Рішення

від 20.06.2019 по справі 906/168/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/168/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Голюк Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Круглий В.В. - адвокат, ордер серії ДП №2663/014 від 12.03.2019 та договір про надання правової допомоги від 27.02.2019 (приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції);

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Транс-Логістік Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп"

про стягнення 112152,71 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 88464,18 грн. основного боргу, 16035,01 грн. пені, 1476,02 грн. 3% річних, 6177,50 грн. інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач своєчасно та в повному обсязі не оплатив вартість перевезення, чим порушив умови договору №13072018 транспортного експедування в міжнародному і внутрішньому сполученні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові, та просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв.

Ухвали господарського суду від 08.04.2019, 13.05.2019 повернулися до суду в відміткою працівника пошти "вибули".

Відповідно до п. 11 листа №01-8/123 від 15.03.2007 Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Пунктом 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" є 04119, м. Київ, Шевченківський район, вул. Дегтярівська, 25Л.

На зазначену вище адресу судом направлялась кореспонденція.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що місцезнаходження відповідача змінилося після прийняття судом справи до свого провадження (а.с. 63-65), тому згідно положень ч. 2 ст. 31 ГПК України справа розглядалася Господарським судом Житомирської області з урахуванням попереднього місцезнаходження (11772, Житомирська область, Новоград-Волинський район, с. Броники, вул. Весела, 7) (а.с. 15-19).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Разом з тим, судом взято до уваги, що явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов`язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 13.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістік Плюс" (експедитор/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" (замовник/відповідач) був укладений договір за №130720018 транспортного експедування в міжнародному і внутрішньому сполученні (Договір) (а.с. 20-22), в порядку та на умовах якого, експедитор бере на себе зобов`язання за дорученням і за рахунок замовника від свого імені надати в інтересах замовника послуги, пов`язані з перевезенням вантажів замовника в міжнародному та внутрішньому автомобільному сполученні (ТЕП) (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору послуги за даним Договором надаються на підставі Заявки замовника, яка є невід`ємною частиною Договору.

Згідно п. 3.1.11. Договору замовник зобов`язаний у терміни, обумовлені в заявці, оплатити вартість перевезення і послуги експедитора.

Пунктом 3.1.13 Договору передбачено, що належне виконання експедитором умов цього договору оформлюється актом виконаних робіт, який підписується представником експедитора і замовника.

Також сторони у справі погодили, що вартість транспортно-експедиторських послуг узгоджується сторонами в кожному конкретному випадку в заявці на перевезення. Остаточна сума фрахту вказується в рахунок-фактурі на кожну виконану ТЕП (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п. 5.3. Договору розрахунки за виконання конкретних ТЕП, а також оплата штрафів, неустойок здійснюються у гривні шляхом банківського переказу замовником грошових коштів на рахунок експедитора в строї не пізніше 14-ти банківських днів після доставки вантажу, виставлення експедитором рахунку CMR або ТТН зі штампом одержувача (за допомогою факсимільного зв`язку), якщо інше не обумовлено сторонами в заявці.

Пунктом 5.4. Договору встановлено, що банківські витрати, пов`язані перерахуванням коштів з банку замовника на рахунок експедитора, оплачує замовник.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 (п. 8.1. Договору).

На виконання умов Договору експедитором була прийнята до виконання Заявка за №130718 (а.с. 23) на перевезення вантажів від 13.07.2018, яка надійшла від замовника, відповідно до якої замовник доручив, а експедитор прийняв на себе зобов`язання з доставки вантажу автомобільним транспортом відповідно до наступного:

- Вантажовідправник - ТОВ Цефей-Груп

- Завантаження - вул. Центральна, 1Б, с. Лісові Гринівці, Хмельницька обл.

- Митне оформлення - вул. Герцена, 42, Новоград-Волинський, Житомирська обл.

- Прикордонний перехід - п/п Краківець

- Розмитнення - DE - 87700 Memmingen, Karatas str 5

- Вантажоотримувач - Epple Intern

. Spedition GmbH - Вантаж - зерно льону в б/б по 22 т в 1 авто

- Транспорт - тент, верхнє завантаження, 3 авто

- Держ. номерні знаки - DAF НОМЕР_2 НОМЕР_3 , DAF НОМЕР_4 / НОМЕР_5 , DAF НОМЕР_6 / НОМЕР_7

- Водій - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4

- Вартість і оплата - б/г 2030 Є за 1 авто по курсу НБУ на день вивантаження. Оплата в день вивантаження

- Інші умови - немає.

23.07.2018 сторони підписали акт №ОУ-0000353 здачі-прийняття робіт (надання послуг), у якому зокрема зафіксували, що загальна вартість робіт (послуг) наданих експедитором з ПДВ становить 62651,08 грн. та сторони претензій одна до одної не мають (а.с. 25).

Також 24.07.2018 сторони у справі підписали акт №ОУ-0000355 здачі-прийняття робіт (надання послуг), у якому зокрема зафіксували, що загальна вартість робіт (послуг) наданих експедитором з ПДВ становить 125813,10 грн. та сторони претензій одна до одної не мають (а.с. 24).

Тобто загальна вартість робіт (послуг) наданих експедитором з ПДВ складає - 62651,08 грн. + 125813,10 грн., що дорівнює 188464,18 грн.

Відповідно до заявки №130718 від 13.07.2018 експедитор та замовник обумовили строк оплати в день вивантаження, а відповідно строк оплати настав, що підтверджується :

- Міжнародною товарно-транспортною накладною А№000035 (а.с. 31), згідно якої вантаж вивантажено 24.07.2018;

- Міжнародною товарно-транспортною накладною А№000169 (а.с. 32), згідно якої вантаж вивантажено 24.07.2018;

- Міжнародною товарно-транспортною накладною А№000168 (а.с. 33), згідно якої вантаж вивантажено 23.07.2018.

Замовник на виконання умов Договору сплатив 100000,00 грн., що підтверджується звітом ПАТ КБ Приватбанк про дебетові та кредитні операції по рахунку 26002060734113 (а.с. 30).

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем складає - 88464,18 грн.

08.08.2018 та 22.08.2018 позивач направив відповідачу листи-претензії (а.с. 26-27) з проханням сплатити заборгованість.

У відповідь на претензії заявника ТОВ "Цефей-Груп" надіслало на адресу ТОВ Транс-Логістік Плюс сканкопію гарантійного листа а.с. 29), згідно якого відповідач визнає суму заборгованості у розмірі 88464,18 грн. та гарантує її оплату у строї до 14.09.2018 року, але станом на час розгляду справи своїх зобов`язань так і не виконав.

З метою захисту своїх прав позивач звернувся до суду з даним позовом.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Письмова форма договору транспортного експедирування передбачена ст. 930 ЦК України.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст. 931 ЦК України).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Отже, укладений між сторонами договір є належною підставою для виникнення зобов`язань, визначених його умовами, з оплати вартості перевезень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Абзацом 1 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 статті 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з абзацом 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 886464,18 грн.

Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача 16035,01 грн. пені, 1476,02 грн. 3% річних, 6177,50 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Перевіривши розрахунки, виконані позивачем (а.с. 5), суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині обґрунтовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача, наведених в тексті позовної заяви (а.с. 5), та перевірених судом, розмір 3% річних та інфляційних складає 1476,02 грн. та 6177,50 грн. відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

В матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Круглого В.В. №2641 від 147.09.2012 (а.с. 101) та Журікової І . В . №1902 від 20.10.2008 (а.с. 102).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).

В матеріалах справи наявні договори (укладені між позивачем та адвокатом Круглим В.В.) про надання правової (правничої) допомоги від 08.08.018 (а.с. 103), додаткова угода до вищезгаданого договору від 25.02.2019 (а.с.105), акт прийому передачі правової (правничої) допомоги від 26.02.2019 (а.с. 106).

Також представником позивача додано до справи договір (укладені між позивачем та адвокатським об`єднанням "Круглий та партнери") про надання правової (правничої) допомоги від 27.02.2019 (а.с. 107), додаткова угода до вищезгаданого договору від 28.05.2019 (а.с.110), акт прийому передачі правової (правничої) допомоги від 28.05.2019 (а.с. 111).

З договорів про надання правової (правничої) допомоги від 08.08.2018 та 27.02.2019 вбачається, що адвокат Круглий та адвокатське об`єднання "Круглий та партнери" надавали правову допомогу щодо відносин позивача, що склалися у нього з ТОВ "Цефей-Груп".

Згідно вищезгаданих договорів та актів загальна вартість наданих послуг становить 14000,00 грн.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті юридичних послуг, відповідач також надав до матеріалів справи платіжні доручення №3697 від 11.02.2019 (а.с.35) та №3835 від 18.03.2019 (а.с. 112) на підтвердження факту оплати наданих юридичних послуг.

Дослідивши подані представником позивача документи щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14000,00 грн., суд вважає останні обґрунтованими.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" (04119, м.Київ, Шевченківський район, вул. Дегтярівська, 25Л, ід. код 37529380)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістік Плюс" (49000, м. Дніпро, вул. Генерала Пушкіна, 1 офіс 10, ід. код 37807247) 88464,18 грн. основного боргу, 16035,01 грн. пені, 1476,02 грн. 3% річних, 6177,50 грн. інфляційних, а також 1921,00 грн. сплаченого судового збору, 14000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 01.07.19

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2- позивачу (рек. з повід.)

3- відповідачу - ТОВ "Цефей-Груп" на адресу: 04119, м. Київ, Шевченківський район, вул.Дегтярівська, буд. 25 Л. (рек. з повід.)