Постанова

від 26.06.2019 по справі 191/925/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 191/925/15-ц

провадження № 61-14063св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Держземагенства у Дніпропетровській області,

третя особа - Синельниківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року в складі колегії суддів: Повєткіна В. В., Рудь В. В., Ткаченко І. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області, третя особа - Синельниківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим на той строк, на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 27 січня 2005 року між ним та Синельниківською РДА Дніпропетровської області укладений договір оренди земельної ділянки, загальною площею 22,0000 га, (кадастровий номер - НОМЕР_1 ), яка розташована на території Іларіоновської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, строком на 10 ( десять) років, починаючи з моменту його державної реєстрації. Договір зареєстрований в книзі записів реєстрації договорів оренди землі 27 січня 2005 року за № 04:05:131:00089. Таким чином, враховуючи, що державна реєстрація договору оренди вчинена 27 січня 2005 року, а договір укладено на десять років, термін дії договору оренди спливав 27 січня 2015 року.

20 листопада 2014 року він звернувся до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області з листом-повідомленням про поновлення дії договору оренди земельної ділянки від 27 січня 2005 року, до якого додав проект додаткового договору. Крім того, ним 20 листопада 2014 року подано заяву про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою поновлення договору оренди за рахунок земель сільськогосподарського призначення. Лист-повідомлення з проектом додаткової угоди та заяву про надання дозволу на розроблення технічної документації відповідачем отримано 21 листопада 2014 року.

24 грудня 2014 року відповідачем виданий наказ №4-989/15-14-СГ, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою поновлення договору оренди за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Іларіоновської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Листом від 30 грудня 2014 року № 31-4-0.6-12970/2-14 відповідач повідомив позивача про те, що після складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою поновлення договору оренди, йому необхідно відповідно до статті 186 Земельного кодексу України, звернутися до Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області для затвердження вказаної документації із землеустрою.

27 січня 2015 року він звернувся до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області із заявою про затвердження документації із землеустрою, та поновлення договору оренди земельної ділянки. До заяви було долучено Витяг з державного кадастру про земельну ділянку та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі. Вказана заява отримана відповідачем 28 січня 2015 року.

Відповідачем у встановлений законом десятиденний не було надано або надіслано рекомендованим листом з повідомленням свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні. Після його безпосереднього звернення 02 березня 2015 року до Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області, йому під розпис надано лист від 20 лютого 2015 року за номером № 31-4-0,11-3350/2-15, в якому повідомлялось про те, що у зв`язку з ненаданням позивачем підтвердження, що відомості відносно земельної ділянки загальною площею 22,0000 га, внесені до Державного земельного кадастру і речове право на неї зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - поновити договір оренди земельної ділянки, не вбачається можливим.

Позивач вважає, що відповідач, всупереч вимогам статті 186-1 ЗК України, відмовивши в погодженні технічної документації, та як наслідок у поновленні договору оренди земельної ділянки, зволікає в поновленні укладеного між Синельниківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та ОСОБА_1 договору оренди землі від 27 січня 2005 року.

Позивач за договором оренди землі заборгованості по орендній платі не має, що підтверджується квитанціями про сплату орендної плати за землю за 2014 рік; після 27 січня 2015 року (дата закінчення договору оренди землі) продовжує безперешкодно користуватися вищевказаною земельною ділянкою та своєчасно вносити відповідні платежі за землю, що підтверджено відповідними належними доказами; жодних заперечень щодо використання землі позивачем або вимог про повернення земельної ділянки від відповідача або інших осіб позивачеві не надходило. Також, відповідачем протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди не направлялося позивачу лист-повідомлення про заперечення щодо поновлення договору оренди землі.

Враховуючи наведене, позивач просив визнати поновленим на 10 (десять років) - до 27 січня 2025 року договір оренди земельної ділянки площею 22,0000 га, (кадастровий номер - НОМЕР_1 ), розташованої на території Іларіоновської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, укладений 27 січня 2005 року між Синельниківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та ОСОБА_1 , державна реєстрація якого здійснена 27 січня 2005 року за № 04:05:131:00089, на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено, визнано поновленим на 10 (десять) років, до 27 січня 2025 року договір оренди земельної ділянки площею 22,0000 га, (кадастровий номер: НОМЕР_1 ), розташованої на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, укладений 27 січня 2005 року між Синельниківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та ОСОБА_1 , державна реєстрація якого здійснена 27 січня 2005 року за № 04:05:131:00089, на тих самих умовах, які були передбачені договором. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що до моменту закінчення дії договору оренди земельної ділянки позивач, маючи переважне право на поновлення цього договору, звернувся до відповідача з відповідною заявою, разом із необхідними документами, на що отримав відмову, обґрунтованість якої відповідачем суду не доведена.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що заявивши вимоги про поновлення договору оренди земельної ділянки, позивач обрав неправильний спосіб захисту своїх порушених прав, а суд першої інстанції, поновивши договір оренди земельної ділянки, не звернув уваги на те, що таке рішення виходить за межі компетенції суду, оскільки дослідивши дії позивача як орендодавця, що має переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки, суд не звернув уваги на те, що позивач не заявляв вимоги про оскарження дій (рішень) відповідача щодо відмови у наданні земельної ділянки у користування, тому за таких обставин позовні вимоги щодо поновлення договору оренди земельної ділянки є передчасними і з цих підстав не підлягають задоволенню.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року , в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що висновки апеляційного суду про неможливість поновлення договору оренди землі державної власності без прийняття відповідного рішення орендодавцем, та необхідності застосування до спірних правовідносин саме приписів статті 16 Закону України Про оренду землі суперечить частині п`ятій статті 33 вказаного закону, яка підлягає застосуванню в цьому випадку. Крім того, апеляційним судом не враховано, що відповідно до частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі пролонгація відбувається автоматично, проте обов`язково має бути укладена додаткова угода, яка засвідчує юридичний факт поновлення договору. При цьому прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) у такому випадку не вимагається. Суд першої інстанції, установивши у справі факт належного виконання ОСОБА_1 умов договору оренди, дотримання ним строків і процедури повідомлення про намір реалізувати свої переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, не надіслання орендодавцем у встановлений законом строк відмови в поновленні договору на новий строк, на підставі статті 33 Закону України Про оренду землі дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

У серпні 2016 року Головне управління Держземагенста у Дніпропетровській області подало заперечення на касаційну скаргу, в яких просило касаційну скаргу відхилити, рішення апеляційного суду залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2016 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 Про здійснення правосуддя у Верховному Суді та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки , у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.

06 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу Сердюку В. В.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року справу призначено до розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом установлено, що 16 грудня 2004 року головою Синельниківської РДА прийнято розпорядження № 939-р про надання дозволу ОСОБА_1 на укладення договору оренди земельної ділянки для сільськогосподарського використання на території Іларіонівської селищної ради.

27 січня 2005 року між ОСОБА_1 та Синельниківською РДА укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 22,0000 га, (кадастровий номер - НОМЕР_1 ), який зареєстрований Синельниківською ДРФЦДЗК, про що в книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 27 січня 2005 року за № 04:05:131:00089.

Згідно з розділом 1 договору оренди Синельниківська РДА надала, а позивач прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 22,0 га, (кадастровий номер - НОМЕР_1 ), яка розташована на території Іларіоновської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, грошова оцінка земельної ділянки 219 685,73 грн.

Умовами договору встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення сільськогосподарського виробництва та договір укладається строком на 10 (десять) років, починаючи з державної реєстрації договору.

Отже, судом встановлено, що термін дії договору оренди спливав 27 січня 2015 року.

В договорі оренди сторони визначили, що по закінченню терміну договору, позивач має переважне право на поновлення цього договору на новий термін. У цьому випадку зацікавлена особа повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін, не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення.

Крім того, розділом 6.2. договору оренди встановлено, що позивач має переважне право за рівних умов на поновлення договору оренди.

20 листопада 2014 року позивач звернувся до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області з листом-повідомленням про поновлення дії договору оренди земельної ділянки від 27 січня 2005 року.

До листа-повідомлення додано проект додаткового договору про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 27 січня 2005 року, крім того, позивачем також 20 листопада 2014 року подано заяву про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою поновлення договору оренди за рахунок земель сільськогосподарського призначення. Лист-повідомлення з проектом додаткової угоди та заяву про надання дозволу на розроблення технічної документації отримано відповідачем 21 листопада 2014 року.

24 грудня 2014 року відповідачем видано наказ №4-989/15-14-СГ, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою поновлення договору оренди за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Іларіоновської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Листом від 30 грудня 2014 року № 31-4-0.6-12970/2-14 відповідач повідомив позивача про те, що після складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою поновлення договору оренди, йому необхідно відповідно до статті 186 Земельного кодексу України, звернутися до Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області для затвердження вказаної документації із землеустрою.

27 січня 2015 року позивач на виконання наказу від 24 грудня 2014 року №4-989/15-14-СГ звернувся до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області із заявою про затвердження документації із землеустрою, та поновлення договору оренди земельної ділянки, до заяви було долучено Витяг з державного кадастру про земельну ділянку та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі. Заява отримана відповідачем 28 січня 2015 року.

Відповідачем у встановлений законом десятиденний строк не було надано або надіслано рекомендованим листом з повідомленням свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні.

02 березня 2015 року представник позивача отримав в Головному управлінні Держземагенства у Дніпропетровській області лист за номером № 31-4-0,11-3350/2-15, датований 20 лютого 2015 року, в якому повідомлялось про те, що у зв`язку з ненаданням позивачем підтвердження, що відомості щодо земельної ділянки загальною площею 22,0000 га внесені до Державного земельного кадастру та речове право на неї зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то поновити договір оренди земельної ділянки, не вбачається можливим.

Однак, судом першої інстанції встановлено, що право на земельну ділянку площею 22,0000 га, розташованої на території Іларіонівської селищної ради, кадастровий номер НОМЕР_1 зареєстровано в Державному земельному кадастрі 23 січня 2015 року, на підставі заяви ОСОБА_1 від 16 січня 2015 року, тобто кадастровий номер земельній ділянці присвоєний до закінчення строку дії договору оренди і речове право на земельну ділянку зареєстровано до 27 січня 2015 року, до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування положень статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

При цьому, відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Згідно із частиною першою статті 303 ЦПК України у редакції чинній, на час ухвалення оскаржуваного рішення, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржуване рішення апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що позивач заявивши вимоги про поновлення договору оренди земельної ділянки, обрав неправильний спосіб захисту своїх порушених прав, з огляду на наступне.

Відповідач, скориставшись своїм дискреційним повноваженням, прийняв рішення про відмову в поновленні договору оренди з позивачем, тобто відповідно до частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі виразив своє волевиявлення, яке полягає у відмові в поновленні договору оренди, проте така відмова не позбавляє позивача права на звернення до суду із позовом про поновлення договору оренди землі у випадку порушення його переважного права на укладення договору, оскільки частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з пунктом 3 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, не дивлячись на наявність відмови відповідача в поновленні договору оренди землі, перевірити чи порушено переважне право позивача на укладення договору оренди землі, і лише після встановлення зазначених обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, вирішити справу по суті заявлених вимог, з огляду на те, що поновлення договору оренди є правильним способом захисту порушених прав.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини, які не були перевірені та встановлені апеляційним судом, враховуючи необхідність встановлення обставин, наведених вище, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року скасувати та справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська