Постанова

від 01.07.2019 по справі 910/5773/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/5773/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Пєсков В.Г., Студенець В.І.,

розглянувши касаційну скаргу в порядку письмового провадження Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Еко-Сервіс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Власова Ю.Л., Пашкіної С.А., Буравльова С.І.

від 19.02.2019

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барком"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Еко-Сервіс"

про стягнення 698 639,92 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Барком" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Еко-Сервіс" про стягнення 698639,92 грн, з яких: 648978,72 грн основного боргу, 4007,53 грн курсової різниці, 36479,07 грн інфляційних втрат та 9174,60 грн 3% річних.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем привезений товар, який не відповідає умовам договору, оскільки за договором поставки №31/08/17 від 31.08.2017 відповідач повинен був поставити культиватор виробництва компанії Vanden Buche. Проте, відповідач завіз на склад позивача розукомплектований культиватор, без супровідної документації, який не вироблений компанією Vanden Buche. У зв`язку з цим, позивач відмовився його приймати, відмовився від договору поставки №31/08/17 від 31.08.2017 та вимагав повернення сплачених за товар грошових коштів.

Позивач вказує, що 30.10.2017 відповідачем було поставлено товар за договором, однак, на думку позивача такий товар не відповідає якісним характеристикам, специфікації, технічної документації, маркування, з огляду на що Товариством з обмеженою відповідальністю "Барком" було складено акти про невідповідність умовам договору, якими зафіксовано виявлені недоліки, встановлено, що товар є технічно несправним, не відповідає погодженому замовленню покупця та умовам договору. Позивач вказує, що він відмовився від договору, договір є розірваним і у покупця на підставі ч. 2 ст. 678 ЦК України виникло право вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Як встановлено господарськими судами у серпні 2017 року між сторонами відбувалась електронна переписка щодо постачання відповідачем позивачу культиватора-аплікатора.

25.08.2017 позивач по електронній пошті запросив у відповідача мінімально можливу комерційну пропозицію на культиватор. Окрім того просив надати фотографії та вказати чітку модель даного культиватора.

28.08.2017 відповідач у відповідь по електронній пошті повідомив, що довго чекав відповіді від канадців по фотографіям. Що стосується назви - особливої назви нема. Називається просто інжектор. Ми назвали аплікатор інжекторний. По мінімальній комплектації - запропонована і так достатньо базова комплектація.

31.08.2017 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №31/08/17, за умовами якого відповідач зобов`язався в порядку і на умовах, визначених договором, поставити позивачу культиватор інжекторний для внесення рідкого гною в землю, а позивач зобов`язався прийняти і оплатити такий товар.

Устаткування поставляється в повній відповідності з технічним описом з додатком №1 до договору. Під додатками до договору маються на увазі специфікації-додатки, узгоджені постачальником замовлення позивача, рахунки та видаткові накладні, які видаються відповідачем. Всі додатки до договору становлять його невід`ємну частину (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору його загальна сума на дату підписання становить 1029542,32 грн, що еквівалентно 33767,00 Євро. Ціна на товар включає в себе вартість митного очищення товару, упаковки, маркування, ПДВ, доставки товару до місця його приймання покупцем, монтаж, навчання персоналу та введення обладнання в експлуатацію (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 2.3 договору поставка товару здійснюється на склад позивача відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (в редакції 2010 року) за адресою: Львівська обл., Дрогобицький район, село Брониця. Всі ризики випадкового псування, пошкодження або втрати переходять до позивача в момент переходу права власності на товар (передачі товару). Моментом передачі товару є момент оформлення відповідних супровідних документів на товар, з зазначенням у цих документах дати фактичного отримання товару.

Згідно з п. 3.1. договору оплата за товар здійснюється в наступному порядку: 3.1.1 Платіж 1- 10% передоплата, здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту підписання договору та виставлення рахунку на оплату в сумі 3376,70 євро; 3.1.2. Платіж 2 - 50% передоплата, здійснюється на протязі 2 робочих днів з моменту виставлення рахунку на оплату в сумі 16883,50 євро; 3.1.3. Платіж 3 - 40% сплачується на протязі 5 робочих днів від дати підписання сторонами акту введення обладнання в експлуатацію в сумі 13506,80 євро.

За п. 3.2., 3.4. договору оплата здійснюється в гривнях на рахунок відповідача, за основу береться середній курс продажу валюти на момент закриття міжбанківського ринку. У разі зростання/зменшення курсу валюти на день її покупки постачальником, сума рахунку, за яким була проведена оплата коригується на суму збільшення/зменшення курсу валюти.

У розділі 4 договору сторони погодили, що найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються у відповідному замовленні позивача та узгоджується сторонами в специфікації (додаток 1), яка є невід`ємною частиною цього договору. Фактична кількість, асортимент та розфасування товару, що підлягає поставці позивачу, вважається узгодженим сторонами в момент підписання договору та підписання відповідних специфікацій (додатків) до договору.

Відповідно до п. 6.1. договору товар за цим договором поставляється протягом 35 календарних днів з моменту надходження першого платежу на розрахунковий рахунок Постачальника, у відповідності до п. 3.1.1 цього договору.

Згідно з п. 6.2.-6.8. договору допускається дострокова поставка товару. У список (перелік) обладнання, що постачається входить тільки ті найменування, які вказані в специфікації (додаток 1), яка є невід`ємною частиною цього договору. Поставка товару здійснюється транспортом відповідача на склад позивача за адресою, вказаною в п.2.3. договору. Одночасно з передачею партії товару відповідач передає позивачу наступні документи: один оригінальний екземпляр видаткової накладної; один оригінальний екземпляр рахунку на дану партію продукції; один екземпляр інструкція по експлуатації; сертифікат походження устаткування (якщо таке передбачено умовами поставки); поставка товару повинна бути здійснена в строк, що зазначений у пункті 6.1 цього договору.

Строк дії договору встановлено п. 13.1 з моменту його підписання та скріплення печатками і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до належного виконання зобов`язань.

Сторонами погоджено та скріплено печатками Специфікацію до договору, відповідно до якої постачальник зобов`язується поставити покупцю обладнання (товар) культиватор інжекторний для внесення рідкого гною в землю, до складу якого входить:

- Культиватор Vanden Buche складений для внесення рідкого гною в землю з системного розподілу рідкого гною, ширина захоплення 610 см, у кількості 1 шт.;

- Причіпний пристрій для шланга з обертанням в 2-х площинах у кількості 1 шт.; Опорні колеса з регулюванням по висоті у кількості 2 шт.; Лапи для інжекції рідкого гною системи Dietrich у кількості 10 шт, загальною вартістю 1029542,32 грн (еквівалент Євро 33767,00).

Курс гривні по відношенню до євро на дату підписання договору становить 30,4896 грн за 1 євро станом на 30.08.2017.

Гарантійний строк становить 12 місяців з дати передачі товару покупцеві, але не більше 18 місяців з дати його прийняття покупцем.

Відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №64 від 05.09.2017 на суму 1039787,72 грн з ПДВ.

Позивач сплатив: платіжним дорученням №17009 від 05.09.2017. суму 103978,72 грн, платіжним дорученням №17737 від 05.10.17 суму 100.000,00 грн, платіжним дорученням №17798 від 08.10.2017 суму 110000,00 грн, платіжним дорученням №17831 від 10.10.2017 суму 100000,00 грн, платіжним дорученням №17866 від 11.10.2017 суму 100000,00 грн, платіжним дорученням № 17894 від 12.10.2017 суму 100000,00 грн.

31.10.2017 працівниками позивача був складений акт про невідповідність умовам договору, відповідно до якого 30.10.2017 відповідачем на склад позивача був поставлений розукомплектований культиватор без супровідних документів.

02.11.2017 працівниками позивача був складений акт про невідповідність умовам договору, відповідно до якого даний культиватор не відповідає умовам договору поставки, оскільки відсутнє будь-яке маркування про виробника культиватора Vanden Buche та виробника лап інжекції рідкого гною Dietrich. Поставлене обладнання не наділене характеристиками культиватора Vanden Buche.

21.02.2018 позивач направив відповідачу претензію, в якій вказав, що відповідач порушив умови договору щодо строків поставки, предмету договору та якості товару, у зв`язку з чим вимагав повернути сплачену передоплату та забрати товар.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.10.2018 у справі №910/5773/18 у позові відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача 69863,99 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення обґрунтоване тим, що жодних заперечень з приводу отримання товару, його якості, кількості покупця в момент отримання товару позивачем суду надано не було. При цьому, позивачем не заперечується, що ним не було дотримано встановлений договором порядок повідомлення відповідача про виявлені невідповідності поставленого товару умовам договору. Натомість, позивачем, в односторонньому порядку, без повідомлення представників відповідача було складено акти про невідповідність умовам договору поставки від 03.01.2018, 02.11.2017, 31.10.2017. Підтвердження повноважень осіб, які підписали вказані акти також не подано, як і не подано доказів складання таких актів саме в зазначені в актах дати, та доказів направлення актів відповідачу.

Матеріалами справи не підтверджується звернення до відповідача з вимогами надати документи, передбачені договором, так само як і не підтверджується відсутність таких документів разом з партією товару.

Позивачем не доведено наявності істотних недоліків поставленого товару, не доведено наявності недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення, з огляду на що відсутні правові підстави для відмови від договору і вимоги повернення сплаченої за товар грошової суми.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барком" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 у справі №910/5773/18 скасовано частково. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Еко-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Барком" основний борг у сумі 648978 грн 72 коп., курсову різницю у сумі 4007 грн 53 коп., інфляційні втрати у сумі 7138 грн 77 коп., 3% річних у сумі 2133 грн 63 коп., судовий збір за розгляд позовної заяви у сумі 9933 грн 88 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Еко-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Барком" судовий збір за розгляд апеляційної скарги у сумі 14900 грн 82 коп.

Обґрунтовуючи постанову суд апеляційної інстанції зазначив, що сторонами у договорі було узгоджене постачання Відповідачем саме культиватора компанії Vanden Bussche Irrigation. Відповідач привіз на склад Позивача культиватор, який за своїми найменування та характеристиками не відповідав предмету договору, оскільки не був виробництва канадської компанії Vanden Bussche Irrigation.

Позивачем не були підписані жодні документи, підтверджуючі передачу товару. Навпаки, з актів про невідповідність умовам поставки та подальшої претензії вбачається, що позивач відмовився прийняти товар.

Позивач правомірно відмовився прийняти привезений на його склад товар, а належного, передбаченого договором, культиватора відповідач не поставив, апеляційний суд погодився з аргументами скаржника, що він відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України мав право вимагати повернення здійсненої попередньої оплати в сумі еквівалентній 20260,20 євро, що становить за розрахунком позивача 652986,25 (648978,72 + 4007,53) грн.

У зв`язку з цим апеляційний суд погодився частково з позовними вимогами позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 7138,77 грн та 3% річних в сумі 2133,63 грн.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Еко-Сервіс" просить скасувати повністю постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 по справі №910/5773/18. Залишити в силі рішення Господарського суду м. Києва від 23.10.2018 по справі №910/5773/18. Стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір, сплачений відповідачем, за розгляд касаційної скарги.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що товар був поставлений позивачу 24.09.2017 та введений в експлуатацію без будь яких зауважень щодо очевидних та прихованих недоліків 13.10.2017.

Під час випробувань, проведених позивачем, комісією позивача були складені акти невідповідності умовам договору поставки, які були складені з порушенням умов п. 7.4. Договору, тобто без повідомлення відповідача та без присутності його представників.

Підтвердження повноважень осіб, які підписали вказані акти позивачем не надано, як і не надано доказів складання таких актів саме в зазначені в актах дати, та доказів направлення актів відповідачу.

Крім того, як видно з матеріалів справи. 23.02.2018 в порушення триденного строку передбаченого п. 7.5 договору, покупець направив в адресу постачальника претензію, яка із зрозумілих причин не була отримана постачальником, оскільки була направлена на адресу відмінну від юридичної адреси постачальника.

Враховуючи вищевикладене, вбачається недоведеність позивачем факту поставки товару відповідачем неналежної якості з огляду на наступне.

Позивачем не повідомлено відповідача про виявлені недоліки під час прийому товару.

Позивачем, у порушення умов договору, складено акт про невідповідність якості товару, без відповідного виклику відповідача та без участі представників відповідача.

Претензія позивача була надіслана з порушенням строків, визначених договором та направлена на адресу відмінну від юридичної адреси відповідача.

Отже, акти про невідповідність умовам договору постачання у даному випадку, не є належним доказом поставки відповідачем товару неналежної якості.

В матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази поставки товару невідповідної умовам договору кількості, асортименту, якості, комплектності. Жодних доказів відмови від прийняття товару позивачем до матеріалів справи не подано.

Ухилення позивача від підпису відповідної первинної документації, не може розцінюватися як відмова позивача від товару та договору, оскільки суперечить вимогам договору та ст. 678 Цивільного кодексу України, а свідчить лише про порушення позивачем взятих на себе зобов`язань в рамках договору (п.п. 7.1.-7.3. договору).

З огляду на ч. 2 ст. 287 ГПК України та керуючись процесуальними правами сторони господарського процесу, скаржник зазначає, що в постанові Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції односторонньо та неповно з`ясував всі обставини справи, що є підставою для його скасування.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 залишити без змін, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в повному обсязі дослідив матеріали справи, ухвалив правильне рішення відповідно до норм чинного законодавства, а доводи скаржника в касаційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими та не спростовують правильні висновки суду апеляційної інстанції.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи, правильність застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Предметом позову у цій справі є вимоги є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Барком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Еко-Сервіс" про стягнення 698639,92 грн, з яких: 648978,72 грн. основного боргу, 4007,53 грн курсової різниці, 36479,07 грн інфляційних втрат та 9174,60 грн 3% річних.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

31.08.2017. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №31/08/17 та специфікація до нього, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити позивачу культиватор інжекторний Vanden Buche для внесення рідкого гною в землю з системного розподілу, здійснити монтаж та введення його в експлуатацію, а позивач зобов`язався прийняти і оплатити такий товар.

Під час виконання договору між сторонами виник спір щодо предмету договору. позивач вважає, що відповідач мав поставити йому культиватор виробництва канадської компанії Vanden Buche. В свою чергу відповідач вважає, що він мав поставити позивачу культиватор власної зборки шлангової системи Vanden Buche розробки відповідача.

Як вбачається з роздруківки з сайту відповідача (т.1 а.с.140) відповідач представляє в Україні інтереси кращих виробників комплектуючих для шлангових систем, зокрема компанію Vanden Bussche Irrigation - кращу канадську компанію, яка виробляє в тому числі многофункціональні культиватори.

З електронної переписки сторін вбачається, що відповідач повідомляв позивача, що він веде переговори з канадцями щодо культиватора для позивача та його комплектації.

Умови договору визначають ціну культиватора в євро та здійснення оплату його вартості у гривнях за курсом євро на час оплати. Також умови договору передбачають здійснення відповідачем розмитнення культиватора (п.2.2. договору). У специфікації до договору сторони домовились про поставку відповідачем культиватора Vanden Buche. Відповідачем не подано суду жодних доказів, підтверджуючих розробку відповідачем власної шлангової системи Vanden Buche.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що сторонами у договорі було узгоджене постачання відповідачем саме культиватора компанії Vanden Bussche Irrigation.

Апеляційний суд врахувавши пояснення відповідача, що компанії саме з назвою Vanden Buche не існує, проте дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, що відповідачем при виготовленні тексту договору була допущена помилка у назві компанії виробника культиватора, ризики якої повинен нести саме відповідач, як виготовлювач договору та продавець сільськогосподарської машини, який в порушення ст.7 Закону України Про захист прав покупців сільськогосподарських машин надав позивачу неточну інформацію про її виробника.

З огляду на викладене колегія суддів касаційної інстанції підтримує висновок суду апеляційної інстанції, що відповідач привіз на склад позивача культиватор, який за своїми найменування та характеристиками не відповідав предмету договору, оскільки не був виробництва канадської компанії Vanden Bussche Irrigation.

Посилання скаржника на те, що позивач прийняв поставлений відповідачем товар є безпідставним, оскільки позивачем не були підписані жодні документи, підтверджуючі передачу товару. Навпаки, з актів про невідповідність умовам поставки та подальшої претензії вбачається, що позивач відмовився прийняти товар.

Твердження відповідача, що він передав позивачу всі документи на товар (накладні, акти) проте останній їх не повернув є безпідставні, оскільки відповідачем не подано доказів передачі позивачу цих документів, навпаки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач направив ці документи позивачу лише після подачі останнім позову до суду.

Враховуючи, що позивач правомірно відмовився прийняти привезений на його склад товар, а належного, передбаченого договором, культиватора відповідач не поставив, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивач відповідно до ст.693 Цивільного кодексу України мав право вимагати повернення здійсненої попередньої оплати в сумі еквівалентній 20260,20 євро, що становить за розрахунком позивача 652986,25 (648978,72 + 4007,53) грн.

З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовної вимоги про стягнення 648978 грн 72 коп. здійсненої попередньої оплати та курсової різниці у сумі 4007 грн 53 коп. є обґрунтована та правомірна.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції колегія суддів зазначає таке.

З встановлених судом обставин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з поставки, в межах яких відповідач повинен був поставити товар.

Зобов`язання поставити товар за своєю природою не є грошовим зобов`язанням.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, то застосування позивачем частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є помилковим.

Як зазначалось вище частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За приписами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16, а також у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 923/1151/17.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, договором поставки від 31.08.2017 №31/08/17 розмір таких процентів встановлено не було.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції, отже в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи позивач просив стягнути 36479,07 грн інфляційних втрат та 9174,60 грн 3% річних.

Постановою суду апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги про стягнення інфляційний втрат в сумі 7138,77 грн та 3% річних в сумі 2133,63 грн.

З огляду на те, що в резолютивній частині суд апеляційної інстанції зазначив що позовні вимоги задовольняються повністю, а фактично позовні вимоги були задоволені частково, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню частково з викладенням резолютивної частини постанови в іншій редакції.

У зв`язку частковим скасуванням постанови апеляційної інстанції перерозподілу також підлягають судові витрати за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 3 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин 1, 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції у повній мірі встановив всі обставини, які мають значення для даної справи, проте під час вирішення спору в частині позовної вимоги про стягнення інфляційний втрат та 3% річних неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати ухвалену апеляційною інстанцією в цій частині постанову.

В частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 648978,72 грн основного боргу, 4007,53 грн курсової різниці оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є такою, що ухвалена з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права та підстави для їі скасування відсутні.

9. Судові витрати.

Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів 4 та 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції чинній станом на дати подання відповідачем апеляційної та касаційної скарг, за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір за ставкою 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, та за подання касаційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір за ставкою 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барком" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 у справі №910/5773/18 скасувати в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 7138 грн 77 коп. та 3% річних у сумі 2133 грн 63 коп. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові про стягнення інфляційних втрат у сумі 7138 грн 77 коп. та 3% річних у сумі 2133 грн 63 коп. відмовити.

3. Резолютивну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 у справі №910/5773/18 змінити та викласти в наступній редакції:

"Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барком" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 у справі №910/5773/18 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 у справі №910/5773/18 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Барком" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Еко-Сервіс" (03039, м. Київ, вул. Віктора Забіли, б. 5, нежиле прим. 120, ідентифікаційний код 39310870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Барком" (81127, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Підбірці, вул. Виробнича, б. 6, ідентифікаційний код 25556075) основний борг у сумі 648978 (шістсот сорок вісім тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) грн 72 коп., курсову різницю у сумі 4007 (чотири тисячі сім) грн 53 коп. та судовий збір за розгляд позовної заяви у сумі 9794 (дев`ять тисяч сімсот дев`яносто чотири) грн 79 коп.

В іншій частині в задоволені позовних вимог відмовити."

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Еко-Сервіс" (03039, м. Київ, вул. Віктора Забіли, б. 5, нежиле прим. 120, ідентифікаційний код 39310870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Барком" (81127, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Підбірці, вул. Виробнича, б. 6, ідентифікаційний код 25556075) 14692 грн (чотирнадцять тисяч шістсот дев`яносто дві) грн 19 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Барком" (81127, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Підбірці, вул. Виробнича, б. 6, ідентифікаційний код 25556075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Еко-Сервіс" (03039, м. Київ, вул. Віктора Забіли, б. 5, нежиле прим. 120, ідентифікаційний код 39310870) 278 грн (дві сімдесят вісім) грн 17 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді В. Пєсков

В. Студенець