Постанова

від 01.07.2019 по справі 904/648/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2019 м.Дніпро Справа № 904/648/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

Суддів Подобєда І.М., Широбокової Л.П.,

секретар судового засідання: Грачов А.С.,

представники сторін:

від відповідача: Нугаєва В. В., довіреність №20 від 08.01.2019, адвокат;

від позивача: Соколов А. О., довіреність №б/н від 14.02.2019, адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2019 у справі №904/648/19 (суддя Петренко І.В., повний текст рішення складено 26.04.2019)

за позовом: Акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод", м. Дніпро

до відповідача: Акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк", м.Дніпро

про стягнення 137 693 грн. 17 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Акціонерне товариство "Дніпровський машинобудівний завод" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк" на свою користь 137 693 грн. 17 коп. заборгованості.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2019 у справі №904/648/19 (суддя Петренко І.В.) позов задоволено частково: з Акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк" на користь Акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" стягнуто 135 653 грн. 54 коп. основної заборгованості, 2 034 грн. 83 коп. судового збору та 3 458 грн. 05 коп. витрат на професійну правничу допомогу; в решті позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивач у період з 13.04.2017 по 31.12.2018 задекларував земельний податок за користування земельною ділянкою площею 2735,8м 2 , в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:07:202:0076 (загальною площею 42,0902га), на якій знаходиться об'єкт нерухомості, належний відповідачу, у зв'язку з чим у відповідача по відношенню до позивача виникли кондикційні зобов'язання, характерною особливістю яких є приріст майна у набувача, в даному випадку у відповідача, без достатніх правових підстав.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем речові права на спірну земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства не оформлені, тому земельна ділянка використовується ним без достатніх правових підстав, що відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України надає позивачу право на заявлення до стягнення з відповідача понесених витрат, зокрема на сплату земельного податку, які за перерахунком суду за період з 03.05.2017 (дати державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості) по 31.12.2018 складають 135 653 грн. 54 коп.

Місцевим господарським судом відхилені доводи відповідача щодо заборгованості позивача по сплаті земельного податку, оскільки питання своєчасності сплати земельного податку позивачем не є предметом дослідження у справі №904/648/19.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач правомірно володіючи нерухомим майном: корпус №40Б літ.П-3 з підвалом, загальною площею 4807,1 кв.м., ґанки літ.п 1 , п 2 , що знаходиться за адресою м. Дніпро, вул. Будівельників, буд.34 фактично користується спірною земельною ділянкою, при цьому не вчинив дій, спрямованих на оформлення права власності або права на постійне землекористування вказаною ділянкою, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. Водночас, позивач є постійним землекористувачем в тому числі і земельної ділянки, на якій знаходиться майно відповідача, у зв'язку з чим фактично несе тягар податкового навантаження замість відповідача, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Щодо твердження відповідача в частині того, що тільки власник земельної ділянки як орендодавець може стягувати платежі у вигляді орендної плати за землю або отримувати земельний податок, місцевий господарський суд зазначив, що правовою підставою прийнятого рішення визначено частину 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, за умовами якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Отже, у відповідача виник обов'язок повернути суму сплаченого позивачем земельного податку саме позивачу, а не власнику землі з огляду на факт фактичного користування спірною земельною ділянкою саме відповідачем.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Акціонерний банк "Радабанк" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2019 у справі №904/648/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/169-ц, оскільки, на думку апелянта, вказані висновки стосувались підстави для стягнення недоотриманої орендної плати за земельну ділянку комунальної власності на користь власника. Апелянт зазначає, що лише власник земельної ділянки може стягувати платежі у вигляді орендної плати за землю або отримувати земельний податок, однак позивач не є власником та користувачем земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості відповідача.

Апелянт вважає, що набуття ним у власність нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці за адресою: м. Дніпро, вул. Будівельників, буд.34 площею 2 735,8 м 2 , є підставою для припинення права користування вказаною земельною ділянкою у позивача відповідно до пункту "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України та пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України, однак, місцевим господарським судом задоволені вимоги позивача у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України без врахування вищезазначених приписів закону.

Апелянт зазначає, що набув права користування земельною ділянкою за існування належних правових підстав, у спосіб, що прямо передбачений цивільним законодавством, з метою використування відповідно до цільового призначення.

Також апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що місцевим господарським судом не досліджувалось питання визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розрахунок суми позову не підтверджений належними та допустимими доказами.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2019 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Подобєда І.М., Кощеєва І.М.) відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2019 у справі №904/648/19, розгляд скарги призначений у судове засідання на 01.07.2019.

07.06.2019 від Акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач апеляційну скаргу вважає безпідставною та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Вказує, що є правильним висновок місцевого господарського суду про те, що позивач є самостійним землекористувачем земельної ділянки, в тому числі й тієї, на якій знаходиться майно відповідача, у зв'язку з чим фактично несе тягар податкового навантаження замість відповідача, що є підставою для задоволення позову. Зазначає, що оскільки земельна ділянка знаходиться у користуванні позивача, який задекларував земельний податок, тому у відповідача виник обов'язок повернути суму сплаченого податку позивачу, а не власнику землі.

01.07.2019 від Акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк" надійшли письмові пояснення, якими відповідач не погоджується із доводами позивача про необхідність відповідачем повернути суму сплаченого податку позивачу, оскільки, на думку апелянта, у останнього відсутні підстави для декларування земельного податку за земельну ділянку, якою він припинив користуватись відповідно до приписів пункту "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України. Також апелянт вважає, що матеріалами справи не підтверджується факт сплати позивачем земельного податку за спірний період.

У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Кощеєва І.М. відбулась автоматична зміна складу колегії суддів. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2019 визначено для розгляду справи №904/648/19 колегію суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В. (доповідач), судді Подобєд І.М., Широбокова Л.П.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2019 справу №904/648/19 прийнято до свого провадження колегію суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Подобєда І.М., Широбокової Л.П.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:07:202:0076, загальною площею 42,0902га, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Будівельників, буд.34, перебуває у постійному користуванні Акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" на підставі державного акту на право постійного користування землею cepiї ІІ-ДП №007019, зареєстрованого 15.01.2001 у книзі записів державних актів на право постійного користування за №001194 , що підтверджується витягом за номером НВ-0000478702017 від 29.03.2017 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та Державним Актом на право постійного користування землею ІІ-ДП №007019 від 15.01.2001 .

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2017 у справі 904/2191/17 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки (нежитлової нерухомості) №113-213/ЮКР-І-4/02-1 від 02.08.2013, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпрокотедж" шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством "Акціонерний банк "Радабанк" на нерухоме майно: корпус № 40Б літ. П-3 з підвалом, загальною площею 4807,1 кв.м., ґанки літ. п 1 , п 2 , що знаходиться за адресою: м.Дніпро, вул. Будівельників, буд.34 за ринковою вартістю 2887564,00грн. без ПДВ, в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесткредит" за кредитним договором №213/ЮКР/0 від 01.07.2013 та заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фінанс" за кредитним договором №113/ЮКР/0 від 01.07.2013.

Як зазначено у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2017 у справі 904/2191/17 предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме "корпус № 40Б літ. П-3 з підвалом, загальною площею 4 807,1 кв.м., ганки літ. п 1 , п 2 ", що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Будівельників, буд.34, та розташований на земельній ділянці загальною площею 2735,8 кв.м. за кадастровим номером 1210100000:07:202:0076. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 31 липня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстрований у реєстрі за №5879. Право власності на предмет іпотеки зареєстроване за іпотекодавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 31 липня 2013 року за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна №122770612101, номер запису про право власності №1968780, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №7399275. Предмет іпотеки зареєстровано у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об'єкт права власності. Предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями.

03.05.2017 Публічним акціонерним товариством "Акціонерний банк "Радабанк" зареєстроване право власності на нерухоме майно - корпус № 40Б літ. П-3 з підвалом, загальною площею 4807,1 кв.м., ґанки літ. п 1 , п 2 , що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Будівельників, буд.34, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстру Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вчинений реєстраційний запис. Підставою виникнення права власності вказано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2017 у справі 904/2191/17.

Матеріалами справи підтверджується, що Акціонерним товариством "Дніпровський машинобудівний завод" як платником земельного податку задекларовано сплату земельного податку за земельну ділянку загальною площею 42,0902га, яка знаходиться за адресою Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Будівельників, буд.34 (кадастровий номер 1210100000:07:202:0076) у 2017 році у сумі 6 713 499,48 грн. та у 2018 році у сумі 16 791 375,76 грн., що підтверджується податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).

Акціонерне товариство "Дніпровський машинобудівний завод" посилається на те, що як документально оформлений землекористувач земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Будівельників, буд.34 продовжує нести податкове навантаження зі сплати земельного податку на земельну ділянку загальною площею 42,0902га (кадастровий номер 1210100000:07:202:0076), в тому числі її частину з площею забудови 2 735,8 м 2 , на якій розташований об'єкт нерухомості Акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк".

Акціонерним товариством "Дніпровський машинобудівний завод" розраховано суму понесених витрат зі сплати земельного податку за земельну ділянку площею 2735,8 кв.м. за кадастровим номером 1210100000:07:202:0076 (в частині, на якій розташований корпус № 40Б літ. П-3 з підвалом, загальною площею 4807,1 кв.м., ґанки літ. п 1 , п 2 , що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Будівельників №34) за період з 13.04.2017 (дати прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності) по 31.12.2018 у сумі 137 693 грн. 17 коп. та заявлено до стягнення з відповідача у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Предметом спору є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі земельного податку, задекларованого та сплаченого позивачем як постійним користувачем земельної ділянки пропорційно частині земельної ділянки, яка знаходиться у фактичному користуванні відповідача.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник чи орендар земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

З наведеного вбачається, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Однак, в матеріалах справи відсутні, сторонами не надано доказів державної реєстрації права оренди/користування Акціонерним товариством "Акціонерний банк "Радабанк" земельної ділянки площею 2735,8 кв.м. за кадастровим номером 1210100000:07:202:0076, на якій розташований корпус №40Б літ. П-3 з підвалом, загальною площею 4807,1 кв.м., ґанки літ. п 1 , п 2 , що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Будівельників, буд.34.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Акціонерне товариство "Дніпровський машинобудівний завод", звертаючись до суду з відповідним позовом як на правову підставу своїх вимог, послалось на положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 137 693 грн. 17 коп., зауважило, що ця сума є сумою несплаченого відповідачем земельного податку за використання земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні позивача, який сплачує земельний податок, за період з 13.04.2017 по 31.12.2018, внаслідок чого позивачем задекларовано та сплачено земельний податок за земельну ділянку, частина якої фактично знаходиться у користуванні відповідача.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України досить широко визначає підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Втім, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов'язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов'язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Акціонерне товариство "Акціонерний банк "Радабанк" правомірно набуло право власності на нерухоме майно - корпус № 40Б літ. П-3 з підвалом, загальною площею 4 807,1 кв.м., ганки літ. п 1 , п 2 ", що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 34, та розташований на земельній ділянці загальною площею 2735,8 кв.м. за кадастровим номером 1210100000:07:202:0076. При цьому, відповідач належні дії, спрямовані на оформлення права власності або права на постійне землекористування вказаною ділянкою не вчинив, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права на земельну ділянкою Акціонерним товариством "Акціонерний банк "Радабанк" (укладення договору оренди/оформлення права власності/права користування) та державної реєстрації такого права. Перехід до особи права власності на нерухоме майно надає ій право на оформлення відносин землекористування, яке не оформлено відповідачем у встановленому законом порядку.

Таким чином, із часу виникнення права власності на нерухоме майно у Акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк" виник й обов'язок оформлення права користування на спірну земельну ділянку. Цього обов'язку відповідач не виконав, земельна ділянка знаходиться у постійному користування позивача, який сплачує земельний податок, отже відповідач без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що Акціонерне товариство "Акціонерний банк "Радабанк" як фактичний користувач земельної ділянки (відповідач), який без достатньої правової підстави, зокрема без договору оренди, за рахунок законного користувача цієї ділянки (позивач), зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зокрема, у вигляді земельного податку, зобов'язаний повернути ці кошти підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і №922/5468/14.

До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки (права власності/користування), на якій розташований цей об'єкт, у відповідача по відношенню до позивача виникли кондикційні зобов'язання, характерною особливістю яких є приріст майна у набувача, в даному випадку у відповідача, без достатніх правових підстав.

Відповідачем речові права на спірну земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства не оформлені, тому ця земля використовується ним без достатніх правових підстав, що відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України надає позивачу законне право на заявлення до стягнення з відповідача понесених витрат, зокрема, на сплату земельного податку.

Апеляційний господарський суд зазначає, що відновлення порушених прав ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як фактичний добросовісний землекористувач, однак сплачені позивачем.

Розмір доходу відповідача у період з 13.04.2017 по 31.12.2018 було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку у формі земельного податку.

Здійснивши власний перерахунок, місцевий господарський суд, з яким погоджується апеляційний господарський суд, визнав правильною сумою земельного податку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 03.05.2017 (дати оформлення права власності на об'єкт нерухомості) по 31.12.2018 у розмірі 135 653 грн. 54 коп.

Враховуючи, що розмір земельного податку визначено на підставі зареєстрованих у встановленому порядку податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 та 2018 роки, з урахуванням дати фактичної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості за відповідачем (03.05.2017) апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що місцевим господарським судом не досліджувався розрахунок суми позову, який не підтверджений належними та допустимими доказами.

Доводи апелянта про те, що набуття ним у власність нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці за адресою: м. Дніпро, вул. Будівельників, буд.34 площею 2 735,8 м 2 , є підставою для припинення права користування вказаною земельною ділянкою у позивача відповідно до пункту "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України та пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України, апеляційний господарський суд вважає помилковими.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти; до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебувала у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач не був колишнім власником будівлі, теперішнім власником якої є відповідач.

Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику.

Підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (пункт "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України).

Апелянт зазначає, що набув права користування земельною ділянкою за існування належних правових підстав, у спосіб, що прямо передбачений цивільним законодавством, з метою використування відповідно до цільового призначення.

Між тим, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Зважаючи на ці положення, новий власник чи орендар земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не вчинені дії щодо оформлення та реєстрації речового права на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею; зареєстрованим користувачем земельної ділянки, який сплачує земельний податок, є позивач у справі.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що питання своєчасності та повноти сплати земельного податку позивачем не є предметом дослідження у справі №904/648/19, наявність податкового боргу зі сплати земельного податку не звільняє відповідача від обов'язку повернути грошові кошти, як безпідставно набуте майно у вигляді земельного податку, сплаченого за рахунок позивача.

Також спростовуються доводи апелянта про те, що тільки власник земельної ділянки як орендодавець може стягувати платежі у вигляді орендної плати за землю або отримувати земельний податок. Господарський суд правовою підставою прийнятого рішення визначає частину 1 статті 1212 Цивільного кодексу України за умовами якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивач у період з 13.04.2017 по 31.12.2018 задекларував земельний податок за користування земельною ділянкою 2735,8м 2 , в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:07:202:0076 (загальною площею 42,0902га), на якій знаходиться об'єкт нерухомості, належний відповідачу.

З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що у відповідача виник обов'язок повернути суму сплаченого позивачем земельного податку саме позивачу, а не власнику землі з огляду на факт фактичного користування спірною земельною ділянкою відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2019 у справі №904/648/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2019 у справі №904/648/19 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Акціонерний банк "Радабанк".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Подобєд

Суддя Л.П. Широбокова

(Повний текст постанови складено 04.07.2019).