Постанова

від 25.09.2019 по справі 910/6115/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2019 р. Справа№ 910/6115/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Хрипуна О.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю ІВЕНТУМ КИЇВСЬКА Ф.І.Л.І.Я

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2019 (повний текст рішення складено 04.07.2019)

у справі №910/6115/19 (суддя Гумега О.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФЛАГМАН СІФУД

до Товариства з обмеженою відповідальністю ІВЕНТУМ КИЇВСЬКА Ф.І.Л.І.Я

про стягнення 46186,61 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю ФЛАГМАН СІФУД звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ІВЕНТУМ КИЇВСЬКА Ф.І.Л.І.Я про стягнення 46186,61 грн, з яких: 26007,68 грн основного боргу, 13003,84 грн 50% штрафу, 5019,97 грн пені, 419,10 грн 3% річних, 1736,02 грн інфляційних втрат.

Позов обґрунтований тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором купівлі-продажу №1476/02 від 19.02.2018 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2019 у справі №910/6115/19 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 26007,68 грн основного боргу, 13003,84 грн штрафу, 5019,97 грн пені, 1490,25 грн інфляційних нарахувань, 419,11 грн 3% річних та 1910,78 грн судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем належним чином доведено неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу №1476/02 від 19.02.2018. Разом з тим, розрахунок інфляційних нарахувань, поданий позивачем, є арифметично невірним, у зв`язку із чим вказані вимоги підлягають частковому задоволенню.

Господарський суд міста Києва з посиланням на ст.230, 231 ГК України та ст.549 ЦК України відхилив заперечення відповідача, що відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Також місцевий суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення суми пені на 50% до суми 2509,98 грн та щодо відмови позивачу у стягненні з відповідача штрафу у розмірі 13003,84 грн, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що він знаходиться у скрутному фінансовому та матеріальному становищі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ІВЕНТУМ КИЇВСЬКА Ф.І.Л.І.Я звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення у даній справі та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 26007,68 грн, пеню у сумі 2509,98 грн, 3% річних у розмірі 419,10 грн, інфляційні втрати у розмірі 1490,25 грн. В задоволенні решти позовних вимог відповідач просить відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що не мав належної фінансової можливості виконати вчасно взяті на себе зобов`язання через тяжке фінансове і матеріальне становище. При цьому, відповідач посилається на положення ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1, 2 ст.233 ГК України та вказує на те, що загальна сума штрафу та пені складає 70% від суми заборгованості та є надмірно великою, водночас у позивача відсутня будь-яка інша шкода внаслідок порушення строків оплати за договором.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2019 справу №910/6115/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Агрикова О.В., судді: Чорногуз М.Г., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ІВЕНТУМ КИЇВСЬКА Ф.І.Л.І.Я на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2019 у справі №910/6115/19, визначено здійснювати розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ІВЕНТУМ КИЇВСЬКА Ф.І.Л.І.Я на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2019 у справі №910/6115/19 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

09.08.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Статтями 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ФЛАГМАН СІФУД (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІВЕНТУМ КИЇВСЬКА Ф.І.Л.І.Я (покупець, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу №1476/02, відповідно до п.2.1 якого продавець на протязі терміну дії чинного договору зобов`язується передавати у власність, а покупець зобов`язується приймати товар та сплачувати його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.2.2 договору найменування, асортимент, кількість і вартість товару визначаються відповідною видатковою накладною, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п.4.1 договору сторони погодили, що вартість товару визначається сумарною вартістю переданого товару згідно відповідних видаткових накладних на протязі всього терміну дії даного договору.

Відповідно до п.4.2 договору покупець сплачує вартість отриманого товару, згідно відповідних видаткових накладних у національній валюті України.

Згідно з п.4.3 договору покупець зобов`язується повністю сплатити вартість отриманого товару на поточний рахунок продавця протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту підписання відповідної видаткової накладної.

Відповідно до п.4.4 договору у випадку порушення покупцем п.4.3 чинного договору, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ несплаченої вартості переданого покупцем товару за кожний календарний день прострочення оплати. При цьому, нарахування пені за прострочення виконання зобов`язань не припиняється через шість місяців від дня, коли ці зобов`язання мали бути виконані.

Згідно з п.4.5 договору у випадку порушення покупцем п.4.3 чинного договору більше ніж на 25 (двадцять п`ять) календарних днів, покупець сплачує продавцеві штраф в розмірі 50% (п`ятдесяти відсотків) несплаченої вартості переданого покупцем товару.

Відповідно до п.4.7 договору сторони погодили, що при наявності заборгованості у покупця перед продавцем за раніше отриманий товар, при надходженні оплати за товар, сума оплати, незалежно від цільового призначення платежу, зараховується продавцем як оплата за раніше переданий, але не оплачений товар, або (на вибір продавця), у разі нарахування продавцем неустойки відповідно до п.4.4 або п.4.5 даного договору, згідно ст. 534 Цивільного кодексу України, сума оплати, незалежно від цільового призначення платежу, зараховується продавцем в першу чергу як оплата неустойки.

Відповідно до п.6.1, 6.2 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Даний договір укладено на невизначений строк. Сторона, яка бажає розірвати цей Договір повинна письмово сповістити про таке іншу сторону за 30 діб до моменту такого розірвання.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1-3 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Як вже було зазначено вище, між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №1476/02 від 19.02.2018, на виконання якого позивачем поставлено відповідачу за видатковими накладними №2710180 та №2710181 від 28.09.2018, №2850108 та №2850117 від 12.10.2018 товар на загальну суму 27908,75 грн.

Як вбачається з довідки АТ Перший український міжнародний банк №1 від 01.05.2019 відповідач перерахував позивачу за договором №1476/02 від 19.02.2018 наступні кошти, а саме: 05.12.2018 - 1000,00 грн, 10.12.2018 - 1000,00 грн. При цьому, вказані кошти, керуючись методом бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей, та відповідно до п.4.7. договору, позивач зарахував в якості часткової оплати згідно видаткової накладної №2710180 від 28.09.2018 на загальну суму 1901,07 грн.

Крім цього, сума коштів у розмірі 98,93 грн була зарахована в якості оплати по видатковій накладній №2680190 від 25.09.2018.

Тобто відповідач порушив умови п.4.3 договору щодо оплати поставленого позивачем товару в 21-денний строк з моменту підписання відповідних видаткових накладних.

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у сумі 26007,68 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 419,10 грн 3% річних, 1736,02 грн інфляційних втрат за прострочення виконання своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу №1476/02 від 19.02.2018.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що сума інфляційних нарахувань розрахована позивачем відповідно до вимог договору та чинного законодавства, але є арифметично невірною. За вказаних обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню на суму 1490,25 грн.

Разом з тим, розрахунок та 3% річних є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 5019,97 грн - пені, відповідно до п.4.4 договору №1476/02 від 19.02.2018, та 13003,84 грн - 50% штрафу, відповідно до п.4.5 договору №1476/02 від 19.02.2018.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п.4.4 договору у випадку порушення покупцем п.4.3 чинного договору, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ несплаченої вартості переданого покупцем товару за кожний календарний день прострочення оплати. При цьому, нарахування пені за прострочення виконання зобов`язань не припиняється через шість місяців від дня, коли ці зобов`язання мали бути виконані.

Згідно з п.4.5 договору у випадку порушення покупцем п.4.3 чинного договору більше ніж на 25 (двадцять п`ять) календарних днів, покупець сплачує продавцеві штраф в розмірі 50% (п`ятдесяти відсотків) несплаченої вартості переданого покупцем товару.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення штрафу та пені з врахуванням п.4.4, 4.5 договору, апеляційний суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафу у заявленому позивачем розмірі.

Апеляційний суд відхиляє аргументи відповідача, що останній не мав належної фінансової можливості виконати вчасно взяті на себе зобов`язання через тяжке фінансове і матеріальне становище. При цьому, відповідач посилається на положення ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1, 2 ст.233 ГК України та вказує на те, що загальна сума штрафу та пені складає 70% від суми заборгованості та є надмірно великою, водночас у позивача відсутня будь-яка інша шкода внаслідок порушення строків оплати за договором, тому відповідач просить зменшити розмір пені до 50% та відмовити в задоволенні штрафу.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

Судом встановлено, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої такі санкції застосовуються, довести згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення пені та відмови в задоволенні вимог про стягнення штрафу, суд перевірив всі наведені відповідачем доводи, врахувавши розмір несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов`язання та розмір пені, штрафу; обставини, на які посилався відповідач, як на підставу зменшення пені та відмови в задоволенні вимог про стягнення штрафу, які відповідач згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України не довів, що вони є винятковими, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду про відмову у задоволенні клопотання про зменшення пені та відмови в задоволенні вимог про стягнення штрафу.

Також Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду міста Києва з посиланням на ст.230, 231 ГК України та ст.549 ЦК України щодо відхилення заперечень відповідача, що відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Так, місцевий суд вірно зазначив, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позовні вимоги у даній справі підлягають частковому задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції залишенню без змін.

Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІВЕНТУМ КИЇВСЬКА Ф.І.Л.І.Я на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2019 у справі №910/6115/19 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2019 у справі №910/6115/19 залишити без змін.

3.Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6115/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст.287-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

О.О. Хрипун