Постанова

від 04.07.2019 по справі 911/3495/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2019 р. Справа№ 911/3495/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Фіцай Жанни Василівни

на рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2018 (повний текст складено 02.05.2018)

у справі №911/3495/17 (суддя Шевчук Н.Г.)

за позовом фізичної особи-підприємця Ковальової Ніни Миколаївни

до фізичної особи-підприємця Фіцай Жанни Василівни

про стягнення 93836,97 грн.,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року фізична особа-підприємець Ковальова Ніна Миколаївна (далі - позивач) звернулась у Господарський суд Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця Фіцай Жанни Василівни (далі - відповідач), та, з врахуванням заяви про зміну предмету позову, просила суд стягнути з відповідача 93836,97 грн., у тому числі: 84240,00 грн. заборгованості з орендної плати за період з листопада 2016 року по квітень 2017 року згідно договору оренди №3 від 01 листопада 2016 року, 1794,42 грн. - 3% річних за період з 16.12.2016 по 16.11.2017 та 7802,55 грн. інфляційних втрат коштів.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26 квітня 2018 року позов задоволено.

З Фізичної особи-підприємця Фіцай Жанни Василівни на користь Фізичної особи-підприємця Ковальової Ніни Миколаївни стягнуто 84240 грн. основного боргу, 1794 грн. 42 коп. - 3% річних та 7802 грн. 55 коп. інфляційних втрат коштів. Також стягнуто в доход Державного бюджету України 1762,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Фіцай Жанна Василівна подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та закрити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд не повідомив відповідача належним чином про розгляд справи, у зв`язку із чим відповідач був позбавлений можливості подати відзив на позов та відповідні докази, які спростовують доводи позивача; предметом договору оренди була виключно земельна ділянка, однак, в наявних у матеріалах справи копіях договору та додатку до нього містяться дописки щодо передачі в оренду також пилорами, які нею не узгоджувались, у зв`язку із чим розмір заборгованості збільшено на 4800 грн. щомісячно, а жодних актів і рахунків вона не отримувала; відповідачем орендна плата сплачувалась готівкою, однак, у зв`язку із довірчими відносинами з позивачем вона не брала розписок; з квітня 2017 року позивач заблокувала їй доступ до об`єкту оренди, де знаходилась печатка відповідача, оригінал договору оренди, інші папери та вироблена продукція. Крім цього, 25 січня 2017 року до ЄДР було внесено запис про припинення її підприємницької діяльності, про що позивачу було відомо, оскільки ухвалою господарського суду Київської області від 21.08.2017 у справі №911/2519/17 позивачу було відмовлено у прийнятті позовної заяви з цих підстав, тому даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства і провадження у справі підлягає закриттю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20 травня 2019 року поновлено строк апеляційного оскарження, відкрито апеляційне провадження, зупинено дію оскаржуваного рішення, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 07 червня 2019 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

03 червня 2019 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що наявність заборгованості за договором підтверджується належними доказами, а відповідачем не надано на підтвердження своїх доводів жодних інших доказів; суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи; згідно правових позицій Верховного Суду припинення діяльності фізичної особи-підприємця не є підставою для закриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд встановив наступні фактичні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2016 року між фізичною особою-підприємцем Ковальовою Ніною Миколаївною, як орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем Фіцай Жанною Василівною, як орендарем, було укладено договір оренди №3 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку комерційного призначення, яка знаходиться за адресою: Київська обл. Бородянський р-н, с. Озера, вул. Шевченка 28-а (а. с. 7-8).

Відповідно до пункту 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,077 га.

Також пункт 2.1 містить рукописну дописку "пилорама - 1 шт."

Згідно пункту 3.1 договору цей договір укладено на термін 12 місяців і вступає в силу з моменту його підписання. Після закінчення строку Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 10 календарних днів до закінчення строку Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що орендна плата за передану орендарю земельну ділянку (розмір та методика розрахунків) визначаються сторонами на підставі окремого Протоколу, доданого до дійсного Договору.

У пункті 4.3 договору встановлено, що орендна плата перераховується на рахунок орендодавця не пізніше 15-го числа наступного за звітним місяця згідно рахунку-фактури та акта приймання-передачі послуг.

Згідно п. 4.5 договору передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Відповідно до п.5.1 договору земельна ділянка передається в оренду з метою використання в виробничо-господарській діяльності.

Згідно пункту 6.3.1 Договору Орендодавець зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату, платежі за електроенергію, водопостачання та інші комунальні платежі.

Відповідно до п. 8.4 договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є, зокрема, невиконання однією з сторін своїх зобов`язань.

Договір підписаний обома сторонами, підписи скріплені печатками.

В якості Доповнення №1 до договору сторонами укладено Протокол розрахунку та узгодження орендної плати за передану в оренду земельну ділянку (а.с.9), згідно якої сторони дійшли згоди по наступним питанням:

1. Орендна плата за передану в оренду земельну ділянку буде здійснюватись у грошовій формі.

2. Розмір орендної плати визначається в українській національній валюті по параметрам, зазначеним у даному доповненні. Сума орендної плати перераховується орендарем орендодавцю кожен місяць на умовах розділу 4 договору. Ставка орендної плати вводиться в дію з 1 листопада 2016 року.

3. Розрахунок орендної плати: земельна ділянка площею 770 м.кв., ставка орендної плати 1 м.кв. 12 грн. 00 коп. * 770 м.кв. = 9240,00 грн.

4. Розмір орендної плати може бути змінений у зв`язку з інфляційними процесами у випадках, передбачених законодавством України.

Також цей протокол містить рукописну дописку "Оренда пилорами - 4800 (чотири тисячі вісімсот)".

Протокол підписаний обома сторонами, підписи скріплені печатками.

Крім того, 01 листопада 2016 року сторонами був підписаний акт приймання-передачі,згідно якого земельна ділянка передана орендодавцем в стані, придатному для використання в виробничо-господарській діяльності на умовах оренди (а.с.10).

Акт також містить рукописну дописку "та пилорама".

03 травня 2017 року позивачем була складена претензія №1/12, у якій вона вказала, що станом на 01.05.2017 року було оплачено 0 грн. 00 коп., заборгованість становить 84240 грн., тому договір, згідно п.8.4, розірваний в односторонньому порядку з 03 травня 2017 року, тому просить повернути об`єкт оренди та сплатити суму основного боргу 84240 грн., три проценти річних від простроченої суми та суму інфляційних втрат (а.с.11). Претензія містить відмітку "Фіцай Ж.В. лист отримала 08.05.2017" та підписи.

01 серпня 2017 року комісією в складі голови Озерської сільської ради В.А.Мартинова, депутата Озерської сільської ради Т.П. Снігур та позивача був складений Акт обстеження земельної ділянки в с.Озера по вул.Шевченка, 28а, яким встановлено, що земельна ділянка перебуває у непридатному стані для її цільового використання. Згідно договору №3 від 01.11.2016 п.7.1 ФОП ФіцайЖ.В . не виконала в повному обсязі. На земельній ділянці виявлено обрізки деревини та тирси. У даному стані земельну ділянку неможливо використовувати за призначенням (а.с.12).

Також матеріали справи містять копії щомісячних Актів про надання послуг за період з листопада 2016 року по липень 2017 року, згідно яких ФОП Ковальова Н.М., як виконавець, надала ФОП Фіцай Ж.В., як замовнику, наступні послуги "надання оренди земельної ділянки та пилорами за адресою: 07834, Київської обл., Бородянський р-н, с.Озера, вул.Шевченка, 28а, загальна вартість послуг 14040 грн." (а.с.13-21). Акти підписані лише позивачем.

Крім цього, наявні рахунки за період з листопада 2016 року по липень 2017 року, у яких вказано "1.Земельна діл. - 9240 грн.;2. Пилорама - 4800 грн." (ас.22-30), до яких також не додано доказів, що відповідач їх одержала і знайома зі змістом.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернулась до суду із даним позовом та просила стягнути з відповідача 84240 грн. основного боргу, 1794 грн. 42 коп. - 3% річних та 7802 грн. 55 коп. інфляційних втрат.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, Північний апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Порядок повідомлення учасника процесу врегульований статтею 120 ГПК України, згідно якої, зокрема, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно з ч.5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 ГПК України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у позовній заяві адреса відповідача зазначена як " АДРЕСА_1 ". Вказана адреса також є адресою державної реєстрації відповідача і вказана нею у апеляційній скарзі.

Проте, копії ухвал господарського суду Київської області у даній справі, які неодноразово направлялись на вказану адресу, повертались поштою з довідкою "За закінченням терміну зберігання".

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Отже, суд першої інстанції належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Частиною 2 ст. 278 ГПК України встановлено, що порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Правовідносини сторін у даній справі виникли між позивачем та відповідачем на підставі господарського договору, як між суб`єктами господарювання.

Однак, відповідач припинила свою підприємницьку діяльність, і 25.01.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був внесений відповідний запис, що підтверджується витягом з реєстру (а.с.146-149).

У серпні 2017 року позивач вперше звернувся до суду із даним позовом, подавши його до господарського суду Київської області, однак, ухвалою від 21.08.2017 у справі №911/2519/17 йому було відмовлено у відкритті провадження у зв`язку із припиненням діяльності суб`єкта господарювання - відповідача (а.с.158).

У вересні 2017 року позивач звернувся з даним позовом до Бородянського районного суду Київської області, однак, ухвалою від 21.09.2017 у справі №360/1876/17 йому було відмовлено у відкритті провадження у зв`язку із тим, що позов стосується спору, що виник між громадянами, які здійснюють підприємницьку діяльність (а.с.34).

Отже, виникла ситуація, коли позивачу було відмовлено у відкритті провадження як господарським судом, так і судом цивільної юрисдикції.

Однак, статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, і вказана норма кореспондується як зі статтею 13, так і зі статтею 6 Конвенції, яка гарантує право на ефективний і справедливий судовий розгляд. Європейський Суд трактує статтю 6 Конвенції розширено, оскільки вона має істотне значення для існування демократії. У справі "Делькур проти Бельгії" (1970р.) Суд вказав, що в демократичному суспільстві за змістом Конвенції право на справедливий судовий розгляд займає таке важливе місце, що обмежувальне розуміння пункту 1 ст.6 не відповідало б меті і змісту цього положення.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка узгоджується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 зробила висновок, що з 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі.

Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Враховуючи наведені правові позиції, апеляційний господарський суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для закриття провадження у даній справі.

Щодо суті позовних вимог, то Північний апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Права та обов`язки між сторонами виникли на підставі договору №3 від 01 листопада 2016 року, який за своєю правовою природою є господарським договором оренди землі.

Вимогами статей 124, 125, 126 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

За приписами ч.ч.1, 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно статті 17 Закону України "Про оренду землі" об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

У матеріалах справи відсутні докази права власності позивача - орендодавця на орендовану відповідачем земельну ділянку; державної реєстрації права оренди земельної ділянки; не зазначено кадастровий номер цієї ділянки.

Договір оренди не містить умов щодо обов`язковості державної реєстрації права оренди землі; зазначення сторони за договором, яка мала це здійснити та моменту переходу права оренди землі відповідно до приписів закону.

Таким чином, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, тобто, не довів, що мав право власності на спірну землю, а отже, міг виступати її орендодавцем за договором; крім того, не довів, що до відповідача перейшло право оренди згідно приписів закону.

За таких обставин, враховуючи, що орендар у апеляційній скарзі не ставить під сумнів право позивача бути орендодавцем вказаної земельної ділянки, навіть за наявності права власності у орендодавця, до орендаря, за приписом закону, не перейшло право оренди, отже, він не може нести обов`язки орендаря, зокрема, зі сплати орендної плати, стягнути яку вимагав позивач за уточненими позовними вимогами.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги про стягнення орендної плати, а також нарахованих на неї трьох відсотків річних і втрати коштів від інфляції не підлягають задоволенню за недоведеністю.

Крім орендної плати за землю позивачем у розрахунок боргу за оренду включено вартість оренди пилорами - 28800 грн. (4800 грн. х 6 місяців).

Перевіривши обґрунтованість вказаних вимог, Північний апеляційний господарський суд встановив, що договір, протокол розрахунку і узгодження орендної плати та акт приймання-передачі виготовлені друкованим способом, але містять рукописні дописки, згідно яких в оренду передавалась також "пилорама", і встановлена орендна плата за неї в розмірі 4800 грн.

Вказані дописки не застережені підписами сторін, не узгоджуються з основним текстом, матеріалами справи не підтверджується наявність на земельній ділянці будь-якого майна, яке передавалось в оренду разом із земельною ділянкою, відсутні ідентифікуючі ознаки вказаної "пилорами" - зокрема: є вона рухомим чи нерухомим майном, склад цього майна, вартість, площа, найменування, матеріал виготовлення тощо.

Крім цього, в акті обстеження земельної ділянки також відсутні посилання щодо розміщення на земельній ділянці "пилорами".

Проте, суд першої інстанції, стягуючи орендну плату за "пилораму", не з`ясував вказані обставини і не надав належної оцінки доказам у цій частині.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що факт передачі відповідачу в оренду пилорами не підтверджений позивачем належними і допустимими доказами, тобто, не доведений, а тому позовні вимоги про стягнення 28800 грн. за оренду пилорами задоволенню також не підлягають.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи фактичні обставини справи, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 26 квітня 2019 року визнати законним та обґрунтованим не можна, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а в позові має бути відмовлено.

Судові витрати відповідача зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із зверненням з апеляційною скаргою на рішення суду, мають бути відшкодовані Фіцай Ж. В. за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фіцай Жанни Василівни задовольнити.

2.Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 26 квітня 2018 року та прийняти нове рішення.

3. У позові відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ковальової Ніни Миколаївни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фіцай Жанни Василівни ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) - 2643гривні 00 коп. - повернення судового збору, сплаченого за розгляд апеляційної скарги за квитанцією № 88 від 22.04.2019 ГУ Ощадбанку по м. Києву та області.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

6. Справу повернути до Господарського суду Київської області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04.07.2019.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко