Рішення

від 18.06.2019 по справі 240/515/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року м. Житомир справа №240/515/19

категорія 111030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

секретар судового засідання Єфремова О.С.,

за участю:

представника позивача Костюкевич-Тарнавської О.В.,

представника відповідача Мазур О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар`єр" до Головного управління ДФС у Житомирській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранбет" , Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерудком" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар`єр" із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним (недійсним) податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирський області №0002721202 від 19 грудня 2018 року про завищення бюджетного відшкодування по декларації №9175394548 за липень на суму 71 770,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій 17 943,00 грн, а також по декларації №9201872726 за серпень про завищення бюджетного відшкодування на суму 158 688,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій 39 672,00 грн та скасувати його;

- визнати протиправним (недійсним) податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирський області №0002731202 від 19 грудня 2018 року про завищення бюджетного відшкодування на суму 485 798,00 грн по декларації №9201872726 за серпень, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар`єр" встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 485 798,00 грн та скасувати його.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені за відсутності правових підстав, оскільки висновки контролюючого органу про наявність порушень не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що ТОВ "Бехівський гранітний кар`єр" правомірно було враховано до складу податкового кредиту суми податку з вартості послуг, придбаних у ТОВ "Нерудком" на загальну суму 4 163 416,40 грн (ПДВ - 693 902,73 грн) та у ТОВ "Гранбет" на загальну суму 1 143 404,80 грн (ПДВ - 190 567,47 грн).

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи.

14 березня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву вих. №425/06-30-10-04 від 13 березня 2019 року, відповідно до змісту якого Головне управління ДФС у Житомирській області позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Вказує, що під час перевірки ТОВ "Бехівський гранітний кар`єр" не було надано належних доказів на підтвердження факту, що ТОВ "Гранбет" та ТОВ "Нерудком" надавали послуги з організації перевезення вантажів, а також не надано документів на підтвердження доцільності понесених витрат, оскільки фактично послуги з організації перевезення вантажів надає ПАТ "Українська залізниця" (том І а.с. 48-51).

Крім того, 14 березня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання Головного управління ДФС у Житомирській області про залучення ТОВ "Гранбет" та ТОВ "Нерудком" до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору (том І, а.с. 55 та зворот).

В підготовчому засіданні, призначеному на 14 березня 2019 року о 10:00, судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання відповідача та залучено ТОВ "Гранбет" та ТОВ "Нерудком" до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, в підготовчому засіданні оголошено перерву до 01 квітня 2019 року о 11:30, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 14 березня 2019 року.

01 квітня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання представника позивача про виклик та допит в якості свідка головного бухгалтера ТОВ "Бехівський гранітний кар`єр" ОСОБА_1 (том І, а.с. 65).

В підготовчому засіданні, призначеному на 01 квітня 2019 року о 11:30 судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання представника позивача про виклик та допит в якості свідка головного бухгалтера ТОВ "Бехівський гранітний кар`єр" ОСОБА_2 , в підготовчому засіданні оголошено перерву до 15 квітня 2019 року о 10:30, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.

Крім того, 01 квітня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання представника позивача про долучення письмових доказів до матеріалів справи із додатками (том І, а.с. 69 - том IV, а.с. 142).

15 квітня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання представника позивача про долучення письмових доказів до матеріалів справи із додатками (том IV, а.с. 145-152).

В підготовчому засіданні, призначеному на 15 квітня 2019 року о 10:30 судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про продовження перерви у підготовчому засіданні до 02 травня 2019 року об 11:00 для повторного виклику третіх осіб, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 15 квітня 2019 року.

02 травня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання представника позивача про долучення письмових доказів до матеріалів справи із додатками (том IV, а.с. 159-176).

В підготовчому засіданні, призначеному на 02 травня 2019 року об 11:00 судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про задоволення клопотання представника позивача щодо перерви у підготовчому засіданні до 14 травня 2019 року о 12:00 для повторного виклику третіх осіб та надання часу для отримання додаткових доказів від третіх осіб, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.

14 травня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання представника позивача про долучення письмових доказів до матеріалів справи із додатками (том IV, а.с. 197-206, 210-229).

В підготовчому засіданні, призначеному на 14 травня 2019 року о 12:00 судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 15 травня 2019 року о 11:30.

В підготовчому засіданні, призначеному на 15 травня 2019 року о 11:30 судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 04 червня 2019 року о 12:00, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 15 травня 2019 року.

04 червня 2019 року до відділу документального забезпечення суду в порядку статті 165 КАС України надійшли письмові пояснення по суті позову ТОВ "Гранбет" та ТОВ "Нерудком" від 03 червня 2019 року, відповідно до змісту яких ОСОБА_3 , як керівник ТОВ "Гранбет" та ТОВ "Нерудком", позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Вказує, що контролюючим органом не було наведено жодних доказів, які б спростовували реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Гранбет" і ТОВ "Нерудком" (том IV, а.с. 237-238).

В судовому засіданні, призначеному на 04 червня 2019 року о 12:00 було допитано в якості свідка ОСОБА_1 . Судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 13 червня 2019 року о 14:00.

В судовому засіданні, призначеному на 13 червня 2019 року о 14:00 судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про надання дозволу відповідачу на подання письмових пояснень в порядку статті 159 КАС України, оголошено перерву в судовому засіданні до 18 червня 2019 року о 15:00, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 13 червня 2019 року.

18 червня 2019 року до відділу документального забезпечення суду в порядку статті 159 КАС України надійшли письмові пояснення Головного управління ДФС у Житомирській області вих. №983/06-30-10-04 від 18 червня 2019 року (том V, а.с. 37-45).

В судове засідання, призначене на 18 червня 2019 року о 15:00 прибули представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Позивач правом на подання відповіді на відзив у строк та в порядку, передбаченому статтею 163 КАС України, не скористався.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву вих. №425/06-30-10-04 від 13 березня 2019 року (том І, а.с. 48-51) та у письмових поясненнях вих. №983/06-30-10-04 від 18 червня 2019 року (том V, а.с. 37-45).

Представник третіх осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранбет" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудком" в судове засідання не прибув, про причини неявки та їх поважність суду не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду заяви повідомлявся у встановленому законом порядку. В матеріалах справи наявні письмові пояснення представника ТОВ "Гранбет" та ТОВ "Нерудком" від 03 червня 2019 року, відповідно до змісту яких ОСОБА_3 , як керівник ТОВ "Гранбет" та ТОВ "Нерудком", позовні вимоги підтримує у повному обсязі (том IV а.с. 237-238).

Заслухавши пояснення сторін та учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Встановлено, що у період з 19 жовтня 2018 року по 23 жовтня 2018 року уповноваженими особами Головного управління ДФС у Житомирській області проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Бехівський гранітний кар`єр» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Нерудком" (ЄДРПОУ 39305834) та ТОВ "Гранбет" (ЄДРПОУ 41863868) за період січень-серпень 2018 року.

За результатами перевірки складено акт про результати документальної невиїзної позапланової перевірки №1434/06-30-12-02-13568156 від 30 листопада 2018 року, відповідно до змісту розділу 4 якого перевіркою встановлено порушення:

- п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме ТОВ "Бехівський гранітний кар`єр" завищено податковий кредит за: січень 2018 року - 71 400 грн, лютий 2018 року - 37 333,33 грн, березень 2018 року - 83 067 грн, квітень 2018 року - 58 334 грн, травень 2018 року - 111 067,0 грн, червень 2018 року - 155 717,4 грн, липень 2018 року - 199 338 грн, серпень 2018 року - 123 900,8 грн;

- п.200.1, п.200.4 "б" ст.200 Податкового кодексу України, а саме завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок за: липень 2018 року - 71 770 грн, серпень 2018 року - 158 688 грн;

- п.200.4 "в" "б" ст.200 Податкового кодексу України, а саме завищено від`ємне значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 485 798 грн (том І, а.с. 25-26).

Як встановлено зі змісту акта перевірки від 30 листопада 2018 року №1434/06-30-12-02-13568156, контролюючий орган дійшов висновку про завищення ТОВ "Бехівський гранітний кар`єр" від`ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 485 798 грн внаслідок безпідставного включення до податкового кредиту за січень-серпень 2018 року суми ПДВ у розмірі 485 798 грн по взаємовідносинах з ТОВ "Гранбет" та ТОВ «Нерудком» . Такий висновок відповідача обґрунтовано тим, що ТОВ "Бехівський гранітний кар`єр" не наведено достатніх доказів реальності здійсненої операції та доцільності отриманих послуг, а саме надання ТОВ "Гранбет" та ТОВ "Нерудком" послуг з організації перевезення вантажів. При цьому, вказано, що надані Товариством документи не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності підприємства, тобто відсутні підтвердження використання вказаних послуг у господарській діяльності ТОВ "Бехівський гранітний кар`єр".

Податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Житомирський області №0002721202 від 19 грудня 2018 року, на підставі акта перевірки №1434/06-30-12-02-13568156 від 30 листопада 2018 року та за порушення п. 200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар`єр" визначено податкове зобов`язання та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 57 615,00 грн (том І а.с. 30).

Податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Житомирський області №000273202 від 19 грудня 2018 року, на підставі акта перевірки №1434/06-30-12-02-13568156 від 30 листопада 2018 року та за порушення п.200.4 "в" ст.200 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар`єр" встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 485 798,00 грн (том І, а.с. 31).

Не погоджуючись із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар`єр" звернулось із вказаним позовом до суду.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з положеннями пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Податковий кредит, згідно зі пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п.198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За змістом приписів абзацу першого пункту 198.2 цієї статті ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У пункті п.201.10 п.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п.201.9 ст.201 ПК України).

Положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України №996-ХІV).

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України №996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу першого ч.1 ст.11 Закону України №996-ХІV, підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 Закону України №996-ХІV установлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В силу приписів частини 2 статті 9 Закону №996-ХІV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно із п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до п.2.2 згаданого Положення підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Щодо господарських операцій з ТОВ "Нерудком" суд зазначає наступне.

Так, по постачальнику ТОВ "Нерудком" позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ 693 902,73 грн за надані послуг з організації перевезення вантажів, на підтвердження яких надано договір №10/01/18 від 10.01.2018 року та акти надання послуг.

Як встановлено із матеріалів справи, 10 січня 2018 року між ТОВ "Нерудком" (Виконавець) та ТОВ "Бехівський гранітний кар`єр" (Замовник) був укладений договір №10/01/18 (том І, а.с. 81-84), за яким Виконавець зобов`язується за дорученням Замовника, за винагороду і за рахунок Замовника організовувати надання придатного під навантаження щебеневої продукції рухомого складу для організації перевезення вантажів.

Обов`язки сторін та погодження умов договору визначені розділом 2 договору №10/01/18 від 10 січня 2018 року. Так, у п.2.1 цього договору визначено, що Виконавець зобов`язується:

- здійснювати діяльність, по забезпеченню Замовника залізничним транспортом для організації перевезення вантажів відповідно до умов і вимог внутрішніх і міжнародних Правил залізничних перевезень, включаючи Соглашение о международном железнодорожном грузовом сообщении (СМГС) от 01.11.1951 (мова оригіналу) (Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 01.11.1951), Статуту залізниць України;

- забезпечити контроль проходження заявок на місячне планування експортних, імпортних, транзитних вантажів, а також вантажів, що перевозяться усередині України і в міждержавному сполученні, здійснюваного Замовником на умовах цього Договору;

- організовувати заявлене Замовником перевезення в строк не пізніше 7 (семи) робочих днів з моменту подачі заявки;

- здійснювати виконання додаткових транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з цими перевезеннями, за додатковою угодою.

Пунктом 2.3 договору №10/01/18 визначено, що виконавець не є перевізником. Перевезення не є зобов`язанням Виконавця. Оплата послуг і інших платежів за договором здійснюється Замовником на підставі рахунків Виконавця (п.4.1 згаданого договору).

Відповідно до п.4.2 договору №10/01/18 від 10 січня 2018 року, датою виконання послуг наданих Виконавцем за цим договором, вважається дата відправлення вагонів відповідно до дати календарного штемпеля на залізничній накладній (по послугам пов`язаних з організацією перевезень).

Положеннями п.4.4 договору №10/01/18 від 10 січня 2018 року визначено, що за результатами кожного перевезення чи наданої послуги, або за певний період, сторони складають і підписують акт виконаних робіт/наданих послуг, в якому фіксується вартість винагороди і у разі потреби додаткові платежі, збори і тому подібне. Акт виконаних робіт/наданих послуг готується Виконавцем. Акт виконаних робіт/наданих послуг за послуги надані в поточному місяці надається Замовнику до завершення цього місяця та може датуватися останнім днем цього місяця. Не повернення Замовником направленого йому, в тому числі на електронну адресу для підписання акту виконаних робіт/наданих послуг і не надання письмових заперечень по ньому протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня надіслання, визнається сторонами як згода та підписання такого акту Замовником без заперечень.

На підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, ТОВ "Бехівський гранітний кар`єр" надано акти надання послуг (том ІІ а.с. 13, 44, 74, 91, 114, 131, 160, 177, 200, 231. Том ІІІ а.с. 36, 66, 114, 192. Том IV а.с. 160-169).

Суд погоджується із доводами відповідача та зазначає, що вказані акти складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV, а саме: не містять посад, прізвищ та імен осіб, відповідальних за здійсненням господарських операцій. Зазначено лише підписи та печатки сторін . Із актів надання послуг не можливо встановити деталізованої інформації про фактично надані послуги, строки виконання та результати здійснених заходів. Крім того, у наданих позивачем актах надання послуг, окрім "послуг з організації перевезення вантажів" також вказано надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів, що не передбачено умовами договору (том ІІ а.с. 114).

До актів складено та підписано реєстри з послуг по організації перевезення вантажів, в яких зазначена лише дата, номер вагону, станція призначення, сума послуг з організації перевезення та висновок про стан вагону. При цьому, більш детальна інформація про перевізника, надавача вагонів, з якої станції відправлено, калькуляція ціни за надані послуги тощо - відсутня. Так само відсутні заявки на надання послуг.

Під час судового розгляду справи представником позивача було зазначено, що предметом вищевказаного договору було надання ТОВ "Нерудком" позивачу придатних під навантаження продукції рухомого складу для організації перевезення вантажів, тобто Виконавець здійснював пошук вагонів для Замовника, без надання послуг з фактичного перевезення вантажів.

При цьому, для ведення господарської діяльності ТОВ "Нерудком", у тому числі пов`язаної із виконанням зобов`язань, визначених у договорі від 10.01.2018, Товариством було залучено інших контрагентів, зокрема: ТОВ "ВАРТІНГ ГРУП" - договір №01127/17 від 27.11.2017 між ТОВ "Нерудком" та ТОВ "Вартін Груп" про надання придатного під навантаження щебеневої продукції рухомого складу для організації перевезення вантажів (том IV, а.с. 198, 202. ТОМ V, а.с. 23-24), ТОВ "Столична Вагонна Компанія" (том IV, а.с. 199, 204), ТОВ "КВАЗАР СОЛО (том IV, а.с. 200-201) та ТОВ "ПУЛЬСАР" (том IV, а.с. 203, 205-206), ТОВ "Транс-Альянс Україна" - договір №1311/2017-1 від 13.11.2017 між ТОВ "Нерудком" та ТОВ "Транс-Альянс Україна" про надання інформаційно-консультаційних (або транспортно-експедиційних) послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів по лініях залізниць України СНД і Західної Європи (том V, а.с. 25-28).

Щодо господарських операцій з ТОВ "Гранбет" суд зазначає наступне.

Так, 17 липня 2018 року між ТОВ «Гранбет» (Виконавець) та ТОВ «Бехівський гранітний кар`єр» (Замовник) був укладений договір №17/07/18 (том І а.с. 77-80), за яким Виконавець зобов`язується за дорученням Замовника, за винагороду і за рахунок Замовника організовувати надання придбаного під навантаження щебеневої продукції рухомого складу для організації перевезення вантажів.

Обов`язки сторін та погодження умов договору визначені розділі 2 договору №17/07/18 від 17.07.2018. Так, у п.2.1 цього договору визначено, що Виконавець зобов`язується:

- здійснювати діяльність, по забезпеченню Замовника залізничним транспортом для організації перевезення вантажів відповідно до умов і вимог внутрішніх і міжнародних Правил залізничних перевезень, включаючи Соглашение о международном железнодорожном грузовом сообщении (СМГС) от 01.11.1951 (мова оригіналу) (Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 01.11.1951), Статуту залізниць України;

- забезпечити контроль проходження заявок на місячне планування експортних, імпортних, транзитних вантажів, а також вантажів, що перевозяться усередині України і в міждержавному сполученні, здійснюваного Замовником на умовах цього Договору;

- організовувати заявлене Замовником перевезення в строк не пізніше 7 (семи) робочих днів з моменту подачі заявки;

- здійснювати виконання додаткових транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з цими перевезеннями, за додатковою угодою.

Пунктом 2.3 договору №17/07/18 визначено, що виконавець не є перевізником. Перевезення не є зобов`язанням Виконавця. Оплата послуг і інших платежів за договором здійснюється Замовником на підставі рахунків Виконавця (п.4.1 згаданого договору). Відповідно до п.4.2 договору №17/07/18 від 17.07.2018, датою виконання послуг наданих Виконавцем за цим договором вважається дата відправлення вагонів відповідно до дати календарного штемпеля на залізничній накладній (по послугам пов`язаних з організацією перевезень).

Положеннями п.4.4 договору №17/07/18 від 17.07.2018 визначено, що за результатами кожного перевезення чи наданої послуги, або за певний період, сторони складають і підписують акт виконаних робіт/наданих послуг, в якому фіксується вартість винагороди і у разі потреби додаткові платежі, збори і тому подібне. Акт виконаних робіт/наданих послуг готується Виконавцем. Акт виконаних робіт/наданих послуг за послуги надані в поточному місяці надається Замовнику до завершення цього місяця та може датуватися останнім днем цього місяця. Не повернення Замовником направленого йому, в тому числі на електронну адресу для підписання акту виконаних робіт/наданих послуг і не надання письмових заперечень по ньому протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня надіслання, визнається сторонами як згода та підписання такого акту Замовником без заперечень.

На підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом ТОВ "Бехівський гранітний кар`єр" було надано акти надання послуг (том ІІІ, а.с. 230. Том IV, а.с. 19, 66, 147, 149, 151, 170-176).

Суд погоджується із доводами відповідача та зазначає, що вказані акти складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV, а саме: не містять посад, прізвищ та імен осіб, відповідальних за здійсненням господарських операцій. Зазначено лише підписи та печатки сторін . Із актів надання послуг не можливо встановити деталізованої інформації про фактично надані послуги, строки виконання та результати здійснених заходів. Крім того, у наданих позивачем актах надання послуг, окрім "послуг з організації перевезення вантажів" також вказано: "відшкодування послуг з організації перевезення вантажів".

При цьому, надані позивачем акти наданих послуг щодо господарських операцій із ТОВ "Гранбет" (том IV а.с. 147, 149, 151, 174-176) складені щодо надання послуг поза межами перевіряємого контролюючим органом періоду, а тому не можуть бути належним доказом в межах спірних правовідносин.

До актів складено та підписано реєстри з послуг по організації перевезення вантажів, в яких зазначена лише дата, номер вагону, станція призначення, сума послуг з організації перевезення та висновок про стан вагону. При цьому, більш детальна інформація про перевізника, надавача вагонів, з якої станції відправлено, калькуляція ціни за надані послуги тощо - відсутня. Не надано суду заявки на надання послуг.

При цьому, для ведення господарської діяльності ТОВ "Гранбет", у тому числі пов`язаної із виконанням зобов`язань, Товариством було залучено інших контрагентів, зокрема: ТОВ "Столична Вагонна Компанія" (том IV, а.с. 211, 214), ТОВ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЧНА МАГІСТРАЛЬ" (том IV, а.с. 218, 222, 226).

Суд звертає увагу на існування договору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар`єр" та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" від 13 лютого 2018 року №08980/ЦТЛ-2018 (том V а.с. 3-16).

Аналіз умов договорів позивача з контрагентами свідчить на користь висновку, що під час дії договору між ТОВ "Бехівський гранітний кар`єр" та ПАТ "Українська залізниця" від 13.02.2018 позивачем було укладено договір з ТОВ "Гранбет" (Виконавець) №17/07/18 та укладено договір з ТОВ "Нерудком" (Виконавець) №10/01/18, предмети яких частково збігаються із договором позивача від 13.02.2018.

При цьому суд наголошує, що ТОВ "Гранбет", з метою забезпечення виконання договору №17/07/18, також було укладено договір з Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» від 14.08.2018, предмет і умови якого збігаються із договором позивача із цим це контрагентом

В судовому засіданні представник позивача пояснювала необхідність укладання договорів з третіми особами невиконанням договірних зобов"язань по наданню вагонів ПАТ "Українська залізниця", однак, не було надано жодного доказів на підтвердження невиконання ПАТ "Українська залізниця" договору про надання послуг.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що до правочинів між позивачем та ТОВ "Гранбет", ТОВ "Нерудком" доречним є застосування доктрини "Ділова мета" (business purpose) та "Реальність господарської операції". Суть доктрини полягає у тому, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета, крім мінімізації оподаткування. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною сутністю операцій та такий правочин визнається недійсним. При цьому обов`язок доказування розумного змісту покладається на учасників правочину (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Halifax).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отож, сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

У ході судового розгляду даної справи позивачем не обґрунтовано виробничої необхідності в отриманих послугах від ТОВ "Гранбет" та ТОВ "Нерудком", як і не обґрунтовано економічної доцільності укладення відповідних договорів, не обґрунтовано неможливість здійснення самим позивачем чи його контрагентом - Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (Перевізник) пошуку чи надання вагонів для перевезення вантажів. При цьому наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що договір від 17.07.2018 №17/07/18 між ТОВ "Гранбет" (Виконавець) та ТОВ "Бехівський гранітний кар`єр" (Замовник) та договір від 10.01.2018 №10/01/18 між ТОВ "Нерудком" (Виконавець) та ТОВ «Бехівський гранітний кар`єр» (Замовник), а також первинні бухгалтерські документи до них були складені лише з метою отримання податкової вигоди.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачем не наведено достатніх доказів реальності здійснених операцій, а тому формальна наявність у ТОВ "Бехівський гранітний кар`єр" первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду, не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно встановлено порушення ТОВ "Бехівський гранітний кар`єр" п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.4 "б", "в" ст.200 ПК України та прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.72 КАС України).

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Оскільки відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар`єр" є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар`єр" (Бехи, Коростенський район, Житомирська область, 11521. ЄДРПОУ: 13568156) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003. ЄДРПОУ: 39459195) , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранбет" (Новий бульвар, 7, офіс 1.20, м. Житомир, 10000. РНОКПП/ЄДРПОУ: 41863868) , Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерудком" (вул. Короленка, 10, к. 62, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39305834) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 03 липня 2009 року.

Головуючий суддя О.Г. Попова