Рішення

від 27.06.2019 по справі 916/1459/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1459/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.

секретар судового засідання Тіщенко Д.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Гивель В.П. (ордер ЛВ №079150 від 22.05.2019р.)

від відповідача: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1459/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальність "Верболіз" (81783, Львівська область, Жидачівський район, с.Володимирці, вул.Шкільна, буд.№1А, код ЄДРПОУ 35056429)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКСПРОМГРУП" (65026, м.Одеса, вул.Приморська, буд.18, код ЄДРПОУ 39994883)

про стягнення 188 774,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

27.05.2019р. товариство з обмеженою відповідальність "Верболіз" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКСПРОМГРУП", згідно якої просить суд зобов`язати оплатити відповідача 188 774,71 грн., в тому числі основний борг 153 216, 00 грн. та 35 558,71 грн. - пені.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 11-1009 від 17.09.2018р., укладеного між сторонами, в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.05.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1459/19, за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 27.06.2019р.

У судовому засіданні 27.06.2019р. під час розгляду справи по суті представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити,

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, при цьому, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, шляхом надсилання ухвали суду про відкриття провадження на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відзиву на позов не надав.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

В судовому засіданні 27.06.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/1459/19.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, надані в ході розгляду справи, суд встановив наступне.

17 вересня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю Верболіз (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Вікспромгруп" (покупець) було укладено договір поставки № 11-1009, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити й передати, покупець зобов`язується оплатити й прийняти від постачальника сільськогосподарську продукцію - пшениця 5-6 класу (надалі іменований - товар) насипом відповідно до умов дійсного договору.

Згідно п. 1.2 договору постачальник гарантує покупцеві, що товар є його власністю й вільний від третіх осіб, не є предметом застави (у тому числі податкової), не перебуває під арештом, щодо нього відсутні судові або адміністративні спори і тд., а також гарантує чинність наданих документів відповідно до п. 10.6 на дату підписання та впродовж терміну виконання цього договору. Постачальник гарантує покупцеві, що товар не походить з території республіки Крим та/або міста Севастополя та/або території Луганської та Донецької області, тимчасово непідконтрольних Україні. Постачальник також гарантує, що розрахунки за товар та пов`язані з ним послуги (зберігання, транспортування тощо) були ним здійснені шляхом безготівкового розрахунку.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що якість товару повинна відповідати наступним показникам: вологість - не більше 14,5%, сміттєва домішка - не більше 2,0%, зернова домішка - не більше 8,0%, всі інші показники - відповідно до ДСТУ 3768:2010.

Відповідно до п.2.3 договору, якість вважається остаточною під час і на місці поставки. Якість визначається на підставі аналізів, зроблених виробничо-технологічною лабораторією за рахунок покупця в пункті призначення, вказаному в п.5.1 цього договору.

Згідно до п. 3.1 договору кількість товару - 25 метричних тонн +- 5% (згідно даних, отриманих при зважуванні товару під час вивантаження у пункті призначення). Вага є остаточною згідно з даними, отриманими при зважуванні товару під час вивантаження в пункті призначення.

Положеннями п. 4.1 договору визначено, що ціна товару за дійсним договором за 1 метричну тону становить 5600 грн. з ПДВ. Загальна вартість товару становить 14000 грн. з ПДВ +- 5% (п. 4.2 договору).

В п. 5.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується передати товар вантажним автомобільним транспортом на умовах СРТ („перевезення оплачено до"): ТОВ "Вікспромгруп", адреса: вул.Болехівська, 26, м. Стрий, Львівської області, що є пунктом призначення на умовах цього договору. Умови поставки визначаються й розуміються відповідно до "Інкотермс" 2010 р.

Згідно п. 5.2 договору товар повинен бути відвантажений відповідно до показників якості й у кількості, згідно п. 2.1 та 3.1 цього договору у період з 17.09.2018 р. по 28.09.2018 р. Датою відвантаження є дата приймання товару в пункті призначення.

Якість товару повинна покупцем бути перевірена до часу розгрузки. Після розгрузки товару не можуть бути поставлені притензії щодо якості товару. Якщо якість поставленого товару не відповідає вимогам покупця, покупець звільняється від зобов`язання приймати товар, а постачальник звільняється від зобов`язання по поставці товару та будь-яких інших зобов`язань.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що після відправлення автотранспорту з товаром до прибуття товару в пункт призначення постачальник зобов`язується електронною поштою (на електронну адресу vikxpromgrupp@gmail.com) надіслати покупцю наступну інформацію: а) ПІБ водія; б) номер посвідчення водія; в) номер автотранспорту та причепа; г) контактний номер водія.

Відповідно до п. 6.1 договору покупець здійснює 100% оплати за товар в українських гривнях шляхом банківського переведення на поточний банківський рахунок постачальника протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту відвантаження товару.

У випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов`язує сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, що діє на дату такого прострочення (п. 7.2 Договору).

Усі спори, що виникають у зв`язку із виконанням умов цього договору сторони вирішують у порядку, передбаченому чинним законодавством України з урахуванням положень цього договору (п. 9.1 договору).

Згідно п. 10.1 договору цей договір набуває чинності, якщо він підписаний та переданий обома сторонами до початку періоду відвантаження відповідно до п.5.2 договору, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Пунктом 10.2 договору передбачено, що будь-які доповнення й зміни до цього договору повинні бути оформлені письмово у вигляді додатків до цього договору й підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками. Належним чином оформлені додатки до цього договору є його невід`ємною частиною.

Позивач зазначає, що зі своєї сторони відповідно до умов вищевказаного договору поставки ТОВ "Верболіз" передало ТОВ "Вікспромгруп" товар - 27 тонн пшениці, згідно накладної № 9/1 від 21.09.2018 року - 27,36 тон пшениці, на загальну суму 153 216,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 25 536,00 грн.), за адресою: м.Стрий, вул. Болехівська, буд.№26, Львівської області, відповідно до товаротранспортної накладної №7 від 20.09.2018р., а представник ТОВ ВІКСПРОМГРУП прийняв даний товар.

В свою чергу, згідно п. 6.1 договору ТОВ "Вікспромгруп" зобов`язання оплатити товар на поточний банківський рахунок протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту відвантаження товару, станом на день подання позовної заяви не виконало.

З метою досудового врегулювання спору ТОВ Верболіз направило відповідачу лист від 09.10.2018 року з вимогою про сплату заборгованості в сумі 153 216,00 грн. згідно п.6.1 договору поставки №11-1009.

24.10.2018р. від ТОВ "Вікспромгруп" надійшов лист вх. №3 на адресу позивача, відповідно до якого відповідач зазначив, що згідно договору поставки №11-1009 від 17.09.2018р., відмовляється від купівлі зерна (пшениці) у ТОВ Верболіз в обсязі 27,36 тон, у зв`язку з невідповідністю ДСТУ.

25.10.2018р. ТзОВ Верболіз направив на адресу відповідача лист, відповідно до якого звернув увагу останнього на те, що відмова від купівлі товару (пшениця) не відповідає умовам укладеного між сторонами договору поставки №11-1009 від 17.09.2018р.

Позивач стверджує, що відповідно до п.6.1 Договору, згідно якого товар був відвантажений 20.09.2018р., повну оплату за нього ТОВ ВІКСПРОМГРУП повинно було здійснити до 25.09.2018р., згідно рахунку - фактури №9 від 21.09.2018р. на загальну суму 153 216 грн.

Також позивачем на підставі п.7.2 договору нараховано відповідачу пеню за період 26.09.2018 р. до 20.05.2019 р. в сумі 35 558,71 грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як стверджує позивач, на виконання умов вищевказаного договору поставки № 11-1009 ним було здійснено поставку відповідачеві товару на загальну суму 153 216 грн., що підтверджується копіями накладної №9/1 від 21.09.2018 р. на суму 153 216,00 грн. та товарно - транспортною накладною №7 від 20.09.2018р., проте відповідач свої зобов`язання з оплати поставленого товару не здійснив, внаслідок чого й виник даний спір.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

При цьому, за статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити цей товар у повному розмірі його вартості.

Разом з тим, як вбачається з наданої позивачем до суду разом з позовною заявою копією накладної № 9/1 від 21.09.2018 р. на суму 153 216,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 25536,00 грн.), зазначена накладна не містять ані підпису уповноваженої особи відповідача про отримання вказаного в ній товару, ані відмітки про таке отримання.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до положень п. п. 2.1 ч. 2 Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відтак, наведене свідчить, що подані позивачем в якості доказу здійснення господарської операції, накладна та товарно-транспортна накладна, в розумінні положень чинного законодавства, є первинними документами, а відтак такими документами, які є підставою для оприбуткування товару. Такі документи є підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно абз. 1 п. 2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку" первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положеннями абз. 1 п. 2.5. Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку" передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, обов`язковою умовою, що може бути доказом здійснення господарської операції саме з конкретним контрагентом, є наявність у первинному документі даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку саме цього контрагента та дані, що дають змогу визначити повноваження такої особи на вчинення вказаних дій.

Проте, всупереч наведеним приписам законодавства накладна № 9/1 від 21.09.2018 р. не містить особистого підпису особи, уповноваженої на отримання товару від імені ТОВ "Вікспромгруп".

До того ж, відповідно до умов договору поставки позивач був зобов`язаний в обумовлений договором строк поставити товар на умовах СРТ (згідно Інкотермс 2010) - ТОВ "Вікспромгруп", адреса: вул.Болехівська, 26, м. Стрий, Львівської області. При цьому, вказаний термін CPT згідно Інкотермс 2010 "перевезення оплачено до..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Так, як вбачається із наданої позивачем товарно-транспортної накладної №7 від 20.09.2018 р. замовником вантажу є ТОВ "Вікспромгруп", відправником - ТОВ Верболіз , а одержувачем вантажу - Філія ПАТ "ДПЗКУ" Стрийським КХП №92, перевізником - ФОП Луговий Я.Л. Будь-яких посилань у вказаній товарно-транспортній накладній на договір поставки № 11-1009 від 17.09.2018 р. або відміток про здійснення перевезення вантажу саме позивачем в межах виконання вказаного договору зазначені ТТН не містять . Відтак, ідентифікувати надану позивачем товарно-транспортну накладну як документи по виконанню договору поставки № 11-1009 від 17.09.2018 р. за вказаними реквізитами в накладних є неможливим.

Адже, за умовами п. 5.4 договору постачальник зобов`язаний самостійно та за власний рахунок забезпечити транспортування товару до пункту призначення і його цілість в дорозі; постачальник зобов`язаний забезпечити відвантаження товару в справний автотранспорт, технічно придатний для перевезення товару відповідно до умов цього договору.

За таких обставин, суд не вбачає зв`язку між отриманням товару на підставі вказаної товарно-транспортної накладної та договірними відносинами, що виникли між сторонами на підставі договору поставки № 11-1009 від 17.09.2018 р.

Згідно п. 5.6 договору постачальник вважається таким, що здійснив свої зобов`язання з поставки товару з дати приймання товару в пункті призначення.

Поряд з цим, інших документів на підтвердження виконання позивачем своїх обов`язків за спірним договором поставки , які ним передбачені, позивач до суду не надав.

Водночас, позивачем до матеріалів справи надано копію рахунку-фактури № 9 від 21.09.2018 р. на суму 153 216 грн. (в тому числі ПДВ - 25536,00 грн.), підписаного директором та головним бухгалтером ТОВ Верболіз та скріпленого печаткою останнього, однак доказів отримання вказаного рахунку відповідачем матеріали справи не містять.

Крім того, п. 6.2 договору поставки визначено, що постачальник зобов`язується надати покупцеві податкову накладну в електронному вигляді, належним чином оформлену у відповідності до правил, які встановлені п. 201.1 Податкового кодексу України та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних через систему електронного документообігу в момент першої події (отримання коштів) протягом строку, передбаченого Податковим кодексом України.

Однак, доказів надання позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Вікспромгруп" податкових накладних за спірними операціями поставки товару, обов`язок надання яких сторони погодили в п. 6.2. договору, матеріали справи також не містять.

У зв`язку з викладеним, господарський суд не приймає накладну № 9/1 від 21.09.2018 р. та товарно-транспортну накладну №7 від20.09.2018р., як належні та допустимі докази, що підтверджують передачу позивачем відповідачу товару, оскільки позивачем, всупереч вимогам ст. 74 ГПК України, не доведено факт поставки та отримання відповідачем товару, на які він посилається в позовній заяві.

З огляду на зазначене, суд критично відноситься до наданої позивачем, в якості доказу отримання відповідачем товару за договором поставки № 11-1009 від 17.09.2018 р., копії листа ТОВ "ВІКСПРОМГРУП" №3 від 24.10.2018р., та не приймає її до уваги в якості такого доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Відповідно до п. 6.1 договору покупець здійснює 100% оплати за товар в українських гривнях шляхом банківського переведення на поточний банківський рахунок постачальника протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту відвантаження товару.

Отже, у правовідносинах поставки, які виникли на підставі спірного договору, обов`язок оплати вартості товару виникає у покупця виключно за умови доведеності факту передання продавцем такого товару у власність покупця та підписання сторонами відповідних видаткових накладних, а недоведеність такого факту виключає можливість покладення на відповідача обов`язку по сплаті відповідної грошової суми за поставку товару.

З огляду на те, що у спірних правовідносинах позивачем не доведено факту передання у власність відповідача товару за спірним договором поставки , по якому заявлена до стягнення спірна заборгованість, а також, враховуючи відсутність підписаної сторонами відповідної видаткової накладної, суд не вбачає правових підстав для покладення на ТОВ "Вікспромгруп" обов`язку щодо сплати за поставку товару та стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 153216,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення пені в сумі 35558,71 грн. на підставі п.7.2 договору поставки, розрахунок якої наведено в позові, суд зазначає наступне.

Такі правові наслідки як сплата неустойки настають саме у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 7.2 договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, що діє на дату такого прострочення.

З огляду на встановлення судом відсутності підстав для здійснення відповідачем оплати за договором і самої заборгованості відповідача перед позивачем, відповідно це виключає можливість застосування до відповідача такої міри відповідальності як нарахування пені, що заявлена до стягнення.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача на користь ТОВ Верболіз нарахованої за порушення грошового зобов`язання суми пені в розмірі 35558,71 грн. є безпідставною, з огляду на відсутність у відповідача самого грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ Верболіз про стягнення заборгованості в загальній сумі 188 774,71 грн., в тому числі основний борг 153 216, 00 грн. та 35 558,71 грн. - пені є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат у сумі 22 831,62 грн., які складаються з суми судового збору у розмірі 2 831,62 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із відмовою у позовних вимогах, судові витраті щодо сплати судового збору та витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальність "Верболіз" до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКСПРОМГРУП про стягнення 188 774,71 грн. - відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Верболіз"

Рішення Господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02 липня 2019 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко