Постанова

від 02.07.2019 по справі 464/8399/16-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/4829/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Сеника Р.П., Носа С.П.

за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Львівської обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи ДОЗ Львівської обласної державної адміністрації та Міжрайонної спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи ДОЗ Львівської обласної державної адміністрації на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року, ухвалене суддею Скакалош В.М., 10:56:46 год, м. Львів, дата складання повного тексту рішення 25 березня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонної спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи ДОЗ Львівської обласної державної адміністрації, Львівської обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи ДОЗ Львівської обласної державної адміністрації про визнання неправомірним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

18.11.2016 позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міжрайонної спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи ДОЗ Львівської обласної державної адміністрації, Львівської обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи ДОЗ Львівської обласної державної адміністрації, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:

визнати протиправними та скасувати рішення Міжнародної спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації від 27.08.2013 та рішення Львівської обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації від 16.09.2013 про невизнання ОСОБА_1 інвалідом у зв`язку з перенесеною травмою 06.01.2013 внаслідок ДТП;

зобов`язати Міжрайонну спеціалізовану травматологічну медико-соціальну експертну комісію Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації повторно провести медико-соціальну експертизу щодо ОСОБА_1 на предмет інвалідності з 27.08.2013 у зв`язку з перенесеною травмою 06.01.2013 внаслідок ДТП.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасувати рішення Міжнародної спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації від 27.08.2013 та рішення Львівської обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації від 16.09.2013 про невизнання ОСОБА_1 інвалідом у зв`язку з перенесеною травмою 06.01.2013 внаслідок ДТП. Зобов`язано Міжрайонну спеціалізовану травматологічну медико-соціальну експертну комісію Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації повторно провести медико-соціальну експертизу щодо ОСОБА_1 на предмет інвалідності з 27.08.2013 у зв`язку з перенесеною травмою 06.01.2013 внаслідок ДТП. Стягнено на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міжрайонної спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації, Львівської обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації судовий збір у сумі 1256,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з огляду на Висновок експерта №149/18 комісійної судово-медичної експертизи про те, що діагноз консолідований поперечний перелом с/з пр. стегнової кістки без порушення функції рухів та ходи , який був встановлений громадянину ОСОБА_1 27.03.2013 спеціалістами Львівської травматологічної медико-соціальної експертної комісії, є необґрунтованим та не підтвердженим об`єктивними медичними даними, відтак, прийняті на підставі такого діагнозу рішення відповідачів щодо невизнання ОСОБА_1 інвалідом, не можуть бути правомірними у розрізі критеріїв, встановлених ч.2 ст.2 КАС України. Таким чином, протиправними є рішення відповідачів про невизнання ОСОБА_1 інвалідом у зв`язку з перенесеною травмою 06.01.2013 внаслідок ДТП. Водночас з метою повного захисту прав позивача суд вважає за доцільне зобов`язати Міжрайонну спеціалізовану Травматологічну медико-соціальну експертну комісію повторно провести медико-соціальну експертизу щодо ОСОБА_1 на предмет інвалідності з 27.08.2013 у зв`язку з перенесеною травмою 06.01.2013 внаслідок ДТП.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його незаконним, прийнятим з порушеням норм матеріального та процесуального права, Львівська обласна медико-соціальна експертна комісія №3 Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи ДОЗ Львівської обласної державної адміністрації та Міжрайонна спеціалізована травматологічна медико-соціальна експертна комісія Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи ДОЗ Львівської обласної державної адміністрації оскаржили його, подавши апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянти зазначають, що судом першої інстанції не взято до уваги, те, що відповідно до медичних стандартів лікування хворих з переломами діафіза стегнової кістки методом БІОС, посилання на науково-практичні дослідження Український журнал екстремальної медицини , 2009 рік, УДК 616.71, ст.84-85, БІОС у лікуванні діафізарних переломів, ОСОБА_2 .Ю. Грубар, ОСОБА_3 . Гаріян: Наведено результати лікування 127 хворих з діафізарними переломами, аналіз результатів проведено у 108 хворих через 2 і 2,5 років. На момент виписки із стаціонару (12-14 доба) всі пацієнти пересувались за допомогою милиць з дозованим навантаженням на оперовану кінцівку, що становило 1/3 маси тіла, у разі візуалізації на рентгенограмі кісткової мозолі у вигяді туману проводилась динамізація і хворим дозволялось повне осьове навантаження на оперовану кінцівку з 10-12 тижня(2,5-3 міс) після оперативного втручання.

Повторний огляд гр. ОСОБА_1 проводився спеціалізованою травматологічною МСЕК 27.08.2013 року колегіально у складі трьох лікарів ортопедів-травматологів вищої категорії і лікаряневропатолога вищої категорії. Медико-соціальна мекспертиза проводилась, виходячи з комплексної оцінки стану здоров`я і ступеня обмеження життєдіяльності на підставі аналізу клініко-функціональних, соціально-побутових і професійно-трудових даних пацієнта. При огляді хворий скаржився на болі в правій нозі при ході і неможливість ходи без милиць. Обєктивно: післяопераційні рубці без явищ запалення, набряків нижньої кінцівки не виявлено, нейротрофічні зміни відсутні, рухи в усіх суглобах правої нижньої кінцівки в повному об`ємі, виявлена незначна гіпотрофія правого стегна - 1 см. При аналізі рентгенограм ОСОБА_1 від 20.08.2013 року виявлено періостальну та ендостальну мозоль, що свідчить про кісткове зрощення перелому, що відповідає ІІІ-б клінічній стадії та IV морфологічній стадії формування кісткової мозолі. Головна різко переважаюча роль при зрощенні перелому, про що свідчать клінічні та рентгенологічні спостереження, доводиться на частину періостальної мозолі. Аналізуючи рентгенограми гр. ОСОБА_1 саме цей вид кісткової мозолі являвся виражено сформований станом на 14.08.2013 року: опис рентгенолога рентгенограми в 2- х проекціях № 2182 від 14.08.2013 року: консолідуючий перелом с\з правого стегна, лікований інтрамедулярним стержнем на шурупах, виражена кісткова мозоль, положення задовільне. Якщо говорити про щільність кісткової мозолі і степінь її окостеніння, треба зазначити, що ступінь її мінералізації наблизилась до такої у зламаній кістці, щілина перелому може ще простежуватись на цій стадії, але вона вже утворена ущільненою кістковою тканиною, що не перешкоджає повному і ефективному навантаженні на кінцівку. Розглянуті та праналізовані рентгенограми №726 від 04.03.2013 р., №1394 від 18.04.2013 року, 32089 від 14.08.2013 року. Відмічено послідовне формування кісткової мозолі, про що стверджують і описи рентгенограм лікаря-рентгенолога поліклінік, що свідчить про неускладнений перебіг заживлення перелому у гр. ОСОБА_1

Апелянти стверджують, що істинне кісткове зрощення у гр. ОСОБА_1 відбулось, досягнуто добрих показників трофіки і рухової функції пошкодженої кінцівки, що дозволяло гр. ОСОБА_1 тривало перебувати на ногах, ходити по сходах, пересуватись громадським транспортом і виконувати трудові обов'язки. Наявні зміни кістково-мязевої системи з нестійкими незначно вираженими порушеннями функції ходи і статики не давали підстав для визначення групи інвалідності. Враховуючи всі дані огляду і рентгенологічні дані пацієнт ОСОБА_1 інвадідом не визнаний визнаний працездатним. Остаточна перебудова кісткової архітектоніки (на яку посилаються спеціалісти у Висновку № 149\18) відбувається поступово, на протязі багатьох місяців, це виражається розсмоктуванням надмірного пара- і періостального мозолю, перебудова у пластинчасту кістку. Повне анатомічне і функціональне відновлення пошкодженої кістки як органу наступає у процесі характерної для потерпілого побутової і трудової діяльності. Про нормальний перебіг відновлення перелому свідчить і той факт, що потерпілий (по аналізу амбулаторної картонки) після огляду МСЕК за медичною допомогою з приводу наслідків перенесеного перелому до 30.10.2014 року не звертався. Рентгенограма від 31.10.2014 року: консолідований перелом с\3 правої стегнової кістки. 11.11.2014-18.11.2014 року гр. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, виписка із мед карти №11719, Діагноз: консолідований перелом с\3 правої стегнової кістки. 13.11.2014 року проведена операція - Видалення металоконструкції. Видалення металоконструкції у гр. ОСОБА_1 відбулось у звичайні терміни, до 2-х років. Тому свідчення Висновку спеціалістів судово-експертної комісії стор 69 за результатами вивчення рентгенограм від 20.08.2013 року, у громадянина ОСОБА_1 мало місце стан після МОС перелому правої стегнової кістки в стадії незрощення не є правомірним.

Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції призначаючи судово-медичну експертизу, не дослідив того, що судово-медична експертиза виконується згідно з Законом України Про судову експертизу , процесуальним законодавством, іншими законодавчими актами, міжнародними договорами та угодами про взаємну правову допомогу і співробітництво, що регулюють правовідносини у сфері судово-експертної діяльності, Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи та нормативними документами, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я (надалі - МОЗ) України №6 від 17 січня 1995 року.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що з 06.01.2013 по 01.02.2013 ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної події 06.01.2013 перебував на лікуванні у травматологічному відділенні Комунальної 8-ої міської лікарні м.Львова з діагнозом З/поперечний перелом правої стегнової кістки . Вказане підтверджується медичною карткою стаціонарного хворого № 155/22.

Відповідно до медичної картки стаціонарного хворого № 7672/1256 Комунальної 8-ої міської лікарні м.Львова, ОСОБА_1 . з 07.08.2013 по 09.08.2013 перебував на лікуванні в травматологічному відділенні з приводу з/слабо консолідуючий перелом правої стегнової кістки. Стан після МОС .

Згідно з копією виписки № 1806513 з Львівської обласної консультативної поліклініки від 14.08.2013 та Протоколу № 63 лікарсько-консультативної комісії від 22.08.2013 з медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 був встановлений діагноз: закритий поперечний перелом правої стегнової кістки в стадії неповної консолідації з больовим синдромом та порушенням функції правої нижньої кінцівки і ходи.

З акта №1747/13 від 27.08.2013 Справи огляду МСЕК Львівської травматологічної медико-соціальної експертної комісії вбачається, що за результатами огляду та рентгенологічного дослідження від 20.08.2013 ОСОБА_1 був встановлений діагноз консолідований поперечний перелом с/з пр. стегнової кістки без порушення функції рухів та ходи .

Не погодившись з вказаним рішенням Львівської травматологічної МСЕК, позивач оскаржив його до Обласної МСЕК № 3.

16 вересня 2013 Обласна МСЕК № 3 при огляді позивача не визнала його інвалідом, підтвердивши рішення Травматологічної МСЕК.

Позивач вважає, що при проведенні вказаних експертиз відповідачі керувалися неправильно встановленим діагнозом, відтак рішення про невизнання інвалідом позивача не може бути законним. Тому таке рішення, на думку позивача, підлягає скасуванню, а позивач - скеруванню до проведення експертизи на предмет інвалідності з 27.08.2013, у зв`язку з перенесеною травмою 06.01.2013, внаслідок ДТП.

Згідно ст. 3 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю.

Відповідно до ст. 69 Основ законодавства України про охорону здоров`я експертиза тривалої або стійкої втрати працездатності здійснюється медико-соціальними експертними комісіями, які встановлюють ступінь та причину інвалідності, визначають для інвалідів роботи і професії, доступні їм за станом здоров`я, перевіряють правильність використання праці інвалідів згідно з висновком експертної комісії та сприяють відновленню працездатності інвалідів. Висновки органів медико-соціальної експертизи про умови і характер праці інвалідів є обов`язковими для власників та адміністрації підприємств, установ і організацій. Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно абз. 8 ст. 1 Закону України Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Порядок розгляду питання встановлення групи інвалідності, склад і повноваження медико-соціальних експертних комісій, процедура оскарження їхніх рішень встановлюються Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, та Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоровя від 05 вересня 2011 року № 561.

Згідно з п.3, п.17, п.20 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до п. 4 Положення про медико-соціальну експертизу №1317, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Таким чином, для встановлення інвалідності, проводиться Медико-соціальна експертиза, яка проводиться особам за умови направлення їх лікувальним закладом охорони здоров`я, після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів щодо таких осіб, та за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму.

Згідно п.24 Положення про МСЕ форма документів, що використовується у роботі комісій, затверджується МОЗ України.

Наказом МОЗ України від 30.07.2012р. №577 затверджено форми первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях. Зокрема, вказаним наказом визначено форми акту огляду медико-соціальною експертною комісією (№157/о), виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією (№ 157-1/о), довідка про невизнання інвалідом (№167/о).

Відповідно до п.3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Пунктами 22, 23, 25 Положення про критерії встановлено, що повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров`я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки.

У разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Встановлено, що довідку про невизнання інвалідом від 27.08.2013 скерована позивачу на його письмову вимогу Міжрайонною спеціалізованою травматологічною МСЕК лише 25.04.2016 листом № 14.

ЛОЦМСЕ листом № 197 від 15.05.2016 повідомив позивача про рішення обласної МСЕК № 3 про відмову у визнанні його інвалідом.

Із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції ухвалою від 10.01.2017 призначив судово-медичну експертизу. Проведення експертизи доручено Львівському обласному бюро судово-медичної експертизи (м.Львів, вул.Пекарська, 61). За результатами комісійної судово-медичної експертизи складено Висновок експерта № 31.

Крім того у матеріалах справи міститься складений висновок спеціаліста № 457/17 від 25 жовтня 2017, згідно з яким встановлено, що станом на 14.06.2013, 20.08.2013 у ОСОБА_1 мав місце неконсолідований (незрощений) перелом середньої третини правого стегна, що унеможливлювало нормальне функціонування його правої нижньої кінцівки. У підсумку зазначено, що експертні висновки у Висновку експерта № 31 від 31.03.2017-20.04.2017 щодо морфології, характеру й стадії загоєння (ступеня консолідації) перелому правої стегнової кістки та функціональних порушень правої нижньої кінцівки в результаті події 06.01.2013 у період з 20-27.08.2013 не можна вважати обґрунтованими та підтвердженими об`єктивними медичними даними.

Суд першої інстанції ухвалою від 15.03.2018 призначив комісійну судово-медичну експертизу у справі. Проведення експертизи доручено експертам Державної установи Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України (вул.Дорогожицька, 9, м.Київ, 04112).

За результатами проведення комісійної судово-медичної експертизи складено висновок експерта № 149/18, у якому викладені наступні підсумки:

За результатами вивчення рентгенологами експертної комісії наданих рентгенівських знімків правої стегнової кістки від 20.08.2013, у ОСОБА_1 мало місце: стан після металоостеосинтезу осколкового перелому діафізу правої стегнової кістки в стадії незрощення (сповільнена консолідація). Вираженої кісткової мозолі в місці перелому - не виявлено.

Враховуючи клінічні та рентгенологічні дані з наданої медичної документації, в період з 23.08.2013 року по 28.08.2013 року , у ОСОБА_1 був наявний осколковий перелом діафізу правої стегнової кістки після металоостеосинтезу в стадії неповної консолідації, стан, який супроводжується порушенням функції кінцівки та больовим синдромом та потребує дозованого навантаження на кінцівки з застосуванням допоміжних засобів (милиця, ципок).

Отже, діагноз консолідований поперечний перелом с/з пр. стегнової кістки без порушення функції рухів та ходи , який був встановлений гр. ОСОБА_1 27.03.2013 спеціалістами Львівської травматологічної медико-соціальної експертної комісії, слід вважати необґрунтованим та не підтвердженим об`єктивними медичними даними.

Виходячи з викладеного, в період з 23.08.2013 року по 27.08.2013 року у гр. ОСОБА_1 мало місце втрата як загальної, так і професійної працездатності. Проте визначити ступінь її втрати у відсотках в період 23.08.2013 року по 27.08.2013 року , - не є можливим, оскільки відповідно до п.2.1.6. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень , затверджених наказом МОЗ від 17.01.1996 Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України, …Розміри стійкої/постійної втрати працездатності можна визначити тільки після настання наслідку ушкодження, що визначився на підставі об`єктивних даних з урахуванням документів, якими керуються у своїй роботі МСЕК, а згідно з Приміткою до 141. Інструкції про порядок, організацію та проведення лікарсько-страхової експертизи 1986, Рішення про незрощений перелом чи хибний суглоб приймається при освідуванні, проведеному не раніше, ніж через 9 місяців з дня травмування .

Відповідно до статті 108 КАС України висновок експерта для суду немає заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Суд апеляційної іінстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що за результатами дослідження Висновку експерта № 149/18 відсутні підстави для відхилення підсумків експертів, а тому такі обґрунтованими.

Пунктом 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561, встановлено, що при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Тактим чином, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Враховуючи Висновок експерта № 149/18 комісійної судово-медичної експертизи про те, що діагноз консолідований поперечний перелом с/з пр. стегнової кістки без порушення функції рухів та ходи , який був встановлений гр. ОСОБА_1 27.03.2013 спеціалістами Львівської травматологічної медико-соціальної експертної комісії, є необґрунтованим та не підтвердженим об`єктивними медичними даними, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийняті на підставі такого діагнозу рішення відповідачів щодо невизнання ОСОБА_1 інвалідом, не можуть бути правомірними.

Згідно частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішень відповідачів про невизнання ОСОБА_1 інвалідом у зв`язку з перенесеною травмою 06.01.2013 внаслідок ДТП, а відтак такі правомірно скасовані.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції, з мкетою повного захисту прав позивача, доцільно зобов`язано Міжрайонну спеціалізовану Травматологічну медико-соціальну експертну комісію повторно провести медико-соціальну експертизу щодо ОСОБА_1 на предмет інвалідності з 27.08.2013 у зв`язку з перенесеною травмою 06.01.2013 внаслідок ДТП.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, а доводи апелянтів на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи ДОЗ Львівської обласної державної адміністрації та Міжрайонної спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи ДОЗ Львівської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року у справі №464/8399/16-а за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонної спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи ДОЗ Львівської обласної державної адміністрації, Львівської обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи ДОЗ Львівської обласної державної адміністрації про визнання неправомірним та скасування рішенн - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Я. С. Попко судді Р. П. Сеник С. П. Нос Повне судове рішення складено 03.07.2019.