Постанова

від 02.07.2019 по справі 205/7101/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5145/19 Справа № 205/7101/17 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Городничої В.С.

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив № 208" на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 лютого 2019 року у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив № 208" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди , -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що у період з 01.03.2013 року по 04.03.2016 року відповідач очолювала ОК Житлово-будівельний кооператив № 208 на посаді голови правління. В ході проведення аудиту правильності формування тарифу ОК ЖБК № 208 та виконання кошторису за 2013-2015рр. та 2 місяці 2016р. аудиторами виявлені порушення бухгалтерського обліку, трудового законодавства, касової дисципліни, невиконання Закону України Про кооперацію , Статуту ОК ЖБК № 208 та ін.

Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в сумі 49469,58 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 лютого 2019 року у задоволенні позовних вимог ОК ЖБК № 208 відмовлено.

ОК ЖБК № 208 не погодився з вказаним рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

ОСОБА_1 відповідно до ст. 360 ЦПК України подала відзив, в якому просила апеляційну скаргу ОК ЖБК № 208 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 лютого 2019 року - без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

03.06.2019 року апелянт подав заперечення на відзив представника відповідача Ільяшенка П.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , в якому просив скасувати рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог, посилаючись на необгрунтованість доводів відзиву представника відповідача Ільяшенка П.В., який діє в інтересах ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОК Житлово-будівельний кооператив № 208 є юридичною особою, основний вид економічної діяльності - комплексне обслуговування об`єктів.

Бикова ОСОБА_2 в період з 01.03.2013 року по 05.03.2016 року перебувала на посаді голови правління ОК ЖБК № 208 .

Згідно акту прийому-передачі документів ОК ЖБК № 208 від 13.03.2016 року ОСОБА_1 передала голові правління Корольовій ОСОБА_3 .І. документацію щодо фінансово-господарської діяльності ОК ЖБК № 208 .

На теперішній час головою правління ОК ЖБК № 208 є ОСОБА_4

ТОВ Аудиторська фірма Капітал-Експерт 17.06.2017 року надано аудиторський звіт з надання обґрунтованої впевненості щодо підтвердження звіту виконання кошторису витрат ОК ЖБК № 208 за 2013-2015 рр. та 2 місяці 2016р., в якому зазначено виявлені порушення бухгалтерського обліку, трудового законодавства, касової дисципліни, невиконання Закону України Про кооперацію , Статуту ОК ЖБК № 208 та ін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на необгрунтованість, безпідставність, недоведеність позовних вимог, зокрема: позивачем не надано жодних належних, достовірних та достатніх доказів, що є його процесуальним обов`язком (частина перша статті 81 ЦПК України), на підтвердження факту завдання безпосередньо відповідачем матеріальної шкоди ОК ЖБК № 208 , а також наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданою позивачу шкодою.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що у відповідності до п. 16.15 Статуту кооперативу ОСОБА_1 , яка входила в склад правління, своїми діями та на свій розсуд витрачанням коштів кооперативу без узгодження з правлінням та членами кооперативу нанесла матеріальну шкоду кооперативу у розмірі 49469 грн. 58 коп.; до документації кооператива ОСОБА_1 не допускала ні членів правління, ні членів кооперативу; посилається на Аудиторський звіт, в якому аудиторами виявлені порушення бухгалтерського обліку, трудового законодавства, касової дисципліни, невиконання Закону України Про кооперацію , Статуту ОК ЖБК № 208 та ін.

Однак, колегія суддів не погоджується із такими доводами апеляційної скарги, з наступних підстав.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Нормами ч. 2 ст. 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 134 КзпП України передбачено, що в iдповiдно до законодавства працiвники несуть матерiальну вiдповiдальнiсть у повному розмiрi шкоди, заподiяної з їх вини пiдприємству, установi, органiзацiї, зокрема у випадках, коли: 1) мiж працiвником i пiдприємством, установою, органiзацiєю вiдповiдно до статтi 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договiр про взяття на себе працiвником повної матерiальної вiдповiдальностi за незабезпечення цiлостi майна та iнших цiнностей, переданих йому для зберiгання або для iнших цiлей; 2) майно та iншi цiнностi були одержанi працiвником пiд звiт за разовою довiренiстю або за iншими разовими документами; 3) шкоди завдано дiями працiвника, якi мають ознаки дiянь, переслiдуваних у кримiнальному порядку; 4) шкоди завдано працiвником, який був у нетверезому станi; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зiпсуттям матерiалiв, напiвфабрикатiв, виробiв (продукцiї), в тому числi при їх виготовленнi, а також iнструментiв, вимiрювальних приладiв, спецiального одягу та iнших предметiв, виданих пiдприємством, установою, органiзацiєю працiвниковi в користування; 6) вiдповiдно до законодавства на працiвника покладено повну матерiальну вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну пiдприємству, установi, органiзацiї при виконаннi трудових обов`язкiв.

Відповідно до ст. 135-3 КзпП України, розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Як роз`яснено у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Отже, наявність шкоди ще не породжує обов`язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 2 п. 16.5. Статуту кооперативу, голова правління здійснює повсякденне керівництво діяльністю кооперативу, згідно положень п. 5.5. Статуту кооперативу житлово-будівельний кооператив здійснює експлуатацію і ремонт належного йому жилого будинку та утримання придомової території за рахунок коштів кооперативу на засадах самооплатності.

Згідно ч. 6 п. 5.7. Статуту кооперативу, житлово-будівельний кооператив зобов`язаний своєчасно провадити ремонт жилого будинку, забезпечувати безперебійну роботу інженерного обладнання будинку і жилих приміщень, належно утримувати під`їзди, інші місця загального користування будинку та придомової території тощо.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає безпідставними та недоведеними доводи апелянта щодо витрачання ОСОБА_1 коштів на свій розсуд.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано жодних належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту завдання безпосередньо відповідачем матеріальної шкоди ОК «ЖБК № 208» , а також наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданою позивачу шкодою.

Безпідставними є посилання апелянта на аудиторський висновок, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудитом є перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб`єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб`єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів. Згідно з «Переліком послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми)» , затвердженого рішенням Аудиторської палати України від 22.12.11 № 244/14 послугами в сфері аудиту можуть бути, зокрема: аудит історичної фінансової інформації, зокрема фінансової звітності; огляд історичної фінансової інформації, зокрема фінансової звітності; завдання з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової інформації.

Таким чином, складений за результатами перевірки аудиторський висновок - це форма вираження незалежної думки аудитора, який діє як суб`єкт підприємницької діяльності на підставі договору. Тобто, такий висновок не є правовстановлюючим документом, не містить обов`язкових для виконання приписів, та підлягає оцінці на предмет достовірності.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що апелянт помилково вважає, що наданий ним Аудиторський звіт незалежного аудитора з надання обгрунтованої впевненості щодо підтвердження звіту виконання кошторису витрат ОК «ЖБК № 208» за 2013-2015 р.р. та 2 місяці 2016 р. є підтвердженням контролюючих органів і повинен прийматися судом як беззаперечний доказ наявності матеріальної шкоди з боку відповідача в заявленій сумі.

А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись положеннями ст. ст. 259, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив № 208"- залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 лютого 2019року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова