Постанова

від 27.06.2019 по справі 826/2442/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

м. Київ

справа №826/2442/16

касаційне провадження №К/9901/26630/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2016 (суддя Качур І.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 (головуючий суддя - Межевич М.В., судді: Земляна Г.В., Сорочко Є.О.) у справі № 826/2442/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Еко Лідер до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Еко Лідер звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.09.2015 № 0004842202.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 30.05.2016 позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.10.2016 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2016 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.6 статті 44, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 7, 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на безтоварному характері господарських операцій з придбання сільськогосподарської продукції по ланцюгу постачання Фермерське господарство Досвід - Товариство з обмеженою відповідальністю Лирокс Групп - Товариство з обмеженою відповідальністю Еко Лідер , що свідчить про неможливість реалізації цієї продукції позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля та обумовлює необхідність кваліфікації отриманих товариством на розрахунковий рахунок грошових коштів у розмірі 15990690,44 грн. як безповоротної фінансової допомоги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Еко Лідер з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю Оіл Трейд (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю Лирокс-Групп ) за період з 01.10.2014 по 30.11.2014, результати якої оформлено актом від 26.08.2015 № 4955/26-51-22-02/38745281.

За її наслідками орган доходів і зборів дійшов висновку про порушення товариством вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з невключенням до складу інших доходів як безповоротної фінансової допомоги грошових коштів у розмірі 15990690,44 грн., отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля як оплата за реалізовану олію соняшникову, з огляду на безтоварний характер господарських операцій як із придбання, так із реалізації відповідної продукції.

Обґрунтовуючи свою позицію, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві посилалась на відсутність активу, реалізованого позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля , в силу неможливості здійснення поставки цієї продукції на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Еко Лідер по ланцюгу постачання від Товариства з обмеженою відповідальністю Лирокс Групп (відсутність власних виробничих потужностей для переробки соняшникової нерафінованої олії, а також найманих працівників) та до цього постачальника від Фермерського господарства Досвід (відсутність земельних угідь, придатних для вирощування сільськогосподарських культур, найманих працівників, техніки, складських приміщень тощо). Відтак, за доводами органу доходів і зборів, Товариство з обмеженою відповідальністю Лирокс Групп не могло придбавати соняшник у Фермерського господарства Досвід та за наслідками його переробки реалізовувати соняшникову олію нерафіновану на адресу позивача.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.09.2015 № 0004842202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 2806324,00 грн. за основним платежем та 701581,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнаючи протиправним та скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами, а придбаний Товариством з обмеженою відповідальністю Еко Лідер товар використано ним у межах власної господарської діяльності.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податку як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує й із нормами Податкового кодексу України.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Утім, попередні судові інстанції в порушення наведених процесуальних положень, які зобов`язують суд вжити передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, не перевірили факт реального руху активу по всьому ланцюгу учасників схеми, не з`ясували, ким і коли вирощувалась перероблена Товариством з обмеженою відповідальністю Лирокс Групп сільськогосподарська продукція та чи вирощувалась взагалі.

Не встановили суди й фактичний альтернативний рух активу в порівнянні із задекларованим.

Судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено і технічну можливість Товариства з обмеженою відповідальністю Лирокс Групп та Фермерського господарства Досвід виконати спірні поставки товарів з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ними витрат, пов`язаних із реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 у справі № 826/2442/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

І.Я. Олендер