Рішення

від 25.06.2019 по справі 372/3921/17

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/3921/17

Провадження № 2-70/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2019 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тиханського О.Б.,

за участю секретаря Авсюкевич Н.В.,

представника позивача Гуртової Т.І .,

представника відповідача ОСОБА_5.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальності МК Столиця до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором безпроцентної позики,

В С Т А Н О В И В:

21.12.2017 до Обухівського районного суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю МК Столиця про стягнення заборгованості за договором безпроцентної позики № 05/01/15-2 від 05.01.2015 укладеним з ОСОБА_2 . Позов мотивовано тим, що між ТОВ МК Столиця та ОСОБА_2 05.01.2015 р. укладено договір безпроцентної позики № 05/01/15-2, за умовами якого ТОВ МК Столиця перерахувало ОСОБА_2 позику у розмірі 1100000 грн. з кінцевим терміном повернення до 05.07.2015 р. Оскільки ОСОБА_2 свої зобов`язання по вищевказаному договору у встановлений строк не виконала то ТОВ МК Столиця просить суд, з урахуванням заяви про зміну підстави позову, та зави про збільшення позову стягнути з неї основну суму боргу, 3% річних, витрати від інфляції, проценти за користування коштами, а також витрати на правову допомогу.

Представником відповідача направлено відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач заперечує щодо заявлених позовних вимог, вказує, що вказаний договір дійсно підписувався відповідачем, проте кошти по ньому не були передані, тобто умови договору були не виконані зі сторони позивача. Підпис відповідача на касовому ордері про отримання коштів відсутній, крім того, відповідно до Статуту підприємства на правочини, вартість яких перевищує 100000 грн., повинна бути згода правління, проте відповідач як член правління такої згоди не давала і таке питання не вирішувалося.

В судовому засіданні представник Позивача підтримала позовні вимоги з врахуванням підстав викладених у заяві про зміну підстав позову та про збільшення позовних вимог, вказала, що кошти були передані, а фактом їх отримання є саме підписання відповідачем договору. Щодо касових ордерів (а.с.10,110), які надані до справи, то просила суд не брати їх до уваги, оскільки вони не відносяться до даної справи.

Представник Відповідача заперечив щодо задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позов. Додатково зазначив, що грошових коштів від ТОВ МК Столиця по договору безпроцентної позики № 05/01/15-2 від 05.01.2015 р. ОСОБА_2 не отримувала в будь-якій формі, а сам факт укладання договору між фізичної та юридичної особою не є підтвердженням факту отримання коштів, крім того, відповідачем не надано жодного документа, що юридичною особою були надані вказані кошти.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено наступні фактичні обставини справи.

31.12.2014 р. між ТОВ МК Столиця в особі генерального директора ОСОБА_2. (Позичальник) та Водолазького Р.С. (Позикодавець) було укладено договір позики № 31/12/14.

Відповідно до п. 3.1. Договору, позика за цим договором надається на строк з 31.12.2014 р. по 05.07.2015 р.

Відповідно до п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах визначених цим Договором, Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти, а саме: 1100000 грн., в готівковому порядку шляхом внеску до каси Позичальника, а останній зобов`язується повернути їх Позикодавцеві в порядку та у строк, визначені цим Договором.

05.01.2015 р. між ТОВ МК Столиця в особі Голови правління Водолазького Р.С. та ОСОБА_2 було підписано договір безпроцентної позики № 05/01/15-2 та додаткова угода до нього.

Відповідно до п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах визначених цим Договором, позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти, а саме: переказ 1 100 000 грн., а останній зобов`язується повернути їх Позикодавцеві в порядку та у строк, визначені цим Договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору, позика за цим договором надається на строк з 05.01.2015 р. по 05.07.2015 р.

Відповідно до п. 4.1. Договору, позика повертається у безготівковому порядку шляхом переказу на розрахунковий рахунок Позикодавця або в готівковому порядку шляхом внеску до каси Позикодавця.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди до Договору, сторони вирішили доповнити Розділ 1 Договору п. 1.3., який викласти наступним чином: Позичальник витрачає всю суму позики в повному обсязі на ведення господарської діяльності Позикодавця.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 615 та ст. 526 ЦК України, - зобов`язання повинні виконуватись належним чином, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до Правового висновку висловленого Верховним Судом України в постанові від 18 жовтня 2017 року у справі N 6-1662цс17, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених обставин робити відповідні правові висновки.

Отже, виходячи зі змісту п. 1.1 Договору безпроцентної позики № 05/01/15-2 від 05.01.2015 р., сторони договору визначили порядок передачі коштів від юридичної особи - ТОВ МК Столиця на користь фізичної особи - ОСОБА_2 , а саме шляхом здійснення їх переказу на користь останньої.

Таким чином, Договір безпроцентної позики № 05/01/15-2 від 05.01.2015 р. можна вважати укладеним з моменту передання грошей, шляхом здійснення ТОВ МК Столиця відповідного переказу коштів на користь ОСОБА_2 .

Проте, Позивачем не надано до суду доказів здійснення такого переказу коштів по договору безпроцентної позики № 05/01/15-2 від 05.01.2015 р. на користь ОСОБА_2 . До того ж, представником Позивача в судовому засіданні було зазначено, що на користь ОСОБА_2 переказу коштів не здійснювався, а натомість остання отримала кошти з каси ТОВ МК Столиця .

Однак, ТОВ МК Столиця не надано доказів того, що з каси товариства було видано ОСОБА_2 позику у спосіб визначений положенням Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженим Постановою правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р., яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин. До того ж, суд звертає увагу на те, що зі змісту позовної заяви вбачається, що ТОВ МК Столиця кошти на користь ОСОБА_2 перераховувало, а не видавало з каси товариства.

При цьому, суд не може погодитися з твердженням ТОВ МК Столиця , що саме по собі підписання сторонами договору безпроцентної позики № 05/01/15-2 від 05.01.2015 р. є доказом передачі коштів, оскільки положеннями договору передбачені дії Позикодавця (юридичної особи) після укладення договору, які він має вчинити для передачі коштів, а саме здійснити їй переказ на користь ОСОБА_2

Згідно ст.12 ЦПК України , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Однак, матеріали судової справи не містять доказів передання грошей у спосіб визначений договором безпроцентної позики № 05/01/15-2 від 05.01.2015 р. чи в будь який інший спосіб, який не суперечить положенням чинного законодавства на користь ОСОБА_2

Окрім того, суд акцентує увагу на тому, що укладення 31.12.2014 р. між ТОВ МК Столиця в особі генерального директора ОСОБА_2 та Водолазького Р.С. договору позики № 31/12/14 жодним чином не доводить отримання ОСОБА_2 коштів від ТОВ МК Столиця на підставі договору безпроцентної позики № 05/01/15-2 від 05.01.2015 р. Тобто доведення наявності коштів у ТОВ МК Столиця жодним чином не доводить їх передачу на користь ОСОБА_2 .

Разом з тим, порядок передачі коштів по договору позики № 31/12/14 від 31.12.2014 р. свідчить, що ТОВ МК Столиця в своїй діяльності керувалась положенням Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженим Постановою правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р. та здійснювало оформлення видаткових касових ордерів при вчиненні касових операцій.

Щодо наданих касових ордерів, то з урахуванням позиції представника позивача, яка вказала, що дані докази не відносяться до даної справи та представника відповідача який заперечував допустимість даних доказів, суд визнає дані докази не належними.

З урахуванням викладеного, відповідно до ст. ст. 15, 16, 10496, 10547, 1054 ЦК України, та керуючись, 2, 4, 12, 76 - 81, 89, 133, 141, 206, 223, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальності МК Столиця до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором безпроцентної позики - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.07.2019.

Суддя: О.Б. Тиханський