Рішення

від 02.10.2019 по справі 922/2005/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2005/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капро", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 2706886,90 грн. за участю представників сторін:

позивача - Ворожбянов А.М., довіреність № 08-21/1/2-19 від 02.01.2019 , ;

відповідача - Андрійко О.В., ордер Серія ХВ № 1764 від 15.07.2019; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2015 від 14.09.2016.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Харківська міська рада, м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Капро", м. Харків, про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в розмірі 2706886,90 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 01.07.2019 відкрито провадження у справі № 922/2005/19 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 17.07.2019 о 12:10 год.

16.07.2019, 17.07.2019 відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позов (вх. №№ 17264, 17299), в якому проти позову заперечує. Так, зокрема, відповідач зазначає, що заявлені позовні вимоги стосуються стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування іншою земельною ділянкою площею 1,5862 га, межі якої самостійно визначені позивачем відповідно меж встановленого паркану з одного боку та межі земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:05:050:0008 з іншого боку, шляхом складання акту обстеження земельної ділянки, за відсутності доказів формування спірної земельної ділянки, виходячи з розміру якої здійснений розрахунок позовних вимог, як об'єкта цивільних прав у порядку, встановленому статтею 79-1 ЗК України. Також, відповідач зазначає, що позивачем, в обгрунтування своїх вимог щодо стягнення визначеної у розрахунку орендної плати не надано витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 1,5862 по вул. Лелюківській, 7 у м. Харкові та будь-яких даних щодо зміни її подальшого розміру. Враховуючи положення статті 79-1 ЗК України та статей 20, 23 Закону України Про оцінку земель , відповідач зазначає, що здійснений позивачем розрахунок суми втрат бюджету за користування земельною ділянкою площею 1,5862 га є недоведеним, зокрема в частині застосування нормативної грошової оцінки, оскільки відповідна земельна ділянка не сформована як об'єкт цивільних прав, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, що є підставою для відмови в задоволенні заявлених позовних вимог.

15.08.2019 позивачем, через канцелярію суду, надано відповідь на відзив (вх. № 19695).

27.08.2019 відповідачем, через канцелярію суду, надано заперечення на відповідь на відзив (вх. № 20339).

Ухвалою господарського суду від 28.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/2005/19 до судового розгляду по суті на 02.09.2019 о 12:45 год.

Протокольними ухвалами від 02.09.2019, 16.09.2019, 01.10.2019 у судових засіданнях оголошувалась перерва в порядку ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 02.10.2019 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.10.2019 проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на позов.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 02.10.2019, відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.06.2019 № 171 1368188 право власності на нежитлову будівлю літ В-2 , загальною площею 390,5 кв.м., літ Г-1 , загальною площею 2114,3 кв.м., літ. Д-1 загальною площею 288,0 кв.м., літ Е-1 загальною площею 700, 9 кв.м., літ. Ж-1 загальною площею 212,6 кв.м. по вул. Лелюківській, 7 у м. Харкові з 12.01.2006 та з 17.05.2006 зареєстровано за ТОВ Капро .

За ТОВ Капро зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1,2141 га (кадастровий номер 6310138800:05:050:0008) по вул. Лелюківській. 7 у м. Харкові, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 26.07.2006 року серія та номер: ЯГ № 080358.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 24.06.2019 здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що земельна ділянка по вул. Лелюківській, 7 у м. Харкові загальною площею 2,8003 га огороджена парканом, доступ до земельної ділянки обмежений, прохід та проїзд до неї здійснюється через металеві ворота.

В межах земельної ділянки загальною площею 2,8003 га знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:05:050:0008 загальною площею 1,2141 га. Інша частина земельної ділянки площею 1,5862 га по вул. Лелюківській, 7 у м. Харкові використовується TOB Kапро для експлуатації та обслуговування об'єктів нерухомого майна (нежитлових будівель): літ. В-2 загальною площею 390,5 кв.м., літ. Г-1 загальною площею 2114,3 кв.м., літ. Д-1 загальною площею 288,0 кв.м., літ. Е-1 загальною площею 700,9 кв.м., літ. Ж-1 загальною площею 212,6 кв.м., право власності на які зареєстроване за TOB Капро .

Вказана земельна ділянка площею 1,5862 га по вул. Лелюківській, 7 у м. Харкові частково огороджена залізобетонним парканом з одного боку, а з іншого боку межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138800:05:050:0008.

Межі вказаної земельної ділянки визначені відповідно меж паркану з одного боку та межі земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:05:050:0008 з іншого боку.

Координати точок знімальної основи визначались супутниковим методом з прив'язкою до сертифікованої мережі в системі CK - 63 ХАРКІВ (КНВА) із застосуванням RTK приймача GNSS S660P № S6626C123188554.

Вся апаратура супутникових радіонавігаційних систем, що використовувалась для виконання топографо-геодезичних робіт зареєстрована та обліковується у Держгеокадастрі України (Реєстр апаратури супутникових радіонавігаційних систем геодезичного коду 9015. Реєстраційний номер 1315 (S660P № S6626C123188554).

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки.

Згідно позову позивач вказує, що враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку та з урахуванням ст.ст. 12, 80, 83 ЗК України земельна ділянка загальною площею 1,5862 га по вул. Лелюківській, 7 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова. Відповідач у період з 01.06.2016 по 31.05.2019 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки по вул. Лелюківській, 7 у м. Харкові майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Зазначені законодавчі приписи та встановлені міською радою фактичні обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом до TOB "Капро" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по вул. Лелюківській, 7 у м. Харкові в розмірі 2706886,90 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом даного спору є сума, нарахована позивачем, як доходи, отримані або які можна було б отримати від безпідставно набутого майна, в порядку статей 1212 - 1214 ЦК України.

При розгляді даного спору, суд зазначає, що, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).

Тобто, визначальною підставою для застосування положень статей 1212, 1214 ЦК України є той факт, що майно набуте особою без достатньої правової підстави повинно в обов'язковому порядку вибути з його володіння.

Водночас, предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача як власника об'єкта нерухомого майна у спірний період безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 ЦК за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщене нерухоме майно, за період з 01.04.2016 по 31.03.2019.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти об'єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.

Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У частині 1 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

В силу статті 125 ЗК України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Підставою для визначення розміру орендної плати за землекористування є затверджена органом місцевого самоврядування Технічна документація з нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки .

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, позивач у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України Про оренду землі у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів), а саме: відповідної технічної документації на земельну ділянку площею 1,5862 га по вул. Лелюківській, 7 у м. Харкові з її нормативною грошовою оцінкою.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18 від 07.02.2019; у справі №922/3639/17 від 06.02.2018; у справі № 923/921/17; у справі 922/955/18 від 29 травня 2019 року; у справі № 922/535/18

Відповідно до ч. 5 та 6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Судом встановлено, що ТОВ КАПРО є власником земельної ділянки площею 1,2141 га (кадастровий номер 6310138800:05:050:0008) по вул. Лелюківській, 7 у м. Харкові, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 26.07.2006 року серія та номер: ЯГ № 080358.

Проте, заявлені в даній справі позовні вимоги стосуються стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування іншою земельною ділянкою площею 1,5862 га, межі якої самостійно визначені Позивачем відповідно меж встановленого паркану з одного боку та межі земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:05:050:0008 з іншого боку, шляхом складання акту обстеження земельної ділянки, за відсутності доказів формування спірної земельної ділянки, виходячи з розміру якої здійснений розрахунок позовних вимог, як об'єкта цивільних прав у порядку, встановленому статтею 79-1 ЗК України.

Суд зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

Водночас, як вбачається з розрахунків безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати, який здійснено Департаментом територіального контролю Харківської міської ради, виходячи з площі земельної ділянки 0,6734 га, визначеної згідно акту обстеження від 25.09.2018, такі здійснені виходячи з базової вартості 1 кв. м. земель міста Харкова, з урахуванням зазначених коефіцієнтів та коефіцієнтів функціонального призначення, помножена на площу земельної ділянки визначеної згідно акту обстеження земельної ділянки від 25.09.2018.

Оцінюючи вказані докази, суд зазначає, що, відповідно до статті 13 Закону України "Про оцінку земель", для визначення, зокрема, розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності проводиться нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, згідно пункту 1.1. Порядку впровадження нормативно грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, цей Порядок регламентує процедуру надання підприємствам, установам та організаціям міста, фізичним особам інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для обчислення земельного податку, орендної плати за земельні ділянки комунальної власності та здійснення цивільних цивільно-правових угод із земельними ділянками та оплати за договором суперфіцію.

Відповідно до пункту 2.2. Порядку, управління Держземагентства у м. Харкові надає інформацію про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з чинним законодавством. Згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 №489, за результатами нормативної грошової оцінки земель укладається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Натомість, позивачем, в обгрунтування своїх вимог щодо стягнення визначеної у розрахунку орендної плати не надано витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 1,5862 по вул. Лелюківській, 7 у м. Харкові та будь-яких даних щодо зміни її подальшого розміру.

Враховуючи викладене вище та положення статті 79-1 ЗК України та статей 20, 23 Закону України Про оцінку земель , здійснений позивачем розрахунок суми втрат бюджету за користування земельною ділянкою площею 1,5862 га є недоведеним, зокрема в частині застосування нормативної грошової оцінки, оскільки відповідна земельна ділянка не сформована, як об'єкт цивільних прав, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю.

Крім того, позивач також зазначає, що відповідно до інформації та листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 13.12.2018 року № 3657/116-18 речові права на земельну ділянку площею 1,5862 га по вул. Лелюківській, 7 у м. Харкові не зареєстровані.

Посилання позивача на правові позиції викладені у п. 94 Постанови Великої Палати Верховного суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та п. 65 постанови Великої Палати Верховного суду від 20.11.2018 у справі № 922/342/17, в даному випадку не спростовують викладених відповідачем заперечень, а стосуються лише висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів статей 1212 - 1214 ЦК України, а не приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними.

Доводи позивача щодо визначення меж земельної ділянки на підставі акту обстеження від 24.06.2019, суд оцінює критично, оскільки відповідно до п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Водночас, ні вказаною інструкцією, а ні нормами чинного законодавства, не передбачено визначення площі земельної ділянок на підставі акту обстеження, в якому межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) визначені за допомогою геодезичної зйомки супутниковим методом із застосуванням RTK приймача.

У зв'язку з зазначеним, суд вважає, що акт обстеження від 24.06.2019 не є належним та допустимим доказом, який підтверджує розмір площі земельної ділянки, яку використовує відповідач, та її формування, як об'єкта права і участь у цивільному обороті, що було б необхідним для укладення договору оренди, що ставить під сумнів обґрунтованість розрахунків безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів, суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Виходячи з вищенаведеного, з огляду, що позивачем в установленому ГПК України порядку не надано допустимих та належних доказів, які б підтверджували обставини, на які останній посилається в якості підстав позову, суд вважає, що у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Позивач: Харківська міська рада (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, ідентифікаційний код 04059243).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Капро" (61030, м. Харків, вул. Лелюківська, 7, код ЄДРПОУ 30884205).

Повне рішення складено 11.10.2019.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/2005/19