Рішення

від 26.06.2019 по справі 910/5339/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.06.2019Справа № 910/5339/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне

підприємство Котлогаз

до Товариства з обмеженою відповідальністю Білдхолд

про стягнення 541.188,62 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

23.04.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Котлогаз до Товариства з обмеженою відповідальністю Білдхолд про стягнення 541.188,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 500.000,00 грн з призначенням платежу за роботу автокрану , що підтверджується платіжним дорученням № 4021 від 20.12.2018. Проте між сторонами не було укладено договору про надання відповідних послуг та послуги з вантажно-розвантажувальних робіт автокраном не надано. 03.04.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу № 848 від 02.04.2019 про повернення грошових коштів у сумі 500.000,00 грн, на яку відповідачем відповіді не надано та кошти не повернуто. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 541.188,62 грн, з яких 500.000,00 грн основного боргу, 29.095,89 грн процентів за користування грошовими коштами та інфляційні втрати у розмірі 12.092,73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 відкрито провадження у справі № 910/5359/19; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 25.04.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049655332 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04655, м. Київ, вул. Вербова, 4-А, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 25.04.2019 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 25.04.2019 (номер відправлення 0103049655332) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 03.06.2019 з позначкою за закінченням терміну зберігання .

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

З огляду на викладене, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 25.04.2019 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Котлогаз згідно платіжного доручення № 4021 від 20.12.2018 перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю Білдхолд кошти в розмірі 500.000,00 грн з призначенням платежу авансовий платіж за роботу автокрана з/дог. № 05-12-2018/1 від 18.12.2018.

Спір виник внаслідок того, що договір між сторонами про надання відповідних послуг не укладався, послуги робіт автокраном відповідачем не надавались, а отже відповідач має повернути сплачену суму в розмірі 500.000,00 грн. Також за несвоєчасне повернення коштів позивачем нараховано 12.092,73 грн інфляційних втрат та 29.095,89 грн процентів за користування грошовими коштами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідачем доказів в підтвердження наявності укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Котлогаз та Товариством з обмеженою відповідальністю Білдхолд в будь-якій формі договорів, не подано.

Доказів в підтвердження надання позивачу будь-яких послуг чи робіт автокрану на суму 500.000,00 грн відповідачем також не подано.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність між позивачем та відповідачем договірних правовідносин.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов`язання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи позивач звертався до відповідача з вимогою № 848 від 02.04.2019 про повернення коштів в розмірі 500.000,00 грн (надіслана 03.04.2019 рекомендованою кореспонденцією № 3960104545801) протягом 7 днів з моменту отримання цієї вимоги.

Однак, згідно інформації з офіційного сайту ПАТ Укрпошта в мережі Інтеренет вбачається, що 05.04.2019 не відбулось вручення адресату поштового відправлення за номером 3960104545801 та повернуто його на адресу позивача.

Згідно з п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Отже, з огляду на викладене відповідач мав повернути кошти до 12.04.2019 включно, що здійснено відповідачем не було.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 500.000,00 грн коштів, які утримуються відповідачем безпідставно.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу).

За змістом статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір таких процентів визначається договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Дана норма сама по собі не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами, вказуючи лише, що такий розмір визначається договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Стаття 1048 Цивільного кодексу України унормовує визначення розміру процентів за договором позики, у зв`язку з чим дана норма права має застосовуватись лише у разі наявності договірних відносин сторін і, як наслідок, вона може бути застосована за аналогією лише до грошових зобов`язань.

За відсутності договірних правовідносин між сторонами розмір процентів за користування відповідачем чужими грошовими коштами не встановлено, чинним законодавством не передбачено можливість застосування до правовідносин щодо повернення безпідставно набутих коштів положень про позику, а тому застосування до спірних правовідносин положення ст. 1048 Цивільного кодексу України є безпідставним.

Оскільки ні законом, ні іншим актом цивільного законодавства, як цього вимагає стаття 536 Цивільного кодексу України, не передбачений розмір відсотків, які могли б бути застосовані до даних правовідносин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 29.095,89 грн процентів за користування коштами позивача, виходячи з розміру облікової ставки НБУ, задоволенню не підлягають.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач кошти не повернув, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне повернення коштів просить суд стягнути з відповідача 12.092,73 грн інфляційних втрат (нараховано за період з 21.12.2018 по 17.04.2019.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд не погоджується з періодом нарахування позивачем інфляційних втрат, оскільки прострочення з повернення коштів має місце з 13.04.2019.

За результатами здійснення судом власного перерахунку (знаходиться в матеріалах справи) інфляційні втрати складають 5.000,00 грн та вимоги в цій частині позовних вимог підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушення норм чинного законодавства України.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Котлогаз є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Білдхолд (04655, м. Київ, вул. Вербова, 4-А, код ЄДРПОУ 39968853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Котлогаз (39601, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Леонова, 5, код ЄДРПОУ 23543186) 500.000 (п`ятсот тисяч) грн 00 коп. боргу, 5.000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. інфляційних втрат, 7.575 (сім тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова