Постанова

від 19.06.2019 по справі 538/511/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 червня 2019 року

м. Київ

справа № 538/511/15

провадження № 61-11363св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя - доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство Укргазвидобування , Лохвицька районна державна адміністрація Полтавської області, Васильківська сільська рада, Державне підприємство Полтавський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою ,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Гаївщина , Відділ Держгеокадастру у Лохвицькому районі,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 04 травня 2016 року у складі судді Крєпкого С. І. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 21 червня 2016 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області, Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування , (далі - ПАТ Укргазвидобування ) треті особи: Відділ Держгеокадастру у Лохвицькому районі, Товариство з обмеженою відповідальністю Гаївщина (далі - ТОВ Гаївщина ), про визнання незаконними та скасування розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації, визнання недійсними державних актів на право постійного користування земельними ділянками.

Вимоги мотивовано тим, що на підставі державного акта на право власності на землю серії НОМЕР_1 від 27 березня 2001 року, виданого Васильківською сільською радою Лохвицького району Полтавської області, вона є власником земельної ділянки площею 2,14 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Розпорядженням Лохвицької районної державної адміністрації № 282 від 27 червня 2013 року позивачу надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, що посвідчує право власності на земельну ділянку. Під час виготовлення технічної документації із землеустрою встановлено, що на її земельній ділянці розташовані об`єкти Газопромислове управління Полтавагазвидобування (далі - ГПУ Полтавагазвидобування ), а на підставі розпоряджень голови Лохвицької районної державної адміністрації від 30 червня 2004 року № 216 та від 20 травня 2008 року №164 Дочірній компанії Укргазвидобування (далі - ДК Укргазвидобування ) Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (далі - НАК Нафтогаз України ) видані державні акти на право постійного користування земельними ділянками серії НОМЕР_2 на площу 0,1378 га для добувної промисловості від 01 серпня 2005 року та серії НОМЕР_4 на площу 0,0046 га для добувної промисловості від 25 січня 2010 року.

Вказані розпорядження Лохвицької районної державної адміністрації прийняті з порушенням норм законодавства, перевищенням повноважень, що призвели до порушення її права на земельну ділянку згідно з державним актом від 27 січня 2001 року.

Уточнивши позовні вимоги 05 травня 2015 року, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації від 30 червня 2004 року № 216 у частині погодження технічної документації зі складання правовстановлюючих документів щодо посвідчення права користування земельною ділянкою на території Васильківської сільської ради та передачі ГПУ Полтавагазвидобування філії ДК Укргазвидобування НАК Нафтогаз України , згідно з пунктом 7 додатку до розпорядження голови райдержадміністрації від 30 червня 2004 року № 216, зокрема амбар 0,1377;

- визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія НОМЕР_2 від 01 серпня 2005 року, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3 на площі 0,1378 га, виданий Лохвицькою районною державною адміністрацією ДК Укргазвидобування НАК Нафтогаз України ;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації від 20 травня 2008 року №164 у частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право постійного користування на земельну ділянку ДК Укргазвидобування в особі Газопромислового управління Полтавагазвидобування та посвідчення права власності на земельну ділянку ДК Укргазвидобування в особі ГПУ Полтавагазвидобування на території Васильківської сільської ради, площею 0,0046 га;

- визнати недійсними державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія НОМЕР_4 від 25 січня 2010 року, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5 на площу 0,0046 га, виданий Лохвицькою районною державною адміністрацією ДК Укргазвидобування НАК Нафтогаз України.

26 травня 2015 року ПАТ Укргазвидобування звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Васильківської сільської ради Лохвицького району, Державного підприємства Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (далі - ДП Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою ), треті особи: Лохвицька районна державна адміністрація Полтавської області, Відділ Держгеокадастру у Лохвицькому районі, ТОВ Гаївщина , про визнання незаконними та скасування рішення Васильківської сільської ради Лохвицького району, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю.

Зустрічний позов ПАТ Укргазвидобування мотивовано тим, що на момент видачі на ім`я ОСОБА_1 державного акта земельні ділянки площею 0,1378 га та 0,0046 га в адміністративних межах Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області використовувалися ДК Укргазвидобування НАК Нафтогаз України на праві постійного користування протягом більше чотирьох років як землі промисловості, наданої під розміщення амбару Установки комплексної підготовки газу Скоробагатьківського газоконденсатного родовища та кранової площадки на конденсатопроводі від вказаної установки на підставі постанови Верховної Ради України від 27 липня 1994 року №141/94-ВР та мали статус державної власності, цільове призначення - землі промисловості, тому не є колективною власністю та не підлягають паюванню. Передача ОСОБА_1 28 квітня 2000 року Васильківської сільською радою земельних ділянок добувної промисловості, на яких на той час вже були розташовані факельний амбар та крановий вузол Установки комплексної підготовки газу Скоробагатьки, призвело до порушення прав підприємства як законного землекористувача вказаних земельних ділянок.

Просило суд визнати незаконним та скасувати рішення сьомої сесії 23 скликання Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області від 28 квітня 2000 року в частині видачі державного акта на право приватної власності на землю власнику сертифіката на право на земельну частку (пай) ОСОБА_1 та визнати недійсним виданий на її ім`я державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 27 березня 2001 року на земельну ділянку площею 2,14 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 04 травня 2016 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ПАТ Укргазвидобування задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення сьомої сесії 23 скликання Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області від 28 квітня 2000 року в частині видачі державного акта на право приватної власності на землю власнику сертифіката на земельну частку (пай) ОСОБА_1

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_6 , загальною площею 2,14 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданий 27 січня 2001 року ОСОБА_1 на підставі рішення сьомої сесії 23 скликання Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області від 28 квітня 2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 48, та скасувати запис про його державну реєстрацію.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що установка комплексної підготовки газу, складовими якої є факельний амбар та кран на конденсатопроводі, побудовані та введені в експлуатацію на вилучених та наданих у постійне користування земельних ділянках правомірно у встановленому законом порядку. Рішення про вилучення і надання ПАТ Укргазвидобування у постійне користування земель колгоспу ім. Шевченка та введення в експлуатацію установки комплексної підготовки газу проведено раніше, ніж видача ОСОБА_1 сертифіката на право на земельну частку (пай) та набуття у власність земельної ділянки площею 2,14 га, тому доводи ОСОБА_1 , що вона є первинним власником, а всі дії щодо використання її земельної ділянки мають узгоджуватися з нею, є помилковими. На час передання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 2,14 га на ній вже знаходилися належні ПАТ Укргазвидобування об`єкти, які розміщенні на вилучених та наданих у постійне користування на підставі постанови Верховної Ради України від 27 липня 1994 року №141/94-ВР земельних ділянках. Васильківська сільська рада, вирішуючи питання про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 без визначення її меж у натурі на місцевості та з об`єктами нерухомості (факельним амбаром та краном на конденсатопроводі), порушила вимоги статті 22 ЗК України 1990 року та підпункт 1.12, 2.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку. Суд оцінив безпідставним посилання як представників ОСОБА_1 , так і представника відповідача ПАТ Укргазвидобування про застосування строку позовної давності у три роки, згідно з вимогами статті 257 ЦК України, перебіг якої згідно зі статтею 261 ЦК України, починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права з огляду на те, що позов ОСОБА_1 фактично пред `явлений щодо позбавлення прав власника володіти, розпоряджатись та використовувати земельну ділянку, а зустрічний позов ПАТ Укргазвидобування - щодо незаконного позбавлення права користування земельною ділянкою, на якій знаходяться нерухомі об `єкти факельний амбар та кран на конденсатопроводі, тому таке порушення є триваючим і позовна давність на такі випадки не поширюється. Судом зазначено, що визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та державного акта про право власності на земельну ділянку, якими порушуються права особи, не може вважатися протиправним позбавленням права власності, оскільки ОСОБА_1 не позбавлено права на земельну частку (пай).

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 21 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 04 травня 2016 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки місцевого суду є обґрунтованими, ухвалені на підставі повно та всебічно встановлених обставин справи, належної правової оцінки та правильно застосованих нормах матеріального права.Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди з рішенням, переоцінки доказів та неправильного тлумачення норм права. Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що вилучення земельної ділянки, до складу якої входить частина спірної земельної ділянки, здійснено за рахунок земель колгоспу ім. Шевченка до його розпаювання, тому розпаювання земель колгоспу та надалі оформлення права власності на земельну ділянку мало відбуватися з урахуванням зазначених обставин, оскільки вилучена земельна ділянка передана у постійне користування ПАТ Укргазвидорбування та її цільове призначення - землі добувної промисловості. На підставі частини п`ятої статті 31, статті 32 ЗК України 1990 року та постанови Верховної Ради України від 27 липня 1994 року №141/94-ВР вилучено із земель колгоспу ім. Шевченка 12,5 га земель, з них 4,21 га ріллі, та передано у постійне користування під будівництво об`єктів обладнання Скоробагатьківського газоконденсатного родовища Полтавському газопромисловому підприємству. На час прийняття Верховною Радою України вказаної постанови ОСОБА_1 не була власником спірної земельної ділянки, тому її доводи щодо необхідності попереднього вилучення (викупу) у неї чи погодження з нею використання цієї ділянки є необґрунтованими. Неврахування рішення, викладеного у постанові Верховної Ради України від 27 липня 1994 року №141/94-ВР, при здійсненні розпаювання колгоспу ім. Шевченка та при оформленні Васильківською сільською радою права власності на земельні ділянки членам колгоспу Маяк , у тому числі і ОСОБА_1 , призвело до видачі останній державного акта на земельну ділянку, до якої включена вилучена із земель сільськогосподарського призначення земельна ділянка, на якій розташовані об`єкти, що належать ПАТ Укргазвидобування .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 04 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 21 червня 2016 року, в якій просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити до суду першої інстанції для нового розгляду.

Заперечення на касаційну скаргу

У вересні 2016 року ПАТ Укргазвидобування подано до суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу, в яких просило касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 04 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 21 червня 2016 року залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У лютого 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням принципу верховенства права, при їх ухвалені надано неповну та неправильну оцінку обставинам справи, що має суттєве значення для вирішення спору, неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних та необґрунтованих рішень. Судом першої інстанції розглянуто зустрічний позов ПАТ Укргазвидобування до ОСОБА_1 , Васильківської сільської ради Лохвицького району, ДП Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою про визнання незаконним та скасування рішення Васильківської сільської ради Лохвицького району, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, з порушенням строків позовної давності, про що заявлено позивачем за первісним позовом. Апеляційним судом не надано об`єктивної оцінки правильності висновків суду першої інстанції у зв`язку із відсутністю в апеляційному суді повного обсягу матеріалів справи, зокрема, проекту відведення земель Полтавському газопромисловому управлінню під обладнання Скоробагатьківського газоконденсатного родовища із земель господарств Лохвицького району 1993 року, чим порушено право у доведенні обставин, на які посилалася позивач.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

Заперечення ПАТ Укргазвидобування на касаційну скаргу мотивовані тим, що касаційна скарга не містить вказівок на конкретне порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Земельні ділянки, що є предметом спору, не можуть знаходитись у приватній власності позивача, оскільки оспорюванні земельні ділянки набули статусу державної форми власності, були передані в постійне користування Полтавському газопромисловому управлінню за цільовим призначенням - землі промисловості, не відносилися до колективної власності, тому і не підлягали паюванню згідно з положеннями Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям . Зміну цільового призначення зазначених земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості було здійснено ще у 1994 році, земельна ділянка позивача розташована в межах охоронюваної зони. Межі ділянки ОСОБА_1 не встановлювалися, що підтверджується матеріалами справи. Лохвицька райдержадміністрація прийняла оспорюване розпорядження у межах своєї компетенції.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної ОСОБА_1 без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі розпорядження Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області № 622 від 26 грудня 1996 року ОСОБА_1 видано сертифікат на право на земельну частку (пай), розміром 2,07 га в умовних кадастрових гектарах із земель КСП Маяк , розташовану на території Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

Згідно з протоколом №1 загальних зборів Колективного сільськогосподарського підприємства Маяк (далі - КСП Маяк ) від 15 січня 2000 року, збори вирішили замінити сертифікати на державні акти на право приватної власності на землю; прийняти колективну форму господарювання на основі приватної власності на землю і майно, затвердити уточнені списки членів підприємства, які мають право на земельну частку (пай) в кількості 288 чоловік; замовити Полтавському філіалу інституту землеустрою підготовку проекту передачі земель у приватну власність членам підприємства та виготовити державні акти на право приватної власності.

18 квітня 2000 року загальними зборами КСП Маяк вирішено затвердити проект передачі земель, складений Полтавським філіалом інституту землеустрою, яким передбачено передати у приватну власність членам КСП Маяк 594,77 га рільних земель із земель колективної власності підприємства; прийнято уточнену площу земельної частки (паю), визначену проектом передачі земель у приватну власність та погоджену комісією в розмірі 2,06 га; передачу земель у приватну власність провести без встановлення меж ділянок в натурі у зв `язку з колективним обробітком земель .

На підставі рішення сьомої сесії 23 скликання Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області від 28квітня 2000 року на ім `я ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_1 від 27 березня 2001 року, земельна ділянка площею 2,14 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, якій 11 травня 2011 року присвоєно кадастровий номер НОМЕР_7 .

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі Положення про порядок порушення клопотань і вирішення питань про відведення земельних ділянок для державних і громадських потреб, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 20 листопада 1970 року № 591, на виконання доручення Виконавчим комітетом Полтавської обласної ради народних депутатів від 17 грудня 1990 року №62/5743, 29 січня 1992 року комісією Лохвицького Виконавчого комітету районної ради складено акт вибору земельних ділянок під облаштування Скоробагатьківського газоконденсатного родовища, розташованого у Лохвицькому районі Полтавської області.

15 червня 1993 року Полтавська обласна рада народних депутатів доручила Полтавському філіалу Інституту землеустрою Української академії аграрних наук на замовлення Полтавського газопромислового управління протягом 1993 року розробити проект відведення земель під обладнання Скоробагатьківського газоконденсатного родовища на землях колективних сільськогосподарських підприємств Росія , ім. Шевченка та радгоспу ім. Мічурина Лохвицького району.

Відповідно до висновків колгоспу ім. Шевченко Лохвицького району, Васильківської сільської ради №84 від 01 грудня 1993 року, Лохвицької районної ради №166/02-16 від 03 грудня 1993 року не заперечували проти відводу земель Полтавському газопромисловому управлінню під будівництво у постійне користування земель із земель колгоспу, зокрема ріллі.

Збори уповноважених членів колгоспу ім. Шевченко 06 липня 1993 року надали згоду на вилучення земельних ділянок під обладнання Скоробагатьківського газоконденсатного родовища, загальною площею 90,7 га, у тому числі у постійне користування Полтавському газопромисловому управлінню 14,3 га.

Рішенням 16 сесії 21 скликання Полтавської обласної ради народних депутатів від 15 березня 1994 року Про вилучення і надання земельних ділянок підприємствам і організаціям під різні види будівництва , затверджено проект вилучення земель і надання їх у постійне користування Полтавському газопромисловому управлінню під прокладення комунікацій від експлуатаційних свердловин Скоробагатьківського газоконденсатного родовища з користування колгоспу ім. Шевченка 75,59 га у постійне користування 11,2 га, з них ріллі 6,3 га.

Постановою Верховної Ради України від 27 липня 1994 року №141/94-ВР Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об`єктів вилучено та надано у постійне користування під будівництво об`єктів обладнання Скоробагатьківського газоконденсатного родовища Полтавському газопромисловому управлінню із земель колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка 12,50 га земель, з них 4,21 га ріллі у постійне користування та 7,29 га ріллі у тимчасове короткострокове користування.

Актом від 26 січня 1995 року встановлено межі земельних ділянок у натурі, наданих підприємству Полтавагазпром , на виконання рішення шістнадцятої сесії 21скликання Полтавської обласної ради від 15 березня 1994 року для будівництва об`єктів обладнання Скоробагатьківської газоконденсатного родовища, із земель колгоспу ім. Шевченко Лохвицького району загальною площею 12,5 га.

Актом державної приймальної комісії від 12 грудня 1996 року об`єкт Скоробагатьківського газоконденсатного родовища прийнято в експлуатацію у с. Гаївщина Лохвицького району Полтавської області, будівництво якого здійснено на підставі наказу від 23 лютого 1994 року №02-22-110 Акціонерного товариства Укргазпрому , до складу споруд якого входить зокрема, площадка з факельним амбаром.

Рішенням Васильківської сільської ради від 25 лютого 2004 року № 6 погоджено технічну документацію зі складання правовстановлюючих документів щодо посвідчення права користування земельними ділянками Газопромислового управління Полтавагазвидобування , в тому числі під Скоробагатьківським газоконденсатним родовищем, площею 0,1377 га.

Розпорядженням Лохвицької районної державної адміністрації № 216 від 30 червня 2004 року погоджено технічну документацію зі складення правовстановлюючих документів щодо посвідчення права користування земельними ділянками під експлуатаційними свердловинами Скоробагатьківського газоконденсатного родовища та передано у постійне користування згідно з додатком.

Розпорядженням Лохвицької районної державної адміністрації №164 від 20 травня 2008 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки Дочірній компанії Укргазвидобування в особі газопромислового управління Полтавагазвидобування під обєктами, у тому числі Скоробагатьківського газоконденсантного родовища.

На підставі вказаних розпоряджень ДК Укргазвидобування НАК Нафтогаз України 01 серпня 2005 року видано державний акт НОМЕР_8 на право постійного користування серія земельною ділянкою площею 0,1378 га, що розташована на території Васильківської сільської ради Лохвицького району, цільове призначення - для добувної промисловості, кадастровий номер НОМЕР_3 , а 25 січня 2010 року - державний акт серія НОМЕР_9 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0046 га, цільове призначення - для добувної промисловості, кадастровий номер НОМЕР_5 .

Зазначені земельні ділянки знаходяться за межами с. Гаївщина Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

Із схеми розташування земельної ділянки площею 2,14 га, належної ОСОБА_1 , вищевказаних державних актів на право постійного користування, кадастрового номеру земельної ділянки НОМЕР_5, фототаблиць факельного вузла установки комплексної підготовки газу Скоробагатьки, публічної кадастрової карти України, кадастрового плану земельної ділянки вбачається, що факельний амбар та кран на конденсатопроводі розташовані у межах земельної ділянки ОСОБА_1

ПАТ Укргазвидобування є правонаступником ДК Укргазвидобування НАК Нафтогаз України , що підтверджується наказом голови правління НАК Нафтогаз України №68/234 від 06 листопада 1998 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №369-р від 13 червня 2012 року, статутом ПАТ Укргазвидобування , затвердженого 25 грудня 2012 року, положенням про Філію Газопромислового управління Полтавагазвидобування ПАТ Укргазвидобування .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до абзацу 4 статті 19 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час винесення Верховною Радою України Постанови від 27 липня 1994 року) Верховна Рада України надає земельні ділянки у разі, коли для вилучення цих земель установлено особливий порядок (стаття 32). Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.

Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу .

Верховний Суд дійшов висновку, що установка комплексної підготовки газу, складовими якої є факельний амбар та кран на конденсатопроводі, побудовані та введені в експлуатацію на вилучених та наданих у постійне користування земельних ділянках правомірно у встановленому законом на той час порядку.

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється, що передбачено нормами статті 22 ЗК України.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Обгрунтованим є висновок суду першої інстанції, що виготовленою ДП Полтавський науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою землевпорядною документацією, яка стала підставою для виготовлення і видачі державного акта на право власності на землю позивачу без встановлення меж земельних ділянок у натурі, не враховано розміщення на земельній ділянці належних ПАТ Укргазвидобування обєктів - факельного амбару та крану на конденсатопроводі.

Згідно з рішенням Васильківської сільської ради від 28 квітня 2000 року видачу державного акта на право власності на землю, на якій вже знаходились об`єкти, належні ПАТ Укргазвидобуванння , здійснено без встановлення меж земельної ділянки в натурі, тобто з порушенням вимог пунктів 1.12, 2.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі та статті 22 ЗК 1990 року .

Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_1 про позовну давність, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України ).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України ).

Висновок суду першої інстанції, що на триваюче правопорушення не поширюється позовна давність є помилковим.

ЦК України визначено вимоги, на які позовна даність не поширюється (стаття 268 ЦК України).

Визначений статтею 261 ЦК України момент перебігу позовної давності, а саме, особа могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів ( статті 15, 16, 20 ЦК України), за змістом яких, особа, право якої порушено і яка має право на його захист, здійснює його на власний розсуд у спосіб за умови, що вона довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Судами встановлено, що у квітні 2000 року ОСОБА_1 як члену КСП Маяк та власнику сертифікату на право на земельну частку (пай) надано земельну ділянку за № НОМЕР_12 .

Державні акти на право приватної власності на землю 288 власникам сертифікатів видано без встановлення меж ділянок в натурі, зокрема, і ОСОБА_1 ( а. с. 61, т. 4).

27 березня 2001 року ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на землю, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( а. с. 19, 23 - 25. т.1).

Листом ПП Земельні перспективи від 09 липня 2013 року ОСОБА_1 повідомлено, що на її земельній ділянці розташовані об`єкти ГПУ Полтавагазвидобування : кранова на конденсатопроводі та амбарний факел (а. с. 88, т. 1 ).

Дочірній компанії Укргазвидобування НАК Нафтогаз України 01 серпня 2005 року видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,1378 га під амбаром УКПГ Скоробагатівського ГКР, цільове призначення - для добувної промисловості, кадастровий номер НОМЕР_3 , а 25 січня 2010 року - державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,0046 га під кранову площадку на конденсатопроводі, цільове призначення - для добувної промисловості, кадастровий номер (а.с.21,22, т. 1).

ОСОБА_1 посилається на те, що із вказаних дат починається перебіг позовної давності для позивача за зустрічним позовом, проте не посилається на докази, що з цього часу ПАТ Укргазвидобування довідалося або могло довідатися про порушення свого права або про особу ОСОБА_1 , що вона вчиняла такі дії щодо земельної ділянки, про які було відомо товариству.

До суду за захистом порушеного права на земельну ділянку ОСОБА_1 звернулася у березні 2015 року.

Зустрічний позов ПАТ Укргазвидобування подало 26 травня 2015 року.

За встановлених обставин зустрічний позов подано з метою захисту порушеного права на земельну ділянку, права на які обгрунтовує ОСОБА_1

Верховний Суд із урахуванням встановлених судами обставин зазначає, що отримання державних актів на право постійного користування земельною ділянкою у 2005 та 2010 роках не є доказом обізнаності ПАТ Укргазвидобування про порушення його прав зі сторони ОСОБА_1 . Тому відповідний довід касаційної скарги є необґрунтованим, а висновок суду першої інстанції про те, що на такі вимоги не поширюється позовна давність не впливає на задоволення зустрічного позову, оскільки позовна даність не пропущена.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, з урахуванням установлених обставин справи Верховний Суд дійшов висновку, що судові рішення ухвалені на підставі повного та всебічного з`ясування обставин справи, належної правової оцінки та правильно застосованих норм матеріального права.

Наслідком неврахування постанови Верховної Ради України від 27 липня1994 року №141/94-ВР при здійсненні розпаювання колгоспу ім. Шевченка та при оформленні Васильківською сільською радою права власності на земельні ділянки членам КСП Маяк , зокрема, ОСОБА_1 , є видача останній державного акта на земельну ділянку, яка вилучена із земель сільськогосподарського призначення та на якій розташовані об`єкти, що належать ПАТ Укргазвидобування .

Верховний Суд виходить з того , що ОСОБА_1 не позбавлена права на земельну частку (пай), проте з урахуванням викладених мотивів дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

За встановлених обставин судами першої та апеляційної інстанцій результат розгляду судом зустрічного позову ПАТ Укргазвидобування по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із статтею 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні повноваження встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України , (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди ОСОБА_1 із ухваленими у справі судовими рішеннями.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частинпершої та другоїстатті 410 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 04 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 21 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

Г. І. Усик