Ухвала

від 01.07.2019 по справі 922/2005/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"01" липня 2019 р.Справа № 922/2005/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

без виклику представників сторін,

розглянувши заяву Харківської міської ради про забезпечення позову (вх. № 2005/19 від 26.06.2019) у справі

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капро", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 2706886,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Харківська міська рада, м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Капро", м. Харків, про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в розмірі 2706886,90 грн.

Ухвалою господарського суду від 01.07.2019 відкрито провадження у справі № 922/2005/19 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 17.07.2019 о 12:10 год.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд заборонити TOB "КАПРО" (вул. Лелюківська, буд. 7, м. Харків, 61030 ідентифікаційний номер 30884205) вчиняти будь-які дії щодо відчуження (шляхом дарування, продажу, поділу, обміну, знищення та ін.) нежитлових будівель:

-літ. "Д-1" загальною площею 288,0 кв.м. по вул. Лелюківській, 7 у м. Харкові, право власності на яку зареєстроване за TOB "КАПРО" (вул. Лелюківська, буд. 7, м. Харків, 61030, ідентифікаційний номер 30884205) на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 3673, виданий 28.12.2005;

- літ. "В-2" загальною площею 390,5 кв.м. по вул. Лелюківській, 7 у м. Харкові, право власності на яку зареєстроване за TOB "КАПРО" (вул. Лелюківська, буд. 7, м. Харків, 61030, ідентифікаційний номер 30884205) на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 3664, виданий 28.12.2005;

-літ. "Ж-1" загальною площею 212,6 кв.м. по вул. Лелюківській, 7 у м. Харкові, право власності на яку зареєстроване за TOB "КАПРО" (вул. Лелюківська, буд. 7, м. Харків, 61030, ідентифікаційний номер 30884205) на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 3667, виданий 28.12.2005;

-літ. "Е-1" загальною площею 700,9 кв.м. по вул. Лелюківській, 7 у м. Харкові, право власності на яку зареєстроване за TOB "КАПРО" (вул. Лелюківська, буд. 7, м. Харків, 61030, ідентифікаційний номер 30884205) на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 973, виданий 16.05.2006;

-літ. "Г-1" загальною площею 2114,3 кв.м. по вул. Лелюківській, 7 у м. Харкові, право власності на яку зареєстроване за TOB "КАПРО" (вул. Лелюківська, буд. 7, м. Харків, 61030, ідентифікаційний номер 30884205) на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 210, виданий 30.01.2006.

Обґрунтовуючи подану заяву, позивач посилається на те, що відповідач у період з 01.06.2016 по 31.05.2019 не сплачував за користування земельною ділянкою площею 1,5862 га по вул. Лелюківській, 7 у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти. Зазначені законодавчі приписи та встановлені міською радою фактичні обставини стали підставою для звернення до суду із цим позовом до TOB КАПРО про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по вул. Лелюківській, 7 у м. Харкові.

Харківська міська рада звертає увагу на те, що оскільки ціна позову є досить значною, а відповідач ігнорує свій обов`язок з погашення заборгованості, тобто діє недобросовісно - продовжує використовувати земельну ділянку без належної сплати за таке фактичне користування, є підстави вважати, що при невжитті заходів по забезпеченню позову виконання рішення буде утруднено.

Дослідивши матеріали справи, подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, докази, подані в обґрунтування даної заяви, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 4 та 5 частини 1 статті 137 ГПК України, позов забезпечується: забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову - є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення, в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 14.06.2018р. у справі № 916/10/18, від 15.01.2019р. у справі № 915/870/18.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.01.2019р. у справі № 915/870/18.

Суд зауважує, що в даному випадку, як підстава вжиття заходів забезпечення позову має досліджуватись, чи може невжиття таких заходів істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Такої ж правої позиції дотримується об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 16.08.2018р. у справі № 910/1040/18.

Так, зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в розмірі 2706886,90 грн., а заходи забезпечення позову, викладені у даній заяві, стосуються вчинення будь-яких дії щодо відчуження (шляхом дарування, продажу, поділу, обміну, знищення та ін.) нежитлових будівель, які належать відповідачу на праві власності. При цьому, в обґрунтування поданої заяви, заявником - Харківською міською радою, не надано суду доказів відсутності грошових коштів на рахунках відповідача.

У зв`язку із вищевикладеним, суд вважає, що заборона відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження (шляхом дарування, продажу, поділу, обміну, знищення та ін.) зазначених нежитлових будівель, про що просить позивач у заяві про забезпечення позову, не може забезпечити фактичне виконання судового рішення, в разі задоволення позову та не сприятиме ефективному захисту та/або поновленню порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, на думку суду, наведені позивачем підстави для забезпечення позову, не можна визнати достатньо обґрунтованими. Суд зазначає, що і матеріали справи не містять належних доказів та відповідних даних, на підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним іноді призводить до незворотних наслідків.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову є такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 76, 77, 86, 136-140, ст.ст. 234, 235 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Харківської міської ради, м. Харків, про забезпечення позову (вх. № 2005/19 від 26.06.2019) - відмовити.

Згідно з приписами ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складання повного тексту ухвали, відповідно до ст. 256 ГПК України.

Ухвалу підписано 01.07.2019

Суддя Р.М. Аюпова справа № 922/2005/19