Рішення

від 04.07.2019 по справі 910/6115/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.07.2019Справа № 910/6115/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФЛАГМАН СІФУД

до Товариства з обмеженою відповідальністю ІВЕНТУМ КИЇВСЬКА Ф.І.Л.І.Я

про стягнення 46 186,61 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ФЛАГМАН СІФУД (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ІВЕНТУМ КИЇВСЬКА Ф.І.Л.І.Я (відповідач) про стягнення 46 186,61 грн. на підставі Договору купівлі-продажу № 1476/02 від 19.02.2018, з яких: 26 007,68 грн. основного боргу, 13 003,84 грн. 50% штрафу, 5 019,97 грн. пені, 419,10 грн. 3% річних, 1 736,02 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач не в повному обсязі оплатив товар, поставлений позивачем згідно видаткових накладних № 2710180 від 28.09.2018, № 2710181 від 28.09.2018, № 2850108 від 12.10.2018, № 2850117 від 12.10.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ФЛАГМАН СІФУД прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6115/19, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

24.05.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2019 про відкриття провадження у справі № 910/6115/19 запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду про відкриття провадження у справі.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 17.05.2019 у справі № 910/6115/19.

Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми (ціна позову 46 186,61 грн.), розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192 100,00 грн.), а також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Наведене, в свою чергу, свідчить про одночасне існування двох умов, визначених частиною 6 наведеної статті Господарського процесуального кодексу України, за наявності яких суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні.

За таких обставин, враховуючи приписи ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, які підлягають застосуванню судом при розгляді поданого позивачем клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд відхиляє як безпідставне подане позивачем клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2019 відхилене клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ФЛАГМАН СІФУД про розгляд справи № 910/6115/19 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

07.06.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд позов задовольнити частково, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІВЕНТУМ КИЇВСЬКА Ф.І.Л.І.Я на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФЛАГМАН СІФУД заборгованість в сумі 26 007,68 грн., пеню у сумі 2 509,98 грн., 3% річних у розмірі 419,10 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 736,02 грн. В задоволенні решти позовних вимог відповідач просив суд відмовити.

21.06.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, зі змісту якого вбачається, що позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві. Позивач просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

19.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ФЛАГМАН СІФУД (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІВЕНТУМ КИЇВСЬКА Ф.І.Л.І.Я (покупець, відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу № 1476/02 (надалі - Договір або Договір № 1476/02 від 19.02.2018), відповідно до п. 2.1 якого продавець на протязі терміну дії чинного Договору зобов`язується передавати у власність, а покупець зобов`язується приймати товар та сплачувати його вартість у порядку і на умовах, визначених цим Договором.

Найменування, асортимент, кількість і вартість товару визначаються відповідною видатковою накладною, яка є невід`ємною частиною даного Договору (п. 2.2 Договору).

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що вартість товару визначається сумарною вартістю переданого товару згідно відповідних видаткових накладних на протязі всього терміну дії даного Договору. Покупець сплачує вартість отриманого товару, згідно відповідних видаткових накладних у національній валюті України (п. 4.2 Договору).

Згідно п. 4.3 Договору покупець зобов`язується повністю сплатити вартість отриманого товару на поточний рахунок продавця протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту підписання відповідної видаткової накладної.

Відповідно до п. 4.4 Договору, у випадку порушення покупцем п. 4.3 чинного Договору, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ несплаченої вартості переданого покупцем товару за кожний календарний день прострочення оплати. При цьому, нарахування пені за прострочення виконання зобов`язань не припиняється через шість місяців від дня, коли ці зобов`язання мали бути виконані.

У випадку порушення покупцем п. 4.3 чинного Договору більше ніж на 25 (двадцять п`ять) календарних днів, покупець сплачує продавцеві штраф в розмірі 50% (п`ятдесяти відсотків) несплаченої вартості переданого покупцем товару (п. 4.5 Договору).

Пунктом 4.7 Договору сторони погодили, що при наявності заборгованості у покупця перед продавцем за раніше отриманий товар, при надходженні оплати за товар, сума оплати, незалежно від цільового призначення платежу, зараховується продавцем як оплата за раніше переданий, але не оплачений товар, або (на вибір продавця), у разі нарахування продавцем неустойки відповідно до п. 4.4 або п. 4.5 даного Договору, згідно ст. 534 Цивільного кодексу України, сума оплати, незалежно від цільового призначення платежу, зараховується продавцем в першу чергу як оплата неустойки.

Відповідно до п. 6.1 даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Даний Договір укладено на невизначений строк. Сторона, яка бажає розірвати цей Договір повинна письмово сповістити про таке іншу сторону за 30 діб до моменту такого розірвання (п. 6.2 Договору).

Станом на час розгляду справи по суті Договір є чинним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Позивач зазначив, що на виконання умов Договору на підставі видаткових накладних № 2710180 та № 2710181 від 28.09.2018, № 2850108 та № 2850117 від 12.10.2018 ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 27 908,75 грн. з ПДВ. Відповідачем товар отримано в повному обсязі, що підтверджується підписаними з боку відповідача вказаними видатковими накладними.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з вимогою № 03/12-18 від 03.12.2018, відповідно до якої просив відповідача негайно погасити борг у розмірі 27 007,68 грн.

Втім, як стверджує позивач, за товар, поставлений відповідачу згідно зазначених видаткових накладних, відповідач розрахувався частково, сплативши 05.12.2018 грошові кошти в розмірі 1 000,00 грн. та 10.02.2019 - в розмірі 1 000,00 грн.

В позовній заяві позивач зазначив, що сплачені відповідачем 05.12.2018 та 10.02.2019 грошові кошти в розмірі 2 000,00 грн., керуючись методом бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей, та відповідно до пункту 4.7. Договору, позивач зарахував в якості часткової оплати згідно видаткової накладної № 2710180 від 28.09.2018 року на загальну суму 1 901.07 грн.

Крім цього, раніше відповідачем здійснювалась оплата, яка була зарахована в якості оплати по видатковій накладній № 2680190 від 25.09.2018 на суму 98,93 грн.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що відповідач порушив зобов`язання щодо оплати за отриманий товар у строк, визначений п. 4.3 Договору, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по оплаті за отриманий товар згідно видаткових накладних № 2710180 та № 2710181 від 28.09.2018, № 2850108 та № 2850117 від 12.10.2018 в сумі 26 007,68 грн. (27 908,75 грн. (загальна вартість товару, поставленого за Договором згідно видаткових накладних № 2710180 та № 2710181 від 28.09.2018, № 2850108 та № 2850117 від 12.10.2018) - 1 901,17 грн. (сума часткової оплати товару за Договором згідно видаткової накладної № 2710180 від 28.09.2018) - 98,93 грн. (сума часткової оплати по видатковій накладній № 2680190 від 25.09.2018) = 26 007,68 грн.).

Отже, з огляду на наявність у відповідача простроченої заборгованості за Договором, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 46 186,61 грн. на підставі Договору купівлі-продажу № 1476/02 від 19.02.2018, з яких: 26 007,68 грн. - основний борг, 13 003,84 грн. - 50% штрафу, 5 019,97 грн. - пеня, 419,10 грн. - 3% річних, 1 736,02 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а тому саме умови укладеного сторонами Договору купівлі-продажу № № 1476/02 від 19.02.2018 та відповідні положення статей параграфу 1 глави 54 підрозділу 1 розділу III книги п`ятої ЦК України регулюють права та обов`язки сторін при здійсненні купівлі та продажу майна.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до умов пункту 4.3 Договору, відповідач був зобов`язаний повністю сплатити вартість отриманого товару на поточний рахунок продавця протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту підписання відповідної видаткової накладної.

Так, відповідач був зобов`язаний повністю сплатити вартість товару отриманого на підставі видаткових накладних № 2710180 та № 2710181 від 28.09.2018 до 19.10.2018 включно, а на підставі видаткових накладних № 2850108 та № 2850117 від 12.10.2018 до 02.11.2018 включно.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач взяті на себе зобов`язання по оплаті вартості товару, отриманого згідно видаткових накладних № 2710180 та № 2710181 від 28.09.2018, № 2850108 та № 2850117 від 12.10.2018 в сумі 27 908,75 грн. виконав частково.

Наявною в матеріалах справи довідкою Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк Регіональний центр в м. Київ № КІЕ-07.8/1380 від 07.05.2019 підтверджено, що у період з 05.12.2018 по 10.02.2019 на рахунок позивача № НОМЕР_1 надійшли грошові кошти в сумі 2 000,00 грн. від ТОВ ІНВЕНТУМ КИЇВСЬКА Ф.І.Л.І.Я із призначенням платежу: сплата за товари зг. Дог. № 1476/02 від 19.02.2018 .

По матеріалам справи судом встановлено, що сплачені відповідачем 05.12.2018 та 10.02.2019 грошові кошти в розмірі 2 000,00 грн., керуючись методом бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей, та відповідно до пункту 4.7. Договору, позивач зарахував в якості часткової оплати згідно видаткової накладної № 2710180 від 28.09.2018 року на загальну суму 1 901.07 грн.

Крім цього, раніше відповідачем здійснювалась оплата, яка була зарахована в якості оплати по видатковій накладній № 2680190 від 25.09.2018 на суму 98,93 грн.

Враховуючи зазначене, за відповідачем утворилася заборгованість в розмірі 26 007,68 грн. (27 908,75 грн. (загальна вартість товару, поставленого за Договором згідно видаткових накладних № 2710180 та № 2710181 від 28.09.2018, № 2850108 та № 2850117 від 12.10.2018) - 1 901,17 грн. (сума часткової оплати товару за Договором згідно видаткової накладної № 2710180 від 28.09.2018) - 98,93 грн. (сума часткової оплати по видатковій накладній № 2680190 від 25.09.2018) = 26 007,68 грн.).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на встановлені обставини справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті за отриманий товар згідно Договору № 1476/02 від 19.02.2018 на підставі видаткових накладних № 2710180 та № 2710181 від 28.09.2018, № 2850108 та № 2850117 від 12.10.2018 в розмірі 26 007,68 грн. (основний борг) визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 019,97 грн. пені, відповідно до п. 4.4 Договору № 1476/02 від 19.02.2018, та 13 003,84 грн. 50% штрафу, відповідно до п. 4.5 Договору № 1476/02 від 19.02.2018.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що, у випадку порушення покупцем п. 4.3 чинного Договору, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ несплаченої вартості переданого покупцем товару за кожний календарний день прострочення оплати. При цьому, нарахування пені за прострочення виконання зобов`язань не припиняється через шість місяців від дня, коли ці зобов`язання мали бути виконані.

Відповідно до п. 4.5 Договору, у випадку порушення покупцем п. 4.3 чинного Договору більше ніж на 25 (двадцять п`ять) календарних днів, покупець сплачує продавцеві штраф в розмірі 50% (п`ятдесяти відсотків) несплаченої вартості переданого покупцем товару (п. 4.5 Договору).

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідач не провів оплату за товар, отриманий згідно видаткових накладних № 2710180 та № 2710181 від 28.09.2018, № 2850108 та № 2850117 від 12.10.2018, у строк, визначений п. 4.3 Договору.

Таким чином, дії відповідача є порушенням грошового зобов`язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача.

Матеріали справи містять відзив на позовну заяву, поданий відповідачем 07.06.2019 через відділ діловодства суду.

В основу заперечень відповідача, викладених у відзиві, покладене твердження про те, що, відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Посилаючись на тяжке фінансове, матеріальне становище та на положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1, 2 ст. 233 ГК України, відповідач вказує на те, що загальна сума штрафу та пені складає 70% від суми заборгованості та є надмірно великою.

З урахуванням зазначеного, відповідач вважає за необхідне просити суд зменшити суму пені на 50% до суми 2 509,98 грн., а у стягненні з відповідача штрафу у розмірі 13 003,84 грн. відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно зі статтею 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, видами штрафних санкцій є штраф та пеня.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК, частиною 6 статті 231 ГКта статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК.

При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК, тобто, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням викладеного, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.

Суд також відхиляє вимоги відповідача щодо зменшення суми пені на 50% до суми 2 509,98 грн. та щодо відмови позивачу у стягненні з відповідача штрафу у розмірі 13 003,84 грн., оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що він знаходиться у скрутному фінансовому та матеріальному становищі.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків заявлених до стягнення пені в розмірі 5 019,97 грн. та штрафу в розмірі 13 003,84 грн., судом встановлено, що позивач вірно визначив періоди нарахування пені та здійснив розрахунки відповідно до умов Договору, з урахуванням положень чинного законодавства.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу підлягають повному задоволенню у розмірах 5 019,97 грн. та 13 007,84 грн. відповідно.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 736,02 грн. інфляційних нарахувань та 419,10 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань в розмірі 1 736,02 грн., виходячи з встановленого періоду, з якого відповідач є таким, що прострочив, та з урахуванням визначеного позивачем у розрахунку періоду нарахування, суд дійшов висновку, що сума інфляційних нарахувань розрахована позивачем відповідно до вимог Договору, не суперечать нормам чинного законодавства, але є арифметично не вірною.

За таких обставин, судом встановлено, що сума інфляційних нарахувань фактично становить 1 490,25 грн. (тоді як позивач визначив 1 736,02 грн.).

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 736,02 грн. інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню в сумі 1 490,25 грн. В частині стягнення 245,77 грн. інфляційних нарахувань позивачу належить відмовити.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення суми 3% річних в розмірі 419,10 грн., виходячи з встановленого періоду, з якого відповідач є таким, що прострочив, та з урахуванням визначеного позивачем у розрахунку періоду нарахування, суд дійшов висновку, що сума 3% річних розрахована позивачем відповідно до вимог Договору та не суперечать нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню повністю в сумі 419,10 грн. 3% річних.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивач разом із позовною заявою подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого сума судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складається тільки з суми судового збору у розмірі 1 921,00 грн. Інші судові витрати у наведеному попередньому розрахунку позивач не вказав.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 910,78 грн. покладається на відповідача, а в розмірі 10,22 грн. - на позивача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІВЕНТУМ КИЇВСЬКА Ф.І.Л.І.Я (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код 41449935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФЛАГМАН СІФУД (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, буд. 6-В; ідентифікаційний код 39369112) 26 007,68 грн. (двадцять шість тисяч сім гривень 68 коп.) основного боргу, 13 003,84 грн. (тринадцять тисяч три гривні 84 коп.) штрафу, 5 019,97 грн. (п`ять тисяч дев`ятнадцять гривень 97 клоп.) пені, 1 490,25 грн. (одну тисячу чотириста дев`яносто гривень 25 коп.) інфляційних нарахувань, 419,11 грн. (чотириста дев`ятнадцять гривень 11 коп.) 3% річних та 1 910,78 грн. (одну тисячу дев`ятсот десять гривень 78 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 04.07.2019.

Суддя Гумега О.В.