Рішення

від 02.07.2019 по справі 914/1022/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2019 р. Справа № 914/1022/19

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Торгтехніка Плюс (вул.Нечуя-Левицького, буд. 14, м. Вінниця, 21032) до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Дюна-Веста (вул.Б.Хмельницького, буд. 67, м. Червоноград, Львівська область, 80100) про:стягнення 222730 грн. 25 коп. (з яких: 201154,87 грн. - основний борг; 3166,35 грн. - інфляційні; 1429,77 грн. - 3% річних; 16979,26 грн. - пеня)

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Зубко С. В.

Представники:

Позивача:не з`явився Відповідача:не з`явився

28.05.2019 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 1072 поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Торгтехніка Плюс до Товариства з обмеженою відповідальністю Дюна-Веста про стягнення 222730 грн. 25 коп. (з яких: 201154,87 грн. - основний борг; 3166,35 грн. - інфляційні; 1429,77 грн. - 3% річних; 16979,26 грн. - пеня) за договором на виготовлення та поставку продукції від 05.04.2018 р. № 20180405-91.

Ухвалою суду від 03.06.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляд справи по суті призначено на 02.07.2019 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З ініціативи суду, сторони були належно повідомленні про місце, дату та час судового засідання.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки представника не повідомив.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки представника не повідомив.

01.07.2019 р. до суду за вх. № 26840/19 від відповідача поступила заява, в якій він вказав, що після звернення позивача до суду відповідач частково сплатив суму заборгованості перед позивачем за отриманий товар у розмірі 150000,00 грн. З метою мирного врегулювання спору, відповідач просить суд відкласти розгляд справи на 10 календарних днів, а також просить суд розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами. До зазначеної заяви долучено копії платіжних доручень від 28.05.2019 р. № 11749 на суму 30000,00 грн., від 21.06.2019 р. № 1067 на суму 50000,00 грн., від 14.06.2019 р. № 1032 на суму 45000,00 грн., від 07.06.2019 р. № 440 на суму 25000,00 грн., а також докази надіслання заяви позивачу.

З метою недопущення затягування розгляду справи та порушення строків розгляду справи, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне:

05.04.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгтехніка Плюс (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дюна-Веста (покупець, відповідач у справі) укладено договір на виготовлення та поставку продукції № 20180405-91 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник (позивач) зобов`язується виготовити та поставити покупцю (відповідачу) продукцію одним замовленням або окремими партіями відповідно до замовлень покупця, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснювати оплату продукції на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 1.2. Договору, під продукцією у цьому Договорі розуміється вироби з гофро-картону.

Відповідно до п. 2.1. Договору, ціни на продукцію, що поставляється за цим Договором, є вільними відпускними і вказуються у специфікаціях та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 2.5. Договору, сума Договору визначається сторонами як сума вартостей всіх партій одиниць продукції, що постачається за цим Договором протягом усього строку його дії.

Відповідно до п. 3.1. Договору, базовою умовою поставки продукції за цим Договором є DAP - склад покупця: м. Червоноград, вул. Б. Хмельницького, 67 та м.Львів, вул. Пасічна, 93, у відповідності до вимог міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс (в редакції 2010 року).

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 278056,94 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3373 від 06.12.2018 р. та товарно-транспортною накладною № Р3373 від 06.12.2018 р. на суму 80659,99 грн., видатковою накладною № 3394 від 10.12.2018 р. та товарно-транспортною накладною № Р3394 від 10.12.2018 р. на суму 15267,84 грн., видатковою накладною № 3535 від 19.12.2018 р. та товарно-транспортною накладною № Р3535 від 19.12.2018 р. на суму 62838,96 грн., видатковою накладною № 572 від 21.02.2019 р. та товарно-транспортною накладною № Р572 від 21.02.2019р. на суму 10684,98 грн., видатковою накладною № 701 від 05.03.2019 р. та товарно-транспортної накладної № Р701 від 05.03.2019 р. на суму 65956,40 грн., видатковою накладною № 1054 від 03.04.2019 р. та товарно-транспортною накладною № Р1054 від 03.04.2019 р. на суму 42648,77 грн.

Відповідно до п. 4.2. Договору, строк оплати кожної партії продукції складає 45 календарних днів від дати отримання покупцем продукції на підставі видаткової накладної.

Порушуючи умови Договору, станом на день звернення з позовом до суду, відповідач здійснив лише частково оплату продукції, отриманої за видатковою накладною № 3373 від 06.12.2018 р. у розмірі 76902,07 грн.

Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за отриману продукцію становила 201154,87 грн.

За неналежне виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано відповідачу 3166,35 грн. інфляційних, 1429,77 грн. 3% річних та 16979,26 грн. пені.

Після звернення з позовом до суду, відповідач частково сплатив позивачу заборгованості за отриману продукцію у розмірі 150000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 28.05.2019 р. № 11749 на суму 30000,00 грн., від 21.06.2019 р. № 1067 на суму 50000,00 грн., від 14.06.2019 р. № 1032 на суму 45000,00 грн., від 07.06.2019 р. № 440 на суму 25000,00 грн.

Таким чином, станом на час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за отриману продукцію становить 51154,87 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 8.5. Договору на виготовлення та поставку продукції від 05.04.2018 р. № 20180405-91, за порушення строків оплати (грошового зобов`язання) покупець за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити останньому суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення (ст. 625 ЦК України); пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день такого прострочення, а також 3% річних за користування чужими грошовими коштами (ст.536 ЦК України).

За неналежне виконання грошового зобов`язання, позивачем, відповідно до ст.ст. 536, 625 Цивільного кодексу України та п. 8.5. Договору, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3166,35 грн. інфляційних, 1429,77 грн. 3% річних та 16979,26 грн. пені.

Позивачем здійснено нарахування інфляційних, 3% річних та пені за період з 21.01.2019 р. по 21.05.2019 р. по кожній видатковій накладній окремо з урахування часткових оплат, здійснених відповідачем. При здійсненні розрахунку, позивачем враховано відстрочення платежу за продукцію. Позивачем здійснено відповідні нарахування з наступного дня від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. При нарахуванні пені позивач не перевищено шестимісячного періоду часу, встановленого частиною шостою статті 232 ГК України.

Розглянувши розрахунки інфляційних, 3% річних та пені, здійсненні позивачем, суд дійшов висновку, що такі розрахунки є правильними, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3166,35 грн. інфляційних, 1429,77 грн. 3% річних та 16979,26 грн. пені підлягає задоволенню.

Після звернення з даним позовом до суду, відповідач сплатив позивачу частину заборгованості за отриману продукцію у розмірі 150000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 28.05.2019 р. № 11749 на суму 30000,00 грн., від 21.06.2019 р. № 1067 на суму 50000,00 грн., від 14.06.2019 р. № 1032 на суму 45000,00 грн., від 07.06.2019 р. № 440 на суму 25000,00 грн. (копії платіжних доручень долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відповідачем погашено частину заборгованість перед позивачем за отриману продукцію у розмірі 150000,00 грн., провадження у справі в частині стягнення 150000,00 грн. основного боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною третьою статті 130 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У даному випадку, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3340,95 грн. слід покласти на відповідача, оскільки частина позовних вимог позивача задоволена відповідачем після пред`явлення позову.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 3, 7, 11, 42, 46, 73, 74, 86, 123, 129, 130, 231, 232, 237, 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгтехніка Плюс до Товариства з обмеженою відповідальністю Дюна-Веста про стягнення 222730 грн. 25 коп. (з яких: 201154,87 грн. - основний борг; 3166,35 грн. - інфляційні; 1429,77 грн. - 3% річних; 16979,26 грн. - пеня) заборгованості за договором на виготовлення та поставку продукції від 05.04.2018 р. № 20180405-91 - задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дюна-Веста (вул. Б. Хмельницького, буд. 67, м. Червоноград, Львівська область, 80100; ідентифікаційний код 32285581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгтехніка Плюс (вул. Нечуя-Левицького, буд. 14, м.Вінниця, 21032; ідентифікаційний код 40123732) 72730 грн. 25 коп. (з яких: 51154,87 грн. - основний борг; 3166,35 грн. - інфляційні; 1429,77 грн. - 3% річних; 16979,26 грн. - пеня) та 3340 грн. 95 коп. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 150000 грн. 00 коп. основного боргу - закрити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03 липня 2019 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Цікало А.І.