Рішення

від 18.06.2019 по справі 310/916/18

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/916/18

2/310/83/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (представник ОСОБА_2 ) до Бердянського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Державної казначейської служби України (представник Тимофєєва Т.М.), третя особа Бердянське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (представники: Шевченко С.І., Ігнатьєв Д.П.) про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Бердянського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Державної казначейської служби України, третя особа Бердянське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих про стягнення моральної шкоди в якому зазначив, що згідно наказу №34 ОК від 02.07.2009 року він був прийнятий в Бердянське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих на посаду керівника шахового гуртка. Наказом №75 вк-1 від 31.12.2014 року він був переведений на посаду складальника виробів. На підставі наказу №22-П від 11.08.2015 року на підприємстві відбулося скорочення штату. Він був звільнений з підприємства у зв`язку зі скороченням штату наказом №80-вк від 01.12.2015 року на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України. Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26.04.2016 року визнано наказ №22-П від 11.08.2015 року та наказ №80-вк від 01.12.2015 року Про звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штату) незаконними та скасовано його. Поновлено ОСОБА_1 на посаді складальника виробів Бердянського учбово-виробничого підприємства українського товариства сліпих. Стягнуто з Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.12.2015 року по 25.04.2016 року в розмірі 7070,58 грн. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 07.07.2016 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 квітня 2016 року залишено без змін. Наказом №20-вк від 08.07.2016 року він був поновлений на посаді складальника виробів Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, а наказом №24-вк від 26.07.2016 року він був звільнений з підприємства у зв`язку з невиходом на робоче місце без поважних причин. Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 26.04.2016 року його було поновлено на посаді складальника виробів Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих. За виконавчим листом від 04.08.2016 року головним державним виконавцем Бердянського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області Бєляєвою А.С. було відкрито виконавче провадження, а 07.09.2016 року була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження. Постановою від 26.10.2016 року виконавче провадження відновлено. Станом на 09.02.2018 року рішення суду боржником не виконано у порушення ст. 76 ЗУ Про виконавче провадження , він не був поновлений на посаді та не був фактично допущений до робочого місця. 09.03.2017 року він отримав постанову головного державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу ДВСУ ГТУЮ у Запорізькій області Васильєвої Л.Ю. про закінчення виконавчого провадження від 28.02.2017 року в зв`язку з фактичним виконанням рішення суду згідно заяви стягувача від 27.02.2017 року та наказів №20-вк від 07.08.2016 року та №5 від 27.02.2017 року. З постановою державного виконавці він не згоден, оскільки вона прийнята з порушенням ч. 1 ст. 18, ст.ст. 63, 65, 75 ЗУ Про виконавче провадження . У зв`язку з неправомірними діями головного державного виконавця Васильєвої Л.Ю. ним була подано до суду скаргу на дії державного виконавця. Ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 20.12.2017 року визнано дії та бездіяльність головного державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу ДВС головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Васильєвої Л.Ю., протиправними. Визнано дії головного державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу ДВС головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Васильєвої Л.Ю. неправомірними стосовно винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №51889566 від 28.02.2017 року. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Вважав, що за викладених обставин він має право на відшкодування моральної шкоди в зв`язку з неправомірними діями державного виконавця. Рішення суду було винесено 26.04.2016 року, відкрито виконавче провадження 04.08.2016 року, закінчено виконавче провадження 28.02.2017 року, скасовано закінчення виконавчого провадження 20.12.2017 року. За цей час ОСОБА_1 зазнав суттєвих душевних страждань, які полягали в тому, що підприємства категорії УТОС створюються виключно для захисту найбільш незахищених верств населення, а саме інвалідів по зору. І саме на вказаних підприємствах можуть працювати вищевказані особи, що прямо зазначається в їх довідках МСЕК, на інших підприємствах вони фактично працювати не зможуть і їх туди ніхто брати не буде. А тому основний напрямок політики підприємств УТОС є саме створення робочих місць для вищевказаних інвалідів. Отже, суд поновляючи його на займаній посаді вірно визначив той факт, що він повинен працювати саме на тому підприємстві, яке зазначено у його довідці МСЕК і його звільнення призведе до, того що особа не зможе найти собі іншу роботу і в майбутньому буде голодувати. Окрім того, на підприємствах категорії УТОС. створюються робочі місця виключно для інвалідів по зору, тобто спеціальні звукові прибори, доріжки по яким можуть пересуватися сліпі люди та інше. На інших підприємствах вищевказані умови відсутні, що в свою чергу позбавить позивача його права на належні умови праці. Отже, з боку відповідача відбуваються дії направлені на те, щоб не виконувати остаточне та законне рішення суду від 26.04.2016 року і саме затягування з боку державного виконавця позбавило інваліда по зору законного права на працю, що, на його думку, є дискримінацією. Вказані дії порушують норми діючого законодавства і норми міжнародного права, які захищають інвалідів.

Душевні страждання полягали в тому, що на вказаному підприємстві він пропрацював не один рік, і це його єдине місце роботи в місті Бердянську і єдиний засіб для існування. Звільнивши з роботи відповідач прирік його на злидні та страждання від голоду та відсутності грошових коштів на ліки. Фізичні страждання полягають в тому, що відсутність грошових коштів призвела до того, що позивач будучи інвалідом не міг підтримувати нормальний спосіб життя, нехватка ліків відобразилась на його нормальному способі життя.

Якби державний виконавець вчасно та належним чином виконав рішення суду про поновлення на роботі, то його не було би повторно звільнено з роботи 26.07.2016 року і він не змушений був би багато часу захищати свої права у суді.

Просив стягнути з Державного бюджету України через Головне управління казначейського рахунку на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, подали заяву про розгляд справи в їх відсутності.

Представник Бердянського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у судове засідання не з`явився без поважних причин.

У судове засідання представник Державної казначейської служби України не з`явився, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав і пояснив, що Державна казначейська служба України жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало в правовідносини з ним і жодної шкоди не завдало, тому не може нести відповідальність за шкоду, завдану діями інших суб`єктів. Позивач знаходився у правовідносинах з Бердянським міськрайонним відділом Державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області і саме внаслідок дій зазначеного державного органу вникла підстава для звернення до суду для відновлення порушених прав. За таких обставин законні підстави для стягнення шкоди з держаного бюджету України відсутні. Крім того, зазначив, що позивач не надав доказів, якими би підтверджувався факт заподіяння йому моральних та фізичних страждань, наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням відповідачів та вини останніх в її заподіянні. Також необґрунтовано пред`явлені вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. і не зрозуміло з яких міркувань виходив позивач, визначаючи шкоду саме в такому розмірі. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих в судове засідання не з`явився, подав до суду пояснення в якому зазначив, що ОСОБА_1 ухиляється від належного виконання судового рішення про поновлення його на роботі, оскільки не надає трудову книжку для внесення в неї відповідних записів, тому вина Бердянського місьрайонного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області в цьому відсутня. Позивач вважав, що йому спричинене моральна шкоду несвоєчасним та неналежним виконанням Бердянським місьрайонним відділом Державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області судового рішення про поновлення на роботі, але судове рішення в примусовому порядку не виконувалось у зв`язку з тим, що Бердянське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих добровільно виконало рішення ще до відкриття виконавчого провадження, а невнесення запису в трудову книжку про наказ №5 від 27.02.2017 року є результатом ухилення ОСОБА_1 від цього. Вважав, що підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні. Просив у задоволенні позову відмовити.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Із довідки МСЕ-4/хо №002460 від 5.12.1994 року вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом першої групи по зору з дитинства (а.с.5).

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26.04.2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу визнано наказ №22-П від 11.08.2015 року та наказ №80-вк від 01.12.2015 року Про звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штату) незаконними та скасовано їх. Поновлено ОСОБА_1 на посаді складальника виробів Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих. Стягнуто з Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.12.2015 року по 25.04.2016 року в розмірі 7070,58 грн. (а.с.6-10).

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 07 липня 2016 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 квітня 2016 року залишено без змін (а.с.11-15).

Наказом Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих №20-вк від 08.07.2016 року ОСОБА_1 . поновлений на посаді складальника виробів Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих з 08.07.2016 року (а.с.39).

Відповідно до наказу №5 від 27.02.2017 року у наказ №20-вк від 08.07.2016 року слова та цифри з 08.07.2016 року виключено, так як вони не мають юридичного значення (а.с.40).

Наказом №24-вк від 26.07.2016 року він був звільнений з підприємства у зв`язку з невиходом на робоче місце без поважних причин.

На виконання рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26.04.2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу 04.08.2016 року було видано виконавчий лист про поновлення ОСОБА_1 на посаді складальника виробів Бердянського учбово-виробничого підприємства українського товариства сліпих.

На підставі зазначеного виконавчого листа головним державним виконавцем Бердянського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області Бєляєвою А.С. винесено постанову від 11.08.2016 року про відкриття виконавчого провадження, яка була направлена Бердянському учбово-виробничому підприємству Українського товариства сліпих. У зазначеній постанові надано боржнику строк до 17.08.2016 року для добровільного виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді складальника виробів Бердянського учбово-виробничого підприємства українського товариства сліпих. (а.с.16,17).

29.08.2016 року Бердянське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих подало до Бердянського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області листа в якому просили закінчити виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №310/72/16-ц від 04.08.2016 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді складальника виробів Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих (а.с.41).

07.09.2016 року головним державним виконавцем Бердянського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області Васильєвою Л.Ю. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді складальника виробів Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих згідно наказу №20-вк від 08.07.2016 року Учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих (а.с.18).

ОСОБА_1 не погодився з цією постановою та подав начальнику Бердянського міськрайонного відділення ДВСУ ГТУЮ Дудці М.О. заяву про скасування постанови державного виконавця Васильєвої Л.Ю. від 07.09.2016 року про закриття виконавчого провадження та поновлення виконавчого провадження (а.с.19).

Постановою від 25.10.2016 року начальник Бердянського міськрайонного відділу ДВСГТУЮ у Запорізькій області скасував постанову про закінчення виконавчого провадження від 07.09.2016 року, винесену головним державним виконавцем Васильєвою Л.Ю. з виконання виконавчого листа №310/72-16-ц виданого 04.08.2016 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді складальника виробів Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, оскільки державним виконавцем не взято до уваги дату з якої поновлено працівника та не вирішено спірне питання щодо врахування трудового стажу за період з 01.12.2015 року по 07.07.2016 року, що є частиною трудового спору (а.с.42-43).

Постановою головного державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області Васильєвою Л.Ю. від 26.10.2016 року відновлено виконавче провадження по виконанню рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26.04.2016 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді складальника виробів Бердянського учбово-виробничого підприємства українського товариства сліпих на підставі ч. 1 ст. 41 ЗУ Про виконавче провадження (а.с.21).

27.02.2017 року Бердянське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих подало до Бердянського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області листа в якому просило закінчити виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №310/72/16-ц від 04.08.2016 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді складальника виробів Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, оскільки підприємство добровільно виконало рішення суду і наказом №20-вк від 08.07.2016 року ОСОБА_1 поновлено на роботі з 02.12.2015 року (а.с.44).

28.02.2017 року головним державним виконавцем Бердянського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області Васильєвою Л.Ю. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв`язку з фактичним виконанням рішення суду згідно заяви стягувача від 27.02.2017 року та наказів №20-вк від 08.07.2016 року та №5 від 27.02.2017 року (а.с.23-24).

ОСОБА_1 не погодився з постановою державного виконавця від 28.02.2017 року і подав скаргу на неправомірні дії до Бердянського міськрайонного суду.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 20.12.2017 року визнано дії та бездіяльність головного державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу ДВС головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Васильєвої Л.Ю., протиправними. Визнано дії головного державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу ДВС головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Васильєвої Л.Ю. неправомірними стосовно винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №51889566 від 28.02.2017 року (а.с.28).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 23 ЦК України встановлює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом в залежності від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно ст.1 ЗУ Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених ЗУ Про виконавче провадження випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до ст. 6 зазначеного Закону систему органів примусового виконання рішень становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

А ст. 7 цього закону передбачено, що відповідно до цього Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби.

Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що Бердянський міськрайонний відділ ДВС головного територіального управління юстиції у Запорізькій області відноситься до суб`єктів, відповідальність яких за спричинену шкоду передбачена ст. 1173 ЦК України, а держані виконавці є посадовими особам органу державної виконавчої служби і відносяться до суб`єктів, відповідальність яких за спричинену шкоду передбачена ст. 1174 ЦК України.

Виходячи з вимог ст.ст. 1173, 1174 ЦК України незаконність рішення, дій чи бездіяльність завдавача шкоди повинна бути доведена, а вина в цьому випадку презумюється. Суб`єктом відшкодування завданої шкоди є Держава та орган місцевого самоврядування. Тобто шкода відшкодовується за рахунок державного бюджету, бюджетів органів місцевого самоврядування.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших

Для відшкодування моральної шкоди, в силу наведених норм, необхідні наступні підстави: наявність душевних страждань, яких позивач зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього або приниження честі та гідності позивача. Необхідними умовам також є неправомірність рішень, дій чи бездіяльності та наявність вини відповідача.

Аналізуючи ст.ст. 1167, 1173, 1174 ЦК України суд бере до уваги, що при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. У випадку відшкодування моральної шкоди на підставі ст.ст. 1173,1174 ЦК України також повинна бути доведена незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди.

Надаючи додаткові пояснення (а.с.94-103) позивач посилався на тривале порушення його прав невиконанням рішення суду, а саме з часу звернення до Бердянського ВДВС 08.08.2016 року і по 18.04.2018 року, але із ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.10.2016 року вбачається, що виконання рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26.04.2016 року зупинено до закінчення касаційного провадження у справі (а.с.182), а поновлено виконання рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 квітня 2016 року тільки 31.10.2018 року постановою Верховного Суду від 31.10.2018 року (а.с.187-193).

За таких обставин відсутні підстави стверджувати, що за період з 10.10.2016 року по 31.10.2018 року рішення Бердянського міськрайонного суду від 26.04.2016 року не виконувалось без поважних причин.

Аналізуючи період невиконання рішення суду до 10.10.2016 року судом встановлено, що виконавчий лист на виконання рішення суду від 26.04.2016 року, який видано 04.08.2016 року подано ОСОБА_1 до Бердянського ВДВС 08.08.2016 року, а 11.08.2016 року державним виконавцем Бєляєвою А.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення суду від 26.04.2016 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді складальника виробів Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих та встановлено боржнику строк до 17.08.2016 року для добровільного виконання.

Таким чином, у випадку невиконання рішення суду в добровільному порядку до 17.08.2016 року державного виконавця виникли підстави для примусового виконання зазначеного вище рішення суду, але 30.08.2016 року до Бердянського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області надійшов лист Бердянського УВП УТОС від 29.08.2016 року про добровільне виконання рішення суду і наявності підстав для закінчення виконавчого провадження, тому 07.09.2016 року державним виконавцем Васильєвою Л.Ю. було прийнято рішення у формі постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.49, ст. 50 ЗУ Про виконавче провадження в зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду наказом №20-0вк від 08.07.2016 року Бердянським УВП УТОС.

Але це рішення було скасовано постановою начальника Бердянського міськрайонного відділу ДВСГТУЮ у Запорізькій області 25.10.2016 року, оскільки державним виконавцем не взято до уваги, що ОСОБА_1 поновлено на роботі з 08.07.2016 року, тобто з дати наступної після винесення рішення апеляційним судом, а не з наступної дати після звільнення.

Після винесення цієї постанови у державного виконавця не було підстав для здійснення подальших виконавчих дій по цьому провадженню, оскільки 10.10.2016 року набрала чинності ухвала судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, якою виконання рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26.04.2016 року зупинено до закінчення касаційного провадження у справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що посадовими особами Бердянського міськрайонного відділу ДВСГТУЮ у Запорізькій області були виконанні всі необхідні дії для виконання рішення суду від 26.04.2016 року в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, починаючи зі звернення ОСОБА_1 08.08.2016 року до Бердянського міськрайонного відділу ДВСГТУЮ у Запорізькій області з приводу виконання рішення суду та надання виконавчого листа і до зупинення 10.10.2016 року виконання рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26.04.2016 року.

Також слід звернути увагу, що звертаючись з позовом до суду ОСОБА_1 не врахував, що рішення Бердянського міськрайонного суду від 26.04.2016 року фактично було виконано в добровільному порядку, що підтверджується наказом Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих №20-вк від 08.07.2016 року та наказом №5 від 27.02.2017 року, тому підстав для його виконання в примусовому порядку не було починаючи з 27.02.2017 року.

Позивач посилався на ту обставину, що якби державний виконавець своєчасно виконав рішення суду, то його не було би повторно звільнено з роботи 26.07.2016 року і він не змушений був би багато часу витрачати на захист прав у суді, але суд не може взяти до уваги це твердження, оскільки під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Бердянського міськрайонного відділу ДВСГТУЮ у Запорізькій області з приводу виконання рішення суду та надання виконавчого листа тільки 08.08.2016 року і до цієї дати у державного виконавця не було підстав для виконання рішення суду від 26.04.2016 року.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Але позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди та того, що така була спричинена йому саме протиправними діями та бездіяльністю посадових осіб Бердянського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, у разі порушення її прав. При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом виходячи із сукупності обставин, які свідчать як про факт заподіяння такої шкоди так і глибини завдання такою шкодою моральних страждань.

Таким чином, позивач був зобов`язаний довести суду ті обставини, які свідчать як про факт заподіяння моральної шкоди (у чому полягає така шкода) та довести розмір заподіяної моральної шкоди, який заявлено до відшкодування.

Суд вважає, що позивачем не доведено у чому полягає моральна шкода, а також не доведено і самого факту завдання відповідачем такої шкоди ОСОБА_1 .

Крім цього, не надано позивачем жодних доказів і на обґрунтування розміру моральної шкоди, який заявлено до відшкодування, хоча вказані обставини підлягають доказуванню, як і сам факт заподіяння моральної шкоди.

Керуючись ст. ст.81,259,263-265,273,354,355 ЦПК України, ст.ст. 15,23,1167,1173,1174 ЦК України, ЗУ Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Бердянського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (місцезнаходження: 71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Свободи,60), Державної казначейської служби України (ідентифікаційний код юридичної особи 37567646, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна,6), третя особа Бердянське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (ідентифікаційний код юридичної особи 03967659, місцезнаходження: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Свободи,92/5) про стягнення моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 27.06.2019 року.

Суддя