Рішення

від 02.07.2019 по справі 620/1247/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2019 року Чернігів Справа № 620/1247/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ''Міжрічинське'' доДержавної екологічної інспекції у Чернігівській області провизнання протиправним та скасування припису, У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області і просить визнати протиправними та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 05.04.2019 №13/06.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що оскаржуваний припис не відображає суть порушення, його співвідношення з фактичними обставинами справи та вимогами діючого законодавства України. В приписі міститься формальне обґрунтування порушення, оскільки наявне лише посилання на статті 18, 21, 24 Закону України Про природно-заповідний фонд України . Позивач зазначає, що розміщення оглядових веж, вказаних відповідачем у приписі, було здійснено правомірно, що підтверджує погодження на розташування біотехнічних споруд, надане РЛП Міжрічинський . Кожна біотехнічна споруда розташована в парку має своє призначення, спрямоване на досягнення цілей заради яких створений парк. Без оглядових веж не можливо в повній мірі здійснити функцію спостереження за тваринами, порахувати кількість того чи іншого виду (встановивши солониці чи годівниці), не можливо визначити шляхи слідування тварин. Оглядові вежі тварини сприймають як частину природи, спокійно переміщуються поряд з ними, що надає можливість працівникам парку виконувати свої функції. Демонтаж оглядових веж унеможливить виконання ТОВ Міжчинське цілого ряду завдань, що негативно позначиться на діяльності парку в цілому, може призвести до браконьєрства, зменшення популяції диких тварини та інших негативних наслідків.

У встановлений судом термін від Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що в ході планової рейдової перевірки в межах об`єкту природно-заповідного фонду - регіонального ландшафтного парку Міжрічинський встановлено, що в господарській зоні РЛП Міжрічинський розміщені біотехнічні споруди (мисливські вежі), що є порушенням вимог статей 18, 21, 24 Закону України Про природно-заповідний фонд України . Щодо твердження позивача про недоведеність відповідачем використання не за цільовим призначенням біотехнічних веж, то законодавством взагалі заборонено їх знаходження в господарській зоні регіонального ландшафтного парку і докази полювання, в даному випадку, не є обов`язковими. Крім того, мисливські вежі візуально нічим не відрізняються від біотехнічних споруд , які збудовані позивачем, і відсутнє визначення останнього в законодавстві. Тобто дані споруди, які маються у позивача можуть застосовуватись і для полювання. Враховуючи наведене, позовну заяву вважають необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 24.05.2019 у справі відкрито провадження та призначено слухання за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення сторін). Цією ухвалою сторонам встановлено строки для подачі до суду заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 02.07.2019 відмовлено в призначенні розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін та проведенням судового засідання.

Ухвалою суду від 02.07.2019 відмовлено в залученні до участі в справі третіх осіб.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Відповідно до рішення другої сесії двадцять четвертого скликання Чернігівської обласної ради від 20.06.2002 на території Козелецького району Чернігівської області створено ландшафтний парк Міжрічинський , який відповідно до Положення про регіональний ландшафтний парк Міжрічинський є природоохоронною рекреаційною установою регіонального значення та входить до складу природно-заповідного фонду України.

Рішенням Чернігівської обласної ради № 15-17/VII від 04.04.2019 створено комунальний заклад Регіональний ландшафтний парк Міжрічинський Чернігівської обласної ради.

05.04.2019 посадовими особами Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, згідно із наказами від 01.04.2019 № 266, 267 проведено рейдову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Чернігівського та Козелецького районів в межах регіонального ландшафтного парку місцевого значення Міжрічинський .

За результатами перевірки складено акт рейдової перевірки по контролю за дотриманням вимог природоохоронного законодавства від 05.04.2019 №24/06 (а.с. 73-74), у якому зазначено, що в межах об`єкту природного заповідного фонду регіонального ландшафтного парку Міжрічинський на території Чернігівського та Козелецького районів Чернігівської області обстежено територію об`єкту природно-заповідного фонду на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства та стан дотримання користувачами мисливських угідь, які здійснюють свою господарську діяльність на території регіонального ландшафтного парку Міжрічинський , рекомендацій по винесенню за межі природоохоронної установи мисливських веж та вольєрів, наданих ДЕІ у Чернігівській області під час позапланових заходів державного нагляду (контролю).

Встановлено, що на момент перевірки мисливські вежі та вольєри, виявлені під час позапланових перевірок, проведених протягом грудня 2018 - січня 2019, та рекомендовані користувачам мисливських угідь для винесення за межі природоохоронної установи, добровільно не демонтовано та не перенесено. Зокрема, на території мисливських угідь ТОВ Міжрічинське , в господарській зоні РЛП Міжрічинський розміщено 6 мисливських (оглядових) веж на землях Державного підприємства Чернігівський військовий лісгосп (кв. 176, 250, 280, 312, 345, 389), що є порушенням статей 18, 21, 24 Закону України Про природно-заповідний фонд та не відповідає вимогам Положення Про регіональний ландшафтний парк Міжрічинський .

Враховуючи викладені в акті порушення, 05.04.2019 ДЕІ у Чернігівській області винесено позивачу припис, яким зобов`язано в строк до 15.04.2019 ТОВ Міжрічинське забезпечити демонтаж та винесення за межі РЛП Міжрічинське вежі оглядові в мисливських угіддях ТОВ Міжрічинське , які знаходяться в кварталах 176, 250, 280, 312, 345, 389 Державного підприємства Чернігівський військовий лісгосп .

Вважаючи вказаний припис незаконними ТОВ Міжрічинське звернулося до суду з позовною заявою за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначені Законом України Про природно-заповідний фонд України №2456-ХІІ від 16.06.1992 р.

Відповідно до частини четвертої статті 7 вказаного Закону, межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно із частиною першою статті 23 Закону України Про природно-заповідний фонд України регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об`єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

Статтею 3 цього ж Закону визначено, що до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Статтею 8 Закону України Про природно-заповідний фонд України встановлено, що збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом: встановлення заповідного режиму; організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання; додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля; запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони; здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання; встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері; проведення інших заходів з метою збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до Положення про регіональний ландшафтний парк Міжрічинський , затвердженого начальником Держуправління екології та природних ресурсів в Чернігівській області 07.07.2004 на РЛП Міжрічинський покладається виконання наступних завдань:

- збереження цінних природних комплексів та об`єктів РЛП Міжрічинський ;

- відтворення біологічного різноманіття;

- проведення науково-дослідної роботи по вивчений природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання;

- охорона і раціональне використання державного мисливського фонду;

- створення умов для ефективного туризму, полювання, риболовлі, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об`єктів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Відповідно до п. 3.2 Положення генеральний директор ТОВ Міжрічинське несе персональну відповідальність за виконання покладених на парк завдань.

Як зазначає позивач, в 2013 році задля виконання покладених на парк завдань та враховуючи фактичні потреби парку, було прийнято рішення про встановлення в парку цілого комплексу біотехнічних споруд (годівниць, солониць, кормосховищ, біотехнічних (оглядових) веж, тощо).

Так, 25.09.2013 РЛП Міжрічинський погодило ТОВ Міжрічинське розташування біотехнічних споруд, що розташовані на території господарської зони РЛП Міжрічинський , за умови, що ТОВ Міжрічинське при використанні указаних біотехнічних споруд забезпечить дотримання усіх норм чинного природоохоронного законодавства, а зокрема дотримання режиму охорони об`єкту природно-заповідного фонду України - РЛП Міжрічинський .

Крім того, листом від 13.12.2013 № 29 року РЛП Міжрічинський надано ТОВ Міжрічинське погодження на розташування відтворювальної ділянки у заповідних межах за умови, що ТОВ Міжрічинське , в межах вказаних ділянок здійснить комплекс біотехнічних та інших заходів спрямованих на охорону та відтворення мисливських тварин.

Відповідач зауважує, що на даний час, відповідно до Положення про регіональний ландшафтний парк Міжрічинський , затвердженого Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області 17.05.2013 на РЛП Міжрічинський покладається виконання наступних завдань:

- збереження цінних природних комплексів та об`єктів, підтримання та забезпечення екологічної рівноваги в регіоні;

- відтворення та збереження біологічного різноманіття;

- збереження історико-культурних пам`яток;

- відродження місцевих традицій природокористування, розвиток втрачених видів традиційного господарства, відновлення осередків місцевих художніх промислів та народної творчості;

- створення умов для екологічного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони природно-заповідних комплексів і об`єктів;

- здійснення наукових досліджень у галузі природничих наук;

- здійснення екологічної освітньо-виховної роботи.

Однак, суд зауважує, що посилаючись на нові завдання парку, відповідач не зазначає, чи є можливим досягнення зазначених вище завдань досягнути без комплексу біотехнічних споруд, розміщених на території парку.

Окрім того, з огляду на матеріали справи оскаржуваний припис винесений відповідно до статті 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час планової рейдової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

При цьому припис в графі обґрунтування містить зазначення норм Закону України Про природно-заповідний фонд України , а саме статті 18, 21 та 24.

Слід зазначити, що статтею 18 вказаного Закону встановлюється структура території та особливості управління біосферними заповідниками, в той час як спірні правовідносини стосуються території регіонального ландшафтного парку, що в Законі України Про природно-заповідний фонд України визначає Глава 4, а тому посилання відповідача у приписі на статтю 18 Закону є необґрунтованим.

В свою чергу, відповідно до статті 24 Закону України Про природно-заповідний фонд України на території регіональних ландшафтних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей проводиться зонування з урахуванням вимог, встановлених для територій національних природних парків.

Так, згідно зі статтею 21 Закону на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням:

заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони;

зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об`єктів обслуговування відвідувачів парку; тут забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов`язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації;

господарська зона - у її межах проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об`єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.

На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.

Зонування території національного природного парку, рекреаційна та інша діяльність на його території провадяться відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Забороняється проведення рубок головного користування та всіх видів поступових та суцільних рубок, вирубування дуплястих дерев, а також добування піску та гравію в річках та інших водоймах у заповідній зоні національних природних парків.

З аналізу вказаних вище норм законодавства можна дійти висновку, що зазначені відповідачем порушені ТОВ Міжрічинське норми регламентують функціональне зонування регіональних ландшафтних парків та не містять будь-яких приписів відносно біотехнічних споруд, а також заборони їх розміщення на території парків.

Враховуючи вказане та зважаючи на наявні погодження щодо розміщення біотехнічних (оглядових) веж на території РЛП Міжрічинське , суд погоджується з доводами позивача, що демонтаж оглядових веж унеможливить виконання ТОВ Міжчинське цілого ряду завдань, що може негативно позначитися на діяльності парку в цілому, може призвести до браконьєрства, зменшення популяції диких тварини та інших негативних наслідків.

В свою чергу, відповідачем не доведено, що оглядові вежі є саме мисливськими та використовуються задля мисливських цілей, а посилання на те, що оглядові вежі нічим не відрізняються на вигляд від мисливських, а тому їх слід вважати саме мисливськими є припущенням та не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Окремо суд звертає увагу на те, що накази на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 267, 266 від 01.04.2019 винесено на підставі, зокрема, Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та плану роботи Держекоінспекції у чернігівській області на 2019 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок.

Частина 4 ст. 5 вказаного Закону передбачає, що органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Однак, з наданого відповідачем плану не вбачається, що ТОВ Міжрічинське є в плані перевірок на 2019 рік, при цьому наказ на проведення планової перевірки не містить найменування суб`єкта господарювання щодо якого буде здійснено цей плановий захід нагляду, а зважаючи на матеріали справи посвідчення на проведення заходу державного нагляду відповідачем не видавалось.

Крім того, відсутні жодні підтвердження про направлення повідомлення суб`єкту господарювання щодо проведення планового заходу державного нагляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості:

дату складення акта;

тип заходу (плановий або позаплановий);

форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);

предмет державного нагляду (контролю);

найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;

найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Відповідно до ч. 7 ст. 7 цього Закону на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Так, відповідно до наданого відповідачем акта перевірки № 24\06 від 05.04.2019, останній складено стосовно ТОВ Міжрічинське , а також ще декількох суб`єктів господарювання, акт не містить детального опису виявлених порушень з посиланням на норму законодавства, яку саме було порушено позивачем.

В порушення вищевказаних вимог, акт складено в одному примірнику, який було підписано лише посадовими особами відповідача.

В свою чергу, припис № 13\06 від 05.2019 не містить посилання на акт перевірки, яким зафіксовані порушення вимог природоохоронного законодавства.

Крім того, наказом від 01.04.2019 №267 передбачено проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, а фактично було проведено рейдову перевірку ТОВ Міжрічинське , про що зазначено і в акті.

Однак, такий захід державного нагляду (контролю) як "рейдова перевірка" не передбачений жодним чинним нормативно правовим актом.

Зокрема, статтею 1 Закону №877 визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно зі статтею ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд звертає увагу, що з поданих письмових доказів не встановлено, а відповідачем не доведено факту використання позивачем біотехнічних (оглядових) веж для полювання чи іншої діяльності, яка заборонена чинним законодавством, а встановлення таких веж не суперечить приписам статті 26 Закону України Про природно-заповідний фонд України та нормами вказаного Закону не передбачено жодних заборон щодо їх встановлення на території регіонального ландшафтного парку.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуваний припис відповідача, суд вважає, що останній не відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати що припис є протиправним, прийнятим відповідачем необґрунтовано, що є підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, оскільки позивач сплатив судовий збір в сумі 1921 грн, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 05.04.2019 №13/06.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Міжчинське судові витрати в сумі 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ''Міжрічинське'', вул. Чапаєва, буд. 17, с. Тужар, Козелецький район, Чернігівська область, 17011, код ЄДРПОУ 31187167.

Відповідач: Державна екологічна інспекція у Чернігівській області, вул. Малясова, б. 12, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 38053846.

Дата складення повного рішення суду - 02.07.2019.

Суддя Ю. О. Скалозуб