДВ у сумі 0 грн.; з позначкою 0122 (спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері лісового господарства), в яких задекларовано позитивне значення сум ПДВ.

Також перевіркою встановлено, що у період, який перевірявся позивач: 1) фактично здійснював продаж товару (дрова паливні, пиловник), який згідно вимог п. 209.7 ст. 209 ПКУ не вважається сільськогосподарським товаром, оскільки не входить до товарних груп 1-24, товарних позицій 4101, 4102, 4103, 4301 згідно Законом України Про митний тариф України ; 2) зареєстровано платником ПДВ на загальних підставах (Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, видане Герцаївським відділенням Новоселицької ОДПІ за №100326577, дата початку дії запису/дату перереєстрації - 24.02.2011, дата реєстрації платником ПДВ - 01.02.2011 по даний час); 3) не зареєстровано суб`єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ; 4) не перераховано задекларовані, як суб`єктом спеціального режиму оподаткування, суми ПДВ на спеціальний рахунок.

Як вказано в акті перевірки позивачем не відображено у рядку 1.1 Операціях на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України декларацій з ПДВ (загальна) податкові зобов`язання з ПДВ по операціях з реалізації лісо деревини (дров паливних, пиловника) у розмірі 756712,00 грн.

Крім цього, позивачем занижено податковий кредит на 12852,00 грн., по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) згідно податкової накладної від 16.11.2016 року № 89, виписаної ПП Моноліт Захід та податкових накладних від 01.11.2016 року № 1, від 02.12.2016 оку № 26, від 29.12.2016 року № 369, виписаних ТОВ Техно-нафтагаз , а саме у рядку 10.1 Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню придбані за основною ставкою та нульовою ставкою Декларацій з ПДВ задекларовано показники 0 грн (а. с. 10-15, 43-55).

На підставі Акту позапланової перевірки позивача № 4690/24-13-14-09/21419817 від 10.11.2017 року відповідачем, з урахуванням виявлених порушень, винесено податкове повідомлення-рішення № 0008071409 від 27.11.2017 року. (а. с. 16, 64).

08.12.2017 року позивачем подано скаргу до ДФС України про його скасування (а.с. 67-68).

05.02.2018 року Державна фіскальна служба України листом № 3686/6/99-99-11-01-02-25 надіслала позивачу рішення про результат розгляду скарги, яким ППР № 0008071409 від 27.11.2017 року залишено без змін (а. с. 19-21, 69-73).

Вважаючи податкове повідомлення рішення протиправним позивач звернувся до суду для його скасування.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що в період охоплений перевіркою з 01.10.2014 року по 31.12.2016 року ДП Герцаївське державне спеціалізоване лісництво АПК було зареєстроване платником податку на додану вартість на загальних підставах, а не на спеціальному режимі оподаткування, а тому ГУ ДФС у Чернівецькій області правомірно прийняло податкове повідомлення-рішення від 27.11.2017 року № 0008071409 про збільшення ДП Герцаївське державне спеціалізоване лісництво АПК суми грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 929825,00 грн., у тому числі на 743860,00 грн., за основним платежем та на 185965,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

В силу частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 року (далі - ПК України).

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно п. п. 3. 1. ст. 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно п.п. а п. 185.1. ст.. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 186.1. ст. 186 ПК України місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Пунктом 187.1. ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності п. 188.1. ст. 188 ПК України (в редакції до 01.01.2016 року) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно п. 188.1. ст. 188 ПК України (в редакції, що діє з 01.01.2016 року) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п.п. а п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України (редакції до 01.01.2015 року) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно п. 198.6 ст. 198 ПК України (редакції, що діє після 01.01.2015 року) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

У відповідності п. 209.1 ст. 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно п.п.1-2 п. 209.2 ст. 209 ПК України (в редакції до 31.12.2015 року) згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 209.2 ст. 209 ПК України Позитивна різниця між сумою податкових зобов`язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена: а) за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими і технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва) підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 50 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб`єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 50 відсотків; б) за операціями із зерновими і технічними культурами підлягає перерахуванню:до державного бюджету - у розмірі 85 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб`єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 15 відсотків; в) за операціями з продукцією тваринництва підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 20 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб`єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 80 відсотків.

Відповідно п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Позивач, обґрунтовуючи порушення його прав з боку відповідача, послався на те, що в період з 01.07.2014 року по 31.12.2016 рік підприємство перебувало на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість, відповідно до свідоцтва про реєстрацію № 100169585, а тому у відповідача були відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення - рішеня № 0008071409 від 27.11.2017 року.

З приводу указаного суд зазначає наступне.

Згідно п. 209.6 ст. 209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно п. 209.7. ст. 209 ПК України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб`єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно до п. 209.10 ст. 209 Податкового кодексу України сільськогосподарське підприємство реєструється як суб`єкт спеціального режиму оподаткування з дотриманням правил та у строки, що визначені статтею 183 цього Кодексу для реєстрації платників податку на додану вартість. У реєстрі суб`єктів спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених для реєстрації платників податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства, на які поширюється дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, та дата внесення запису про такі види діяльності.

Відповідно до п. 23 Розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово до 1 січня 2015 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00), а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 року №678 (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено форми та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок).

Так, відповідно до п. 5 розділу 1 Порядку усі платники податку на додану вартість подають податкову декларацію з позначкою "0110", у якій відображаються розрахунки з бюджетом (далі - декларація 0110).

Відповідно до п. 6 цього ж Порядку, платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110 подають податкову декларацію з позначкою "0121"/"0122"/"0123" (далі - декларація 0121 - 0123), яка є невід`ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

Крім того, суд зазначає, що Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Частиною 1 ст. 2 Закону № 996-XIV визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

У частині 1 ст. 3 Закону № 996-XIV зазначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Статтею 5 Закону № 996-XIV визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах: повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв`язку з чим особисте майно та зобов`язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства; послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності; безперервність - оцінка активів та зобов`язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі; нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці; інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Статтею 15 Закону № 996-XIV визначено, що Контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законами.

Проаналізувавши вищенаведені положення податкового законодавства України, Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV суд приходить до висновку, що усі платники податку на додану вартість зобов`язані подавати до контролюючого органу податкову декларацію 0110 з податку на додану вартість у строки встановлені ст. 203 Податкового кодексу України. При цьому слід відмітити, що платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110 подають податкову декларацію з позначкою 0121 - 0123, яка є невід`ємною частиною звітності за відповідний звітний період, а також надають повну, правдиву та неупереджену інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Отже з наведеного слідує, що незалежно від того чи застосовує чи не застосовує платник податку спеціальний режим оподаткування діяльності, платники податку на додану вартість зобов`язані подавати до контролюючого органу податкову декларацію 0110.

Так, апелянт наголошує на тому, що податковий орган нараховуючи грошове зобов`язання з податку на додану вартість не врахував, що на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.12.2012 року у справі № 2а-2433/10/2470, що набрала законної сили, скасовано податкове повідомлення рішення Новоселицької міжрайонної податкової інспекції від 18 червня 2010 року №473/230000512300/04; визнано протиправними дії Новоселицької міжрайонної податкової інспекції щодо анулювання Свідоцтва №100169585 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб`єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та зобов`язано Новоселицьку міжрайонну податкову інспекцію поновити з 01 січня 2009 року дію Свідоцтва №100169585 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб`єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, а тому вказане є підтвердженням того, що Державне підприємство "Герцаївське державне спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу" в період з 01.07.2014 року по 31.12.2016 року перебувало саме на спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарського підприємства відповідно до свідоцтва про реєстрацію " 100169585.

Однак, колегія суддів не приймає до уваги вищевказані доводи, як доказ перебування підприємства на спеціального режиму оподаткування з огляду на те, що згідно доказів які надав відповідач, а саме даних ІС "Податковий блок" податковим органом на виконання вищевказаних рішень судів було поновлено дію свідоцтва № 100169585 про реєстрацію, як суб`єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2009 року по 28.12.2010 року.

Проте, у зв`язку з ненаданням декларації протягом року, відповідачем було анульовано реєстрацію ДП "Герцаївське державне спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу", як платника спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарського підприємства. Вказане рішення позивачем не оскаржувалось.

В подальшому ДП "Герцаївське державне спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу" з 24.02.2011 року було знято з реєстрації як суб`єкт спеціального режиму оподаткування.

З аналізу вищенаведених обставин та згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.02.2011 року №100326577, виданого Герцаївським відділенням Новоселицького ОДПІ, позивач зареєстрований платником податку на додану вартість на загальних підставах з 24.02.2011 року по даний час. (а. с. 161-167).

Водночас, позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано інших належних та достатніх доказів, які б підтверджували факт перебування підприємства на спеціальному режимі оподаткування в перевіряємий період.

Крім того, колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, представник позивача зазначив, що в період з 01.07.2011 року по 21.12.2016 року Державне підприємство "Герцаївське державне спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу" подавало звіт до податкового органу, як підприємство, яке перебувало на загальному режимі оподаткування.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що докази і доказування - один із найважливіших інститутів адміністративного права. Адже саме з допомогою доказів суд з`ясовує дійсні правовідносини сторін, обставини, що мають значення для справи.

Суд зауважує, що докази - це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюваних обставин. Тобто доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Достатність доказів визначається як наявність у справі такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб`єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з`ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об`єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі.

Також, колегія суддів вважає обґрунтованим посилання суду першої інстанції на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.03.2015 року у справі № 824/3562/14-а, що набрала законної сили, якою відмовлено позивачу в скасуванні податкового повідомлення-рішення від 01.10.2014 року № 0001092200, з підстав того, що Державне підприємство "Герцаївське державне спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу" не подало декларації з податку на додану вартість з позначкою 0110 за квітень - червень 2014 року, чим порушив п.п. 49.18.1 (49.18.2) п.49,18 ст. 49, п. 203.1 ст.203Податкового кодексу.

Судом були встановлені обставини, які аналогічні обставинам у даній справі, а саме те, що відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.02.2011 року №100326577, виданого Герцаївським відділенням Новоселицького ОДПІ, позивач зареєстрований платником податку на додану вартість на загальних підставах з 24.02.2011 року по даний час. (а. с. 161-167).

Відповідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні даної справи надавалась оцінка як вищезазначеному рішенню, так і усім доказам в їх сукупності, які були надані сторонами, а тому доводи викладені позивачем в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції ґрунтується лише на рішенні Чернівецького окружного адміністративного суду у справі № 824/3562/14-а є необгрунтованими.

У зв`язку з чим, за відсутності усіх необхідних доказів у справі, суд першої інстанції, на переконання суду апеляційної інстанції, прийшов до обґрунтованого висновку, що в період охоплений перевіркою з 01.10.2014 року по 31.12.2016 року ДП Герцаївське державне спеціалізоване лісництво АПК було зареєстроване платником податку на додану вартість на загальних підставах, у зв`язку з чим ГУ ДФС у Чернівецькій області правомірно прийняло податкове повідомлення-рішення від 27.11.2017 року № 0008071409 про збільшення ДП Герцаївське державне спеціалізоване лісництво АПК суми грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 929825,00 грн., у тому числі на 743860,00 грн., за основним платежем та на 185965,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв`язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державного підприємства "Герцаївське державне спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу" залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 01 липня 2019 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Франовська К.С. Кузьменко Л.В.